Міжнародно-правове регулювання співробітництва держав у боротьбі з економічними видами злочинів

Секція автоматизованого пошуку та архівів - Займається архівацією в електронному вигляді всі інформації приходить в Генеральний Секретаріат, управлінням Системою Автоматизованого Пошуку. Це позваоляет НЦБ Інтерполу та правоохоронних органівмати прямий доступ до бази даних і отримувати необхідні роз'яснення з запитуваної інформації. 

Підрозділ аналізу  оперативноїінформації (Analytical Criminal Intelligence Unit - ACIU). ACIU створено в 1993р. для забезпечення можливості централізованого аналізу оперативної інформації в рамках Відділення зв'язків та оперативної інформації. Основне роллю даного підрозділу є забезпечення Генерального Секретаріату Інтерполу і держав його учасників необхідної аналітичної підтримкою, щоб розвивати тактичну і стратегічну оперативну роботу пов'язану з міжнародними злочинами, роблячи можливим більш чітке (акуратне) визначення міжнародних злочинних організацій та планування більш ефективних заходів реагування.  

 
3.2.4. Інші міжнародні  організації  

 
 Крім Інтерполу, інший  міжнародною організацією грає важливу  роль в міжнародній співпраці  з боротьби зі злочинністю є Організація  Об'єднаних Націй.  
 Серед головних органів ООН питаннями попередження злочинності і боротьби з неї займаються: Генеральна Асамблея, ЕКОСОР,Секретаріат ООН і низка спеціалізованих установ ООН.   
 Генеральна Асамблея ООН розглядає доповіді Генерального секретаря ООН з найважливіших проблем міжнародного співробітництва щодо попередження злочинності та боротьби з нею. Цими проблемами займається також ряд комітетів Генеральної Асамблеї ООН: головні комітети [Третій і Шостий], комітет з питань запобігання злочинності та боротьби з нею, спеціальні комітети і комісії: Спеціальний комітет з міжнародного тероризму, а також ряд робочих груп.   
 Економічна і соціальна рада - основний орган ООН, який визначає практичні завдання організації міжнародного співробітництва щодо попередження злочинності та боротьби з нею. ЕКОСОР уповноважений складати доповіді з питань боротьби зі злочинністю і робити рекомендації в цій області Генеральної Асамблеї ООН, готувати проекти конвенцій і скликати міжнародні конференції з боротьби зі злочинністю та попередження її.  
 Конгрес ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками - спеціалізована конференція ООН, заснована в 1950 році, сесії Конгресу проводяться один раз на 5 років. Учасниками конгресу є представники держав спеціалізованих установ ООН та її органів, а також неурядових організацій, експерти в особистій якості.   
 Членами делегації від держав можуть бути представники від міністерств, правоохоронних органів, науковці займаються питаннями боротьби зі злочинністю, а також експерти та консультанти.   
 До компетенції Конгресу належить: визначення головних напрямків співробітництва держав щодо попередження злочинності, розробка програм і рекомендацій з вирішення цієї проблеми, сприяння обміну досвідом і координації співробітництва держав в ООН із запобігання та боротьби з поширенням злочинності, визначення основних принципів співробітництва в цій галузі.   
 Іншим органом, на який покладено організацію та координація співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю, є постійно діючий Комітет ООН із запобігання злочинності та боротьби з нею. Він складається з 27 експертів, що діють в особистій якості, підзвітний Комісії соціального розвитку ЕКОСОР. Сесії комітету проводяться 1 раз на 2 роки. Учасниками сесій Комітету є представники органів ООН і її спеціалізованих установ, що займаються питаннями злочинності, міжвідомчих (Інтерпол) та міжнародних неурядових організацій(Міжнародна асоціація міжнародного права, Міжнародна асоціація юристів-демократів та ін.)   
 Питаннями злочинності займається і Генеральний Секретар ООН, який робить доповіді на сесія Генеральної Асамблеї ООН про попередження злочинності та заходи з боротьби з нею, розроблених Конгресом і Комітетами.   
 Спеціалізовані установи ООН - ЮНЕСКО, МОП, ІКАО, ВООЗ також займаються питаннями боротьби і попередження злочинності та за погодженням з ЕКОСОР вносять свої пропозиції до відповідних органів ООН.  
 Серед органів ООН, що займаються питаннями боротьби зі злочинністю, особливе місце займає «Інститут національних кореспондентів» . Це - орган спеціальної компетенції, створений в 1950 році і складається з представників держав, які призначаються державами з числа осіб, що мають високу кваліфікацію в галузі національної юрисдикції. Кореспонденти повідомляють в органи ООН, про практичні заходи методи та способи боротьби і попередження злочинності, які застосовуються в експонованих ними країнах, а також інформують відповідні органи своїх країн про головних напрямках боротьби зі злочинністю в міжнародному плані. 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Питання і  проблеми в області співробітництва.  Перспективи боротьби зі злочинністю  та зміцнення правопорядку для  забезпечення економічного і культурного розвитку

 

В історії кожної держави  перехід до нового соціального якості, завжди проходив на тлі злочинності. При цьому зростання злочинності  є не тільки серйозною перешкодою на шляху реформ, але за певних обставин несе пряму загрозу досягнення намічених у перехідний період цілей.   
 У міру подальшого розвитку економіки і переходу на новий рівень у різних сферах громадянського суспільства і державності, виникає зміна і розвиток різних видів злочинності, оскільки з'являються нові форми власності, підприємництва та інші зміни супроводжують процес переходу до ринкових відносин.   
 Іншими наслідками є збільшення злочинності загалом і в окремих злочинів зокрема які супроводжують дані види злочинів (вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, шахрайство та ін.) 

