Міжнародно-правове регулювання співробітництва держав у боротьбі з економічними видами злочинів

Міністерство освіти і  науки України

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і  підприємництва

Кафедра міжнародної економіки

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародне  економічне право»

на тему:

«Міжнародно-правове регулювання співробітництва держав у боротьбі з економічними видами злочинів»

 

Виконала: 

студентка 4-го курсу 419 групи  ФЕП

Шаринська Тетяна Анатоліївна

 

 

 

Київ 2011

 

ЗМІСТ

 
Вступ.........................................................................................................................3

1. Координація управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю України та інших держав за участю ООН, Інтерполу та Європолу............................................................................................5

2. Характеристика злочинів

2.1. Контрабанда......................................................................................................8

2.2. Легалізація злочинного  доходу.......................................................................9

2.3. Шахрайство з платіжними пластиковими картками...................................12

2.4. Фальшивомонетництво..................................................................................13

3. Міжнародне співробітництво держав

3.1. Співробітництво держав. Форми співробітництва......................................16

3.2. Інтерпол - міжнародна  організація кримінальної поліції

3.2.1. Міжнародна злочинність  ...........................................................................18

3.2.2.Поява і зростання міжнародного поліцейського співробітництва.  Розвиток Інтерполу..............................................................................................19

3.2.3. Структура Інтерполу...................................................................................20

3.2.4. Інші міжнародні організації  ....................................................................23

4. Питання і проблеми  в області співробітництва. Перспективи  боротьби зі злочинністю та  зміцнення правопорядку для забезпечення  економічного і культурного розвитку............................................................................................26

5. Удосконалення прямих зв’язків та інших форм координації співробітництва правоохоронних органів України та зарубіжних країн.........30

Висновки................................................................................................................32

Використані джерела.............................................................................................34

Нормативно-правові документи...........................................................................35

 

 

 

ВСТУП

 

Останнім часом спостерігається  активізація національних та міжнародних  зусиль у боротьбі з легалізацією незаконних прибутків. Однак, незважаючи на значний обсяг міжнародних  угод із цього питання, на початку  ХХІ століття не вирішеною залишається  проблема визначення місця скоєння  процесу відмивання грошей. Це, в  свою чергу, викликає колізію національних законодавств в питаннях видачі злочинців  та конфіскації майна, здобутого  злочинним шляхом.

Великі прибутки  мають  і від економічних злочинів, характер і способи яких постійно вдосконалюються.  Відзначаються все більш складні і витончені маніпуляції цінами на міжнародних та національних біржах; продаж цінних паперів особами та установами, що володіють конфіденційною інформацією; шахрайства з кредитними картками; незаконна торгівля зброєю та боєприпасами; переклад доходів від незаконної діяльності в іноземні банки та їх «відмивання» різними способами; злочини проти культурної власності; інтелектуальне піратство, пов'язане з незаконним виданням і використанням творів, винаходів і відкриттів; фальшивомонетництво. У зв'язку з цим вважається цілком терпимим, що сьогодні на 1 млн. дол. США тільки триста є фальшивими.   
 Міжнародна небезпека перерахованих і інших злочинів значно зростає. Вони дестабілізують діяльність урядів, підривають основи громадянського суспільства, обмежують права і свободи людини, тягнуть за собою згубні наслідки для економічного і соціального розвитку держав і представляють собою загрозу безпеці держави.   
 Боротьба зі злочинністю належить до пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва. Її зростання та інтернаціоналізація перетворили цю боротьбу на одну з головних соціальних проблем і обумовили необхідність взаємодії держав у справі її розв'язання. Це співробітництво розвивається у двох основних напрямах: укладення міжнародних договорів про боротьбу з окремими видами міжнародних злочинних діянь і участь держав у міжнародних організаціях, що спеціалізуються в боротьбі зі злочинністю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Координація управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю України та інших держав за участю ООН, Інтерполу та Європолу

 

Міжнародне співробітництво  у галузі боротьби зі злочинністю  не існує саме по собі. Це складова частина  міжнародних відносин. При цьому  навіть ті держави, які не мають тісних політичних і економічних контактів, як правило, не зневажають контактами у галузі протидії злочинності.

Найбільш значимі за ступенем громадської небезпеки злочини  економічного характеру все частіше здійснюються на території двох або більше держав, а злочинно придбане приховується і відмивається за межами країни, де було скоєно злочин.

Міжнародне співробітництво  в боротьбі зі злочинністю здійснюється на підставі існуючої кримінальної відповідальності за: міжнародні злочини (злочини проти  людства) та злочини міжнародного характеру (міжнародні, кримінальні злочини).

Сьогодні форми міжнародної  взаємодії у боротьбі з економічною  злочинністю досить різноманітні:

– надання допомоги з  кримінальних справ;

– підписання та реалізація міжнародних договорів і узгоджень (домовленостей) по боротьбі зі злочинністю і, перш за все, з транснаціональною злочинністю;

– виконання рішень іноземних  правоохоронних органів;

– регламентація кримінально-правових питань та прав особистості у галузі забезпечення правопорядку;

– обмін інформацією, що викликає взаємний інтерес для правоохоронних органів;

– проведення спільних наукових досліджень та розробок у галузі боротьби зі злочинністю;

– обмін досвідом правоохоронної роботи;

– надання допомоги у  підготовці та перепідготовці кадрів;

– взаємне надання матеріально-технічної  та консультативної допомоги.

Стратегічні питання міжнародного співробітництва по боротьбі з економічною  злочинністю вирішуються Організацією Об’єднаних Націй. І це не випадково, тому що злочинність не існує сама по собі, її рівень визначається системою міжнародних злочинних зв’язків

Функція ООН як організатора боротьби зі злочинністю у світі  закладена в Уставі цієї міжнародної організації. Так, у ст. 1 Уставу йдеться про те, що ООН: підтримує міжнародний мир та безпеку; розвиває дружні стосунки між державами; здійснює міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру.

