Інфляція та її вплив на суспільне відтворення

tify">Рис. 1.1

На горизонтальному (кейнсіанському) відрізкові сукупний попит АD₁ порівняно невеликий, відтак обсяг національного продукту значно відстає від його рівня за повної зайнятості. Зі зростанням сукупного попиту реальний обсяг продукції збільшиться, а рівень цін зросте на незначну величину або взагалі не зміниться.

Із зростанням сукупного попиту до AD₂ економіка переходить на проміжний відрізок сукупної пропозиції; наближаючись до повної зайнятості, а може й перевищувати її. Проте рівень цін почне зростати ще перед тим, як буде досягнуто повної зайнятості.

Це станеться внаслідок того, що деякі галузі національної економіки  раніше за інші повністю використовуватимуть  свої виробничі потужності й не зможуть  реагувати розширенням обсягу продукції на подальше збільшення попиту на неї. Для них підтверджується закон спадної віддачі, тобто кожна додаткова одиниця праці забезпечує дедалі менший обсяг продукції. В результаті витрати на робочу силу збільшуються, спричиняючи зростання цін на товари і послуги.

Коли економіка досягає рівня  повної зайнятості, то додаткові видатки  і вищі ціни на проміжному відрізкові можуть спонукати фірми виявляти попит, а деякі домогосподарства - пропонувати ресурси понад обсяг  продукції за повної зайнятості. Фірми можуть застосовувати додаткові робочі зміни і використовувати надурочний час для збільшення виробництва продукції. Домогосподарства пропонують на ринку менш кваліфіковані види праці. На цій частині проміжного відрізка кривої AS рівень безробіття падає нижче природного, а фактичний обсяг національного виробництва перевищує його природний рівень, і темпи інфляції прискорюються.

На класичному відрізкові реальний обсяг національного виробництва  досягає максимуму, і подальше збільшення попиту до АD₃ лише підвищує рівень цін. Темпи інфляції зростатимуть, бо сукупний попит перевищує фізичний потенціал економіки. На цьому відрізкові реальний обсяг продукції не збільшується, і тому він не може поглинати хоч би деяку частину зрослих видатків.

Інфляцію, що виникає внаслідок  зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Збільшення витрат виробництва  на одиницю продукції зменшує  прибутки та обсяг виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті зменшується пропозиція товарів і послуг. Це зменшення підвищує рівень цін. У цьому випадку ціни роздувають витрати, а не попит, як то відбувається за інфляції попиту.

Інфляція витрат має місце тоді, коли крива сукупної пропозиції переміщується  вгору, наприклад, із положення AS₁ до AS₂ (Рис. 1.1.). Важливими джерелами такої інфляції є збільшення номінальної заробітної плати і зростання цін на сировину та енергію.

Економісти вирізняють також інерційну  інфляцію, під якою розуміють зростання загального рівня цін із року в рік приблизно однаковим темпом.

Інфляцію також поділяють на класичну та сучасну. Класична інфляція спостерігалася в минулому - від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років ХХ ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною - тривала кілька років і переходила у дефляцію - зниження загального рівня цін. Нерідко класична інфляція розвивалася у формі гіперінфляції.

Сучасна інфляція – це інфляція другої половини ХХ ст. Характерною рисою  сучасної інфляції є її хронічний  характер. У другій половині ХХ ст. практично  не було дефляцій, а загальний рівень цін щорічно зростав в усіх без винятку країнах. [1]

Однак потрібно пам'ятати, що не за всіх умов інфляція проявить себе у відкритому зростанні цін. В умовах установлення твердих адміністративних цін, що фіксуються державою, неминуче відбудеться зміна форм інфляції. У такому разі порушення закону грошового обігу (через надмірність грошової маси) не зможе проявити себе у прямому зростанні цін. Проте ступінь забезпечення товарною масою кожної грошової одиниці різко зменшиться і всю грошову масу не можна буде повністю реалізувати. З'явиться надлишок грошей та дефіцит товарів. Урешті-решт це буде означати реальне знецінення всієї грошової маси. Тобто можна говорити про те, що сутність такого явища, як інфляція збережеться і в цьому разі.

Отже, існує дві форми інфляції - відкрита та придушена (або пригнічена).

