Напрямления эффективного инвестирования в туристическую индустрию Украины

          Проблема іноземних підприємницьких інвестицій на мікрорівні  торкається насамперед таких підприємств-резидентів:

     1) підприємств, акції (корпоративні  права) якого купуються іноземними  інвесторами; 

     2) підприємств, які входять в  зовнішнє оточення (середовище) тих підприємств, акції яких стали об’єктами іноземного інвестування (такими підприємствами можуть бути постачальники, дистрибутори, конкуренти). Щодо кожної інвестиційної угоди можна визначити коло прямих та опосередкованих суб’єктів (підприємств), інтереси яких нею зачіпаються¹⁶.

     Менеджери підприємств повинні здійснювати  моніторинг зовнішнього середовища підприємства, враховувати зміни  в ньому через прийняття відповідних  управлінських рішень. Зокрема, потрібно виявляти для своїх підприємств  можливі позитивні та негативні моменти отримання іноземним інвестором корпоративних прав у певному підприємстві-резиденті. Зміни в структурі власників відбуваються постійно, багато з них практично не впливають на діяльність підприємств, але є й такі, що можуть дуже суттєво вплинути на подальшу роботу підприємств.  Серед останніх можуть бути зміни, пов’язані з приходом іноземних інвесторів.

     Прихід  іноземного інвестора – це одночасно  й шанси, й загрози для кола підприємств – «зацікавлених  осіб». Для кожного представника останніх зазначені плюси та мінуси будуть мати різні виміри. Якщо обходитися без персоналізації, то в цілому для економіки-реципієнта можна назвати такі позитивні можливості (шанси):

     - зростання інвестиційних ресурсів, що є важливим фактором зростання  ділової активності (безпосередній позитивний поштовх можуть, зокрема, отримати окремі представники з групи «зацікавлених осіб»);

     - привнесення в економіку позитивного  досвіду менеджменту, зокрема  в області маркетингового управління;

     - сприяння поширенню ефективних корпоративних правил, форм взаємодії інвесторів у рамках корпоративних підприємств;

     - отримання переваг споживачами  продукції (за рахунок можливого  підвищення якості продукції,  сервісу та інших факторів);

     - підтримка системи торгівлі цінними  паперами, фондового ринку країни.

     Щодо  загроз, пов’язаних з приходом іноземного інвестора, придбання ним корпоративних  прав, то їх в цілому можна визначити  таким чином:

     - загроза приходу недобросовісного  інвестора, тобто такого, який  реально на буде розвивати  підприємство;

     - загроза зміни конфігурації взаємовідносин  з іншими підприємствами (заміна  постачальників, в тому числі  можлива заміна постачальників-резидентів  на нерезидентів, заміна сервісних  фірм тощо);

     - загроза зміни умов конкуренції  на ринку, зокрема зменшення рівня конкурентності;

     - загроза формування стратегічної  залежності національної економіки  від впливових іноземних фірм.

     Регулювання зазначених питань значною мірою  виходить за межі можливостей підприємств-резидентів. Їх можливості – моніторинг, прогнозування, вдосконалення власних стратегій.

     Туристична  галузь діє у відриві від природного середовища, тим самим гальмує  її перетворення у ефективну галузь економіки.

     Якщо  кожен санаторій, який використовує в своїй діяльності земельну ділянку, природні ресурси буде спроможний захистити природне середовище, саме тоді відбудеться перетворення туристичної сфери в один з пріоритетних напрямів регіонального розвитку.

     Наступним кроком, повинна виступати реклама  туристичної сфери, завдяки якої зросте інтерес до туристичних комплексів України з боку українських та іноземних громадян, що призведе до необхідного інвестування в розвиток туризму України.

