Оптимальні розміри селянських (фермерських господарств)

              Для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського
господарства    або    уповноважена     ним     особа     особисто    або     поштою
(рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:

а)              засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського
господарства та Статут фермерського господарства);

б)              реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну
реєстрацію фермерського господарства;

в)              копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності
чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення;

г)              документ,   що   посвідчує   внесення   плати   за   державну   реєстрацію
фермерського господарства.

Для   реєстрації  фермерського   господарства  забороняється   вимагати  інші документи або відомості, ніж перелічені у цій частині. Підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом.

Державна реєстрація фермерського господарства проводиться за наявності
всіх необхідних документів  протягом  не більше п'яти робочих днів.  Органи державної   реєстрації   зобов'язані   протягом   цього   терміну   внести   дані   з
реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати
Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства.

Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Після державної реєстрації фермерське господарство одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається органами державної влади та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

1.3.Державна підтримка фермерського господарства

Новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років) та фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога за  рахунок державного і  місцевого бюджетів, у тому числі  через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних        сільськогосподарських        угідь,        на         придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо).

              За   рахунок   місцевих   бюджетів   фермерським   господарствам   може надаватися  допомога  у  будівництві   об'єктів   виробничого  і   невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються фермерським господарствам на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі.

На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень, включаючи вартість проектно-кошторисних документів, пільгові умови кредитування, страхування фермерських господарств; підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах; розширення досліджень з проблем організації і ведення виробництва у фермерських господарствах, видання рекомендацій з питань використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності фермерських господарств; забезпечення гарантій при кредитуванні банками фермерських господарств; забезпечення функціонування Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його регіональних відділень.

Поворотна допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені Статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п'яти років.

1.4. Діяльність та припинення діяльності фермерського господарства

Фермерське   господарство   діє   на  умовах   самоокупності.   Всі   витрати господарство   покриває   за   рахунок   власних  доходів  та  інших  джерел,   не заборонених законодавством.

Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію,   організує    виробництво   сільськогосподарської   продукції,   її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими  юридичними  або  фізичними  особами, органами  державної  влади  та органами місцевого самоврядування.

Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених фермерським господарством, вирішуються відповідно до закону.

Фермерське господарство зобов'язане дотримуватися встановлених відповідно до законодавства екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої продукції та інших вимог.

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а   осіб,   залучених   до   роботи   за   трудовим   договором    (контрактом),   - законодавством України про працю.

Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у встановленому законом порядку.

              З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).

              Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які  працюють у ньому за трудовим договором  (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.

Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

              Голова фермерського господарства створює безпечні умови праці для членів   господарства  і   громадян,   які   уклали  трудовий   договір   (контракт), забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.

Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством України.

              Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися власними коштами. Фермерське господарство самостійно визначає розмір ліміту залишку готівки, що постійно знаходиться в його касі, на поточні витрати.

              Списання   коштів   із   поточних   та   вкладних   (депозитних)   рахунків фермерського господарства, крім платежів до бюджету, може провадитися лише за його згодою або за рішенням суду та в інших визначених законом випадках.

Платежі до бюджету вносяться в порядку і терміни, що встановлюються законодавством України.

              Незаконне втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб забороняється. Збитки, заподіяні  фермерському  господарству  неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню відповідно до закону.

Представницьким органом фермерських господарств України є Асоціація фермерів та приватних землевласників України.

Члени фермерського  господарства і особи, які  працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

Фермерське господарство у встановленому законом порядку реєструється як платник  внесків  на  загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування   в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати  працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування   України   на   випадок   безробіття,   Фонду   загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у  ньому за  трудовим  договором   (контрактом), зараховується  до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).

              Фермерське господарство відповідно до чинного  законодавства  несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1)            реорганізації фермерського господарства;

2)            ліквідації фермерського господарства;

3)            визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4)              якщо  не залишається жодного члена  фермерського  господарства  або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення    про    припинення    діяльності    фермерського    господарства приймається:

а)              власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства - відповідно до закону та Статуту фермерського господарства;

б)              у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом;

в) у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону.

Спори про припинення діяльності фермерського господарства вирішуються судом.

Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12).

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту.

Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, вирішуються судом.

II. Оптимальні розміри селянських (фермерських) господарств в                                         Україні.

      Фермерських господарств в Україні функціонує понад 42 тис., найбільше – в Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Херсонській і Кіровоградській, а найменше – в Чернігівській, Івано-Франківській, Рівненській і Волинській областях. Чисельність працюючих у них перевищує 115 тис. осіб.                                                                                             У користуванні фермерських господарств, знаходиться 4,3 млн. га сільськогосподарських угідь, із них ріллі – 4,2 млн. га. Порівняно з 2008 роком вони розширились на 128,9 тис. га. Інакше кажучи, відбулося укрупнення фермерських господарств за рахунок оренди земельних ділянок колишніх членів колективних сільгосппідприємств.*

      Масштабні зміни в економіці та агропромисловому комплексі України останніми роками суттєво вплинули на організаційно-правові форми сільгосппідприємств, форми власності на землю та інші засоби виробництва, створили нові умови організації сільськогосподарського виробництва й управління ним. У ході аграрної та земельної реформ було розпайовано землі колишніх великих спеціалізованих сільгосппідприємств, що призвело до значної парцелізації (подрібненості) земель сільськогосподарського призначення в Україні, створення великої кількості дрібних сільгосппідприємств різних форм власності та господарювання, зміни спеціалізації, порушення організації виробництва й раціональної організації територій останніх. Усе це негативно вплинуло на результати виробничої діяльності сільгосптоваровиробників в Україні та на ефективність сільськогосподарського виробництва в цілому.