Іноземне інвестування в економіку україни: масштаби, структура, ефективність

 

           Серед основних проблем, що впливають на інвестиційний клімат, виділяють: неоднозначність та суперечливість норм законодавства; недосконале податкове, земельне, корпоративне законодавство; тривалість і громіздкість процедури реєстрації підприємств; складна процедура виділення земельних ділянок; громіздка дозвільна система; велика кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню; відшкодування ПДВ; значний податковий тиск; бюрократизм; невпорядкованість питань захисту інтелектуальної власності; недосконала митна система; недосконала регуляторна система; відсутність сучасних фінансових інструментів; недостатній розвиток приватних організацій; корпоративне рейдерство; низькі стандарти корпоративного управління.

 

 

 

2. Масштаби та структура іноземного інвестування в економіку України

 

Очевидною є тенденція  до збільшення іноземного інвестування в Україну. Так обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні на 1 січня 2012 року становив 49,4 млрд.дол.США і збільшився порівняно з обсягами на 1 січня 1995 року (483 млн.дол.США) у 102 рази та склав на початок 2012 року 1084 дол. США на одну особу.

На рис.2.2 та рис.2.3 зображено масштаби іноземних інвестицій, їх розподіл за формами інвестування та темпи приросту.

Рис.2.2 Рис.2.3

Значний вплив на інвестування спричинила криза 2008 року, що можна побачити на вищезазначених діаграмах. Світова фінансова криза позначилась насамперед саме на обсягах надходжень прямих іноземних інвестицій. Якщо здійснювати поквартальний аналіз, то в IV кварталі 2008 року чистий приплив прямих іноземних інвестицій становив всього 934 млн. дол. США, що в 3,5 раза менше, ніж в середньому за три попередні квартали. Хоча з 2010 спостерігається позитивна тенденція темпів приросту, особливо це стосується портфельних інвестицій. Адже саме портфельні інвестиції зазнали найбільшого спаду під час кризи.

Серед форм інвестування в Україні переважають ПІІ.

 

Водночас порівняння залучення прямих іноземних інвестицій у різних країнах свідчить, що рівень інвестування в Україні ще дуже незначний, на порядок нижчий, ніж в країнах ЄС, особливо на душу населення. Так, на одну особу в Україні припадає 481 дол. США, а це у 17-18 разів менше іноземного капіталу, ніж у Чехії або Угорщині, та в 7 разів менше, ніж у Литві. Відношення накопичених іноземних інвестицій до ВВП в Україні становить 4 %, у той час як у Литві - 35, а в Чехії та Угорщині - близько 50 % .a

Із 2006 до 2010 року Україна займала 10-е місце (табл.1) як за кількістю інвестиційних проектів (178), так і за кількістю створених робочих місць (7487). У 2010 році Україна не покращила своє становище з огляду на ПІІ: країна залучила 31 проект ПІІ і створила 1150 робочих місць. Фактично, загальна вартість надходжень ПІІ в 2010 році скоротилася на 9% до 4,15 млрд. дол. США[10].

Табл.2.2. ПІІ у Центральну та Східну Європу (2006 - 2010) [19]

Рейтинг	Країна	Проекти ПІІ (2006 - 2010)	Частка	Створ. роб. місць
1	Росія	740	16%	55,768
2	Польща	719	16%	85,003
3	Румунія	572	12%	49,409
4	Угорщина	495	>	49,873
5	Чеська Республіка	416	9%	47,055
6	Болгарія	247	5%	18,167
7	Словаччина	243	5%	37,179
8	Туреччина	231	>	20,532
9	Сербія	200	4%	25,636
10	Україна	178	4%.	7,487
	Інші	580	13%	25,504
	Усього	621	100.	421,631

 

 

 

 

 

 

     

 

 

Галузева  структура закордонних інвестицій в Україну

За останні 5 років  український фінансовий сектор залучив  найбільшу кількість інвестиційних  проектів (13% від загального обсягу ПІІ в Україну). Фактично Україна  посідає третє місце як країна для ПІІ у фінансові послуги  у Центральній та Східній Європі, після Росії та Польщі (які отримали 18% і 14% проектів відповідно).

