Оцінка та управління потенціалом підприємства

за визначення вартості всіх нематеріальних активів для оцінки вартості підприємства.

Існування різноманітних цілей оцінки посилює вимоги до обґрунтованості і вірогідності величини вартості, яка повинна правильно відбивати сферу використання результатів оцінки. Вибір величини вартості, що найбільшою мірою буде відповідати цінності об’єкта залежить від конкретних інтересів покупця (найчастіше зустрічаються види вартості, класифіковані за такими ознаками:

1)  за ступенем ринковості:

-         ринкова вартість;

-         неринкова вартість, до якої належать такі види: вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість та інші;

2)  за цілями оцінки:

–         споживча вартість;

–         інвестиційна вартість;

–         спеціальна вартість;

–         страхова вартість;

–         застосована вартість;

–         оподаткована вартість;

–         утилізаційна вартість;

3)  за характером аналога:

–         вартість відтворення;

–         вартість заміщення;

4)  за принципами бухгалтерського обліку:

–         балансова вартість;

–         залишкова вартість;

–         справедлива вартість;

5)  залежно від перспектив розвитку підприємства:

–         вартість діючого підприємства;

–         ліквідаційна вартість.

Таким чином, необхідність оцінки потенціалу підприємства завжди зв’язана з цілями і задачами підприємства, що можуть мати місце при таких або інших обставинах розвитку ринку, конкуренції, факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

На основі вищесказаного можна  підкреслити необхідність управління потенціалом підприємства заради забезпечення стабільного і ефективного його функціонування в умовах конкурентного впливу негативних обставин зовнішнього середовища.

 

2.Сучасний погляд на управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства

Найважливішою умовою динамічного  розвитку підприємства є забезпечення раціонального використання ресурсів, з чим і пов‘язують використання потенціалу підприємства. Особливо важливою є зазначена проблема, оскільки можливість оптимізації структури потенціалу, на нашу думку, чітко залежатиме від його місії та етапів розвитку.

Сьогодні ще недостатньо вирішені питання оцінювання та оптимізації структури потенціалу на різних етапах розвитку підприємства, відсутній

комплексний підхід до виділення видових  проявів потенціалу, існує невизначеність щодо складу та структури його елементів, що частково пояснюється наявністю значної кількості характерних властивостей, притаманних такій складній економічній системі як потенціал підприємства.

Тому вирішення проблемних питань визначення властивостей використання потенціалу розвитку підприємства для підвищення ефективності його

діяльності є актуальним і в  теоретичному аспекті, і з методичних позицій, і з практичної точки зору.

Розкриття властивостей потенціалу розвитку підприємства пропонуємо розглянути через його видові вияви та на їх основі обґрунтування визначення.

Існують різні підходи для визначення видових виявів потенціалу підприємства. Одним з таких є розкриття економічної сутності розвитку підприємства через такі складові потенціалу: як виробничий, що забезпечує безпосереднє здійснення основного виду діяльності; фінансовий, що впливає на ефективність здійснення фінансових вкладень або залучень; інноваційний, який відповідає за впровадження досягнень науково-технічного прогресу; управлінський що відповідає за систему менеджменту на підприємстві; трудовий, який формує клімат у трудовому колективі; мотиваційний, що свідчить про впровадження сучасних методів стимулювання (працівників, постачальників, покупців); комунікаційний, який свідчить про рівень

комунікацій; маркетинговий, що дозволяє забезпечувати конкурентні переваги на ринку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження наявності значних видових виявів потенціалу підприємства наведемо і його поділ на потенціал напрямку використання (забезпечує виконання окремих конкретних операцій), потенціал

ціни продажу (властивість приносити  прибуток від продажу), функціональний (властивість забезпечення окремих функцій), загальний потенціал (властивості, які складають для суб‘єкта бажаний кінцевий

результат).

Окремі науковці виділяють економічний  потенціал як узагальнюючий показник, що характеризує розвиток продуктивних сил, у якому поєднанні природні, виробничі, науково-технічні, соціально- політичні і культурні можливості суспільства”, науково-технічний як сукупність ресурсів, щовідповідають вимогам кожного даного етапу науково- технічного розвитку”, стратегічний як „можливості досягнення стратегічних цілей”.

