Корпораціям властиві і певні недоліки, серед  них слід виділити такі:

• високі подвійні податки на одиницю прибутку: спочатку оподатковується прибуток корпорації, а потім – дивіденди акціонерів при їх виплаті;
• значні організаційно-економічні труднощі при реєстрації фірми;
• більша регламентованість з боку держави.

     Порядок корпоратизації підприємств визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993 року №508. Корпоратизації також підлягають державні підприємства, закриті акціонерні товариства, більше ніж 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничі та науково-виробничі об’єднання, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством.

3. Види підприємств.

     Розглядаючи такий аспект, як “власність”, слід зупинитись ще  і на таких підприємствах: приватне підприємство, державне підприємство, орендне підприємство, народне підприємство, виробничий кооператив, акціонерні товариства, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, спільне підприємство, малі підприємства, концерн, консорціум, асоціація.

3.1. Приватне підприємство.

     Приватне  підприємство – це юридична особа, заснована на власності громадянина з правом використання найманої праці. Засновник може не виконувати трудових обов’язків на фірмі, але має право повного розпорядження прибутком фірми після сплати податків та інших обов’язкових відрахувань, зборів і платежів. Держава стимулює розвиток саме такої категорії приватних фірм, вбачаючи в них перспективний осередок потужного в майбутньому приватного сектора економіки. Для здійснення управлінських функцій засновник може найняти професійного менеджера. Розмірний аспект приватного підприємства законодавче не обмежується. Економічна привабливість створення такої форми підприємництва відображається можливістю для засновника одержувати доходи у вигляді заробітної плати, премій, матеріальної допомоги, тощо, розміри яких встановлюються ним самостійно при безпосередньому керівництві фірмою та у вигляді частини прибутку, спрямованої на споживання, розмір якої не має нормативного обмеження та встановлюється засновником одноосібно.

     3.2. Державне підприємство.

     Державне  підприємство – це юридична особа, засновником якої виступає держава. Розрізняють державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності та власності адміністративно-державних одиниць (комунальна власність). Ця категорія підприємств характеризується такими економічними перевагами як:

• часткова гарантованість в забезпеченні підприємства обсягом робіт за допомогою держзамовлень та держконтрактів;
• деякі пільги в сфері допомоги, соціальної захищеності працюючих з одного боку, а з другого – більш жорсткий контроль за використанням коштів, які спрямовуються на споживання за своєчасністю сплати в держбюджет;
• визначеної частки дивідендів на вкладений капітал.

     Створення державних підприємницьких структур доцільне з метою забезпечення раціональної структури економіки в стратегічно важливих народногосподарських секторах та розвитку необхідних галузей.

     Наслідком функціонування приватних і державних  підприємницьких структур є утворення, відповідно, приватного та державного секторів підприємництва, які вступають у взаємодію та протиріччя між собою. Взаємовідносини держсектора і приватного сектора підприємництва відбуваються на основі ділових угод, в яких обумовлюється питання імпорту і експорту продукції, спільного використання найманої праці.

     3.3. Орендне підприємство.

     Орендне підприємство – створюється на підставі угоди між державним органом (Фондом державного майна) і організацією орендарів, яка формується за рішенням трудового колективу. Орендне підприємство є гнучкою і ефективною організаційною формою на етапі переходу до ринку, що найбільше забезпечує організаційну і психологічну підготовку до підприємницької діяльності з її вільними ринковими відносинами і підприємницьким ризиком.

     Всі організаційні особливості регламентуються  угодою про оренду, яка укладається  відповідно до чинного законодавства  про оренду і гарантує тимчасове  й платне користування орендованими засобами виробництва. Орендна плата  забезпечується доходами орендаря і гарантією прав держави (орендодавця), її розмір залежить від різновиду оренди, характеру взаємовідносин суб’єктів оренди, попиту на орендоване майно та інших організаційно-економічних факторів, але принципові положення методики розрахунку плати за майно державних підприємств регламентується державою, оскільки орендна плата є одним з регуляторів підприємництва.

     3.4. Народне підприємство.

     Народне підприємство – це господарюючий суб’єкт ринкових відносин, в якому все майно або частка належить колективу в цілому і кожному в залежності від його трудового внеску. Наприклад, в умовах народного підприємства викуповуються оборотні засоби і беруться в оренду основні засоби виробництва. Оборотні кошти викуповуються за рахунок позики, кредитних коштів, а основні фонди народне підприємство бере в оренду з пільговою орендною платою, яка не перевищує амортизаційних відрахувань. Створення його доцільно починати з невеликих і середніх фірм (до 500 працюючих). Орендодавцями є холдингові фірми, державні підприємства. Вони є власниками майна. Користувачем амортизаційних відрахувань є народне підприємство.

     Економічні  переваги народного підприємства зводяться  до наступного:

• додаткова продукція може реалізуватись за ринковими цінами;
• залишки фонду оплати праці передаються безкоштовно народному підприємству;
• капітальний ремонт фондів відбувається за рахунок орендодавця;
• обсяг реалізованої продукції зменшується по договірних цінах і реалізується за ринковими цінами по мірі викупу підприємства;
• формується індивідуальний дохід робітника. Індивідуальний дохід (Ig) обчислюється за формулою:

     Ig=(ДФ_нп*ЗП_{і роб.})/ЗП_нвп

     Де  ДФ_нп – пайовий фонд підприємства, тобто залишкова вартість основних фондів і балансова вартість інших матеріальних цінностей, які створені і придбані за рахунок власних коштів народного підприємства за всі роки;

     ЗП_{і роб.} – заробітна плата одного робітника за весь час його роботи в народному підприємстві;

     ЗП_нвп – заробітна плата всього промислово-виробничого персоналу народного підприємства за весь час існування.

