Оцінка фінансової діяльності страхової

Найбільшу увагу у  системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової організації — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання. У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюються.[13.с.165]

Значення показників, які характеризують діяльність страховиків України за станом на 1 січня 2009 р., наведені в таблиці 1. Для розрахунку показників розроблено і використано формули, які враховують специфіку фінансової діяльності та структуру звітності страхових компаній.

 

Таблиця 2.1.1 – Середні значення показників фінансового стану за групами страховиків

Показник	Дрібні компанії	Малі компанії	Середні компанії	Великі компанії
Активи, тис. грн.	1250,37	5776,43	14266,82	64262,12
Коефіцієнт ліквідності	1,47	2,52	1,25	0,31
Коефіцієнт терміновості	1,50	0,76	0,87	1,03
Коефіцієнт рентабельності	0,11	0,30	0,28	0,32
Рентабельність активів, %	0,04	0,53	-0,49	-2,68
Дохідність інвестицій, %	4.17	3,7	6,71	5,62
Прибутковість власного капіталу, %	7,59	21,56	31,51	19,05
Питома вага статутного капіталу у  власному капіталі, %	95,62	70,17 *	49.07	46,09
Частка страхових резервів у  пасивах, %	39,32	38,95	50,20	28,38
Забезпеченість страхових резервів власними коштами	8,37	2 27	1,58	3,81
Частка інвестиційного доходу в  чистому прибутку, %	61,42	61,02	40.64	46,06
Рівень виплат, %	20,46	15,01	29,10	23,24
Коефіцієнт ділової активності	0,53	0.58	0,59	0.48

 

 

Проведений аналіз показав, що 72% компаній на страховому ринку України мають ліквідність нижчу за встановлений норматив - 1,05, у 15% компаній коефіцієнт коливається від 1,05 до 3, і 13% компаній мають коефіцієнт більший 3.

Аналіз свідчить, що низька ліквідність є наслідком незадовільної  структури активів, у якій 36% припадає на дебіторську заборгованість і 10% - на основні засоби. Отже, активи великих компаній переоцінено більш як на третину. Грошових коштів повністю (на 104%) вистачає для покриття зобов'язань перед страхувальниками, а отже загальна ліквідність, враховуючи високу дебіторську заборгованість, є незадовільною.

В середньому рентабельність страхової діяльності в Україні  становить 30% , у найменших компаніях  цей показник суттєво нижчий - 11% . Це, з одного боку, свідчить про  те, що в навантаженні до нетто - ставки закладається стандартний рівень прибутку, а з другого боку, - із зростанням величини активів не спостерігається відчутного впливу закону великих чисел та ефекту масштабу на рівень затрат (а отже, і на рентабельність) страховиків. Детальний аналіз свідчить, що 27% страховиків мають нульову або від'ємну рентабельність, половина від загальної кількості компаній працюють з рентабельністю в межах 40% , і лише 23% компаній - з рентабельністю понад 40% . Рівень виплат суттєво не відрізняється по групах компаній, коливаючись у середньому навколо показника 20%, який є значно нижчим від загальноприйнятого у світовій практиці нормативу 40-80% .

Показник дохідності інвестицій у дрібних компаніях (табл. 1) становить 4,17% , зростаючи до 6% у великих. Такі низькі показники є результатом високої частки грошових коштів у структурі активів, незадіяності їх в інвестиційній діяльності.

