Організації діяльності міжна¬родних товарних ринків

      Приклад.

      Продавець А продає строкові контракти на певний товар за ціною 1 000 дол. за контракт. Термін контракту - 3 місяці. Продавець  розраховує, що ціни будуть знижуватися. Якщо через три місяці ціни на товар  знизяться до 950 дол., то продавець матиме змогу купити реальний товар за ціною 950 дол. за контракт і поставити його покупцю за попередньою ціною 1 000 дол.

      Оскільки  ні покупець, ні продавець не мають  на увазі реальний товар, то їх відносини  регулюються шляхом виплати різниці. Цю різницю у будь-який момент може виплатити ліквідаційна каса.

      Хеджування - ще один досить поширений метод укладення угод на біржі. Ця операція полягає у тому, що фірма укладає на біржі реального товару строкову угоду на купівлю чи продаж певного товару. І негайно проводить страхування цієї угоди на ф'ючерсній біржі на той же термін і ту ж кількість товару на продаж чи купівлю. Ця операція ніякого прибутку не дає, навпаки, фірма зазнає невеликих втрат у вигляді брокерської винагороди. На Лондонській біржі металів шляхом хеджування здійснюється 50-60% обороту капіталу, ф'ючерсних угод - 25-40%.

      Економічний аспект. Він проявляється у тому, що біржа - це крупнооптовий товарний ринок і водночас тонкий інструмент реального ринкового ціноутворення. Концентрація та централізація величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на строкових біржах дозволяють сформувати економічно обґрунтовану, у т.ч. і прогнозовану ціну, ув'язати рух товарних і грошових потоків, з'єднати виробництво та споживання, полегшити планування господарської діяльності численних контрагентів угод.

      Якоюсь  мірою товарна біржа виконує  функції колишніх трьох відомих  у нашій країні органів - Держпостачу, Держкомцін і Держплану одночасно. Відмінність у тому, що, по-перше, ціни на біржі є реальними, а не аналітично-розрахунковими (хай навіть і з допомогою найкомпетентніших спеціалістів). На біржі таких знавців не менше, але головне те, що вони «виплавляють» ціну у конкурентній боротьбі в біржовому кільці, а не затишних кабінетах. По-друге, і це ще важливіше, кількість бірж у будь-якій країні є достатньою великою, тоді як згадані відомства - дійсно монополісти.

      В умовах переходу до ринкової економіки  та поступового зменшення частки держзамовлення поява у нашій країні сотень бірж є першим симптомом початку процесу демонополізації. Він дозволить поступово налагодити механізм регулювання попиту та пропозиції, який зміг би дійсно зацікавити виробника та споживача. Найперша умова для цього - знаходження економічно обґрунтованої ціни.

      Тепер, коли вже коротко охарактеризовані усі три аспекти діяльності товарної біржі, можна з врахуванням зазначених особливостей запропонувати лаконічніше (ніж наведене на початку) визначення цього поняття.

      Товарна біржа є механізмом та інструментом реального ринкового ціноутворення шляхом управління вільної конкуренції між комерційними посередниками, об'єднаними у підприємницьку спілку.

      Економічна  функція товарної біржі як механізму  ціноутворення - вирішальна. Однак тільки її юридично-організаційне підкріплення підвищує ефективність виконання цієї функції. Правильний вибір організаційно-правової форми багато в чому визначає успішність діяльності товарної біржі. Тому зупинимось на цьому питанні.

      Сьогодні  у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, налічується близько 50 міжнародних товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трлн.дол., що становить приблизно 25% від їх валового національного продукту. На них реалізується продукція майже 160 найменувань. У СНД уже створені сотні національних бірж, більшість з яких - товарні. Звичайно, за світовими масштабами нашим біржам далеко до зарубіжних як щодо кількісних (за винятком чисельності), так і щодо якісних параметрів. Обнадіює те, що багато цих бірж починають свою діяльність із врахуванням, хоч і не завжди правильним, світового та вітчизняного досвіду.

      Сучасні біржі якоюсь мірою неповторні. Щоб  переконатися у правильності випробуваних принципів, наш біржовий рух йде  «своїм шляхом». Це проявляється, зокрема, у прагненні використовувати практично будь-які, у т.ч. і явно непридатні, організаційно-правові форми для створення бірж. Так, із метою отримання пільгового податкового статусу, Київська спеціалізована біржа реєструється як мале підприємство, хоч відомо, що воно - не організаційно-правова форма, а лише показник розмірів зайнятості чи обсягу господарського обороту.