Наведені нами видові складові потенціалу є характерними для розвитку будь-якого підприємства не залежно від форми власності, розмірів, підпорядкування. Єдине обмеження можливе, на нашу думку, лише в обсягах, структурі і в рівні самореалізації такої структури.

В економічній літературі окремо визначають і категорію „потенціал розвитку” як властивість носія піддаватися змінам, які забезпечать посилення

існуючих або появу нових  властивостей, які можуть бути додатково створені у розмірах, обмежених природними, організаційно-технічними та загальноекономічними умовами . У цьому випадку потенціал розвитку розглядається з позиції окремої властивості потенціалу підприємства як економічної системи виявляти себе в певних умовах.

Пропонується розглядати потенціал  розвитку як певний баланс внутрішніх і зовнішніх зв’язків, що забезпечує невичерпні можливості успішного регулювання розвитку підприємства. Ефективне функціонування підприємства і високий потенціал його розвитку в майбутньому гарантований за рахунок ефективного управління персоналом та забезпечення на цій основі кадрової безпеки як підсистеми загальної системи економічної безпеки підприємства.

Розширює перелік важливих складових, що можуть гарантувати потенціал розвитку підприємства.

Значний потенціал розвитку буде досягнуто підприємствами за умови спроможності подолання розриву інноваційного процесу, який виникає між

стадією наукових досліджень та використанням таких результатів у практичній діяльності.

Процес формування потенціалу розвитку підприємства повинен здійснюватися відповідно до його властивостей, що, на нашу думку, дозволить визначитися як з особливостями такого формування, так і запропонувати режими його використання при стратегічному управлінні. Щодо властивостей, якими характеризується потенціал підприємства, то

підкреслимо відсутність чіткої визначеності з ними.

Виділяється цілісність (існування системи як єдине ціле), взаємозв‘язок і взаємодію елементів (наявність відповідності між елементами), складність

(різноманітність компонентів), комунікативність (взаємодія із зовнішнім середовищем), ієрархічність (здібність окремого елемента у глобальній системі), множинність опису (використання функціональних або економічних моделей), здатність до розвитку (сприйняття та використання новітній технологій), альтернативність форм функціонування та розвитку

(використання кращого варіанту), пріоритет інтересів системи глобального рівня (підпорядкованість вищим інтересам), пріоритет якості (дотримання якісних параметрів), потужність (кількісна оцінка рівня реалізації). На нашу думку, помилковим є ототожнення потенціалу підприємства з будь-якою економічною системою та наведення загальних властивостей, що таку систему характеризують. Як приклад, взаємозв‘язок і взаємодія елементів та складність характеризують одну і ту властивість: структурованість потенціалу підприємства як внутрішню наявність компонентів та зв‘язків між ними, що складають єдине ціле. Комунікативність автором „пов‘язана зі взаємодією та взаємозалежністю потенціалу та зовнішнього середовища”, а далі пропонується здатність до розвитку як „сприйняття та використання нових технологічних ідей, наукових розробок і т. д.”, що може бути результатом взаємодії та взаємозалежності; ієрархічність як „система (підсистема) більш широкої глобальної системи” , що може виражати таку властивість як складністю або взаємозалежністю. Такі властивості, як альтернативність форм функціонування та розвитку, пріоритет інтересів системи більш високого рівня та пріоритет якості, мають одне спрямування – це вибір найкращого варіанту розвитку в умовах обмеженості ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових).

Крім того, наявність таких окремих характеристик, як взаємозв‘язок та взаємодія, складність, взаємозамінність і альтернативність, гнучкість, можуть відображати таку властивість, як структурованість, що виявляється як взаєморозміщення та певний взаємозв‘язок наявних складових частин

цілого, їх питома вага та взаємодія (внутрішня  і зовнішня).

Заслуговує на окрему увагу підхід до виділення властивостей потенціалу підприємства як економічної системи, серед яких: цілісність (взаємодія її елементів), поліструктурність (наявність значної кількості частин), складність (неоднорідність складових з різнохарактерними та ієрархічними взаємозв‘язками), нестаціонарність (мінливість параметрів та стохастичність поведінки), унікальність (притаманність характерних лише їм ресурсів та організаційних можливостей), адаптивність (пристосованість до умов),

синергічність (посилення цілеспрямованості  дії елементів), мультиплікативність (геометрична залежність ефектів), граничність (наявність граничного характеру, що обумовлюють її форму), протиентропійність (можливість протидії негативним тенденціям).