Логістика (10% від загальної  кількості інвестиційних проектів в Україні) і виробництво продуктів харчування (9%) обіймають відповідно друге та третє місце за обсягами ПІІ. Однак країна ще не розкрила свого справжнього потенціалу: у промисловому секторі кількість інвестицій зросла на 11,5% в 2010 році в порівнянні з 4,2%-м ростом ВВП, хоча Україна залучає лише 3% промислових ПІІ в країнах Центральної та Східної Європи [10].

В таблиці 2.3 зазначено галузі, в які вкладають кошти іноземні інвестори. На жаль, серед них немає легкої промисловості, сільського господарства, туризму і т. д. Це свідчить про те, що держава не розглядає їх як стратегічно важливі.

Табл.2.3. ПІІ в Україну, за галузями економіки (2006 - 2010) [19]

Рейтинг	Галузь	Проекти ПІІ (2006 - 2010)	Частка	Створ. роб. місць
1	Фінансове посередництво	24	13%	590
2	Логістика		>%	361
3	Харчова промисловість	16	9%	1895
4	Страхування та пенсійне забезпечення	13	7%	25
5	Неметалічна мінеральна продукція	13	7%	400
6	Професійні послуги	12	7'%	14
7	Програмне забезпечення	10	6%	202
8	Металоконструкції	6	_	133
9	Гумова і пластикова промисловість	6	3%	0
10	Автомобільна промисловість	5	3%	2030
	Інші	56	31%	1837
	Усього	178	100%	7487

 

         Галузева структура закордонних інвестицій в Україну на 31.12.2011 зображена на рис. 2.4. Якщо порівнювати її зі структурою на 01.01.2003, то частка фінансової діяльності зросла з 7,7% до 33,1%, а частка промисловості зменшилася з 51,6% до 30,9%.

Рис.2.4. Галузева структура закордонних інвестицій в Україну на 31.12.2011[11]

           За даними Державної служби статистики України, протягом останніх років знижуються темпи росту інвестицій в основний капітал, за січень-вересень 2010 року освоєно (використано) інвестицій в основний капітал близько 84 млрд.грн., при цьому, частка освоєних інвестицій в нематеріальні активи, в цьому періоді, складає лише 4 % загального обсягу капітальних інвестицій; ступінь зносу основних засобів перевищує 60 %. Внаслідок таких тенденцій, відновлюється попередня експортоорієнтована модель економічного зростання, знижуються позиції України в суверенних кредитних рейтингах, звужується доступ вітчизняних компаній до кредитних боргових ресурсів, погіршується інвестиційний клімат в Україні.

Країни-інвестори

Кількість країн світу, які інвестують економіку України, на 1 січня 1996 року становила 94 країни, на початок 2011 року – 128. Упродовж 15 років десятка основних країн-інвесторів України змінювалась. У 2010 році основними країнами-інвесторами були Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови, Британські та США, яким належить понад 82% загального обсягу прямих інвестицій.Порівняно з 1996 роком зі складу десяти найбільших країн-інвесторів вибули Швейцарія, Ірландія, Бельгія і Польща.

Найбільшими інвесторами  в Україну за обсягом інвестицій в 2010 році були країни ЄС (54%) та Росія (15,6%).

На рис.2.5 зображено динаміку інвестиційних надходжень  з країн СНД та ЄС. Інвестиції з країн СНД значно поступаються розмірам інвестицій з країн ЄС, а також їхнє зростання є значно повільнішим. Станом на початок 2011 року у географічному розподілі ПІІ в Україну переважають країни ЄС – 41411 млн.дол.США, проти 4039 млн.дол. США – з країн СНД.  Серед інструментів інвестування в країнах ЄС та СНД  превалює  вкладання в акціонерний капітал підприємств.