     Розрахунок проводиться з урахуванням фактору інфляції.

     3.5. Виробничий кооператив.

     Виробничий  кооператив – це організаційно-правова форма здійснення виробничої діяльності не менше як трьома громадянами, які об’єднали свої трудові, майнові та фінансові ресурси, паї з метою одержання прибутку. Члени кооперативу, крім внесення своїх паїв у загальний статутний фонд, повинні обов’язково виконувати трудові обов’язки, тобто брати безпосередню участь у виробничій діяльності кооперативу.

     Виробничі кооперативи мають право використання найманої праці. Всі питання виробничо-господарської діяльності повинні узгоджуватись з правлінням кооперативу. Дохід членів кооперативу формується з заробітної плати, премій, додаткових виплат згідно з чинним законодавством та з частиною прибутку, яка розподіляється між членами кооперативу у вигляді процентів на внесений пай пропорційно його вартості.

     Виробничий  кооператив у разі банкрутства несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном.

     Особливе  місце серед сучасних організаційних форм підприємництва посідають господарські товариства – структури, створені на засадах угоди юридичних осіб і громадян шляхом об’єднання їх майна  та підприємницької діяльності з  метою отримання прибутку.

     3.6. Акціонерні товариства.

     Акціонерне  товариство – має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. В акціонерних товариствах обов’язковим є створення резервного фонду шляхом щорічних відрахувань з прибутку до досягнення ними встановленого розміру.

     Відкрите  акціонерне товариство – товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

     Закрите акціонерне товариство – товариство, акції якого розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, конвертуватись і продаватись на біржі.

     Акціонерним товариством може стати будь-яке  об’єднання відповідно до засновницького договору між підприємствами і організаціями, що входять в систему цього об’єднання як самостійні юридичні особи. Це дасть можливість зміцнити економічну самостійність і відповідальність за результати роботи кожного члена акціонерного товариства.

     Алгоритм  створення акціонерного товариства може бути представлений наступною послідовністю дій:

1. Розрахунок вигідності структури витрат, пов’язаних з організацією акціонерного товариства, розрахунок результатів функціонування.
2. Складання установчих документів (статуту) та установчої угоди, в яких зазначені гарантії виконання фінансових і юридичних зобов’язань.
3. Подання бланків на випуск цінних паперів (акцій) на певну суму.
4. Отримання дозволу фінансового управління на продаж акцій.

     Існують різні види акцій.

     Акція – це цінний папір, який дає акціонерові право брати участь в управлінні товариством, в розподілу прибутку і розпродажу залишків майна при ліквідації товариства. Основні види акцій:

• іменні, власник яких повинен бути зареєстрований акціонерним товариством;
• акції на пред’явника, які можуть бути продані шляхом простої передачі;
• привілейовані акції – підприємство гарантує виплату дивідендів незалежно від розмірів прибутку. У випадку недостатньої величини прибутку виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного фонду, але сума випущених привілейованих акцій не повинна перевищувати 10% статутного фонду;
• вінкульовані акції, що можуть бути передані лише з дозволу фірми;
• акції без номінальної вартості – при ліквідації товариства гарантується лише певна частина їх вартості;
• прості основні (акції першого випуску), що дають право голосу, але не дають право на певні дивіденди.

     Переваги  акціонерного товариства містять кілька чинників:

• забезпечується горизонтальне переміщення матеріальних і фінансових ресурсів;
• об’єднуються виробничі структури за принципом об’єднання капіталу;
• створення акціонерної власності дає підстави для формування середнього класу власників, що є основою ринкової системи;
• відбувається суміщення інтересів підприємств і працюючих завдяки формуванню акціонерного прибутку.

     Джерелом  виплати дивідендів за цінними паперами повинна бути частка прибутку, яка  пропорційна частці акціонерного фонду  в сумі виробничих фондів. Безпосередньо  це є госпрозрахунковий дохід, який одержаний як результат використання акціонерного капіталу. Розрахунок дивідендів при випуску акцій для додаткової мобілізації коштів містить декілька послідовних кроків:

• визначення вартості основних фондів і оборотних коштів, яка є носієм власності майна (В_оф);
• рішення на яку суму випустити акції (А_к);
• обсяг продажу продукції (Q_пр);
• визначення фондовіддачі (Ф) як результат порівняння обсягу продаж з сумою акцій і виробничих фондів. Це сума продукції, що припадає на одиницю капіталу (К): Ф=Q_пр/К=Q_пр/( В_оф+А_к);
• визначення обсягу продукції, який припадає на суму акцій: Q_а=Ф* А_к;
• визначення прибутку від реалізації продукції як різниці між виручкою від реалізації і витратами (П_р);
• визначення прибутку від акцій акціонерів: П_а=Q_а*П_р/Q_пр;
• визначення чистого прибутку від акцій акціонерів (П_ач): приймемо до відома частку платежів в бюджет та інших виплат з прибутку акціонерів (n’):