Придушеною називають інфляцію, якщо порушення законів грошового  обігу (коли кількість неповноцінних  грошей в обігу є надмірною  порівняно з потребою в них) призводить до появи дефіциту товарів, а не до підвищення цін. Пригнічена інфляція можлива тільки при жорсткому державному контролі над цінами і прибутками. Цей вид інфляції носить прихований характер і властивий виключно адміністративній економіці. Пригнічувана інфляція чинить руйнівну дію на ринковий механізм, а тому єдиний спосіб боротьби з нею полягає в перекладі її у відкриту форму. [15]

Відкритою називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) проявляється у підвищенні цін. Для відкритої інфляції характерне як зростання цін, так і прибутків. При цьому зростання цін безперервно випереджає зростання доходів. Розрізняють наступні види відкритої інфляції : 1) інфляція витрат; 2) стагфляція; 3) інфляція адаптованих очікувань.

Інфляція витрат (пропозиції) характеризується зростанням заробітної плати, зростанням цін, що підганяється, на товари, при  цьому останній значно випереджає зростання  зарплати. В результаті увесь процес з'являється у вигляді спіралі, що нескінченно розширюється, черговий стрибок цін провокує до зростання  і заробітну плату. Це марафон, в  якому заздалегідь визначений переможець, - зростання заробітної плати завжди провокуватиме зростання цін  на товари.

При стагфляції одночасно відбуваються зростання цін і скорочення об'ємів виробництва.

Інфляція адаптованих очікувань  проявляється в постійному очікуванні зростання цін. Чекаючи майбутнього  підвищення цін, споживачі різко  збільшують поточне споживання товарів, внаслідок чого збільшується попит  на товари і, отже, ростуть ціни.[5]

Економісти давно намагаються  з'ясувати причини інфляції, щоб  запропонувати ефективні методи боротьби з нею та й негативними  соціально-економічними наслідками. У  світовій економічній науці існує  низка напрямів і шкіл, які неоднаково пояснюють причини інфляції. Складність та багатогранність інфляційних процесів поки що заважає дослідникам дійти до спільного погляду щодо причин інфляції, а тому існують і різні підходи щодо антиінфляційних заходів.

Причини інфляції. Економісти ХVІІІ-ХІХ ст. тлумачили інфляцію виключно як грошове явище. Однією з найстаріших концепцій інфляції є кількісна теорія грошей, основним постулатом якої є відоме твердження англійського філософа ХVІІІ ст. Д.Г’юма про те, що будь-яка зміна кількості грошей в обігу веде до пропорційної зміни абсолютного рівня цін товарів і послуг.

Американський економіст Ірвінг Фішер  у 1911 р. сформулював кількісне рівняння обміну: MV=PY, де М - кількість грошей в економіці; V - швидкість обігу  грошей; Р - рівень цін; У - обсяг виробленої продукції. З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу грошей кількість грошей в економіці визначатиме рівень цін Р, бо обсяг виробленої продукції У визначають фактори виробництва і виробнича функція. Інакше кажучи, з кількісної теорії грошей випливає, що рівень інфляції в країні залежить від кількості грошей, яка перебуває в обігу. Прихильники кількісної теорії грошей нині стверджують, що центральний банк, який визначає пропозицію грошей, повністю контролює темп інфляції.

Марксистська теорія інфляції виходить з того, що золоті гроші не знецінюються. Згідно з цією теорією, інфляція виникає  лише тоді, коли паперових грошей, які  представляють в обігу золоті, випущено понад ту кількість золотих, яка потрібна для нормального  здійснення товарообороту.

Дж. М. Кейнс розвинув теорію інфляційного розриву, згідно з якою інфляція виникає тоді, коли сукупні видатки перевищують обсяг національного продукту. Представники монетаризму стверджують, що єдиною причиною інфляції є надмірний темп приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП.

Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний  процес, тобто причини інфляції різноманітні (див. таблицю 2.1). Серед головних причин інфляції виділяють такі: «грошова» природа сучасного грошового обороту; зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту; дефіцит державного бюджету; мілітаризація економіки; монополії та необґрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки та ін.

Однією із функцій центрального банку є постачання національної економіки потрібною кількістю  грошей. Крім неї, центральний банк виконує низку інших функцій, що нерідко потребує збільшення обсягу грошової маси. Наприклад, щоб відвернути економічний спад, центральний банк проводить політику "дешевих грошей", що збільшує кількість грошей в обігу  і веде до інфляції. Інколи бувають  випадки, коли центральний банк, намагаючись  прискорити розвиток національної економіки  або маючи якусь іншу мету, невиправдано підвищує темпи зростання грошової маси, які перевищують темпи зростання  національного продукту. В результаті ціни починають швидко зростати і розвивається інфляція. Загалом можна стверджувати: якщо центральний банк з певних причин (економічних чи політичних) швидко збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвивається інфляція попиту.

