Іноземні інвестиції в сучасній економіці

Причинами, які заважають  залученню іноземних інвестицій в Україну, можна визначити такі:

1) іноземним інвесторам практично не надається жодних гарантій щодо забезпечення їх прав власності;

2) іноземні інвестори розраховують на повернення своїх вкладень через 6 років при середньорічній прибутковості 38% (для України це нереально);

3) у багатьох країнах потенційні інвестори недостатньо проінформовані про стан та перспективи розвитку економіки України;

4) основним недоліком чинних нормативних документів, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є їх неузгодженість між собою.

Для України як держави  з ринковою економікою важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін та економічного зростання.

Пріоритетними завданнями, що мають розв'язати іноземні інвестиції, є:

1) структурна реформа економіки;

2) технологічне оновлення виробництва;

3) виробництво товарів широкого вжитку;

4) подолання залежності країни від імпорту[7, c. 35-36].

 

2.2. Іноземні  інвестиції як фактор економічного  зростання в Україні

Не можна не погодитись з твердженням про те, що економічне зростання обумовлюють значні обсяги інвестицій [1; 2; 5]. Підтвердженням є  стрімке економічне піднесення Японії у післявоєнні часи, суттєвою причиною якого були інвестиції. За рахунок  зростання інвестицій в реальний сектор економіки країни щорічно  забезпечувався 2,1% економічного росту  з 8,81% [7, 35]. Іноземні інвестиції стали  дієвим важелем структурної перебудови і для низки постсоціалістичних країн.

В умовах соціалізації економіки  України та її трансформації до ринкових відносин особливої уваги потребують інвестиції як однієї з головних елементів  державної економічної політики в цілому. Вплив інвестиційної  політики може проявитися як в прискоренні  відтворювання темпів економічного розвитку країни, так і стимулюванні промислового виробництва, забезпеченні умов для стійкого й швидкого економічного зростання та підвищенні рівня суспільного  добробуту в Україні.

Криза внутрішнього інвестування актуалізує проблему залучення іноземних  інвестицій. Отже, іноземні інвестиції мають велике значення для економіки  країни, що їх одержує оскільки вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову  завдяки виробничій та науково-технічній  кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів  виробництва, залучають вітчизняних  підприємців до передового господарчого досвіду, сприяють поширенню інновацій, стимулюванню імітації та запозичення  найкращої ділової практики розвинених країн, збільшенню продуктивності праці  та підвищенню доброту населення. На нашу думку, використання іноземних  інвестицій має сприяти забезпеченню потреб національної економіки у  необхідній сировині та продукції, а  головне — стимулювати розвиток економічно ефективних і конкурентноспроможних експортерів, що дало б змогу Україні потрапити в систему міжнародного поділу праці та міжнародного розподілу капіталів.

Однак залучення іноземних  інвестицій позитивно впливає не тільки на економіку України, а й  на світову економіку в цілому (табл. 2.1)[10, c. 100-104].

Таблиця 2.1. Позитивні аспекти іноземного інвестування для України та світової економіки

Аспект	Подвійний ефект
	Для України	Для зовнішніх суб'єктів
1	2	3
Політичний	Підвищення політичної довіри краї" ні, встановлення / розширення полі" тичних зв'язків	Вирішення політичних питань шляхом інтенсифікації зв'язків
Економічний	Економічне зростання за рахунок розвитку / інтенсифікації процесів у галузях народного господарства	Диверсифікація діяльності компаній, очікування прибутку, створення нових економічних умов, що просуватимуть взаємодію у інших сферах/галузях
Соціальний	Підвищення рівня добробуту та соціальної захищеності громадян за рахунок розвитку суспільства	Розширення зв'язків, поєднання культур, популяризація кращих умов життя суспільства
Правовий	Можливість розвитку нормативно-правового  поля за світовими стандартами, закладення у законодавство варіантів стикування та взаємодії з міжнародними системами	Розширення можливостей взаємодії за рахунок універсифікації нормативно-правових систем
Культурний	Збагачення «домашньої» культури	Взаємне збагачення культур, можливість популяризації своїх традицій, звичаїв, релігії
Науковий	Скорочення періоду наукового  просування країни у процесі інтеграції інтернаціональних знань для здійснення спільних досліджень, випробувань, винаходів	Обмін науковим досвідом, оскільки Україна володіє значним науковим потенціалом
Технічний	Покращення технічного стану народного господарства, підвищення його продуктивності та потужності	Розширення та збільшення торговельних зв'язків (продаж техніки, обладнання, механізмів)

 

 

Продовження табл.2. 1

1	2	3
Технологічний	Можливість отримати нові передові високі технології, екологічно безпечні тощо	Взаємовигідний трансферт та популяризація технологій
Екологічний	Зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та здоров'я населення за рахунок використання новітніх технологій і передового обладнання, техніки	Зменшення негативного екологічного впливу на спільне навколишнє середовище Землі
Загальний	Вищенаведені позитивні зрушення дадуть можливості наближення до груп розвинених країн, покращення іміджу держави, підвищення конкурентоспроможності країни, збільшення ваги України у світовому співтоваристві	Підвищення світової політичної, економічної, соціальної, екологічної, і т.д. інтеграції, забезпечення взаєморозуміння та світового спокою

