Іноземні інвестиції в сучасній економіці

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з курсу „Макроекономіка”

на тему

„ Іноземні інвестиції в сучасній економіці ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2010

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти іноземних інвестицій 4

1.1. Поняття інвестиційної діяльності. Види інвестицій та форми інвестиційної діяльності 4

1.2. Суб'єкти та об'єкти інвестиційної діяльності 7

Розділ 2. Іноземні інвестиції в Україні 8

2.1. Законодавче регулювання іноземних інвестицій 8

2.2. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання в Україні 12

Розділ 3. Шляхи поліпшення іноземного інвестування в Україні 22

3.1. Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну 22

3.2. Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні. 25

3.3. Зарубіжне інвестування: значення для України 28

Висновки 32

Список використаної літератури 33

 

 

Вступ

Постановка проблеми. У сучасних умовах модель «зростання виробництва - збільшення інвестицій - економічне зростання» показує, що інвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технічного прогресу, підвищення показників господарської діяльності на макро- та мікрорівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інвестиційна діяльність є об'єктом досліджень багатьох учених. Проблеми інвестицій та їхнє значення і вплив на національну економіку розглядають такі вітчизняні вчені, як В. Геєць [2], М. Денисенко [4], Я. Жалило [5], А. Музиченко, А. Пересада [6], Н. Татаренко [9], В. Федоренко [10] та інші. Серед зарубіжних учених, дослідження яких присвячені даній проблемі, необхідно назвати Л. Дж. Гитмана [3], У. Шарпа [11]. В проведених дослідженнях вивчались та аналізувались фактори, які впливають на економічні процеси на макрорівні, при чому в основу було покладено припущення про те, що іноземні інвестиції є одним з головних факторів економічного зростання.

Невирішена раніше частина загальної  проблеми. Незважаючи на проведення глибоких та обґрунтованих досліджень за інвестиційною тематикою, поза увагою залишаються питання щодо дослідження моделі «зростання виробництва — збільшення інвестицій — економічне зростання» в умовах трансформаційної економіки та рівень впливу іноземних інвестицій на національну економіку.

Цілі роботи. З'ясування необхідності залучення іноземних інвестицій та визначення залежності цього джерела інвестування від макроекономічних показників економічного зростання держави.

 

Розділ 1. Теоретико-методологічні  аспекти іноземних інвестицій

1.1. Поняття  інвестиційної діяльності. Види  інвестицій та форми інвестиційної  діяльності

Інвестиційною діяльністю є  сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Як вже зазначалося  вище інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються  в об'єкти підприємницької та інших  видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або  досягається соціальний ефект.

Виходячи із характеру  інвестицій, суб'єктного складу інвесторів та джерел інвестування в законодавстві  України, визначаються різні види інвестицій.

За характером цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької  та інших видів діяльності, інвестиції поділяються на:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знадь, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майновими правами;

• інші цінності.

Інвестиції у відтворення  основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у вигляді  капітальних вкладень.

За суб'єктним складом  інвесторів інвестиції поділяються  на:

• інвестиції, здійснювані громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

• державні інвестиції, здійснювані органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• в іноземні інвестиції, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

• спільні інвестиції, здійснювані громадянами та юридичними особами України, іноземних держав[4, c. 13-15].

За джерелами фінансування інвестиційної діяльності інвестиції поділяються на такі, що здійснюються за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Виходячи з того, що інвестори  можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності, можна виділити наступні форми інвестиційної діяльності:

• створення юридичних осіб для ведення інвестиційної діяльності;

• ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи на підставі договору про спільну діяльність;

• придбання, не заборонене законами України, нерухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання майнових прав;

• інші форми, не заборонені законами України.

Однією із форм інвестиційної  діяльності є інноваційна діяльність. Інноваційна діяльність здійснюється з метою впровадження досягнень  науково-технічного прогресу у виробництво  і соціальну сферу, що включає:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища[8, c. 62-64].

 

1.2. Суб'єкти  та об'єкти інвестиційної діяльності

Суб'єктами (інвесторами і  учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори — суб'єкти інвестиційної  діяльності, які приймають рішення  про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних  цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати  в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого  учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної  діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Об'єктами інвестиційної  діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди  і оборотні кошти в усіх галузях  та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові  вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а  також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних  та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права  та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом[18, c. 5-7].

 

Розділ 2. Іноземні інвестиції в Україні

2.1. Законодавче  регулювання іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції в  економіку України послідовно регулювалися такими законодавчими актами:

1) Законом України «Про захист іноземних інвестицій на території України» від 10.09.91;

2) Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91;

3) Законом України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.92;

4) Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20.05.93;

5) Законом України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» від 17.12.93;

6) постановою Кабінету Міністрів України «Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14.03.94.