Часто причиною розвитку інфляції є  перевищення державних видатків над податковими надходженнями. Якщо бюджет дефіцитний, то хоч би як його фінансувати, інфляції не уникнути. Але швидкість розвитку інфляції значною мірою залежить від того, як покривається дефіцит бюджету - за рахунок позики, грошової емісії чи підвищення податків. Фінансування дефіциту бюджету за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту. Фінансування дефіциту за рахунок позик у приватному секторі, зовнішніх запозичень чи підвищення податків індукує значно слабші й відкладені у часі інфляційні імпульси.

Важливим чинником підживлення  інфляційного процесу є мілітаризація економіки. Розвиток військового сектора часто є причиною бюджетного дефіциту, котрий, як уже зазначалося, спричиняє інфляцію. Крім того, військово-промисловий комплекс, поглинаючи матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спотворює розподіл ресурсів у національній економіці, що згубно позначається на сукупній пропозиції та індукує інфляцію.

Ще однією причиною розвитку інфляції є монополії та необґрунтовані привілеї. Для збереження свого панівного  становища на ринку монополістичні структури намагаються не лише запровадити  й утримати високі ціни, а й обмежувати розміри пропозиції. Це вкрай несприятливо впливає на співвідношення попиту і  пропозиції, спричиняючи відставання  пропозиції від попиту, що супроводжується  зростанням цін. Крім того, ці структури, заглушуючи конкуренцію, сповільнюють реагування пропозиції на коливання  попиту, що генерує інфляційні імпульси. Отже монополія посилює інфляційні тенденції.

На думку багатьох економістів, однією з причин хронічної інфляції другої половини ХХ ст. є структурні диспропорції в національній економіці. Інфляція виникає внаслідок взаємодії чинників, які обмежують дію ринкового механізму. Наприклад, наймані працівники у менш продуктивних секторах національної економіки домагаються такого самого рівня заробітної плати, що й працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів витрати на одиницю продукції в національній економіці зростають і розвивається інфляція пропозиції.

Хоча основні чинники інфляції концентруються всередині національної економіки, але є й такі, що перебувають  за її межами. Наприклад, інфляція переноситься каналами світової торгівлі. Зростання цін на сировину та енергоносії стимулює розвиток інфляції витрат. Скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі, від'ємне сальдо платіжного балансу країни також спричиняють інфляцію. Отже, в сучасній економіці інфляцію індукує ціла низка чинників. [1]

Таблиця 2.1

Класифікація інфляції за джерелами  її виникнення

Види інфляції	Причини інфляції	Механізм та особливості протікання
Інфляція попиту	Надмірне зростання грошової маси	Під зростанням грошової маси розуміють  зростання обсягу грошей і/або швидкості  їх обігу
	Надмірні державні видатки	Державні видатки зростають, збільшуючи дефіцит бюджету
	Зростання чистого експорту	Збільшення попиту на продукцію  національних виробників з боку іноземців  підвищує сукупний попит
	Структурні зрушення	Зростання попиту в одному з продуктивних секторів економіки може не супроводжуватися зниженням цін у депресивному секторі
	Вибір між інфляцією та безробіттям  і пов’язана з цим стимулююча політика уряду	Уряд намагається за допомогою  стимулювання політики знизити рівень безробіття в країні
	Інфляційні очікування	Сподівання щодо зростання цін  у майбутньому спонукають споживачів купувати товари про запас, а фірми  – нагромаджувати фактори виробництва, провокуючи додаткові інфляційні імпульси
Інфляція пропозиції	Спіраль «зарплата-ціни», яка виникає  за значного зростання номінальної  зарплати	Підвищення зарплатні здорожує виробництво та переміщує криву AS вліво
	Зростання процентних ставок	Підвищення плати за кредит збільшує витрати виробництва
	Зростання цін на матеріальні ресурси, зокрема на енергоносії	Зростання цін на енергоносії внаслідок  політики країн-нафтоекспортерів збільшує витрати виробництва і переміщує AS вліво
	Структурні особливості національної економіки (скандинавська модель)	Керуючись принципами рівності і справедливості, наймані працівники у менш продуктивних секторах економіки вимагають таку ж зарплату, яку отримують працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів витрати  на одиницю продукції в економіці  зростають
	Мілітаризація економіки	Військово-промисловий комплекс, поглинаючи матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спотворює розподіл ресурсів у національній економіці, що згубно позначається на сукупній пропозиції
	Монополізація окремих галузей	У монополізованих секторах економіки  виробники у відповідь на зростання  попиту підвищують ціни замість нарощування  виробництва
	Інфляційні очікування	Для зниження ризику втрати реальних доходів унаслідок інфляції виробники  заздалегідь підвищують ціни на свою продукцію