     Великим недоліком є достатньо низький  рівень кваліфікації спеціалістів туристичної  галузі. Рішення зазначеної проблеми пов’язана з необхідністю підвищення якості навчання в даній галузі. Необхідною умовою підвищення якості підготовки менеджерів з туризму є узгодженість навчальних програм, раціональність дисциплін, закріплення теорії на практиці, створення центрів перепідготовки на підвищення кваліфікації працівників туристичної сфери.

     Створення високоефективної туристичної індустрії  в регіонах сприятиме економічному та соціальному розвитку регіонів, збереженню навколишнього середовища, залученню інвестицій, створенню  нових робочих місць.

     Таким чином саме комплексний підхід дозволить  аналізувати туристичну індустрію, забезпечить можливість уникнути помилок, сприятиме формуванню розвитку туризму, посилить його вплив на економічний  розвиток регіонів та України в цілому¹⁷.

      Висновки

     Інвестиційна  політика з сфері туризму держави  – це мобілізація і концентрація інвестиційних ресурсів на рішенні  пріоритетних задач соціально–економічного розвитку, а також надання інвестиційної  допомоги стагніруючим галузям і  територіям.

     Туризм  є одним з найпопулярніших видів відпочинку. Подорожуючи люди пізнають світ – історію, культуру, звичаї своєї Батьківщини та інших країн. А отже, не лише відпочивають, а й збагачуються духовно.

     Недостатній обсяг інвестицій у туризм. Приватні інвестиції в рекреаційну сферу часто носять «дикий» характер і частіше шкодять загальному розвитку туристичного потенціалу (наприклад, захоплення й забудова прибережних зон, заповідних земель і т.д.).

     Необхідна чітка реалізація на практиці ідеї розвитку українського туризму в цілому, а не однієї компанії окремо. Інвестування в окрему організацію не буде мати такого ефекту при загальному негативному стані відрости. Так само проблемою є те, що більшість компаній орієнтовані насамперед на виїзний туризм, а не на розвиток внутрішнього туризму безпосередньо в Україні.

     Гальмує розвиток галузі й відстала індустрія  внутрішнього туризму - готелі, ресторани, кафе, транспорт, курортно-рекреаційні  установи.

     Культурна інфраструктура - музеї, заповідники, театри, галереї - фактично не є частиною туристичної інфраструктури.

     Розвиток  туріндустрії не скоординовано зі збереженням  і актуалізацією культурно-історичної спадщини країни.

     В української туріндустрії практично не працюють європейські стандарти якості й асортиментів надання послуг, функціонування інституцій, підготовки туркадрів, законодавства щодо туризму. Саме через цього якість послуг часто досить невисоко, хоч ціни й перевищують середньоєвропейські. 

     Таким чином, можна визначити загальні причини, що перешкоджають залученню  іноземних інвестицій, головні з яких:

• відсутність якісної інформації про туристичні регіони;
• нерозвиненість загальної інфраструктури, особливо в рекреаційних територіях;
• корумпованість фіскальних та регуляторних органів;
• відсутність стабільної політичної та економічної ситуації;
• низький рівень законодавчого та інституційного забезпечення інвестиційної діяльності;
• втручання місцевих органів влади та організацій контролю у туристичний бізнес.

     Ефективним  способом залучення зовнішніх інвестицій у розвиток рекреаційної сфери могли б бути й кошти від продажу цінних паперів, фінансові позики, іпотека, лізинг тощо.

     Як підсумок, можна сказати, що виникає необхідність формування робочих груп для скоординованої діяльності по спільному рішенню проблем як законодавчого, так і загальнонаціонального характеру. При чітко побудованій системі вдосконалення загального туризму України вдасться уникнути багатьох вищеперелічених проблем і вивести вітчизняну туристичну галузь на рівень світових стандартів.

     Отже, проведені дослідження дають підстави зробити висновки про те, що способи залучення фінансових ресурсів у сферу надання туристично-рекреаційних послуг використовуються не досить ефективно.

      Додатки

     Додаток 1.

      Продовження Додатку 1.