Очевидно, що криміногенна ситуація в економіці потребує комплексного спільного підходу до її нормалізації як з боку правоохоронних органів, так і з боку фінансових установ держави.

Протидія вказаним негативним факторам повинна здійснюватися  за такими основними напрямами:

1. На даний час виняткової актуальності набуває внесення істотних змін і доповнень до чинного банківського, податкового, кримінального законодавства та відомчих нормативних актів, які б забезпечили повне функціонування фінансово-господарської системи, створили б умови для мінімізації криміногенних процесів, своєчасного виявлення і попередження економічних злочинів, а саме:

– визначення конкретного  механізму взаємодії банківських  і фінансових установ із правоохоронними органами щодо вдосконалення вимог Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”;

– визначення напрямів удосконалення  Закону України “Про банки, банківську діяльність” щодо вирішення проблем  повернення кредитів та встановлення фіктивних операцій, псевдоугод;

– створення ефективного  механізму звітності та документообігу щодо вдосконалення Закону України “Про систему оподаткування” з метою боротьби з ухиленням від оподаткування, користуючись законодавчими актами і досвідом зарубіжних країн.

2. Зміцнити у кожному відділенні НБУ, комерційного банку, служби внутрібанківської (міжбанківської) економічної безпеки з відповідним кадровим та технічним забезпеченням, з науково-консультативним підрозділом прогнозування ефективності роботи банківських установ, зорієнтувавши ці підрозділи в першу чергу на виявлення та документування підозрілих фінансових операцій, своєчасне інформування правоохоронних органів і взаємодію з ними у розслідуванні правопорушень.

Аналіз свідчить, що останнім часом в Україні значного поширення  набуло створення та використання фіктивних  підприємств для приховування прибутків від оподаткування, конвертування коштів. Деякі посадові особи фінансово-кредитних та банківських установ сприяють зростанню зловживань із фінансовими ресурсами, спрямовують грошові потоки на обслуговування угод через фіктивні структури, безпосередньо беруть участь у відмиванні “брудних” коштів, сприяють відтоку цінностей за кордон та, як наслідок, своїми діями створюють умови нестабільності в економіці держави. Усе частіше злочинці використовують існуючу систему розрахунків через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів України для переведення значних коштів у готівку, створюючи з цією метою мережу фіктивних підприємств.

Реєстрація вищезазначених структур відбувається, як правило, за дорученнями, що видані за втраченими або викраденими паспортами, за паспортами громадян за певну винагороду, з  використанням підроблених печаток нотаріусів. У подальшому кошти, отримані злочинним шляхом, акумулюються на розрахункових рахунках, що перераховуються різними фірмами з метою їх подальшого конвертування та ухилення від оподаткування.

Проведений огляд стану  викриття злочинів економічної спрямованості  свідчить про те, що основною причиною існуючого “тіньового” сектору  економіки є недосконалість чинного, у тому числі і податкового  законодавства. Це зумовлює незадовільний фінансовий стан суб’єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, наявність “тіньових” потоків фінансових і товарних ресурсів, малоефективну систему контролю за рухом готівки через банківські структури через непрозорість їх діяльності тощо.

Через недосконалість чинного  законодавства та значний податковий тиск підприємці не бачать перспектив розвитку своєї справи, тому й шукають шляхи ухилення від податків та переведення грошових коштів у “тінь”.

У боротьбі з економічною  злочинністю необхідно реалізувати  керівні принципи щодо попередження злочинності, встановлені стандартами  і нормами ООН, які передбачають:

• широке залучення до співробітництва засобів масової інформації;
• розробку та впровадження детальних правових програм, при яких факт здійснення злочинів стає очевидним;
• практику обов’язкової конфіскації доходів, отриманих із злочинної діяльності;
• зосередження уваги на викритті каналів обороту грошових коштів, встановлення надійних бар’єрів між фінансовими ринками та ринками незаконного отриманого капіталу;
• наділення правоохоронних органів належними повноваженнями в законодавчому порядку, створення спеціалізованих міжвідомчих установ, які конкретно займаються питаннями координації боротьби з економічною злочинністю;
• віднесення до компетенції (наприклад, Секторної служби США) злочинів та діяльності багато профільних злочинних синдикатів, посягаючих на фінансову систему шляхом скоєння банківських шахрайств, комп’ютерних злочинів, відмивання грошей та інших небезпечних злочинів, що загрожують національній безпеці держави;
• правові гарантії, надання правдивих показів;
• створення довгострокових підрозділів для проведення спільних поліцейських операцій на основі спеціальної угоди;
• створення інтегрованих розвідувальних підрозділів у великих містах, де в межах однієї юрисдикції діє декілька поліцейських служб;
• пріоритет розвідувально-інформаційної роботи щодо організованої та професійної злочинності;
• використання підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю (бригад секретних агентів – особливо підготовлених штатних працівників) та проникнення в злочинне середовище “під прикриттям” .