Після прийняття Закону України  «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.) більшість згаданих законодавчих актів втратили силу. В той же час кожний з перелічених законодавчих актів був свого часу необхідним і створював сприятливе законодавче  середовище для іноземних інвесторів.

Так, згідно із Законом України  «Про захист іноземних інвестицій на території України» (1991 р.) передбачалося, що інвестиції, прибутки, законні права  та інтереси іноземних інвесторів захищаються  законами України. Держава не може реквізувати  іноземні інвестиції, за винятком випадків стихійного лиха. Іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їх прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах. Такі норми діють і сьогодні.

Цим законом також встановлюються види іноземних інвестицій, форми  їх здійснення; державні гарантії захисту. В окремому розділі викладено  засади функціонування іноземних інвесторів на основі концесійних угод про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності. Нині практично всі спільні підприємства мають національний режим оподаткування.

До того ж у Законі визначається поняття іноземних інвестицій як цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької  діяльності або інших видів діяльності для отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Досягненням  чинного Закону є те, що іноземного інвестора поставлено у рівні  умови з вітчизняним.

Законом України «Про іноземні Інвестиції» (1992 р.) встановлювався національний режим інвестиційної та іншої  господарської діяльності щодо іноземних  інвестицій. До того ж іноземні інвестори  отримували гарантії на десять років  на випадок змін відповідного законодавства  України; за Законом їх інвестиції у  нашій країні не підлягають націоналізації. Цим самим Законом передбачалася  низка пільг для підприємств  з іноземними інвестиціями. Проте  дію двох норм Закону щодо гарантій на випадок змін у законодавстві  стосовно оподаткування було «призупинено»  вже на початку 1993 р. Внаслідок цього  більшість підприємств з іноземними інвестиціями зазнала збитків. Наприклад, через впровадження нових видів  податків (20% мита, 35% акцизного збору  та 28% податку на додану вартість) ціни на автомобілі «Мазда», які реалізуються фірмою «Мазда моторе Україна» зросли на 107%, Причому на авторинках близького та далекого зарубіжжя ціни не змінилися[11, c. 84-86].

Декретом Кабінету Міністрів  «Про режим іноземного інвестування» (1993 р.) для іноземних суб'єктів  господарської діяльності встановлено  національний режим інвестиційної  діяльності, тобто вони наділені правами  та обов'язками в обсязі, не меншому, ніж аналогічні суб'єкти України. Згідно із цим законодавчим актом Іноземним  інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантувався безперешкодний переказ  за кордон їх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах.

Щодо оподаткування, то у  разі встановлення законодавчими актами України нових видів податків існуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від них  на 5 років. Цим самим Декретом запроваджувалася кваліфікація іноземної інвестиції як суми, не меншої за 20% статутного капіталу підприємства, а також встановлювалися  обмеження стосовно мінімальної  суми цієї інвестиції.

Законом України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» (1994р.) встановлювалися  пріоритетні сфери для іноземного інвестування, висувалися вимоги до інвесторів, які претендують на одержання  додаткових пільг, і зміст пільг, що надаються стосовно інвестиційних  проектів і пріоритетних сфер. Інвестування може проводитися іноземними інвесторами  у вигляді: іноземної валюти; будь-якого  рухомого чи нерухомого майна; акцій, облігацій  та інших цінних паперів, а також  векселів та інших грошових вимог; будь-яких прав інтелектуальної власності, що мають вартість (включаючи авторські  права, винаходи, торгові знаки, фірмові  найменування та ін.); прав на господарську діяльність (таких, як розвідування, розробка, добування, експлуатація природних  ресурсів, отриманих за законом чи угодою); платних послуг; в іншому вигляді, що не суперечить чинному законодавству  України[17, c. 174-177].

Іноземні інвестори мають  право здійснювати інвестиції у  таких формах:

1) пайова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

2) створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

3) придбавання діючих підприємств;

4) придбавання рухомого і нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт та ін.).

В цілому потрібно відзначити, що в Україні спостерігається  поступове становлення ринкових організаційних структур. Сформовані та діють нові інституції, які регулюють  або забезпечують зовнішньоекономічну  діяльність, формується мережа фірм та організацій, які надають методичну, консультаційну та практичну допомогу веденню міжнародного бізнесу на території України.

Значну роботу з акумуляції та ефективного використання великих  іноземних інвестицій виконує Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. З метою запобігання суперечок  між іноземними інвесторами та органами виконавчої влади і місцевого  самоврядування Указом Президента України  у 1997 р. утворено палату незалежних експертів  з питань іноземних інвестицій як постійно діючий консультативно-дорадчий орган.