інструменти стимулювання експорту

Міжнародний досвід свідчить, що в умовах постіндустріальної економіки, прямі форми підтримки промисловості, як то субсидування галузей або підприємств, прямі державні інвестиції, субсидування відсоткових ставок та інше, виявляються  неефективними, оскільки знижують конкуренто-спроможність субсидованих галузей виробництва. Отже, ефективними будуть непрямі методи підтримки.

ВИСНОВКИ

Експорт товарів ― це продаж та вивезення товарів за кордон з метою їх реалізації на зовнішніх  ринках через передання у власність  контрагенту в іншій країні.

До інструментів стимулювання експорту відносять:

1. експортне кредитування;
2. страхування експорту;
3. допомога експортним представництвам, які знаходяться за кордоном з боку держави і реальна фінансова допомога;
4. експортні субсидії;
5. організаційно–технічне сприяння експорту;
6. демпінг.

Як показує досвід розвинутих країн, саме за рахунок стимулювання державою експортного їм вдається втримувати стабільну динаміку економічного розвитку.

Отже, для стимулювання структурної оптимізації експорту слід домогтися того, щоб усе валютне, митне, податкове й зовнішньоекономічне законодавство України орієнтувало виробника на збільшення експорту сучасних і прогресивних машин та обладнання.

Таким чином, при застосувнні  всіх інструментів стимулювання експорту держава намагається побудувати цілісну і послідовну систему, щоб, з одного боку, сприяти підприємству на кожному етапі здійснювати  експортну діяльність, а з іншого - досягти найвищої ефективності державних  інтервенцій.

На  жаль, на даному етапі свого розвитку Україна має низку проблем  у стимулюванні експорту. В умовах наростаючого від’ємного торгового сальдо особливу увагу слід приділити стимулюванню експортної діяльності вітчизняного виробника.

До кроків на підтримку експортерів слід віднести:

1. Сприяння експортерам та міжнародне лобіювання їх інтересів, в т.ч. сприяння в подоланні торгових бар’єрів;
2. Сприяння в вирішенні торгових конфліктів на зовнішніх ринках;
3. Організація інформаційної, аналітичної підтримки, сприяння в організації торгових делегацій і т. п.;
4. В окремих випадках, державна фінансова підтримка як протидія аналогічним діям інших держав (в рамках, що не суперечать міжнародним зобов’язанням), інше.

У сучасних умовах розвитку України першочерговими завданнями є формування оптимальної структури  експорту, залучення іноземних інвестицій. Провівши оцінку теперішнього стану  цього сектору, дійшли висновку, що: український експорт характеризується значною часткою продукції сировинної спрямованості та низьким рівнем доданої вартості; обсяги залучених прямих іноземних інвестицій є недостатніми для фінансування структурної перебудови економіки України.

 Проведений аналіз  зарубіжної практики стимулювання експорту засвідчив, що ефективним інструментом стимулювання експорту є державна підтримка національного експорту через офіційні експортні кредитні агентства (ЕКА), важливими елементом діяльності яких є надання середньо- та довготермінових кредитів іноземним покупцям вітчизняного експорту та страхування експортних кредитів.

В Україні визріла необхідність запровадження системи пільгового кредитування експорту. Пропонується її здійснювати через структури  „Державного експортно-імпортного банку України” з врахуванням  пріоритетності стимулювання товарів. Для мінімізації ризиків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності доцільно запровадити в країні систему державного страхування експортних кредитів через створення Українського агентства страхування експорту у формі акціонерного товариства, контрольний пакет акцій якого належав би державі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В.Є. Новицький. Міжнародна економічна діяльність України. Київ. - 2003р. – 200 с.
2. Вахненко Т. Товарний експорт України у системі світогосподарських зв'язків / Т. Вахненко // Економіка України. – 2006. – № 6. –C. 73 – 84.
3. Вірван Л. Проблеми і перспективи у міжнародній торгівлі / Л. Вірван // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 78–88.
4. Ковальчук  М.  Б.  Система  стимулювання  експорту:  стан  та  перспективи  / М.  Б.  Ковальчук  // Менеджмент  та  підприємництво  в  Україні:  етапи  становлення  та  проблеми  розвитку. Вісник Національного  університету  «Львівська політехніка» I м.Львів, 2005. -  №547. -  С. 158 - 164.
5. Ковальчук М. Б. Експортний потенціал України: проблеми реалізації  та шляхи вдосконалення / М. Б. Ковальчук // Проблеми економіки і управління.  Вісник Національного університету  Львівська політехніка». – 2006.  - №554. -  С. 300-304.
6. Колінець Л. Аналіз стимулювання експорту в Україні та шляхи його покращення. Наукові записки, 2005. – №14.
7. Онищенко  В.П.  Особливості  механізму  державної  підтримки  національного  товаровиробника в умовах СОТ / В.П. Онищенко // Зовнішня  торгівля: право та економіка. –  2008. – № 4(39).
8. С. С. Гаркавенко. Маркетинг. Київ 2002р.
9. Сальник О.М. Шляхи підвищення експортного потенціалу України / О.М. Сальник // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №1. – С. 127–129.
10. Унковська  Т.,  Данилова  К. Моделювання впливу валютних та цінових шоків на формування  експорту. Ефект  гістерезису // Вісник НБУ. –2006. – Серпень. – С. 59–63.