Іноземне інвестування в економіку україни: масштаби, структура, ефективність

Відповідно до класифікації ЮНКТАД, до прямих іноземних інвестицій належить придбання іноземним інвестором пакета акцій підприємства, у яке він вкладає свій капітал, у розмірі не менше ніж 10-20 % від сумарної вартості акціонерного капіталу[15].

Держкомстат України зараховує до прямих іноземних інвестицій ті, що дають інвестору право на участь в управлінні підприємством і мають обсяг не менше ніж 10 % у власному капіталі підприємства, враховуючи внески до статутних фондів спільних підприємств.

          Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал і реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємств прямого інвестування). Джерелом інформації про обсяги прямих інвестицій у грошовій формі є система поопераційного обліку (ITRS) і статистичні обстеження підприємств та організацій за прямими інвестиціями, що проводяться Державною службою статистики України [12].

2. Портфельні або фінансові інвестиції (інвестиції в іноземні акції, облігації і інші коштовні папери). Портфельні інвестиції – основне джерело коштів для фінансування акцій, що випускаються підприємствами, великими корпораціями і приватними банками. Посередниками ж при зарубіжних портфельних інвестиціях в основному виступають інвестиційні банки (посередницькі організації на ринку коштовних паперів, що займаються фінансуванням довгострокових вкладень).

До портфельних інвестицій належать цінні папери, що дають  право на

участь у капіталі, та боргові цінні папери. В Україні  основну частку становлять боргові цінні папери. Статистичні дані за цією категорією формуються з використанням даних банківської звітності щодо міждержавного руху капіталу у формі портфельних інвестицій та фінансового лізингу, системи поопераційного обліку (ITRS), даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інформації Міністерства фінансів України про обсяги зовнішніх зобов’язань Уряду за борговими цінними паперами (єврооблігаціями), що коригується на обсяги єврооблігацій, придбаних резидентами України на зовнішніх ринках. Враховуються також обсяги зобов’язань за борговими цінними паперами Уряду, придбаними нерезидентами на внутрішньому ринку. Зобов’язання за цінними паперами, що дають право на участь у капіталі, відображаються за ринковою вартістю [12].

3. Інші інвестиції (середньострокові і довгострокові міжнародні кредити і позики позикового капіталу промисловим і торговельним корпораціям, банкам і іншим фінансовим установам)

Інші інвестиції складаються з торгових кредитів та позик МВФ і міжнародних фінансових організацій; угод про фінансовий лізинг; валюти та депозитів; а також інших вимог та зобов'язань.

Аналіз іноземних інвестицій здійснюється за такими напрямами:

• обсяг і динаміка;
• галузева структура по окремих роках і в динаміці;
• територіальна структура по роках і в динаміці;
• структура інвестицій за видами економічної діяльності: операції з нерухомістю, здавання у найм, послуги юридичним особам;
• за структурою інвестицій по країнах-донорах, по роках і в динаміці;
• за розрахунками на душу населення.

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Роль іноземних інвестицій в економічному зростанні національної економіки

 

Однією з найважливіших закономірностей соціально-економічного розвитку (СЕР) є визначення впливу інвестицій на економічне зростання та дефлятор ВВП. Найбільший ефект економічного зростання дає саме збільшення інвестицій, тому вони є зв’язувальним елементом між сукупним попитом та сукупною пропозицією.

Можна виділити два канали здобуття позитивного ефекту від впровадження в економіку іноземних інвестицій, а саме: [16]

1) вихід зарубіжних фірм на національний ринок веде до заміщення або витісненню менш ефективних національних компаній, що приводить до перерозподілу внутрішніх ресурсів між більш і менш рентабельними компаніями і спонукає до зростання середнього рівня продуктивності праці і середньодушових доходів в приймаючій країни;

2) другий канал ефективності іноземних інвестицій пов'язаний із зростанням конкуренції на місцевих ринках за рахунок зарубіжних компаній. Діяльність останніх спонукає національні фірми працювати ефективніше. Аналогічним чином діяльність зарубіжних фірм сприяє швидшій передачі нової і передової технології і вдосконаленої практики менеджменту місцевим фірмам на основі вертикально інтегрованих зв'язків і показового (або демонстраційного) ефекту.