Більше того, показники  дохідності інвестицій (хоч низькі, але додатні) нівелюються неефективним управлінням рештою активів, що призводить до ще нижчих показників рентабельності активів. Характерно, що рентабельність активів з ростом величини активів компанії зменшується до від'ємних показників (від 0,04% у дрібних до - 2,68% у великих компаніях). Аналіз свідчить про те, що великі компанії мало уваги приділяють управлінню активами, допускаючи високу дебіторську заборгованість, низьку ліквідність та від'ємну рентабельність активів.[14]

Як показує аналіз, ефект масштабу в діяльності страховиків  України проявляється, як правило, у незначному зростанні економічної ефективності при збільшенні обсягів страхового портфеля. Спостерігається тенденція: у багатьох компаній витрати зростають майже пропорційно збільшенню річних надходжень, що призводить до незмінного або спадного економічного ефекту. Наслідком збільшення рентабельності є, як правило, не зниження тарифів чи покращення обслуговування клієнтів, а розширення матеріально-технічної та кадрової бази страховика, а також збільшення обсягу ресурсів, що спрямовуються на споживання.

Це свідчить про неефективність та невиправдану затратність діяльності з надання страхових послуг: більша частка внесків страхувальників спрямовується на утримання компанії, а не на виконання нею основної функції - захисту від ризиків. Такі явища характерні для страхових ринків, що розвиваються, на яких ще не стандартизовано правила страхування, не сформовано очікування споживачів, не досконала конкуренція.

У середніх та великих  страхових компаніях власний  капітал у середньому більше ніж  на 50% складається з нерозподіленого прибутку. Тобто вони нарощують свій фінансовий потенціал в основному за рахунок прибуткової діяльності протягом попередніх років.[15. с.94]

Аналіз структури пасивів  виявив переважання власного капіталу в пасивах, що характерно для усіх учасників ринку. Страхові компанії як фінансові установи повинні працювати в основному із залученим капіталом. Натомість більшу частку активів українських страховиків профінансовано за рахунок власних джерел. Частка страхових резервів у пасивах коливається на рівні 30 - 40%. При цьому для великих компаній співвідношення «власний капітал - резерви» змінюється не на користь страхових резервів. Це вказує на те, що обсяги розширення страхових операцій значно відстають від загального зростання компаній

На думку багатьох оглядачів страхового ринку, значна кількість страховиків (358 компаній), але водночас незначна місткість страхового ринку, вказують на низьку капіталізацію компаній. Однак дані аналізу свідчать, що забезпеченість страхових резервів власними коштами становить від 1,58 у великих компаніях до 8,37 у дрібних, у той час як оптимальний норматив для цього показника 0,28 - 0,60. Тобто свої зобов'язання перед страхувальниками (відображені у страхових резервах) компанії покривають власними коштами в середньому вдвічі, а винятково грошовими коштами (коефіцієнт терміновості) - на 80 - 90% . Значить, низька капіталізація компаній має дві сторони: з одного боку, наявний фінансовий потенціал страховиків України дозволяє їм приймати на страхування значно більше ризиків, формувати суттєво (у три-чотири рази) більші страхові портфелі, ніж сформовані на даний момент, однак з іншого боку наявний потенціал не достатній для прийняття великих ризиків, попит на страхування яких з розвитком ринкових відносин значно зростає. Вирішення проблеми збільшення місткості страхового ринку для прийняття великих ризиків можливе як за рахунок злиття та об'єднання дрібних страховиків, так і за рахунок утворення фінансово-промислово-страхових груп.[17]

Як видно з даних  таблиці 1, 60% чистого прибутку дрібні та малі страховики отримують від інвестиційної діяльності, в той час як для середніх та великих компаній цей показник змінюється на користь прибутку від страхової діяльності. Аналіз показує, що сума чистого прибутку в абсолютному вираженні для великих компаній зростає (про що свідчить підвищення рентабельності), а віддача від інвестицій залишається на тому ж рівні, що і в дрібних компаніях. Тому для великих компаній частка інвестиційного доходу в чистому прибутку суттєво зменшується, доступаючись прибуткам від страхової діяльності.

Коефіцієнт ділової  активності для всіх груп компаній є приблизно однаковим і коливається  в межах 0,48 - 0,58. Найменше середнє  значення показника (0,48) спостерігається  у групі великих компаній, що свідчить про неповне використання їх власного фінансового потенціалу і відсутність однозначної кореляції між величиною активів та масштабами діяльності страховиків на українському ринку.

