Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

Вугільна  галузь – лідер по кількості й  гостроті соціально-економічних проблем, пов'язаних із забезпеченням зайнятості населення і необхідністю фінансування галузі з держбюджету. Небезпечними є також наслідки дії вугільної  промисловості на довкілля у вигляді  відходів вуглевидобування і вуглезбагачення, що накопичуються, викидів шкідливих  речовин в атмосферу, забруднення  водних ресурсів тощо[11].

За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за січень 2011 року видобуто 6550,5 тис. тонн вугілля, що на 1052,4 тис. тонн (на 19,1%) перевищує плановий показник, та на 587,2 тис. тонн (на 9,8%) більше показника січня 2010 року. За січень 2011 року підприємствами, підпорядкованими Мінвуглепрому, видобуто 3316,9 тис. тонн вугілля, що на 214,4 тис. тонн (на 6,9%) більше планового завдання, та на 286,3 тис. тонн (на 9,4%) більше показника січня 2010 року[12].

А у січні цього року українськими шахтами видобуто 6,531 млн. т вугілля, що на 9,6% більше, ніж за аналогічний період 2010 р. Усього ж, за офіційною статистикою, торік в Україні було видобуто 75,231 млн. т вугілля - це на 4,1% більше, ніж за підсумками 2009 р [10].

Україна в січні-серпні 2011 року збільшила  видобуток вугілля до 54,057 мільйона тонн з 49,225 мільйона тонн за аналогічний  період 2010 року. Видобуток вугілля, що використовується для потреб теплової енергетики, за вісім місяців 2011 року зросла в річному вираженні на 14,9 відсотка до 37,397 мільйона тонн, а коксівного, використовуваного в металургії, збільшилася на 1,6 відсотка до 16,660 мільйона тонн. Вугілля є єдиним видом палива, що добувається в достатній кількості на території Україні. У 2010році Україна збільшила видобуток вугілля до попереднього року на 4,0 відсотка до 75,188 мільйона тонн.

Порівняння видобутку вугілля підприємствами України та підпорядкованими підприємствами Мінвуглепрому за січень 2010 та 2011 рр., тис. тонн. наведена на рисунку 1.3:

 

Рисунок 1.3 - Порівняння видобутку вугілля підприємствами України та підпорядкованими підприємствами Мінвуглепрому за січень 2010 та 2011 рр., тис. тонн.

За вересень 2011 року вугледобувними підприємствами України видобуто вугілля на 547,6 тис. тонн (або на 8,9%) більше порівняно з вереснем 2010 року. При цьому видобуток енергетичного вугілля збільшився на 506,0 тис. тонн (або на 12,0%), а коксівного – збільшився на 41,6 тис. тонн (або на 2,1%) [11].

За січень – вересень 2011 року вугледобувними підприємствами України видобуто вугілля на 5 369,5 тис. тонн (або на 9,7%) більше порівняно з відповідним періодом минулого року. В тому числі видобуток енергетичного вугілля збільшився на 4 646,8 тис. тонн (або на 12,4%), коксівного – збільшився на 722,7 тис. тонн (або на 4,0%)[13].

Упродовж вересня 2011 року вугледобувними підприємствами, що підпорядковані Міненерговугілля України, видобуто вугілля на 214,5 тис. тонн (або на 7,3%) більше, ніж у вересні 2010 року. Зокрема, енергетичного вугілля видобуто на 192,6 тис. тонн (або на 8,3%) більше порівняно з відповідним періодом минулого року, а коксівного – більше на 21,9 тис. тонн (або на 3,6%).

Протягом  січня – вересня 2011 року загальний обсяг видобутку вугілля вугледобувними підприємствами, що підпорядковані Міненерговугілля України, збільшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 2 761,4 тис. тонн (або на 10,7%). В тому числі видобуток енергетичного вугілля збільшився на 2 700,7 тис. тонн (або на 13,3%), а коксівного – збільшився на 60,7 тис. тонн (або на 1,1%) [14].

