Оптимальні розміри селянських (фермерських господарств)

                                                 Зміст

План_________________________________________________________3

Вступ________________________________________________________4

I. Економічні засади функціонування селянських (фермерських)       господарств

1.1. Сутність фермерського господарства__________________________6

1.2. Створення фермерського господарства та його розміри___________8

1.3.Державна підтримка фермерського господарства_______________13

1.4. Діяльність та припинення діяльності фермерського

господарства ________________________________________________15

            II. Оптимальні розміри селянських (фермерських господарств)

в Україні____________________________________________________20

III. Шляхи підвищення ефективності роботи фермерського

господарства_________________________________________________29                                                                                                                         

Висновок____________________________________________________32

Література___________________________________________________34

                                                           План

  Вступ

I. Економічні засади функціонування селянських (фермерських)       господарств

1.1. Сутність фермерського господарства

1.2. Створення фермерського господарства та його розміри

1.3.Державна підтримка фермерського господарства

1.4. Діяльність та припинення діяльності фермерського господарства

            II. Оптимальні розміри селянських (фермерських господарств) в Україні

III. Шляхи підвищення ефективності роботи фермерського господарства                                                                                                                         

Висновок

                                                           Вступ

Україна – велика аграрна держава. Її сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є створення селянських (фермерських) господарств, які є важливою частиною ринкового шляху розвитку українського сільського господарства.

Селянські (фермерські) господарства стали масово виникати на першому етапі аграрної реформи. Світовий досвід переконує, що вони ведуть виробництво високопродуктивне і повністю вирішують продовольчу проблему. В селянських господарствах реалізується одна з найрадикальніших форм приватної власнос­ті, завдяки чому у працівників повністю відроджується почуття господаря.

Селянське (фермерське) господарство (СФГ) є формою під­приємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну продукцію сільського господарства, займатися її переробкою і реалізацією. Це підприємство є юридичною особою, має назву, печатку і штамп, працює на засадах самоокупності.

Економічні і соціально-правові засади створення і функціону­вання селянських господарств регулюються законами України «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про селян­ське (фермерське) господарство», «Про власність», «Про підпри­ємництво» та Земельним кодексом України, їм гарантується рів­ність з іншими формами господарювання на селі і самостійність у виробничій та комерційній діяльності.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засно­вник, на ім'я якого видається Державний акт на право користування землею або/і приватної власності. Членами цього господарства мо­жуть бути подружжя, їх батьки, діти віком 16 і більше років та інші родичі, які об'єдналися для ведення спільного виробництва.

Виробничо-економічні відносини з державними, кооператив­ними та іншими підприємствами, з організаціями та громадянами селянське (фермерське) господарство будує на основі договорів. Державні та інші органи не мають права втручатися в його гос­подарську діяльність. Заподіяні від такого втручання збитки від­шкодовуються винними.

Згідно з чинним на початок 2002 р. законодавством розмір зе­мельної ділянки для ведення СФГ може становити до 100 га зе­мель сільськогосподарського призначення (землі у приватній власності і землі, надані у постійне користування).

Об’єктом дослідження курсової роботи є селянські (фермерські) господарства.

Предметом  дослідження селянських (фермерських) господарств є їх

оптимальні розміри.

Метою дослідження є обґрунтування практичних засад ефективного розвитку фермерських господарств та їх оптимального розміру на основі вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, спеціалізації, фінансово-кредитного та організаційно-економічного механізмів господарювання.

I .Економічні засади функціонування селянських (фермерських)       господарств

                1.1. Сутність фермерського господарства

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням   юридичної   особи,   які    виявили   бажання   виробляти   товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Воно має своє найменування, печатку і штамп.

              Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування  господарства, його  місцезнаходження, адреса, предмет і  мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських   господарств,  регулюються   Конституцією  України   (25«к/96-ВР), Земельним кодексом України (2768-14 ), Законом «Про селянські (фермерські) господарства та іншими нормативно-правовими актами України.

Цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство  або які  використовують  земельні  ділянки  для  будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридичне значимі дії відповідно до законодавства України.

Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх  обов'язків  одному  з   членів  господарства  або  особі, яка  працює  за контрактом.

               1.2. Створення фермерського господарства та його розміри

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.

Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати постійне місце проживання в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.

Для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо - і водопостачальних систем.

Переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою.

Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств затверджується спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань аграрної політики і з питань праці та соціальної політики за погодженням з Асоціацією фермерів та приватних землевласників України.

До складу професійної комісії з питань створення фермерських господарств включаються представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій.

Висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України (2768-14).

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки
державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни
звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у
власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою
ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

              Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду
районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування
розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку
землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються
громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або
комунальної власності. У   разі   відмови   органів   державної   влади   та   органів   місцевого самоврядування  у   наданні   земельної   ділянки   для   ведення   фермерського
господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є
підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі
документа,  що  посвідчує  право  власності  або укладання  договору  оренди.
Відведення  земельної  ділянки   в   натурі   (на   місцевості)   проводиться   після
збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Громадянам  України  -  членам  фермерських  господарств  передаються
безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі
земельної     частки     (паю)     члена     сільськогосподарського     підприємства,
розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на
громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

              Земельні   ділянки   надаються   громадянам   для   ведення   фермерського
господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та
лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних
мереж,   газо   -   і   водопостачальних   систем   та   інших   видів   інженерної

інфраструктури.

Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку
або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації
фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна    реєстрація    фермерського    господарства    здійснюється    у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.