Операції банків з цінними паперами

Розрахунково  – графічна робота

з дисципліни «Ринок фінансових послуг»

з теми: «Операції банків з цінними паперами» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ   

1. Загальна  характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів…3 
2. Емісійні операції банків…………………………………………………..7  
3. Інвестиційні операції банків з цінними паперами………………….….15  
4. Заставні операції банків з цінними паперами………………………….26

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…30 

1. Загальна  характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів

      Банки — активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів — пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку — первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному і глобальному.

      Діяльність  банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною  і професійною діяльністю з цінними паперами.

      Емісійна  діяльність банків полягає у випуску  власних цінних паперів з метою  залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового  залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків.

      Інвестиційна  діяльність банків передбачає вкладення  коштів у цінні папери від свого  імені і за свій рахунок. Метою інвестиційної діяльності є передусім отримання прибутку. Залежно від ролі банків на цьому ринку умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану.

      Банківська  модель характеризується найактивнішою роллю банків на ринку цінних паперів. Вони вкладають кошти як у державні цінні папери, так і в акції та облігації не фінансових компаній, здійснюють розміщення (андерайтинг) цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку. В найбільш завершеному вигляді ця модель діє в Німеччині.

      Небанківська  модель (її ще називають американською моделлю) обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків (депозитних установ) на ринку корпоративних цінних паперів. Активну діяльність на ринку корпоративних цінних паперів у США проводять спеціальні інвестиційні інституції, зокрема інвестиційні банки, компанії, фонди.

      Змішана модель характеризується присутністю і діяльністю на ринку корпоративних цінних паперів як банків, так і спеціальних інвестиційних інституцій.

      В Україні згідно з законодавством формується змішана модель організації  ринку цінних паперів. Банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так  і торговельною (професійною) діяльністю з цінними паперами. Банки мають право здійснювати інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб на підставі письмового дозволу НБУ (за винятком випадків, коли інвестиції у юридичну особу не перевищують 5% від регулятивного капіталу банку, а також якщо діяльність юридичної особи обмежується наданням фінансових послуг). Банкам забороняється інвестувати кошти у підприємства, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників. Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства не повинна перевищувати 15% від капіталу банку, а його сукупні інвестиції — 60%. Ці обмеження не поширюються на діяльність інвестиційних банків. Крім того, вказані обмеження не застосовуються, якщо банки придбали акції та інші цінні папери у таких випадках:

• у зв’язку з реалізацією права заставодержателя (при цьому банк утримує цінні папери не більше одного року);
• з метою створення холдингової групи (при цьому банк придбав акції, емітентом яких є інший банк);
• у результаті андерайтингу (при цьому цінні папери, які придбав банк, перебувають у його власності не більше одного року).

      НБУ застосовує і «вбудовані» обмеження  на банківські інвестиції. Так, норматив адекватності регулятивного капіталу банку визначає достатність капіталу для здійснення активних операцій з урахуванням ризиків, характерних для різних видів банківської діяльності. Інвестиції банків у акції і корпоративні боргові зобов’язання НБУ визначає як високоризиковані операції і застосовує до цих операцій коефіцієнт ризику (зважування) 100%.

      Значне  місце в діяльності банків на ринку цінних паперів посідає посередницька діяльність, пов’язана з наданням послуг своїм клієнтам, тобто клієнтські операції. Банки за дорученням клієнтів купують та продають цінні папери, формують портфелі цінних паперів для клієнтів, управляють цими портфелями на підставі відповідного довірчого договору, займаються розміщенням (андерайтингом) цінних паперів на первинному ринку, надають консультаційні послуги.

      Згідно  з українським законодавством банки  за умови отримання письмового дозволу НБУ мають право здійснювати такі операції з цінними паперами:

• емісію власних цінних паперів;
• організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
• операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);
• інвестування у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
• операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку і з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;
• довірче управління цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
• депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

      Згідно  з законодавством України окремі види діяльності банків на ринку цінних паперів підпадають під визначення професійної діяльності, зокрема  це діяльність із випуску та обігу цінних паперів, депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська діяльність тощо. Для здійснення професійної діяльності банки повинні отримати також відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

      Важливим  моментом у діяльності банків на ринку цінних паперів є контроль (зовнішній і внутрішній) за використанням конфіденційної інформації співробітниками банків, тому що виникає конфлікт інтересів між банком, який має власний портфель цінних паперів, і його клієнтами, яким він надає послуги на фондовому ринку, та між окремими підрозділами банку (наприклад, інвестиційним і кредитним). З метою гарантування безпеки банку і додержання інтересів клієнтів, необхідно дотримуватися «концепції китайської стіни», суть якої полягає у розмежуванні потоків конфіденційної інформації всередині банку, в організаційному відособленні окремих підрозділів, що забезпечують діяльність банків на фінансовому ринку.