Слід  зазначити,що значна частина державних шахт в України мають непоганий потенціал і можуть працювати прибутково. У приватизації підприємств, що добувають коксівне вугілля, очевидно, будуть зацікавлені металургійні холдинги

Залишається продовжувати покладати великі надії  на приплив зовнішніх інвестицій, приватний капітал для приватизації і на входження державних вугледобувних  підприємств в інтегровані структури  з виробництва металу і електроенергії. І хоча такий сценарій дуже привабливий, в умовах зниження попиту на вугілля  і банківської кризи він малоймовірний [13].

 

1.2 Аналіз  типу ринку вугільної галузі.

 

Ринок – це механізм, який зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (представників пропозиції) з метою реалізації їх бажання.

Сучасний  ринок є складним, полісистемним  утворенням. Пізнати ринок неможливо  без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається  і які взаємодіють між собою.

Економісти розрізняють чотири моделі ринку:

1) чисту конкуренцію, 

2) чисту монополію, 

3) монополістичну конкуренцію, 

4) олігополію.

Ці чотири моделі ринку відрізняються  по кількості фірм в галузі незалежно  від того, є продукція стандартизованої або диференційованої і наскільки  легко чи важко новим фірмам ввійти в галузь[15].

Вугільний ринок України характеризується специфічними умовами виробництва та великою територіальною розкиданістю вуглерозвідувальних, вуглевидобувних, вуглепереробних, вуглеремонтних та машинобудівельних підприємств. Видобуток та переробка вугілля в Україні здійснюється переважно у Донецькому, Львівсько-Волинському вугільних та Придніпровському буровугільному басейнах.

Український ринок вугілля у  форматі світового енергетичного  ринку має критичне значення для  економіки та виступає найбільш впливовим  фактором підтримки стабільності, економічного та соціального розвитку.

Саме тому межі українського та світового  ринків мають наблизитися одна до одної. Як наслідок, Україна повинна  дотримуватися його норм та стандартів для кращого і надійнішого  співробітництва в енергетичній сфері [13].

1.3 Аналіз  ймовірності банкрутства вугледобувного підприємства.

 

Згідно  Закону України "Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом" 30. 06. 1999 року: Банкрутство — це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовільнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (шляхом розпродажу свого майна). 
         Слід відзначити, що на якій би стадії розвитку не перебувало підприємство, завжди можуть виникнути ймовірні причини, які обумовлять банкрутство. 
          Мова йде про стадії зародження фірми, прискореного зростання, стадії зрілості, стадії спаду. Інколи тільки-но створене підприємство тут же зазнає банкрутства по причині не точно, не обгрунтовано визначеної генеральної стратегії підприємства, а також її функціональних і ресурсних стратегій. І навіть коли у фірми справи ідуть дуже добре, банкрутство може наступити внаслідок несвоєчасності розрахунків зі своїми кредиторами. 
Таким чином, сигнали, які попереджають про наближення банкрутства можна поділити на 2 групи. 
          Перша група характеризується симптомами, які констатують тотальну заборгованість підприємства, що в подальшому веде до повної неплатоспроможності. Друга група симптомів характеризується зменшенням попиту на продукцію і в зв'язку з цим іде зменшення обсягів реалізації продукції, зниження прибутку і рівня рентабельності, збільшення кредиторської заборгованості, неефективне використання ресурсів, що обумовлює ріст витрат на виробництво, труднощі з готівкою. 
         Суб'єктами банкрутства згідно закону є юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи — підприємства, які є об'єктами права державної власності, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.  

 

Для оцінки можливості банкрутства можуть використовуватися інтегральні показники. У світовій практиці найбільше часто використовується індекс Альтману. Для розрахунку індексу відібрано п’ять найбільше значимих для прогнозу банкрутства показників, що характеризують у загальному виді прибутковість капіталу і його структури з різноманітних позицій. Індекс Альтману (Z) розраховується по формулі:

Z = 3,3*К1+1*К2+0,6*К3+1,4*К4+1,2*К5,

де Z – функція від К1…К5, частки одиниць;

3,3…1,2 –  коефіцієнти регресії, що характеризують  кількісний вплив на Z кожного включенного в модель показника при фіксованому положені інших, частки одиниць;

К1 –  прибутковість загального капіталу (характеризує загальну рентабельність підприємства), частки одиниць.