      Як  і в усьому світі в період становлення  бірж, у нас найпоширенішими стали дві форми: товариство з обмеженою відповідальністю й акціонерне товариство закритого типу. Такі товариства ставлять за мету отримання прибутку, тобто мають яскраво виражений комерційний характер.

      Тим не менше у державах зі зрілою ринковою економікою (і зокрема у США, що є еталоном організації біржової справи) сьогодні товарні біржі в основному функціонують як безприбуткові установи, інституції та підприємства з корпоративною структурою, тобто товариства закритого типу з обмеженою відповідальністю відносно невеликої кількості членів. Причому, як і доброчинні чи релігійні організації, такі біржі мають некомерційний статус і часто користуються суттєвими податковими пільгами.

      Ярмарок - це періодичний ринок, де зустрічаються  покупець і продавець. Виникнення ярмарків відноситься до епохи раннього феодалізму. Великі ярмарки були у минулому центрами міжнародного товарообороту і відігравали важливу роль у торгівлі. Вони сприяли виникненню бірж і аукціонів.

      Ярмарки поділяються на місцеві, національні  та міжнародні. За характером виставлених  експонатів розрізняють ярмарки універсальні та спеціалізовані.

      Виставка - це публічна демонстрація досягнень  у певній галузі економіки, науки, культури. В основному, торгово-промислові виставки організовуються з метою реклами товарів. У деяких країнах, наприклад, в Україні, функціонують постійно діючі виставки — це виставки досягнень народного господарства.

      Для сьогодення характерне зростання їх кількості, розширення площ, що ними займаються, збільшення частки машин і обладнання, особливо новітньої техніки у загальній номенклатурі товарів. Нерідко держава субсидує організацію ярмарків і виставок за кордоном. Ярмарки набувають все більшого значення у міжнародних економічних відносинах, будучи одним із дієвих засобів розширення міжнародної торгівлі, сприяння міжнародному науково-технічному обміну, налагодженню взаємин між країнами.

      До  великих міжнародних ярмарків належать постійно діючі торгові ярмарки  у Нью-Йорку, Монреалі, Чикаго, Франкфурті-на-Майні, Ганновері, Мілані, Палермо, Парижі, Ліоні, Бордо, Марселі, Токіо, Осаці. У країнах Східної Європи виділяються ярмарки в Лейпцигу, Брно, Пловдиві, Белграді, Загребі. У країнах, що розвиваються, найвідоміші ярмарки у Тунісі, Касабланці, Дамаску, Алжирі, Тріполі.

      Відбуваються  такі ярмарки і в Україні. Так, наприклад, у роботі «Київського контрактового ярмарку-95» взяли участь 203 фірми, підприємства та організації, серед яких 33 - іноземні. 21 держава ближнього та далекого зарубіжжя представила свої експонати на ярмарку. Учасниками ярмарки було підписано чи узгоджено понад З 000 контрактів.

      Оскільки  ярмарки, як правило, не публікують даних  про укладені угоди, то важко судити про їх значення у міжнародній  торгівлі.

      Організаторами торгових ярмарків і виставок є торгові палати, асоціації та федерації торговців і промисловців, державні та муніципальні органи, а також приватні підприємства.

      Організації, що займаються влаштуванням ярмарків і виставок, є юридичними особами, вони реєструються, відповідають за своїми зобов'язаннями у межах їх майна. Ці організації створюють ярмаркові комітети чи управління ярмарків, які займаються організацією ярмарків. Сюди входять такі заходи: розробка положень про ярмарок і права участі в ньому; будівництво та технічне облаштування павільйонів; організація роботи щодо залучення іноземних учасників; підготовка готелів, ресторанів і кафе; забезпечення через урядові органи імпортних квот і валюти для учасників; вироблення правил митного огляду для ярмаркових вантажів; забезпечення пільгових тарифів для вантажів учасників ярмарку; надання для потреб ярмарку транспорту, реклами та інших засобів; протокольна та технічна служби; бюро перекладів; відпочинок і культурне обслуговування делегатів.

      Питаннями регулювання діяльності ярмарків і  виставок (складення загального розкладу роботи, ратифікація правових питань, розробка загальних правил участі в їх роботі та ін.) займаються Спілка міжнародних ярмарків, в якій беруть участь 50 країн, і Міжнародне бюро виставок, де поряд із багатьма іншими державами задіяна й Україна.

      Таким чином, постановка питання про заходи наднаціонального регулювання, пов'язаного з діяльністю міжнародних товарних ринків, об'єктивно зумовлена подальшою інтернаціоналізацією господарського життя, зростанням економічної взаємозалежності, інтеграційними процесами у міжнародній торгівлі.