          Дослідження з виявлення ефекту  зарубіжних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни встановили, що іноземні інвестиції можуть збільшувати обсяг сукупного капіталу, а отже, сприяти економічному зростанню. Проте необхідно, щоб зарубіжні інвестиції не витісняли національний капітал внаслідок зростання конкуренції на ринках. Слід зазначити, що внесок в збільшення економічного зростання можливий лише в умовах наявності зв'язку між інвестиціями і рівнем кваліфікації трудових ресурсів.

Іноземні інвестиції – основний канал передачі передової технології. Проникнення технологій розглядається як процес, в якому знання і технічний досвід поширюється і сприймається всією економікою в цілому; він охоплює заходи, вжиті на рівні фірми або організації для того, щоб експлуатувати економічні вигоди інновацій. Цей процес не можна зводити до впровадження нових машин в існуючу фірму або використання нею нових проміжних продуктів. Він передбачає реорганізацію її роботи, реконструкцію цехів, поліпшення управління, розробку нових продуктів і маркетингу, збільшення інвестицій в нематеріальні активи [16].

Розрізняють два види проникнення технологій: не вбудоване  і вбудоване в обладнання. Перше  означає передачу знань, технічного досвіду і технологій засобами, що не обов'язково вимагають придбання  машин і устаткування, яке несе нові технології. Проникнення вбудованих технологій – це впровадження в виробничі процеси машин, устаткування і комплектуючих, які містять нові технології.

Поряд з позитивними ефектами іноземних  інвестицій в економіці приймаючої країни існують і потенційні негативні ефекти: [16]

1) Збільшення залежності країни від іноземного капіталу. Це досить серйозна політична і економічна проблема, оскільки збільшення іноземного капіталу поступово призводить до того, що його власники можуть нав'язати країні не лише економічні, але і ряд політичних рішень, які йдуть врозріз з інтересами більшості населення країни. З цією метою держава не повинна допустити домінування іноземного капіталу в національній економіці, а також активно стимулювати розвиток національних підприємств всіх форм власності.

2) Підвищення рівеня конкуренції на ринку. Прихід іноземного капіталу у вигляді іноземних компаній і корпорацій може дуже негативно позначитися на рівні конкуренції на внутрішньому національному ринку. Тому іноземний капітал у вигляді окремих компаній або корпорацій, банків тощо, повинен приходити в країну поступово у міру створення об'єктивних і суб'єктивних умов для їх діяльності, щоб не завдати шкоди національному ринковому господарству.

Дослідження особливостей іноземного інвестування показують, що іноземні інвестиції мають позитивні і негативні характеристики для країн-реципієнтів і країн-резидентів (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив іноземних інвестицій на економіку країн-експортерів  і країн-імпортерів [16]

Країна-резидент-експортер		Країна-реципієнт-імпортер
Переваги	Недоліки		Переваги	Недоліки
- зростання  прибутку інвестицій за рахунок  перерозподілу капіталу усередині  країни в більш прибуткові  за кордоном.; - збільшення експорту товарів,  устаткування, технологій, що повинне  стимулювати виробничий процес; - стимулювання інноваційного процесу	- високий ступінь ризику; - зниження темпів вітчизняного  виробництва;  - міграція робочої сили; - уповільнення темпів економічного  зростання і розвитку країни  через переміщення капіталу за  кордон		- стимулювання темпів зростання  національної економіки;  - вступ сучасних технологій, техніки,  устаткування; - створення додаткових робочих  місць;  - поява сильнішої конкуренції  усередині країни	- прибуток інвестора - частина  ВВП (надходить в країну-резидента, знижуючи темпи економічного зростання країни-реципієнта); - поява ненових технічних засобів,  технологій; - небезпека демпінгу; - заборона інноваційного процесу;  - недостатня конкурентоспроможність  призводить до розорення національних  товаровиробників

 

Причинно-наслідкові зв’язки між інвестиціями та їх очікуваними наслідками зображено на рисунку 1.1.

  Рис. 1.1. Причинно-наслідкові зв’язки між інвестиціями та їх очікуваними наслідками [4]

Як бачимо з вищенаведеного рисунка, інвестиції через сукупність позитивних для економіки наслідків викликають зростання ВВП, що своєю чергою викликає новий приплив інвестицій, оскільки інвестори вкладають кошти в економіки з швидкими темпами розвитку, високою конкурентоспроможністю. За допомогою інвестицій покращуються соціальні показники. Поряд із забезпеченням економічного розвитку, прямі інвестиції сприяють вирішенню важливих завдань ефективного власника, що забезпечує ринкову поведінку з прямим доступом до світового ринку [4].