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану страхових  компаній дозволив виявити недоліки фінансового менеджменту страховиків на сучасному етапі та окреслити напрями підвищення ефективності страхової діяльності в Україні:

Оскільки основним чинником, що впливає на рівень рентабельності страхової діяльності, є витрати  на утримання компанії, а не рівень виплат, то пріоритетним напрямком фінансового менеджменту має стати удосконалення політики управління витратами.

Зважаючи на високий  рівень забезпеченості страхових резервів власним капіталом, доцільно переглянути  перестрахову політику компаній для забезпечення оптимального розподілу відповідальності між страховиком і перестраховиком.

Низька капіталізація  компаній, характерна для страхового ринку, суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це, нарощування власного капіталу, в першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великі та катастрофічні ризики, збільшивши місткість страхового ринку. Це також дозволить залишати більшу частку ризиків на власному утриманні українських страховиків, не передаючи їх повністю в перестрахування нерезидентам.[18]

 

2.2 Послідовність  аналізу фінансової діяльності на прикладі страхової організації НАСК  "ОРАНТА"

 

Аналіз  фінансових  результатів  діяльності  страховика  починається з  підведення  результатів  основної  діяльності. Законом  України "Про    страхування"  використовується  показник  заробленої  премії, який визначається шляхом  збільшення  суми  поступлення  страхових  премій на протязі  звітного  періоду  на  суму  незароблених  страхових  премій на початок  звітного  періоду   і  зменшення  одержаного  результату  на  суму незароблених  премій  на  кінець  звітного  періоду.

Для початку  необхідно обрахувати рівень дохідності витрат страхової організації за звітний 2009 рік. У цілому зміна обсягу доходів страхових організацій залежить від зміни обсягу операцій, рівня їх дохідності та структури активів з різним рівнем дохідності.

, (2.1)

де, Д – доходи; 

В – витрати.

Далі обраховуємо маржу прибутку. Маржа — це частка прибутку в ціні одиниці активів, або різниця ціни розміщення коштів і витрат на їх залучення. Отже, наступний показник в аналізі це вирахування маржі прибутку страхової компанії - це факторний показник, який відображає вплив на норму прибутку зміни розміру чистого прибутку на гривню доходів:

, (2.2)

де, П – прибуток.

Показник рівня прибутковості  значною мірою характеризує саме кінцеву ефективність від надання  послуг та діяльності організації. Адже з позиції макрорівня, суспільства загалом кінцевим результатом діяльності є рівень цін, за якими реалізується послуга. У свою чергу, рівень цін залежить від затрат праці, втіленої в послугу.

Обраховуємо рівень прибутковості витрат страхової організації за формулою:

, (2.3)

Наступна дія, це розрахунок рівня  доходності витрат окремих видів  страхування:

Дохідність  витрат від страхування життя:

                                                ,                                           (2.4)

де, Дж – доходи (від страхування життя);

Вж – виплати  страхових відшкодувань.

Дохідність  витрат від особистого страхування:

                                                                                               (2.5)

Дохідність витрат від страхування наземного транспорту:

                                                                                               (2.6)

Дохідність  витрат від страхування майна  громадян:

                                                                                          (2.7)

Дохідність  витрат від страхування майна  юридичних осіб:

                                                                                          (2.8)

Питома вага - частка споживчих витрат на купівлю товарів (послуг) - представників, яка визначена на основі фактичних споживчих витрат домогосподарств.

Визначаємо  питому  вагу  витрат  окремих  видів  страхування  в  загальному  обсязі  витрат  (d)  по  формулі:

                                                                                                    (2.9)

Визначимо  питому  вагу  доходу  окремих  видів  страхування  в  загальному  обсязі  доходу  в  %  по  формулі:

                                                                                     (2.10)