При німому способі проведення аукціону аукціоніст оголошує вихідну мінімальну ціну, а покупець заявляє про її підвищення умовними знаками, наприклад, підняттям олівця, пальця, мімікою. Аукціоніст, реагуючи на знаки, оголошує попередньо обумовлену підвищену ціну. Такий спосіб торгу дозволяє його учасникам зберегти в таємниці кількість купленого ними товару.

      Післяаукціону відбуваеться оформлення угоди: покупець підписує стандартний формуляр аукціонного продажу, де вказується термін вивозу товару покупцем (3-14 днів). Умови платежу (звичайно 25-30% вартості виплачується при підписанні формуляру, а решта - після отримання товару). Деякі аукціоністи допускають кредит, встановлюють розмір знижок на тару, розмір оплати послуг при перепакуванні.

      Аукціонний  спосіб торгівлі має певні переваги як для продавця, так і для покупця. Присутність великої кількості  конкуруючих покупців допомагає краще виявити попит. Добиваючись отримання вигідних цін на аукціоні, продавець знає, як продавати товар і поза аукціоном.

      Труднощі  ж для продавця полягають в  тому, що нагромадження товарів, яке  іноді перевищує попит, може спричинити зниження цін. У такому разі виникає потреба вивозити товар, що вимагає транспортних затрат. Заморожуються оборотні кошти.

      Аукціон є також сприятливим середовищем  для змови покупців із метою зниження цін. Правда, тут існує право продавця знімати товар із продажу. Однак  зловживати цим правом небезпечно.

      Перевага  покупця полягає в тому, що наявність  великої кількості товару полегшує його відбір. Покупці також можуть договоритися про максимальну ціну на товар. Але є й певні труднощі. Поїздки пов'язані з фінансовими  затратами, втратою часу, що спонукає іноді купувати товари за підвищеними цінами.

      У практиці сучасної міжнародної торгівлі торги займають особливе місце. Це змагальний спосіб купівлі та продажу товарів  чи здавання підрядів на виконання  окремих робіт на певних умовах.

      Торги дозволяють зосереджувати в одному місці велику кількість постачальників чи підрядчиків. До торгів звичайно звертаються державні установи, муніципальні органи та приватні фірми при будівництві залізниць, портових, іригаційних, комунальних споруд, промислових підприємств, при закупівлі приладів, матеріалів, обладнання, сировини, продуктів харчування.

      Державні  та муніципальні органи звичайно не займаються регулярними комерційними операціями, не мають комерційного апарату. Тому вони стимулюють торги шляхом зосередження великої кількості конкуруючих фірм в одному місці.

      Оголошення  про торги публікуються попередньо у пресі.

      Фірми, які виявили бажання брати  участь у торгах, звичайно спочатку дають заставу в 1—3% від вартості очікуваної угоди. Держава звільняється від застави.

      Для широкого маневрування організатори торгів встановлюють складну процедуру, пов'язану  з різними формальностями. Це робиться для того, щоб заздалегідь відхилити невигідні пропозиції.

      Торги поділяються на публічні та негласні. У публічних торгах можуть брати участь усі фірми, у т.ч. й іноземні. До участі у негласних торгах залучається обмежена кількість найсолідніших фірм. Через їх посередництво закуповуються складні машини, обладнання, будуються різноманітні об'єкти.

      Є ще й одиничні торги, коли до угоди залучається тільки одна фірма.

      Організація торгів відбуваеться наступнім чином : спочатку дається оголошення у пресі, воно публікується за 1-2 місяці до початку торгів. Торгові палати, консули, торгові радники, торгові центри інформують свої країни про наступні торги.

      Умови проведення торгів містяться у т.зв. тендері. Якщо йдеться про торги  на виконання конкретних робіт, то до тендерів додаються списки, креслення, плани.

      Якщо  торги потребують певних послуг, то звичайно пропозиції подаються у  письмовому вигляді й оголошуються у день торгу  запізнілі пропозиції не приймаються. Всі пропозиції друкуються у пресі. Оференти є присутніми при оголошенні їхніх пропозицій. Якщо кілька пропозицій однакові, то може бути влаштований аукціон. Якщо і це не дає результату, то питання вирішує жереб.