 

Незалежно від рівня економічного розвитку будь-яка держава прагне залучити іноземний капітал, одержуючи прямий і непрямий ефекти від інвестиційних вкладень. Найбільшу роль у залученні інвестицій відіграють макроекономічні фактори, у т.ч. ємність внутрішнього ринку, валютна стабільність, політична стабільність, рівень розвитку інфраструктури, наявність кваліфікованої робочої сили. Істотним фактором є також інвестиційна політика приймаючої держави, що забезпечує гарантії іноземним інвесторам, ефективне і стабільне функціонування правової системи. Інвестиційна політика визначає специфіку напрямів і засобів регулювання допуску іноземних інвестицій у приймаючу економіку, а також засобів стимулювання їх залучення.

Ця  політика реалізується на національному  рівні, що є, безсумнівно, основним, а  також на трьох інших рівнях: двохсторонньому, регіональному й багатосторонньому. Кожний із зазначених рівнів регулювання має свою специфіку і ступінь впливу на приплив іноземних інвестицій[15, c. 104-107].

Аналізуючи особливості  залучення прямих іноземних інвестицій в Україну, доцільно визначити їх залежність від макроекономічних показників і рівень цієї залежності при використанні методу багатофакторного кореляційного  аналізу.

Для дослідження був обраний  період 1998-2007 рр., який поділяється на період економічної кризи (1998—2000 рр.) та період економічного підйому (2001-2007 рр.), в якому спостерігається  зростання всіх макроекономічних показників.

В досліджені використовувались  такі макроекономічні показники: валовий  внутрішній продукт (ВВП), обсяги промислового виробництва, грошові доходи населення, обсяги роздрібного товарообігу, облікова ставка НБУ, обсяг експорту товарів  та послуг, обсяг імпорту товарів  та послуг і фінансові результати підприємств від звичайної діяльності до оподаткування.

В даному досліджені обсяги прямих іноземних інвестицій є результативним, залежним чинником, а перелік макроекономічних показників - незалежні чинники.

Вихідні данні, які використовуються в дослідженні, зібрані зі Статистичних щорічників України за 2003-2007 рр. та приведені  в порівняльних цінах 1998 р. з урахуванням  рівня інфляції та змін цін виробників промислової продукції (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Показники економічного стану України за 1998-2007 роки[5]

Показник	1998	2003	2004	2005	2006	2007
Реальні річні зміни прямих іноземних інвестицій, мли. грн.	5737,342	9476,475	11715,168	12817,626	15358,203	17290,105
Реальні річні зміни ВВП, мли. грн.	75826,312	83327,105	89935,183	107015,137	111964,135	117895,431
Реальні річні зміни обсягів промислового виробництва, млн. грн.	61263,119	68695,258	76404,451	96578,292	100499,475	98454,835
Реальні річні зміни доходів населення, млн. грн.	45315,833	43250,140	48298,829	57296,496	97522,125	105094,562
Реальні річні зміни роздрібного товарообігу, млн. грн.	16097,500	15485,878	15981,055	18026,835	20914,724	24346,808
Реальні річні зміни фінансових результатів підприємств від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	2833,333	5173,378	7724,612	9816,106	7714,909	9892,032
Реальні річні зміни експорту товарів та послуг, млн. грн.1	35968,866	47160,020	58191,873	59331,423	65260,712	75192,331
Реальні річні зміни імпорту товарів та послуг, млн. грн.1	38432,655	43998,116	54769,533	57606,574	60329,179	71847,334
Реальні річні зміни облікової ставки НБУ, %	52,600	49,170	28,951	16,341	7,227	4,947

¹ Перераховано за середніми річними обмінними курсами НБУ

 

У ході розрахунків, ми отримали наступні результати за період 1998—2007 років. Коефіцієнт кореляції між  прямими іноземними інвестиціями та реальною річною зміною валового внутрішнього продукту дорівнює 0,9613, що свідчить про  тісний прямо-пропорційний зв'язок між  показниками, тобто за досліджуваний  період стабільні темпи зростання  ВВП забезпечили зростання обсягів  прямих іноземних інвестицій[12, c. 15-18].

Коефіцієнт кореляції  між обсягом залучених прямих іноземних інвестицій та реальною річною зміною промислового виробництва дорівнює 0,9247, що свідчить про їх тісний зв'язок, а саме стабілізація промислового виробництва  дозволила залучати прямі іноземні інвестиції у більших обсягах.

Коефіцієнт кореляції  між результативним чинником та реальною зміною наявних доходів населення  дорівнює 0,866, а з реальною зміною роздрібного товарообігу - 0,855. Це свідчить про те, що нерезиденти при інвестуванні приймають до уваги коливання  внутрішнього споживчого ринку України, а також про мультиплікативний  ефект прямих іноземних інвестицій в економіку країни: збільшення прямих іноземних інвестицій у галузі економіки спричиняє збільшення доходів та рівня життя населення.

