Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Сентября 2013 в 18:51, курсовая работа

Описание работы

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в Україні представлений підприємствами електроенергетики, вугледобувної,паливної та нафтопереробної промисловості. До електроенергетичного сектору входять теплові, атомні та гідроелектростанції, а також підприємства передачі та розподілу електроенергії. ПЕК включає видобування природних видів палива, їхню переробку, транспортування тощо.

Содержание

ВСТУП…………………………………………………………………………….7
1.СТАН І ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
1.1 Характеристика галузевої структури промисловості в Україні…………9
1.2 Аналіз типу ринку галузі……………………………………………………23
1.3 Аналіз ймовірності банкрутства підприємства……………………………25
Висновки по розділу 1……………………………………………………….…..28

2. АНАЛІЗ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА
2.1 Класифікація витрат підприємства……………………………………….30
2.2 Визначення тривалості короткострокового періоду……………………...33
2.3 Побудова економіко-математичної моделі витрат підприємства………...35
Висновки по розділу 2…………………………………………………………..37

3. ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА
3.1 Планування виробництва в ринкових умовах……………………………..39
3.2 Обгрунтування оптимального обсягу виробництва…………………….....46
3.3 Обгрунтування плану роботи підприємства у плановому періоді……….49
Висновки по розділу 3…………………………………………………………..55

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…56
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………………………………..…...57
Додаток А – вихідні дані………………………………………………………..59

Работа содержит 1 файл

Kursovayarabota.docx

— 656.77 Кб (Скачать)

За обсягом  поставок визначається плановий обсяг  виробництва:

,                               

де  - обсяг виробництва j-го виду продукції в натуральному вираженні;

- обсяг поставок j-ї продукції;

,   - запаси на складі j-ї продукції на кінець і початок планового періоду [18].

Два підходи  до визначення оптимального обсягу випуску підприємства на ринку досконалій конкуренції.

  1. Сукупний підхід до визначення оптимального обсягу випуску полягає в порівнянні загального (сукупного) доходу із загальними (сукупними) витратами.

Підприємство  порівнює отримуваний ним загальний  доход при різних обсягах випуску  із загальними витратами, що відповідають кожному з можливих об'ємів, і  вибирає такий варіант, при якому  різниця між загальним доходом  і загальними витратами максимальна (рисунок 3.1).

 

 

 

        


 

 

 

 

Рисунок 3.1. Сукупний підхід до визначення оптимального обсягу випуску

Будь-який обсяг виробництва  більше Q1 і менше Q2 приноситиме прибуток підприємству, проте максимальний прибуток приносить обсяг випуску Q0.


  1. Граничний підхід полягає в порівнянні граничного доходу з граничними витратами. Нарощуючи обсяг випуску підприємство цікавить відповідь на питання, що їй дає випуск ще однієї одиниці продукції? Якщо в результаті випуску додаткової одиниці продукції загальний доход збільшується більшою мірою, чим загальні витрати виробництва, то слід нарощувати виробництво. В цьому випадку MR перевищує МС. Якщо ж додаткова одиниця продукції призводить до більшого росту витрат чим доходу, то робити її не варто (тоді МС більше ніж MR). Переломною точкою стане точка рівності граничного доходу (MR) граничним витратам (МС). Підприємство вибере обсяг виробництва такою, що відповідає цій рівності (рисунок 3.2).


 

 

 

 

 

Рисунок 3.2. Визначення обсягу випуску.

 

Точка рівності MR і МС на графіці (т. Е) називається точкою рівноваги, а обсяг випуску їй що відповідає (Q0) оптимальним або рівноважним.

Рівність MR=MC називають правилом рівноваги виробника.

Підприємство-монополіст в  короткостроковому періоді

Умова максимізації прибутку для монополіста полягає в  рівності граничних витрат (МС) граничному доходу (MR).

При цьому, якщо для ринку  досконалої конкуренції характерна рівність MR=Р  і звідси МС= MR=Р, то для монополії, де MR<Р, умову максимізації прибутку можна записати так: МС= MR_Р                      

Розглянемо графік максимізації прибутку монополією в короткостроковому  періоді (рисунок 3.3.).

Прагнучи до максимуму  прибутку, монополія вибирає обсяг  випуску Qм, при якому MR=МС (точка  К) і продасть його за ціною Рм.

 


 

 

 

Рисунок 3.3. Максимізація прибутку монополією

 

Прагнучи до максимуму  прибутку, монополія вибирає обсяг  випуску Qм, при якому MR=МС (точка  К) і продасть його за ціною Рм.

Середній прибуток монополії (прибуток з розрахунку на одиницю продукції) складе довжину відрізку NA(Рм>АТС). Загальний прибуток монополії на увесь випуск дорівнює площі РмANL (заштрихована область на малюнку).

Поведінка монополії в  довгостроковому періоді.

