Іноземні інвестиції в сучасній економіці

Необхідно спростити процедури  по організації бізнесу. Зараз потрібні резолюції безлічі інстанцій  і дозвільних документів. Треба створити технологію, що базується на принципі, коли підприємцю достатньо звернутися в одну інстанцію і за відносно короткий відрізок часу, обчислюваний декількома днями, він зможе отримати дозвіл або чітко аргументовану  відмову.

І, нарешті, в Україні існує істотний резерв посилення економічної мотивації іноземного інвестування, що відносно не залежить від реформування інвестиційного клімату, а пов'язаний лише з організаційними моментами. Мова йде про значне розширення інформації про інвестиційну діяльність для нерезидентів, систематизацію та регулярне оновлення банку даних інвестиційних проектів, розроблених відповідно до міжнародних підходів. Це потребує активізації діяльності Державної кредитно-інвестиційної компанії, Центру сприяння іноземним інвестиціям Мінекономіки України, переорієнтації ресурсів міжнародної технічної допомоги на підготовку інвестиційних проектів світового рівня.

Реалізація вищезазначених заходів сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні, створить передумови для виникнення сталих інвестиційних  мотивацій у зарубіжних партнерів, що обов'язково приведе до зменшення  розриву між потребами національної економіки в зовнішніх інвестиційних  ресурсах та їх фактичним надходженням[6, c. 12-15].

 

3.3. Зарубіжне  інвестування: значення для України

За надійністю інвестування згідно різних оцінок Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому в першу чергу постає питання  про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних  інвесторів.

Сьогодні важливим напрямком  впливу приватизаційних процесів на інвестування є більша можливість залучення  прямих іноземних інвестицій. Відомо, що переважна більшість іноземних  інвесторів звикла працювати в цивілізованому ринковому середовищі і при виборі об'єкта інвестування віддає перевагу приватизованому сектору економіки.

В Україну надзвичайно  повільно надходять прямі іноземні інвестиції, їх сучасний обсяг аж ніяк не відповідає ні потребам вітчизняної  економіки, ні потенціалу іноземних  інвесторів. Звичайно, економіка України  може виходити з кризового стану  і структурно перебудовуватись за рахунок  власних резервів, але за оцінкою  деяких спеціалістів термін такого виходу може становити близько двадцяти років. Було б нерозважливо не враховувати  багатий світовий досвід і не використовувати  прямі іноземні інвестиції для підтримки  життєво важливих господарських  структур.

Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба  в них за різними оцінками сягає 40-50 млрд. дол. США. На перший погляд, при  рівних умовах залучення іноземних  інвестицій в Україну вкладається  їх значно менше в абсолютному  відношенні і в розрахунку на душу населення.

Основна причина такого становища  полягає в тому, що будь-якого  потенційного інвестора, насамперед, хвилює збереження його вкладень. Іншими словами, гарантії з боку держави - імпортера  капіталів на випадок "політичної плутанини". Для потенційного інвестора  також необхідна впевненість  у незворотності ринкових перетворень. В Україні такої гарантії не можуть дати владні структури, навпаки, серед них існують значні сили, що воліли б і далі здійснювати перекачку вітчизняного капіталу за кордон[6]

В ринкових умовах держава  повинна перейти від єдиного  джерела інвестицій і основного  їх виконавця до ролі суб'єкта, який забезпечує загальний сприятливий  інвестиційний клімат, що координує  інвестиційну діяльність і гарантує збереження об'єктів інвестування.

Від облікової ставки процента Національного банку залежить попит  на інвестиції. Тобто, ставка процента визначає граничну можливість використання капіталу під інвестування. Як свідчить рис. 1., крива попиту на інвестиції відображає зворотну залежність між ставкою  процента і ціною інвестування та сукупним розміром необхідних інвестицій.

Рис.3.1. Крива попиту на інвестиції

 

Хоча правова система  України знаходиться на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні  регулюється більш ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної зарубіжної інвестиційної  діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов'язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й  з економічними, політичними і  соціальними тенденціями.

Економічні процеси в  Україні мають кримінальну направленість, а тіньовий характер розподільчих і  перерозподільних відносин підриває всю  систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної  діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно  не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в ринковій економіці. Надто велика лібералізація  економіки в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці.

Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання  в процес інвестування державних  службовців з метою задоволення  власних потреб. В цьому аспекті  має неабияке значення тіньовий експорт  капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості. Основу цього  явища складає недовіра власників  капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від  непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт  капіталів лежить в основі отримання  нелегальних доходів керівниками  господарств і працівниками державних  установ[9, c. 69-70].

Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну  проблему - повернення їх у вигляді  інвестицій на батьківщину. Це явище  має суперечливу властивість. З  одного боку, власники капіталу зацікавлені  в поверненні коштів на батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні  з урахуванням можливостей офіційної  та тіньової економіки значно перевищує  норму прибутку від використання коштів за кордоном.

З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок  високого ступеня ризику, що пов'язано  з необхідністю обґрунтування характеру  походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі  високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо. Крім того, ризик  обумовлено ще й необхідністю отримання  офіційних кредитних та інвестиційних  ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації  переслідувань тіньової діяльності державними органами.

В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора  через механізм участі в процесі  приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються  поза увагою цього процесу.

Визначилась галузева структура  інвестицій в економіку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто  діяльність, яка не потребує значних  початкових інвестицій, має швидку оборотність засобів і розрахована  на існуючий великий попит на внутрішньому ринку, а галузі та виробництва, які  дійсно потребують негайних інвестицій залишаються поза увагою інвесторів.