Отже, інвестиції є невід'ємною частиною сучасних економічних стосунків, які постійно розвиваються. Своїм впливом на національну економіку іноземний капітал може викликати неоднозначні дії. З одного боку, при правильному використанні іноземних інвестицій країна швидше долає кризу, інтегрується у світову економіку, з іншого - залучення іноземного капіталу накладає певні зобов'язання, створює різні форми залежності країни-позичальника від кредитора.

При цьому важливою особливістю  інвестиційної діяльності можна вважати можливість забезпечення з її допомогою стійкого розвитку різних галузей господарства, і, кінець кінцем, всієї життєдіяльності суспільства – як для країн-донорів, так і країн-реципієнтів.

           Тому забезпечення сприятливого  інвестиційного клімату залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку і можливість модернізації на цій основі національної економіки.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз залучення іноземних інвестицій в економіку України

2.1. Оцінка інвестиційного клімату в Україні

 

Приплив іноземних інвестицій суттєво залежить від інвестиційного клімату в країні, основними чинниками  якого є: політична стабільність; стабільність законодавства, яке регулює  діяльність підприємств з іноземними інвестиціями; економічна стабільність, яка визначається сприятливою системою оподаткування, правом приватної власності, процесами приватизації, державними гарантіями, лібералізацією зовнішньої торгівлі, розвинутим фондовим ринком та системою страхування, наявністю розвинутої національної банківської системи.

Крім зазначених чинників привабливість для іноземних  інвесторів створюють: наявність значного внутрішнього ринку висококваліфікованої та дешевої робочої сили, науково-технічного і ресурсного потенціалів, вигідне геополітичне положення країни.

Забезпечення інформацією  про інвестиційну привабливість  потребує створення відповідної  методологічної та інформаційно-статистичної бази, яка б дозволяла отримати достовірні аналітичні матеріали.

Європейська Бізнес Асоціація започаткувала унікальний для України проект з оцінки інвестиційної привабливості країни. Так у вересні 2008 року стартувало опитування компаній-членів Асоціації, метою якого є визначення Індексу інвестиційної привабливості України [28].

Динаміка рівня привабливості  України в очах інвесторів за три  роки вимірювання індексу зображена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Рівень привабливості  України в очах інвесторів [28]

Результати опитування свідчать про те, що впевненість інвесторів слабшає, а для її відновлення потрібні дієві структурні реформи з боку влади. Максимальним балом з 2008 року був 3,4 (з 5 можливих). Найнижчий показник зафіксований в четвертому кварталі 2011 року.

За цей же ж період в оцінках тенденцій,  які панують на ринку та в економіці України, респонденти відмічали домінуючі

негативні тенденції:                                                        позитивні зміни:

 

Відповідаючи на питання  про позитивні зміни та зрушення, які мали місце, дві третини респондентів (66%) відзначили, що жодної позитивної зміни не сталося. Цей факт ще раз підкреслює, що в часи ринкової нестабільності та в передчутті економічної кризи, внутрішня економічна політика країни має бути більш гнучкою, прозорою та адаптованою під потреби бізнесу, який є рушійною силою розвитку та відновлення ринку [28].

За рейтингом легкості ведення бізнесу Україна опустилася на три позиції порівняно з 2011 роком і зайняла 152 місце. В країні поліпшилася ситуація з реєстрацією підприємств (+6 позицій), отриманням дозволів на будівництво (+2 позиції) та ліквідацією (+2). Не спостерігалося ніяких змін в оподаткуванні та забезпеченні виконання контрактів. Україна опустилася в номінаціях «Реєстрація власності», «Кредитування» та «Захист інвесторів» та «Міжнародна торгівля»(табл.2.1)

Таблиця 2.1

Рейтинг легкості ведення  бізнесу в Україні [32]

	Doing Business’2012 рейтинг країни	Doing Business’2011 рейтинг країни	Зміна рейтингу
1	2	3	4
В цілому	152	149	-3
Реєстрація підприємства	112	118	+6
Отримання дозволів на будівництво	180	182	+ 2
Реєстрація власності	166	165	-  1
Кредитування	24	21	-  3
Захист інвесторів	111	108	-  3
Оподаткування	181	181	0
Міжнародна торгівля	140	136	-4
Забезпечення виконання  контрактів	44	44	0
Ліквідація підприємств	156	158	+2