На відміну від досконалого  конкурента, монополіст, захищений  від конкурентів високими бар'єрами, може отримувати економічний прибуток і в довгостроковому періоді. Ситуація збитків не характерна для  довгострокового періоду, оскільки монополіст покине ринок. В крайньому  випадку монополія в довгостроковому  періоді функціонуватиме беззбитково.

Довгострокова рівновага  монополії за відсутності загрози  появи конкурентів досягається  при рівні випуску, коли довгострокові  граничні витрати (LMC) дорівнюють довгостроковому  граничному доходу(рисунок 3.4.).

 

 


 

 

 

Рисунок 3.4. Максимізація прибутку монополією в довгостроковому періоді.

Ціна, що максимізувала довгостроковий прибуток монополіста, буде нижча чим ціна короткострокого прибутку, що максимізував, оскільки попит на будь-який продукт еластичніший в довгостроковому періоді, чим в короткостроковому. Довгострокова рівноважна ціна дорівнює висоті кривої довгострокового попиту в точці обсягу виробництва Qм (для якого МС=MR).

Короткострокова і довгострокова  рівновага підприємства на ринку  монополістичної конкуренції

Крива попиту на товар підприємства на ринку монополістичної конкуренції  має низхідний характер з незначним  кутом нахилу. Еластичність попиту в даному випадку нижче, ніж на ринку досконалої конкуренції, але  вище, ніж на монопольному ринку.

Підприємство в умовах монополістичної конкуренції в  короткостроковому періоді максимізує прибуток (якщо Рм.к..>АТС) або мінімізуватиме збиток (якщо АТС>Рм.к.>AVC), роблячи такий об'єм продукції, який відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничного доходу (рисунок 3.5.).

 

 

 

а)      б)

 


 

 

Рисунок 3.5. Короткострокова рівновага підприємства на ринку монополістичної конкуренції : а) максимізація прибутку; б) мінімізація збитку.

Якщо ціна (Рм.к.) стане нижча середніх змінних витрат (AVC), то підприємство припинить виробництво і покине ринок [20].

 

3.2. Обґрунтування оптимального  обсягу виробництва

 

Під оптимальним обсягом виробництва  продукції розуміється такий  об`єм, який забезпечує виконання укладених  договорів і зобов`язань по виробництву  продукції (виконанню робіт) у встановлені  терміни з мінімумом витрат і  максимально можливою ефективністю. 
До найбільш поширених методів визначення оптимального обсягу виробництва відносяться:

  • метод зіставлення валових показників;
  • метод зіставлення граничних показників.

Метод складання валових показників припускає розрахунок прибутку підприємства при різних об'ємах виробництва і реалізації продукції.  
Послідовність розрахунку така:

  1. визначається величина об'єму виробництва, при якому досягається нульовий прибуток;
  2. визначається об'єм виробництва з максимальним прибутком.

Метод зіставлення граничних показників дозволяє встановити до яких меж рентабельно збільшення виробництва і реалізації. Він заснований на зіставленні граничних витрат і граничного доходу.

Якщо величина граничного доходу на одиницю продукції перевищує  величину граничних витрат на одиницю  продукції, то збільшення виробництва  і реалізації буде рентабельним. Граничний прибуток обчислюється як різниця між граничним доходом і граничними витратами [19].

Визначили  рівняння залежності ціни від обсягу виробництва,яке  надалі нам буде потрібно для розрахунку змінних витрат підприємства и визначення крапки беззбитковості(рисунок 3.6):

Рисунок 3.6 – Залежність ціни від  обсягу виробництва.

Розрахували дані для побудови крапки беззбитковості та оптимального обсягу виробництва, що представлені в таблиці 3.1:

Таблиця 3.1- Визначенні дані для побудови крапки беззбитковості та оптимального обсягу виробництва.

 

 

Q,тис.од

Ціна,грн.

ПоВС, тис.грн.

ЗмВсер,грн./од.

ЗмВ, тис.грн.

С, грн./од.

ВВ,тис.грн.

ВД, тис.грн.

ГВ, грн./од.

ГД, грн./од.

0

405,36

1185,33

41,463

0

-

1185,33

0

50,160

379,424

5

379,424

1185,33

50,160

250,800

287,226

1436,13

1897,12

71,203

327,552

10

353,488

1185,33

60,681

606,813

179,214

1792,14

3534,88

98,866

275,68

15

327,552

1185,33

73,409

1101,142

152,431

2286,47

4913,28

135,001

223,808

20

301,616

1185,33

88,807

1776,148

148,074

2961,48

6032,32

181,946

171,936

25

275,68

1185,33

107,435

2685,879

154,848

3871,21

6892,00

242,645

120,064

30

249,744

1185,33

129,970

3899,104

169,481

5084,43

7492,32

320,803

68,192

35

223,808

1185,33

157,232

5503,117

191,098

6688,45

7833,28

191,098

223,808


 
Побудували графічно крапку безбитковості(рисунок 3.7): 

Рисунок 3.7- Визначення крапки беззбитковості. 
Знайшли оптимальний  обсяг виробництва і зобразили його на рисунку3.8:

 


Рисунок 3.8 –  Оптимальний обсяг виробництва

Тобто оптимальний  обсяг виробництва у нашого підприємства = 22 грн.од./міс. Підприємство максимізує свій прибуток, тому що крива ЗмВсер знаходиться нижче крапки перетину кривої граничного доходу ГД з кривою граничних витрат ГВ.