Коефіцієнт кореляції  між результативним чинником та обліковою  ставкою НБУ дорівнює 0,9543, що свідчить про збереження тісного зворотно-пропорційного  зв'язку, тобто зменшення облікової  ставки НБУ сприяє залученню прямих іноземних інвестицій в Україну.

Сукупність показників, які  характеризують зовнішньоекономічний сектор - реальні річні зміни експорту товарів та послуг і реальні річні  зміни імпорту товарів та послуг — мають значний вплив на надходження  прямих іноземних інвестицій, що підтверджують  коефіцієнти кореляції 0,992 та 0,975 відповідно. На нашу думку, стійка тенденція залежності від імпорту не сприяє економічному розвитку країни та залученню іноземних  інвестицій.

Показник, який характеризує прибутковість діяльності підприємств  України — фінансовий результат  підприємств від звичайної діяльності до оподаткування — знаходиться  в менш тісному зв'язку з обсягами прямих іноземних інвестицій, ніж  показники зовнішньоекономічного  сектора України. Позитивний вплив  даного показника на іноземні інвестиції підтверджує коефіцієнт кореляції, який дорівнює 0,886.

Отже, аналіз одержаних результатів  показує, що стале економічне зростання  країни сприяє залученню прямих іноземних  інвестицій до її економіки. Нерезидент, приймаючи рішення про інвестування, бере до уваги усі перелічені макроекономічні  показники, особливо реагує на коливання  ВВП, промислового виробництва, динаміки облікової ставки НБУ та обсягів  зовнішньої торгівлі. Однак в даному досліджені не здійснено розглянута впливу політичної ситуації в країні на рішення інвестора.

Практичним підтвердженням отриманих результатів є позитивні  тенденції припливу іноземних інвестицій на економіку України за 1998-2007 роки. Стабільне зростання макроекономічних показників, особливо ВВП, за період економічного піднесення України (2001—2007 рр.) відбивається на обсягах прямих іноземних інвестицій. Відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП України коливається на рівні 1,21—2,39%. Однак, аналізуючи світовий досвід розвитку, для макроекономічної стабілізації крани з перехідною економікою, її інтеграції у світову економіку та соціального добробуту необхідно забезпечити щорічні темпи зростання обсягів інвестицій на рівні 10—12% ВВП або на кожен відсоток приросту ВВП країна повинна виділити на інвестиції у реальний сектор економіки не менш 3% ВВП.

За оцінками економістів  загальна потреба в інвестиціях  у виробничу сферу України  складає не менше 40 млрд. дол. Насправді  іноземними інвесторами у вітчизняну економіку було вкладено менше 5,53% від  загальної потреби, тобто спостерігається  великий розрив між попитом на інвестиції і їх пропозицією, і поки йтиме слабке зростання виробництва, доти розраховувати на збільшення капіталовкладень не доводиться[9, c. 65-68].

Пріоритетними напрямами  для залучення і підтримки  стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті галузі, де Україна  має традиційні виробництва, володіє  необхідним ресурсним потенціалом  і формує значну потребу ринку  у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних  автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авіа- і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей; нафтогазовидобування, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.

Загальна потреба економіки  України складає більше 40 млрд. дол. Інвестицій потребують практично всі  галузі економіки, і в правильності їх використання залежить майбутнє нашої  країни.

Функціонування інвестиційної  сфери України ускладнюються  такими проблемами:

• капітальні вкладення все ще складають незначну частину у ВВП;

• дефіцит власних інвестиційних ресурсів підприємстві;

• відсутній дієвий інститут коротко-, середньо-, довгострокового кредитування;

• встановлені високі %-і ставки;

• недосконалий ринок капіталів;

• недосконала амортизаційна політика;

• відсутні чіткі пріоритети в державній політиці.

Серед інших проблем необхідно  наголосити на таких: застаріле обладнання, політична нестабільність.

Фінансування проектів і  стратегічні інвестиції в країнах, що розвиваються, мають одну дуже істотну  відмінність від інвестицій в  країнах з розвиненою економікою. І йдеться не тільки про розміри  інвестицій, хоча і тут спостерігаються  серйозні відмінності, не дивлячись  на те, що всі пишуть і говорять про  ринки, що розвиваються, але на ринках розвинених країн грошові потоки в інвестиційному секторі набагато перевищують потоки в країни, що розвиваються. Відмінність полягає  в двох речах: по-перше, в ринках, що розвиваються, застосовується дуже обмежений спектр інструментів фінансування, в порівнянні з десятками різних методів, які можна зустріти в  розвинених країнах. З другого боку, якщо подивитися на історію приходу  іноземного капіталу в країни, що розвиваються, то можна помітити чітко виражену етапність і послідовність, з  якою іноземні інвестори починають  приходити в країну.