Прибуток  до сплачування відсотків та податків можна визначити за вихідними  даними як різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції  та її собівартості або за формою №2 «Звіт про фінансові результати»  при її наявності.

К2 –  прибутковість на базі чистого виторгу  від реалізації, частки одиниць.

Виручка від реалізації визначається за вихідними  даними щодо обсягів виробництва  та ціни продукції або, при наявності, за формою №2 «Звіт про фінансові  результати».

К3 –  коефіцієнт співвідношення власного капіталу по ринковій оцінці і позикового, частки одиниць.

Тобто,

В іноземному трактуванні коефіцієнт визначається відношенням ринкової вартості звичайних  і привілейованих акцій до всіх пасивів. В умовах України в якості розміру  власного капіталу при розрахунках  коефіцієнту приймається розмір статутного капіталу.

К4 - коефіцієнт співвідношення реінвестованого прибутку і загального капіталу, частки одиниць.

К5 - коефіцієнт співвідношення власного оборотного і  загального капіталу, частки одиниць.

Чистий  оборотний капітал або робочий  капітал розраховується як різниця  між оборотними активами підприємства (ф.1 р.260) та його поточними зобов’язаннями (ф.1 р.620).

Розраховане Альтманом критичне значення індексу  Z дорівнює 2,675. Для визначення можливості банкрутства зіставляється розраховане для кожного підприємства значення з критичним (2,675).

Якщо  Z розрахункове більше критичного, то підприємство має досить стійке положення; якщо воно нижче критичного, існує можливість банкрутства.

Ступінь можливості банкрутства на підставі індексу Альтману може бути деталізована в залежності від його рівня (табл. 1.3).

 

Таблиця 1.3 –  Ступінь ймовірності банкрутства  по індексу Альтмана

Значення індексу	Ступінь ймовірності банкрутства
1,8 і нижче	дуже висока
1,81-2,7	середня
2,7-2,99	ймовірність невелика
2,99 і вище	ймовірність незначна

 

Однак, багато вітчизняних авторів відзначають, що застосування іноземних моделей  прогнозування банкрутства у  умовах України не принесли досить точних результатів. Це визвано наступним: такі моделі містять значення вагових  коефіцієнтів і граничних значень  комплексних і приватних показників, що розраховані на основі американських  аналітичних даних шістдесятих  і сімдесятих років; вони не відповідають сучасної економічної ситуації в  Україні; розходження в специфіці  економічної ситуації й в організації  бізнесу між Україною і розвитими  ринковими економіками впливають  і на сам набір фінансових показників, використовуваних у моделях закордонних  авторів. Так, використання формули  Альтмана припускає наявність активно  діючого, вторинного ринку цінних паперів, на якому може визначатися їхня ціна.

Якщо  підприємству загрожує банкрутство, то слід розробити заходи з його подолання [16].

 

Висновки  до розділу 1

Промисловість є однією з великих галузей господарства. Промислове виробництво – одна з найголовніших ланок національної економіки, яка забезпечує життєві інтереси країни, її економічну безпеку, соціальний та культурний рівень життя народу.  
З’ясували, що промисловість включає близько 20 галузей (підгалузей).

        Вугільна промисловість є однією з базових для економіки України. Від її стабільності залежить робота суміжних базових галузей — електроенергетики та металургії, а також забезпечення паливом та енергією комунально-побутового сектора країни. Прогнозні запаси – близько 120 млрд. т.

Сучасний  стан вугільної галузі в Україні  залишається незадовільним. Простежується  падіння видобутку вугілля при  одночасному прогнозуванні розвитку цих тенденцій у майбутньому.

Вугільна  галузь – лідер по кількості й  гостроті соціально-економічних проблем, пов'язаних із забезпеченням зайнятості населення і необхідністю фінансування галузі з держбюджету. 
Найбільш близькою класичною моделлю ринку стосовно до вугільної промисловості може вважатися монополістична конкуренція. 
Для запобігання банкрутству підприємств треба здійснювати систему заходів, які спрямовуються на їхнє майбутнє відродження. Такою системою заходів є санація.

 

 

2 АНАЛІЗ  ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Класифікація  витрат вугледобувного підприємства.

Витрати підприємства - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах його основної діяльності.