      З метою узгодженості функціонування окремих підрозділів банки створюють  координаційний орган — Комітет з питань управління активами і пасивами (КУАП).

      Для розрахункового обслуговування угод, які укладені на організованих біржових та позабіржових ринках цінних паперів, в Україні згідно з чинним законодавством можуть створюватись спеціалізовані розрахункові (клірингові) банки. Положення НБУ, яке регламентує діяльність цих банків, забороняє їм здійснювати такі операції:

• проведення ризикованих активних операцій з коштами клієнтів;
• залучення міжбанківських кредитів для проведення власних активних операцій;
• видачу гарантій та поручительств (за деякими винятками).

Крім  того, НБУ встановлює для розрахункових  банків спеціальні вищі, ніж для  універсальних комерційних банків, — граничні значення економічних  нормативів, що регламентують адекватність капіталу банку, ліквідну позицію, кредитний ризик і ризик інвестування. 
 
 
 

2. Емісійні  операції банків

      Першочерговим завданням банку при проведенні емісійних операцій на ринку цінних паперів є розроблення певної емісійної політики.

        Основні напрями емісійної політики банку:

• визначення цілей емісійної діяльності;
• вибір емісійних інструментів, тобто цінних паперів, що випускаються в обіг;
• визначення найефективніших методів розміщення цінних паперів;
• підтримання курсу цінних паперів власної емісії на вторинному ринку.

      Емісійні  операції банків на ринку цінних паперів  можна систематизувати залежно  від виду цінних паперів, що випускаються в обіг, а саме:

• операції з випуску пайових цінних паперів (акцій або, інакше кажучи, інструментів власності);
• операції з випуску боргових зобов’язань (облігацій, депозитних сертифікатів, комерційних цінних паперів або, інакше кажучи, інструментів позики);
• операції з випуску похідних цінних паперів.

      Банки, що створюються у формі акціонерних  компаній (товариств), емітують акції (основний випуск) з метою формування статутного капіталу. Порядок емісії акцій і відповідно формування статутного капіталу залежить від форми організації банку. Згідно з законодавством України банки можуть створюватись як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативні банки. Якщо банк створюється у формі акціонерного товариства відкритого типу (ВАТ), він пропонує акції широкому колу інвесторів, здійснює відкрите (публічне) розміщення акцій на умовах їх вільного подальшого обігу. Такі акції, як правило, є предметом угод купівлі-продажу на ринку, вони можуть обертатися на біржовому та позабіржовому ринках. Якщо ж банк створюється у формі акціонерного товариства закритого типу (ЗАТ), то він здійснює закрите (приватне) розміщення акцій серед обмеженого кола інвесторів. Акції розподіляються, як правилo, між засновниками банку згідно з розміром їхньої частки у статутному капіталі. Такі акції не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

      Емісія  акцій — це цілеспрямована й організована певним чином діяльність емітента. Вимоги до цієї діяльності та процедури  її здійснення визначаються нормами  законодавства, положеннями установчого договору та статуту акціонерного товариства.

      Основні етапи емісійної  діяльності:

• прийняття рішення про емісію акцій;
• державна реєстрація випуску акцій, а для відкритих акціонерних товариств також реєстрація інформації про випуск акцій;
• опублікування відомостей відносно підписки на акції у засобах масової інформації;
• виготовлення акцій (сертифікатів) у разі документарної форми випуску;
• розміщення акцій на первинному ринку цінних паперів;
• звіт про результати випуску акцій.

      Згідно  з українським законодавством учасниками банків можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету міністрів або уповноважених ним органів. Не можуть бути учасниками банків юридичні особи, в яких банки мають істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

      Учасники  приймають рішення про випуск акцій відповідно до установчого  договору й оформляють його протоколом, зміст якого має містити певні  відомості щодо випуску акцій  згідно з нормами законодавства: фірмове найменування емітента та його місцезнаходження, мета випуску акцій, загальна сума емісії і кількість акцій, види акцій, номінальна вартість акцій, строк і порядок підписки на акції, порядок їх оплати, порядок виплати дивідендів тощо.

      Згідно  з законодавством України випуск акцій акціонерного товариства має бути зареєстрований у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, якщо акції випускаються відкритим акціонерним товариством, емітент повинен також подати Державній комісії інформацію про емісію акцій. Емітент повинен опублікувати інформацію про емісію акцій в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і в офіційному виданні фондової біржі до початку підписки на акції.

      Законодавство України передбачає, що банки можуть емітувати виключно іменні акції. Випуск і обіг іменної акції фіксуються у реєстрі власників акцій. Реєстр може вести сам банк-емітент або за його дорученням реєстратор цінних паперів. Банк може сам вести реєстр власників акцій за умови, що кількість власників іменних акцій не перевищує 500 і він має дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення реєстраторської діяльності. До реєстру має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акцій, кількість акцій у кожного з акціонерів.