 

3.3. Обґрунтування плану  роботи підприємства у плановому  періоді

Оптимальний обсяг виробництва не може служити  підставою для визначення плану  обягу випуску продукції тому, що він не ураховує вплив випадкових факторів, що мають місце у житті. Тому необхідно проаналізувати можливий вплив факторів, розглянути методи їх обліку та після цього намітити конкретний план виробництва продукції  з урахуванням надійності його досягнення.

 

 

 

3.3.1. Аналіз факторів ризику вугледобувного підприємства.

 

Ризик є невід'ємним атрибутом  ринкових економічних відносин. За своєю суттю він є платою за економічну свободу, яку мають суб'єкти господарювання, оскільки володіють унікальним, але в той же час обмеженим набором ресурсів – фінансових, виробничих, трудових. Більшість рішень відносно ефективної організації й управління бізнесом приймається в умовах невизначеності,  яку підприємство прагне подолати, щоб скоротити рівень втрат, спричинених ризиком [22].

Визначимо необхідні умови виникнення ризику. Насамперед, ризик виникає  лише тоді, коли має місце невизначеність, відсутність вичерпної інформації про умови прийняття рішень. Якщо все відомо - ризик відсутній. Тільки при багатоваріантності майбутнього, наявності елементів непередбаченості можна казати про наявність ризику. Так, при абсолютній впевненості  у недоторканості внеску його власнику не спаде на думку застрахувати внесок. Отже, невизначеність є однією з  причин виникнення ризику.

Для спрощення пошуку джерел (причин) виникнення ризику їх доцільно поділити на підкласи, у відповідності до масштабів їх впливу, та групи, у  відповідності до аспектів, в яких вони виявляються.

Тоді серед зовнішніх факторів ризику можна виділити:

-фактори ризику, що характеризують діяльність суб'єкта господарювання в масштабі світового співтовариства і які породжують підклас мегаризиків.

-фактори ризиків, що існують на рівні окремої країни і які спричиняють макроризики;

-фактори ризиків, що присутні на рівні окремої галузі економіки і які породжують підклас мезоризиків.

Ризики, фактори яких існують в  середовищі самого підприємства, по аналогії, в своїй сукупності складають  підклас мікроризиків.

Наявність економічного ризику є певна  ознака зрілості економіки підприємства, її розвиненості. В економіці з низьким рівнем виробництва траєкторія її розвитку практично детермінована стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення. Якщо ж відсутні альтернативи рішень - то й відсутній ризик. Отже, ризик може існувати лише за умови активного управління та регулювання економікою [21].

 Ризики об'єктивно  неминучі в діяльності підприємства, отже, виникає потреба в пошуку  шляхів запобігання втратам, що  виникають внаслідок їх дії.  Таким чином постає питання щодо дієвого управління кожним видом ризику, у вирішенні якого провідне місце належить можливості і вмінню передбачити й мінімізувати економічні ризики.

Отже,  внаслідок нестабільності й непередбачуваності економічної  ситуації, у якій функціонують підприємства,  одним із важливих завдань керівників є своєчасна оцінка й ефективне управління майновими ризиками з метою забезпечення економічної безпеки. Залежно від наявних можливостей розрахункової бази та характеру випадкових явищ, використовуються різні методи для оцінки ризику. Найбільш поширені методи оцінки й аналізу ризиків і їх порівняльна характеристика запропоновані в табл.3.1 [22]:

Таблиця 3.1- Порівняльна характеристика методів оцінки й аналізу ринків

3.3.2 Визначення планового обсягу  виробництва

План роботи підприємства розраховується виходячи з визначеного оптимального обсягу виробництва за формулою:

 

                                                                      (3.9)

 

де  – плановий обсяг виробництва підприємства з зазначеним рівнем імовірності p, тис. од.;

 – розрахунковий  оптимальний обсяг виробництва підприємства без обліку рівня надійності, тис. од.;

N – кількість місяців спостереження (за вихідними даними);

t – коефіцієнт довіри, величина якого залежить від наданого рівня імовірності p. Значення коефіцієнту визначається на основі даних, що наведені в табл. 3.2.

 

Таблиця 3.2 – Залежність коефіцієнту t від величини p

Значення коефіцієнту довіри

Довірча імовірність, p

0,1

0,2

0,4

0,6

0,7

0,8

0,85

0,9

0,95

0,97

0,99

0,997

t

0,13

0,25

0,53

0,84

1,03

1,29

1,44

1,65

1,96

2,18

2,58

3

Информация о работе Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства