Обґрунтування оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

В процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові  витрати. Залежно від ролі, яку  вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1.Витрати, пов'язані з основною  діяльністю підприємства. Це витрати  на виробництво або реалізацію  продукції, так звані поточні  витрати, які відшкодовуються  за рахунок виручки від реалізації  продукції (послуг).

2.Витрати, пов'язані з інвестиційною  діяльністю, тобто на розширення  та оновлення виробництва. Одноразові  витрати на просте та розширене  відтворення основних фондів, приріст  оборотних коштів та формування  додаткової робочої сили для  нового виробництва. Джерелами  фінансування цих витрат є  амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити  тощо.

3.Витрати на соціальний розвиток  колективу (соціально-культурні,  оздоровчі, житлово-побутові та  інші потреби). Ці витрати не  пов'язані з процесом виробництва,  а тому джерелом їх фінансування  є прибуток.

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) — це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати  поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрати створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).

Залежно від зв'язку з обсягом  виробництва витрати поділяють  на постійні та змінні.

Постійні витрати - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. До змінних витрат відносяться витрати на сировину і матеріали, енергію та комунальні послуги (використовуються в процесі виробництва), комісійні з продажів (якщо вони визначаються обсягом продажів), зарплата робітникам (за умови, що вона може бути збільшена або зменшена при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва) [17].

Побачити криві у короткостроковому періоді змінних та постійних витрат ми можемо на рисунку 1.4: 
 
Рисунок 1.4 Криві витрат, де 
 
ТС - сукупні витрати; 
FС - постійні витрати; 
VС - змінні витрати.

 

 

 

2.2 Визначення тривалості короткострокового періоду.

Короткостроковим називають період функціонування підприємства, протягом якого постійні витрати коливаються відносно середньої величини витрат у межах 10-15 %, його розрахунки та результати розрахунків наведено у таблиці 2.1:

 

Показник	Од.виміру	Місяць року												Всього
		січень	лютий	берез.	квіте.	трав.	черв.	липе.	серп.	верес.	жовте.	листо.	груд.
Обсяг випуску	тис.шт	23,8	23,4	27	26,3	27,7	24,4	25,6	27,4	25,5	22,3	23,3	26,3	303
Валові витрати	тис.грн	3371,2	3372,9	4616,9	4183,5	4661,7	3799,6	3947,1	4604,3	3996,6	3221,4	3245,8	4392,2	47413,2
у тому числі
умовно-постійні витрати	тис.грн	1011,4	1011,9	1385,1	1255,1	1398,5	1139,9	1184,1	1381,3	1199,0	966,4	973,7	1317,7	14223,96
умовно-змінні витрати	тис.грн	2359,8	2361,0	3231,8	2928,5	3263,2	2659,7	2763,0	3223,0	2797,6	2255,0	2272,1	3074,5	33189,24
Собівартість	тис.од	141,6	144,1	171,0	159,1	168,3	155,7	154,2	168,0	156,7	144,5	139,3	167,0
у тому числі
питомо-умовно-постійні витрати	грн./од	42,5	43,2	51,3	47,7	50,5	46,7	46,3	50,4	47,0	43,3	41,8	50,1	560,88
питомо умовно-змінні витрати	грн./од	99,2	100,9	119,7	111,3	117,8	109,0	107,9	117,6	109,7	101,1	97,5	116,9	1308,71
Ціна	грн./од	282,1	284,2	265,4	269	261,8	278,8	272,5	263,2	272,9	289,5	284,5	268,7
Виручка від реалізації	тис.грн	6714,0	6650,3	7165,8	7074,7	7251,9	6802,7	6976,0	7211,7	6959,0	6455,9	6628,9	7066,8	82957,5
Балансовий прибуток	тис.грн	3342,8	3277,4	2548,9	2891,2	2590,2	3003,1	3028,9	2607,4	2962,4	3234,5	3383,1	2674,6	35544,3
Чистий прибуток	тис.грн	2507,1	2458,0	1911,7	2168,4	1942,6	2252,3	2271,7	1955,5	2221,8	2425,8	2537,3	2006,0	26658,2
ПоВС(12міс)	тис.грн	1185,33
Дисперсія		27401,23
Середнє квадратич. відхилення	тис.грн	165,53
Коефіцієнт варіації	частки од.	0,14

 Таблиця 2.1 - Розрахунок тривалості короткострокового періоду і середньої величини валових умовно-постійних витрат підприємства за вихідними даними

 

 

2.3 Побудова економіко-математичної моделі витрат підприємства.

Рисунок 2.1 - Кореляційне поле умовно - змінних витрат.

Рисунок 2.2 - Залежність умовно-змінних витрат від обсягу випуску продукції.

 

 

Рисунок 2. 3 – Графік собівартості за рахунок умовно-постійних витрат.

 

 

             Рисунок 2.4 – Графік собівартості  за рахунок умовно-змінних витрат

 

Рисунок 2.5 – Собівартість продукції загальна

 

  

Рисунок 2.6-  Залежність собівартості ПоВс та питомих  умовно-змінних витрат

Висновки  до розділу 2

 

Витрати підприємства - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Важливе місце в управлінні підприємством займає обґрунтована класифікація витрат, яка є дуже важливою для розуміння того, як ними управляти. 
         За даними по нашому підприємству ми поділили наші валові витрати на умовно-постійні та умовно-змінні, розрахували яка величина витрат відповідає кожному з обсягів виробництва підприємства за місяцями. 
Також розрахували собівартість продукції, які частини у складі собіввартості становлять умовно-постійні витрати,а які - умовно-змінні витрати. Розрахували виручку підприємства, балансовий та чистий (за виключенням податку на прибуток, який становить 25%) прибутки. 
Виявили залежність умовно-постійних витрат від обсягу виробництва, аналогічну залежність встановили для собівартості, вивели рівняння їх залежності від обсягу. Відобразили її графічно.

Розрахували середньорічну величину умовно-змінних  витрат. За допомогою статистичних методів визначили дисперсію, тобто  середній квадрат відхилення умовно-змінних  витрат за місяцями від середньої. Знайшли  середнє квадратичне відхилення, як корінь квадратний з дисперсії.

 Короткостроковий  період функціонування підприємства  складає дванадцять місяців, тобто  один рік. Побудували на наших отриманих даних економіко-математичну модель витрат підприємства. Рівнянням залежності питомих змінних витрат від обсягу виробництва у нас має вигляд вийшло _{. З цих даних ми вивели модель собівартості та модель валових витрат і побудували їх графіки.}

 

3. ВИЗНАЧЕННЯ  ОПТИАЛЬНОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА

 

3.1. Планування виробництва вугледобувного підприємства в ринкових умовах.

Планування є особливою формою діяльності, направленою на розробку і обґрунтовування програми економічного розвитку підприємства і його структурних  підрозділів на певний (календарний) період відповідно до мети його функціонування і ресурсного забезпечення.

Впровадження системи планування на підприємстві створює наступні важливі  переваги:

- робить можливою підготовку  до використовування майбутніх  сприятливих умов;

- дозволяє максимально використовувати  конкурентні переваги 
підприємства;

- відстежує нові тенденції в  економіці, техніці і технології  та використовує їх в своїй  діяльності;

- визначає потребу в капіталі  і грошових коштах;

- дозволяє своєчасно вживати  захисні заходи проти різного  роду ризиків;

- визначає методи і способи  виконання поставленої мети виходячи  з наявних ресурсів;

- дає змогу повніше використовувати  інновації в своїй діяльності;

- аналізує підсумки роботи в  цілях підвищення ефективності  мети і корегування планів  на наступний період;

- запобігає помилковим діям  та обґрунтовує економічну доцільність  напрямку розвитку підприємства;

- стимулює менеджерів до реалізації  своїх рішень в подальшій роботі  та створює передумови для  підвищення їх освітньої підготовки;

- покращує координацію дій на  підприємстві та збільшує можливості  в забезпеченні його необхідною  інформацією;

- сприяє більш раціональному  розподілу ресурсів;

- покращує контроль на підприємстві.

Призначення планування полягає в  прагненні максимально врахувати  всі внутрішні і зовнішні чинники (економічного, організаційного, психологічного, соціологічного і технічного характеру), що забезпечують оптимальні умови для  розвитку підприємства.

В умовах ринкової економіки, вітчизняні підприємства, плануючи виробництво, продажі  і прибутки, не повинні покладаються на просте екстраполювання досягнутих темпів розвитку підприємства.

Методика  визначення оптимального обсягу виробництва  загальновідома, досить проста і не вимагає особливих прояснень. Основне завдання полягає у визначенні оптимальної імовірності виконання плану і встановленні на цій основі виробничого плану з урахуванням оптимального обсягу виробництва.

Планування  обсягів виробництва продукції буває у вартісному та натуральному вираженнях. 
У вартісному вираженні планують обсяги виробництва й реалізації: товарна, валова та реалізована продукція, а також визначають чисту продукцію.

Товарну продукцію планують у діючих і незмінних цінах. Товарну продукцію розраховують на основі плану виробництва в натуральних показниках, тобто на підставі виробничої програми, у натуральному вимірі за такою формулою:

 

де ТП - товарна продукція, грн;

n - кількість найменувань  продукції, що виробляється у  плановому періоді; 

Ці - ціна і-го виробу, грн;

Nі - кількість і-х виробів  у виробничій програмі.

Валова продукція - це вартість усієї виробленої в плановому  періоді продукції, незалежно від  ступеня її виготовлення.

Валова продукція охоплює  товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі  інші елементи залежно від галузевих  особливостей виробничої діяльності підприємства (наприклад, на машинобудівних підприємствах  у валову продукцію включаються  зміни вартості незакінченого виробництвом технологічного оснащення власного виготовлення).

Розраховують валову продукцію  так:

 

 

де ВП - валова продукція, грн;

 - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на кінець і початок планового періоду, грн.

Обсяг товарної та валової  продукції виробничого об'єднання, у складі якого підприємства або  підрозділи перебувають на самостійному балансі, визначають підсумовуванням  їх відповідних показників.

Далі йде розрахунок загальновиробничих витрат. Ці витрати складаються з витрат на управління цехами, дільницями, амортизацію основних засобів цеху, витрат на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів, витрат на вдосконалення технології та організації виробництва.

Ці витрати поділяються на змінні та постійні:

до постійних витрат відносять  витрати на обслуговування і управління виробництвом, витрати, що залишаються  постійними при зміні обсягу виробництва.

до змінних витрат належать витрати  на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямопропорційно до зміни  обсягів виробництва.

Планування  виробничої програми в натуральному вираженні- номенклатуру, асортимент і обсяг поставок підприємство визначає самостійно шляхом вивчення ринків збуту, державних замовлень, діючих прямих тривалих зв’язків з підприємствами-споживачами, інших укладених господарських угод.