      Організатори  торгів не зобов'язані вказувати  причини відхилення пропозицій.

      Прикладом такої зовнішньоекономічної операції може бути організація торгів із купівлі  меблів та обладнання для ООН. Торги  на будівництво першої черги металургійного заводу в Алжирі виграла ФРН, на будівництво другої черги - Росія.  

2. ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНІХ  АУКЦІОННИХ ТОРГІВ

2.1 Механізм проведення аукціонних  торгів по різним видам товарів

      Як  вже було зазначено в попередньому розділі моєї роботи, міжнародні товарні аукціони являють собою спеціально організовані, періодично діючі у визначених місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовлений час і в спеціально призначеному місці здійснюється продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, що переходять у власність покупця, який запропонував найбільш високу ціну.

      На  аукціонах здійснюється продаж товарів, що володіють індивідуальними властивостями. Це виключає можливість заміни партій однакових за назвою товарів, тому що вони можуть мати різні властивості - якість, зовнішній вигляд, смак і т.д. Тому аукціонні товари до продажу на аукціоні повинні бути оглянуті чи дегустовані покупцем. Попередній огляд є обов'язковою умовою аукціонної торгівлі, тому що ні організатори аукціону, ні продавці після продажу товару з аукціону не приймають ніяких претензій по відношенню до якості товару (крім прихованих дефектів).

      Для таких товарів, як хутро, немита вовна, чай, тютюн, аукціонна форма є найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку. Наприклад, через міжнародні аукціони в США та Канаді реалізується понад 70 % усього продаваного цими країнами хутра, у СНД - близько 80%  у Данії 90% у Швеції і Норвегії - приблизно 95 %.

      Через міжнародні аукціони реалізується близько 90-95 % немитої вовни, яка експортується Австралією і Новою Зеландією.

      Для кожного аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. По хутру і хутряній сировині в усьому світі щорічно проводиться більш 150 міжнародних аукціонів. Головними центрами аукціонної торгівлі норкою є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санки-Петербург. Останніми роками спостерігається значне збільшення обсягів продажів норки на аукціонах у Скандинавських країнах при одночасному зменшенні значення Нью-Йорка і Лондона.

      Основними аукціонними центрами з продажу  каракулю є Лондон і Санки-Петербург. Переважне значення на лондонських аукціонах має південноафриканський каракуль. Найважливішими центрами з продажу інших видів хутра є Санкт-Петербург і Лейпциг. На Санкт-Петербурзьких аукціонах реалізуються в значних кількостях шкурки лисиці, соболя, білки, ондатри, бабака, горностая, нерпи й ін. Аукціони з продажу шкурок блакитного песця проводяться в Копенгагені, Осло, Лондоні, із продажу кролика - у Лондоні.

      Хутрові аукціони організуються також у ФРН, Франції, Гонконгу, Південній Кореї, КНР, Японії, але їхня роль у хутровій торгівлі незначна.

      Найважливішими  центрами аукціонної торгівлі немитою  вовною є Лондон, Ліверпул, Кейптаун, Мельбурн, Сідней (Австралія), Веллінгтон (Нова Зеландія).

      Через аукціони в перерахованих центрах  реалізується 75-80% продажів немитої  вовни на світовому ринку.

      Найважливішим центром аукціонної торгівлі килимовою  вовною є Ліверпул, де реалізується в основному індійська і пакистанська килимова вовна. На аукціоні в Ліверпулі продається також козяча вовна.

      Для аукціонної торгівлі спостерігається  характерне її переміщення в місця  виробництва цього товару. Індія через аукціони в Калькутті і Кончині продає близько 70 % всього експортованого чаю і через аукціони в Лондоні - 30%. Шри Ланка близько 70 % чаю, що вивозиться, продає через аукціони в Коломбо і 30 % - через лондонський аукціон. Індонезія реалізує чай через аукціони в Лондоні, Гамбурзі й Антверпені. Африканські країни переважну частину експортованого чаю реалізують через аукціони в Найробі (Кенія) і в Малаві. Наприклад, через аукціони в Найробі продається 85-90 % кенійського чаю. На цих аукціонах продається також чай з Танзанії, Уганди, а іноді з Конго, з Маврикія, Родезии і Мозамбіку.