 Виходячи із сутності принципу синергізму, відповідно до вільної енциклопедії, – це додаткові економічні переваги, що утворюються у разі успішного об'єднання елементів одного цілого, при цьому джерелом таких переваг є спільна примножена сукупна ефективність їх використання, коли мультиплікативність є добутком позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи. Це наводить на думку про близькість таких визначень.

Більш детальніше і точніше властивості потенціалу підприємства як складної

економічної системи пропонується розглядати колективом авторів на чолі з О. С. Федоніним. На їх думку, потенціалу підприємства притаманні такі властивості, як складність (наявність складових, що поділяються на елементи), структурованість (притаманність певної ієрархічної побудови),

адаптивність (спонтанне реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів), інертність (уміння сповільненого реагування на вплив чинників дестабілізації), відкритість (формування під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників), пропорційність (можливість збереження допустимих пропорцій), динамічність (неможливість вивчення в статичному стані), часова обмеженість (важка прогнозованість на довгострокову перспективу), самовідтворення (здатність до самовідновлення за рахунок власних властивостей), суперечливість (наявність внутрішніх конфліктів), реальність (наявність конкретної практичної спрямованості). Такі властивості, як структурованість та пропорційність дещо повторюють одна одну, на нашу думку, оскільки передбачають наявність окремих елементів та їх питому вагу у цілому, а значить певну структуру та пропорційність між окремими елементами такої структури. Виділення лише часової обмеженості як властивості потенціалу підприємства в умовах ризику і невизначеності є дещо вузьким, оскільки господарюючі суб‘єкти, розвиваючи свої потенційні можливості, стикаються із іншими обмежуючими чинниками – фінансовими, в першу чергу, (відсутністю оборотних коштів, недоступністю позикових ресурсів, збитковою діяльністю), трудовими (забезпеченість високопрофесіональним персоналом) і іншими.

Наведені підходи наводять на думку про необхідність визначення властивостей потенціалу розвитку підприємства, що мають найзагальніший характер і ті, що є специфічними, виявляються при певних обставинах функціонування підприємства. Для цього наведемо визначення потенціалу розвитку підприємства. Потенціал розвитку підприємства – це системна

властивість спроможності підприємства в майбутньому.

Її вияв виражено через програму сукупних змін у наявному складі та структурі сукупної та інтегральної здатності підприємства забезпечити оптимальну відповідність етапам розвитку підприємства (виникнення, становлення, піднесення, пік розвитку, економічний спад, банкрутство та ліквідація) через сформовані і накопичені гармонійно структуровані можливості, та на її основі виконання його місії і перспективне багатовекторне довгострокове економічне зростання. Основною рушійною силою потенціалу розвитку підприємства є наявність взаємозалежності та взаємодії між окремими складовими потенціалу підприємства та пропорцій між ними, ефективне збалансоване управління якими базується на узгодженості у змінах при переході до вищої якості та можливості їх прогнозування з метою гармонізації.

Найзагальнішими властивостями потенціалу розвитку підприємства, через які виражається якість даної економічної системи є:

- цілісність, що знаходить своє  відображення через складноцілісну, гнучку систему, здатну до самовідтворення, до сприйняття, до забезпечення та до

саморозвитку;

-важкоструктурованість, що означає наявність__ значної кількості компонентів, які мають власні складові та елементи таких складових з наявною підпорядкованістю (ієрархією), при цьому без штучно виділених переваг у такій системі;

-динамічність, що забезпечує відповідне реагування та зміну складових і його елементів на посилений вплив зовнішнім середовищем;

Його специфічними проявами є:

-функціональна належність, що означає чітку реалізацію поставлених завдань у характерній лише для нього сфері;

-дефіцитність, що пояснюється наявністю постійної обмеженості: у формуванні та нарощенні ресурсів, їх оптимальному поєднанні, відтворенні, реалізації; у важкопрогнозованості визначення обсягів невикористаних резервів, що зможуть забезпечити розвиток у майбутньому;

-багатовекторність, що реалізується через потенційні можливості підприємства поєднати різні напрями діяльності та забезпечити хеджування діяльності та її якісний розвиток;

-самореалізація, виявляється у внутрішній структурованій цілісності та її трансформації в результаті синергетичного позитивного і негативного ефекту від їх взаємовпливу, посиленого впливом зовнішнього середовища.