Рис.2.5. Динаміка інвестиційних надходжень з країн СНД та ЄС

Основними країнами-інвесторами являються Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Велика Британія, Франція (рис.2.6). За минулий рік інвестиції з цих країн зросли (особливо з Кіпру, як форма примноження капіталу), тільки Франція зменшила обсяги інвестування.

Рис.2.6. ПІІ в економіці України за найбільшими обсягами з країн-інвесторів       За останні 5 років ключовими інвесторами за кількістю проектів в Україні були США (12%), Німеччина (12%), Росія (10%) і Франція (8%) [10], що зображено в табл.2.4.

 

Табл.2.4. Інвестори за кількістю проектів в Україні (2006-2010) [19]

Рейтинг	Країна	Проекти ПІІ (2006 - 2010)	Частка	Створ. роб. місць
1	США	22	2%	213
2	Німеччина	21	2%	:
3	Російська Федерація	17	10%	510
4	Франція	14	8",	5
5	Швейцарія	11	о	5
6	Польща	11	о	:
7	Швеція	7	4'"	37
8	Австрія	7	4'"	17
9	Велика Британія	7	4'"	5
10	Фінляндія	6	.	146
	Інші	55	31%.	5
	Усього	178 ;	100%	8

 

Міжнародна інвестиційна позиція

Міжнародна інвестиційна позиція – це статистичний звіт, який відбиває накопичені запаси зовнішніх фінансових активів і пасивів країни. Йдеться про всі фінансові вимоги і зобов`язання резидентів країни щодо нерезидентів.

Інвестиційна позиція  країни на кінець певного періоду  відбиває сукупність фінансових операцій, вартісних змін (переоцінку) та інших коригуючих процедур, які сталися протягом цього періоду, а саме: зміна цін, валютного курсу, а також інші корекції. Розрахунок підсумкового сальдо дає чисту міжнародну інвестиційну позицію країни. Динаміка чистої міжнародної інвестиційної позиції України зображена на рис. 2.7

Рис.2.7. Чиста міжнародна інвестиційна позиція

 

Залежно від того, чи є цей показник позитивним або негативним, країна є або чистим кредитором, або чистим боржником [25]. Як видно з поданого вище графіка, Україна є чистим боржником і від’ємні значення стають все більшими.

3. Ефективність іноземних інвестицій в економіці України

 

Ідея будь-якого вкладення  капіталу повинна бути обґрунтована розрахунками ефективності. Поняття „ефективність” займає важливе місце в економічній теорії і практичній діяльності. Тому питання ефективності інвестування та визначення шляхів її підвищення є особливо актуальним.

Підприємці США вважають, що інвестиції у країни з високим рівнем політичних, географічних, валютних, фінансових, інвестиційних та інфляційних ризиків повинні мати мінімальну норму прибутку – щонайменше 25 %. В Україні ця норма майже вдвічі нижча, до того ж має великий термін окупності капіталу. За оцінками західних дослідників, норма прибутку на капітал, вкладений, наприклад, у будівництво заводу, у Західній Європі становить 38,6%, термін окупності – 6 років, в Україні ці показники дорівнюють відповідно 21 % і 11 років.

Крім того, існують  інші негативні моменти: насамперед, це бюрократичні перешкоди й легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку (здебільшого через вивезення продукції видобувних і сировинних галузей, що має попит на світових ринках).

Глобальна фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. особливо боляче вдарила по динаміці та ефективності іноземного інвестування в Україну, зокрема, через вже існуючі макроекономічні диспропорції, структурні слабкості й вади державної політики. У 2009 р. економіка країни скоротилася майже на 15%, продемонструвавши тим самим свою слабкість і вразливість. З жовтня 2008 р. національна валюта втратила близько 40% своєї вартості щодо долара США [9].