      Світову популярність придбав чайний аукціон у Сінгапурі, де беруть участь фірми зі США, Японії, Австралії, КНР.

      Найважливішими  центрами аукціонної торгівлі тютюном  є Нью-Йорк, Амстердам, Бремен, Лусака (Замбія), Лімба (Малаві), квітами - Амстердам, овочами і фруктами - Антверпен і Амстердам; рибою - США і порти західноєвропейських країн (крім Ісландії і Норвегії), конями - Довиль (Франція), Лондон і Москва.

      Організація і техніка проведення міжнародних  аукціонів мають свої специфічні особливості, що визначаються характером товару. Разом з тим у їхній організації є багато загального. Розрізняють чотири стадії проведення аукціонів: підготовка аукціону, огляд товарів, аукціонний торг, оформлення і виконання аукціонної угоди.

      У період підготовки аукціону, що іноді  триває кілька місяців, власник товару доставляє його на склад організатора аукціону. Протягом підготовчого періоду проводиться підготовка товару до реалізації, складаються каталоги, здійснюється рекламна діяльність.

      Підготовка, наприклад, хутрового аукціону починається  за два-три місяці до майбутнього аукціону. Власник, що бажає реалізувати свій товар на аукціоні, доставляє його на склад аукціонної компанії. Фахівці аукціонної компанії здійснюють необхідне сортування і добірку товару по можливо однорідних якісних ознаках. Розсортований товар розбивається на партії, що називаються лотами. У лот підбирається товар, однорідний по якості: чим цінніше шкурки, тим їх менше в лоті. Наприклад, лот білки, як правило, складається з 3 тис. шкурок, норки - 150-350 шкурок, каракулю сирого - 300-700 шкурок, соболя - 5-50 шкурок. Кожному лоту привласнюється номер, під яким він заноситься в каталог даного аукціону з указівкою сорту і кількості одиниць товару в даному лоті.

      На  підставі каталогу в порядку нумерації відбувається продаж товарів на аукціонних торгах. Звичайно в каталозі однакові за якісними показниками лоти випливають один за іншим, утворюючи ряди-стрінги, що у каталозі відокремлюються друг від друга лініями. З кожного лота чи стрінга береться зразок, що повинний цілком відповідати  всім якісним ознакам товару, що знаходиться в даному лоті чи стрінгу. Розміри зразків по різних товарах неоднакові і встановлюються в залежності від цінності і стандартності кожного виду.

      Одночасно з підготовкою аукціонних лотів і зразків підготовляється каталог. Каталог містить перелік усіх лотів, пропонованих до продажу на аукціоні, із указівкою номера кожного з них, сорту і кількості одиниць товару в кожнім лоті.

      На  початку каталогу звичайно міститься зміст із позначенням загальної кількості різних видів хутра, призначеного для продажу. Далі йдуть умови аукціонного продажу. У цих умовах зазначений порядок огляду товарів, порядок продажів і фіксації цін, порядок укладення контрактів, право продажу товару третім особам, порядок зняття товару з торгів, порядок оплати аукціонних товарів із указівкою банків, через які повинне здійснюватись відкриття акредитивів і оплата. В умовах указується, який відсоток стягується з куплених товарів на користь адміністрації аукціону, і встановлюється порядок часу вирішення спорів між сторонами. У каталозі повідомляється дата відкриття аукціону і його тривалість, місце проведення аукціону час, установлений для огляду товарів, час проведення торгів, а так само останній день платежу за придбані товари.

      До  підготовки аукціону входить також оповіщення можливих покупців про місце і час проведення аукціону, про кількість і асортимент товарів, пропонованих на аукціоні. Для цього за півтора-два місяці до початку аукціону в загальній і спеціальній пресі містяться рекламні оголошення, у яких указуються дата і місце проведення аукціону, і  кількість товарів, пропонованих до продажу. Постійним і можливим покупцям аукціонні компанії висилають рекламну брошуру-проспект, у якій вказуються основні умови даного аукціону і додається запрошення взяти участь у торгах.