Політична і фінансова  стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації іноземного інвестування. Потрібен відповідний  рівень прибутковості вкладень як у  проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об'єкта в західноєвропейських  країнах складає 38,6%, то в Україні  відповідно 21%. Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка  іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості  капіталовкладень можна за рахунок  структурної перебудови економіки  через механізм залучення іноземних  інвестицій під наукомісткі технології.

Спільною проблемою для  країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційний  процес у роки реформ значною мірою  визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, які залучаються, скороченням  обсягів централізованих капітальних  вкладень.

Активізація інвестиційного процесу, зростання прямих капітальних  вкладень в економіку є одним  із головних інструментів успішного  проведення економічних реформ в  Україні[6, c.16-17].

Таким чином, інвестиційне середовище на сьогодні не сприяє пожвавленню  інвестиційної діяльності в Україні. Зокрема, велика частка тіньового сектора, низький рівень віддачі на вкладення. В той же час прямі іноземні інвестиції сьогодні для України  є надзвичайно необхідними і  можуть стати “рятівним колом” на шляху до побудови цивілізованого суспільства. Для того, аби стимулювати  приплив таких інвестицій, необхідно  знати основи методики їх здійснення, яка складається з декількох  етапів.

 

Висновки

Таким чином, по-перше, внутрішні  інвестиції не можуть відчутно вплинути на українську економіку у зв'язку з їх недостатніми обсягами: вони становлять 8,1 % ВВП, що є значно нижчим від рівня 19—25 % ВВП, який, згідно з світовою практикою, є оптимальним для стабільного  економічного розвитку країни. По-друге, високий інвестиційний ризик  в Україні зумовлює незначну довіру західних підприємців. Ті ж з іноземних  інвесторів, хто вже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми і заїдання своїх українських  партнерів.

Незважаючи на певну позитивну  динаміку загальних середовищних факторів, Україна на сьогодні є інвестиційно непривабливою навіть порівняно з найближчими країнами Східної Європи. Такі висновки підтверджуються результатами різних експертних оцінок. Відмітною ознакою слугує падіння інвестиційного рейтингу нашої держави, поряд з поліпшенням економічного становища її потенціальних конкурентів на світових ринках (багатьох центрально- та східноєвропейських країн).

Наведені вище результати, дають змогу стверджувати, що в  сучасних умовах української економіки  світова модель «зростання виробництва  — збільшення інвестицій — економічне зростання» не спрацьовує. Отже, подолання  інвестиційного спаду в Україні  стане можливим лише після «запуску»  механізмів зростання виробництва, підтвердженням чого є світовий досвід подолання інвестиційного спаду, який можна перебороти після реального  зростання промислового виробництва.

 

Список використаної літератури

1. Боровик М. Реєстрація іноземних інвестицій //Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 5. - C. 37-39

2. Бородіна В.М. Теоретичні основи прямих іноземних інвестицій //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2000. - Вип. 17: Міжнародні відносини. - C. 30-35. - Бібліографія

3. Борщевський В. Іноземні інвестиції як чинник регіонального розвитку //Фінанси України. - 2003. - № 10. - С.108-117

4. Гладких Д. Проблеми і перспективи залучення іноземних інвестицій у банківську систему України //Вісник Національного Банку України. - 2005. - № 10. - C. 13-15

5. Гостюк М. Зарубіжні інвестиції та економічні інтереси іноземних інвесторів //Економіка України. - 2005. - № 8. - C. 81-86

6. Іваноньків О.О. Політика  держави щодо інвестиційної діяльності  в Україні та перспективи прямого  іноземного інвестування//Актуальні  проблеми економіки. - 2007. - № 11. - C. 12- 17.

7. Касьяненко С. Прямі іноземні інвестиції в Україну: територіальний розподіл //Національна безпека і оборона. - 2008. - № 4. - C. 35-36

8. Котик О. Поняття іноземних  інвестицій та їх місце у  соціально-економічній сфері України  //Юридична Україна. - 2006. - № 10. - C. 60-65.

9. Кулієв Р. Проблеми  і особливості реалізації іноземних  інвестицій в країнах з перехідною  економікою //Банківська справа. - 2004. - № 2. - C. 65-70

10. Мацибора Т. Прямі іноземні інвестиції в економіці перехідного періоду //Економіка АПК. - 2003. - № 8. - С.100-104

11. Мерзляк А. Іноземні  інвестиції в контексті інтеграції  України до ЄС //Економіка України. - 2003. - № 7. - С.84-89

12. Пирог О. В. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання економіки в Україні //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 5. - C. 15 - 19.

13. Рижикова О. Підприємства  з іноземними інвестиціями: нюанси  створення //Все про бухгалтерський  облік. - 2005. - 24 листопада. - C. 8-15

14. Сіденко В. Іноземні інвестиції в стратегіях структурних реформ і економічного зростання //Політична думка. - 1997. - № 1. - C. 49-61

15. Товстиженко О. В. Роль іноземних інвестицій в інтенсифікації розвитку вітчизняного виробництва //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 1. - C. 104 - 108.

16. Федорчук Д. Про співвідношення понять "Інвестиції", "іноземні інвестиції", та "прямі іноземні інвестиції"//Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4. - C. 8-11

17. Харламова Г.О. Вплив прямих іноземних інвестицій на забезпечення розвитку національної економіки України //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 7. - C. 174- 181

18. Чечетов М. Іноземні  інвестиції: макроекономічний аспект/ //Економіка України. - 2004. - № 8. - С.4-16