Зазначені елементи організації  боротьби з економічною злочинністю  давно виправдали себе у розвинених країнах. Проте в Україні вони майже не застосовуються, тому було б доцільним на базі світового  та власного досвіду переглянути  теперішні методи боротьби із економічною  злочинністю, здійснивши ряд заходів  не тільки правового, але й організаційного  характеру.

Наприклад, у державі доцільно визначити місцевості, які б вважалися  регіонами інтенсивного скоєння  економічних злочинів (промислові міста, прикордонні райони, вільні економічні зони тощо). Потребує посилення  міжрегіональна координація в управлінні правоохоронними органами. Необхідна розробка рекомендацій щодо взаємодії правоохоронних органів у регіонах та громадських структур з метою запобігання економічних злочинів. Необхідно також запровадити регулярні консультації працівників правоохоронних органів з представниками економічного сектору, фахівцями з приватного права щодо ризикованих операцій та розрахунків клієнтів з фінансовими та іншими установами.

Таким чином, міжнародне співробітництво  правоохоронних органів є надзвичайно важливим аспектом боротьби зі злочинністю у сфері економіки. Це пояснюється тим, що, з одного боку, безпосередньо злочинність набуває міжнародного характеру, і це вимагає співробітництва з правоохоронними органами інших держав, з іншого, – лише міжнародне співробітництво дає можливість повернути майно, якщо воно знаходиться на території іншої держави. Великого значення набуває таке співробітництво і щодо обміну кримінологічними даними, не кажучи про фінансову та технічну допомогу, яку можуть надати розвинені країни.  На цьому шляху чимало проблем виникає у зв’язку із вступом України до Ради Європи. Розбіжності у національному і міжнародному законодавстві вимагають, по-перше, знання законодавства інших країн, а, по-друге, – удосконалення чинного законодавства України.

 

 

5. Удосконалення прямих зв’язків та інших форм координації співробітництва правоохоронних органів України та зарубіжних країн

 

Для подальшого розвитку співробітництва  необхідно розробити й укласти  міждержавні угоди:

– про співробітництво  у сфері боротьби з організованою  злочинністю;

– про співробітництво  у сфері боротьби з незаконним обігом зброї, вибухових та радіоактивних  речовин;

– про порядок взаємодії  слідчо-оперативних груп на території  інших держав;

– про порядок взаємодії  органів внутрішніх справ, митних служб  та прикордонних військ;

– про співробітництво  у сфері боротьби з тероризмом у повітряному транспорті;

– про співробітництво  у сфері боротьби з тероризмом на транспортних комунікаціях;

– про співробітництво  у сфері боротьби зі злочинами  в банківській, кредитно-фінансовій системах, комерційних структурах та у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

– про співробітництво  у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Доцільно розробити та реалізувати спільні заходи щодо виявлення та припинення:

– незаконного продажу  комерційними структурами, підприємствами військово-промислового комплексу, військовими підрозділами і окремими особами зброї, боєприпасів, бронетехніки та іншого озброєння громадянам, незаконним озброєним формуванням і організаціям;

– пограбування, незаконного  приховування та збуту зброї у  місцевостях, що прилягають до військових гарнізонів;

– каналів незаконних поставок зброї, запасних частин до неї та боєприпасів із заводів-виробників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Перед державами, що розвиваються стоїть складна проблема пошуку оптимальних  умов для кримінально-правової боротьби зі злочинами завдають шкоди їх економічному розвитку.   
 Ці проблеми пов'язані не тільки з удосконаленням кримінального законодавства та практикою його застосування органами кримінальної юстиції, бо використання одних лише заходів кримінально-правової боротьби зі злочинністю, зокрема з економічною, явно недостатньо.  
У цьому плані, одним з питань, що стоять перед державами для забезпечення успішної боротьби зі злочинами завдають шкоди економічному розвитку держав стоїть здійснення успішного міжнародного співробітництва по боротьбі з цим видом протиправних діянь.   
 У плані кримінально-правової боротьби зі злочинністю процес інтеграції проявляється щодо приведення національного законодавства у відповідність до вимог міжнародних угод, імплементації норм міжнародного права, укладення міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з надання взаємної допомоги у кримінальних правовідносин, участі в міжнародних організаціях (Інтерпол), обміні науково-технічною інформацією та досвідом, проведення спільних конференції і т. д.   
 З урахуванням вищевикладеного, мені здається особливо важливим, вирішення найбільш суттєвих проблем співпраці в галузі боротьби зі злочинністю, охорони правопорядку та забезпечення законних прав та інтересів громадян.   
 Перш за все, ця проблема вдосконалення законодавчої бази, мета якої - створення умов для більш тісних і плідних зв'язків компетентних органів, для здійснення більш ефективної кримінально-правової боротьби зі злочинністю.