1.2 Міжнародні товарні аукціони та торги

      У ряді країн деякі сировинні і  продовольчі товари продаються та купуються  на особливих ринках, які називаються міжнародними товарними аукціонами.

      Міжнародні  товарні аукціони - це спеціально організовані, періодично діючі у певних місцях ринки. На них шляхом публічних торгів по черзі відбувається продаж попередньо оглянутих покупцями товарів, які переходять у власність того покупця, котрий запропонував за них найвищу ціну, не перекриту іншими учасниками торгів. Сьогодні до основних аукціонних товарів належать: хутро, чай, тютюн, фрукти, риба, антикваріат, предмети старовини, художні вироби.

      Найважливіші  аукціонні центри з продажу:

• шерсті - Лондон, Ліверпул, Сідней, Антверпен;
• хутра — Санкт-Петербург, Лондон, Нью-Йорк, Монреаль;
• чаю - Лондон, Амстердам, Калькутта, Коломбо;
• тютюну - Амстердам, Нью-Йорк;
• прянощів - Лондон, Амстердам;
• антикварних і художніх виробів - Лондон, Амстердам.

      У країнах СНД виділяються аукціони з продажу хутра в Санкт-Петербурзі та килимових виробів у Ташкенті. Аукціонні товари, як правило, досить дорогі. Наприклад, картина «Соняшники» на Лондонському аукціоні була реалізована за 2,4 млн.ф.ст. її придбала японська страхова фірма. Один із килимів на аукціоні в Ташкенті, витканий узбецькою десятикласницею, був проданий за 1 млн.дол. США. В Україні майже всі аукціони мають національний характер.

      Періодичність проведення аукціонних торгів залежить від специфіки товару. Чай продають 1 -2 рази на тиждень, хутро - декілька разів  на рік. Аукціони можуть організовуватися як окремими торговими фірмами, так і кількома продавцями (тоді збільшується кількість товарів, які продаються, що підвищує попит).

      Проте найчастіше проведенням аукціонів  займаються спеціальні аукціонні фірми, які виступають у формі акціонерних товариств (США) чи асоціацій брокерів (Англія, Голландія). Вони мають спеціально обладнані приміщення, склади. Обслуговують ці аукціони професіонали з великим досвідом роботи у цій сфері.

      Техніка операцій на аукціонах наступна: спочатку відбувається підготовка к аукціону. Власник доставляє свій товар аукціонному підприємству. Фахівці оглядають товар, здійснюють необхідне сортування, підбирання, пакування. Така робота інколи продовжується кілька місяців. Посортований товар розбивається на партії, які називаються лотами. Кожному лоту присвоюється номер, під яким він заноситься в каталог із вказівкою сорту та кількості.

      Час і місце аукціону повідомляється через пресу. Окрім того, постійним  і потенційним покупцям розсилаються брошури-проспекти, де вказуються усі умови аукціону: час і місце огляду товарів, умови розрахунків, прийому та здавання товару, порядок регулювання спору, відомості про товар. Вказуються прізвища власника товару й аукціоніста. За аукціоністом закріплюється заставне право на товар, що продається.

      Особливістю аукціонної торгівлі є попередній огляд  товарів. Лоти розташовуються у складських приміщеннях, і покупець зазначає номер партії, що сподобалася. На аукціонах чаю чи шерсті від кожної партії відбирається зразок, що дозволяє судити про якість товару. Ці зразки демонструються у спеціальних виставочних залах для огляду, а організатори аукціону відповідають за ідентичність партії та зразка.

      На  аукціоні чаю та тютюну покупці можуть придбати зразки для додаткового  огляду і перевірки якості. Куплений на аукціоні товар після виявлення недоліків назад не приймається.

      Аукціонний  торг може проводитися гласним і німим способом. Аукціонний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот. При гласному способі аукціоніст оголошує номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають підвищувати цю ціну. Після трикратного запитання (ніхто більше?) відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, який запропонував за нього найвищу ціну.

      Правила деяких аукціоністів дозволяють знімати товар з аукціону, якщо досягнута вища ціна не задовольняє власника товару. Тоді через деякий час непроданий лот знову виставляється на продаж.

      Інколи  аукціонний торг проводиться зі зниженням  ціни. При цьому оголошується вихідна  максимальна ціна. Тоді покупці поступово знижують цю ціну. Небезпека втратити товар заставляє учасників приймати вищі ціни.