ООН розробляє основні  стандарти, принципи, рекомендації, формулює міжнародні норми щодо захисту осіб, звинувачених у здійсненні економічних та інших видів злочинів, а також осіб, позбавлених волі. Ці норми у своїй основі виходять з положень Загальної декларації прав людини та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Генеральна Асамблея ООН прийняла ряд документів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю у світі:

– мінімальні стандартні правила  поводження з ув’язненими;

– кодекс поведінки посадових  осіб щодо дотримання правопорядку;

– межі боротьби проти корупції;

– міжнародний кодекс поведінки  державних посадових осіб;

– основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами щодо додержання правопорядку;

– декларацію основних принципів  правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою;

– основні принципи, що стосуються незалежності судових органів;

– основні принципи, що стосуються ролі адвокатів.

18 грудня 1991 року була  впроваджена програма ООН щодо  попередження злочинності і кримінального правосуддя (резолюція № 46/152 Генеральної Асамблеї ООН). Головне завдання цієї Програми, про що говориться в її преамбулі, – надання допомоги у задоволенні існуючих потреб світової спільноти у справі попередження кримінальних проявів та правосуддя. Серед нових цілей програми необхідно зосередити увагу на:

– боротьбі зі злочинністю  національного та транснаціонального характеру;

– об’єднанні зусиль держав-членів ООН у попередженні транснаціональної злочинності;

– більш ефективному відправленні кримінального правосуддя;

– сприянні дотриманню найвищих стандартів справедливості, гуманності, правосуддя та професіональної поведінки.

Для максимальної актуалізації проблеми боротьби зі злочинністю у  складі Економічної та Соціальної Ради ООН у 1992 році була створена Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя. До комісії входять представники 40 держав-членів ООН, які обираються на три роки.

ООН особливо активно розпочала  роботу по координації міжнародного співробітництва по боротьбі з відмиванням  „брудних” коштів та тероризмом, які  тісно пов’язані та завдають значних  збитків державі. Керівництво України  вживає заходи щодо можливості наших  правоохоронців у заходах боротьби міжнародного масштабу. Нині головне  завдання полягає в тому, щоб належні  політичні наміри спрямувати у конкретні  дії. Україна, як фундатор ООН і географічно  з’єднуючи європейську цивілізацію  з азіатською, повинна відігравати  помітну роль у цьому процесі. Особливо це важливо для ефективності подальшої роботи щодо інтеграції України  щодо Євросоюзу та подальшої співпраці  з Європолом і Інтерполом.

Одним із основних напрямів діяльності Європолу є боротьба з  нелегальним відмиванням коштів і пов’язаними з цими формами злочинності.  

Особлива увага Європолу надається викриттю злочинів у фінансово-кредитній  системі, пов’язаних з кредитними картками та іншими засобами розрахунків. 

 

 

2. Характеристика  злочинів

2.1. Контрабанда

 

Контрабанда здійснюється лише на території двох і більше держав і по визнаному державами міжнародному порядку є міжнародним правопору-шенням. Покарання за контрабанду встановлюється в національному адміністративному або кримінальному законодавстві.   
 До теперішнього часу багатосторонньої угоди по боротьбі з контрабандою не прийнято. У цьому відношенні можна відзначити лише Конвенцію СТС про співробітництво в боротьбі з порушеннями митних правил, прийняту в 1977р. в Найробі (Кенія).   
 За загальним правилом контрабанда включає в себе незаконне переміщення будь-яких цінностей через кордон різних держав. Її небезпеку для міжнародного правопорядку полягає в тому, що вона підриває відносини дружби і співробітництва держав, монополію держав чи інший порядок у сфері зовнішньої торгівлі, завдає збиток економічному і культурному розвитку держав.   
 На відміну від інших злочинів контрабанда дуже динамічна, постійно «вдосконалюється» злочинцями і її модифікації непередбачувані. В даний час найбільшу небезпеку для міжнародного співтовариства представляє контрабанда зброї в гарячі точки планети. Нерідко послугами контрабандистів користуються представники окремих держав, які постачають контрабандним зброєю різні екстремістські, праві, лівацькі, націоналістичні, бандитські, відверто фашистські угруповання, а також терористів і просто кримінальників.   
 Предметом контрабанди також є не тільки стрілецьку, але і інші види зброї, боєприпаси і вибухові речовини. За даними ООН, послугами контрабандистів зброї користуються і представники деяких держав. «Існує також чорний ринок зброї, зокрема стрілецької зброї, який одержувач може використовувати у випадку, якщо іноземні уряди не будуть задовольняти їхні потреби. Розміри цього ринку неможливо визначити, і тому також неможливо уявити його реальне значення ».   
 На практиці міжнародно-правова боротьба з такою контрабандою не ведеться тому, що зброя є законним об'єктом зовнішньої торгівлі, а експорт зброї - законним інструментом зовнішньої політики.   
 У силу своєї суспільної небезпеки контрабанда відома національному праву всіх держав. У нашій країні боротьба з нею ведеться на підставі митного, адміністративного та кримінального кодексів. 

 

 

2.2. Легалізація злочинного доходу

 

Легалізація злочинних доходів отримала широке поширення в країнах з ринковою економікою. Механізм цих злочинів складний. Як показано у наведеній в додатку схемою, здобуті злочинним шляхом гроші вивозяться за кордон і поміщаються в різних країнах на рахунки комерційних банків.  
На ці кошти офіційним шляхом купуються або створюються підприємства і банки, скуповується іноземна валюта, полягають зовнішньоекономічні та інші контракти. Співучасниками таких злочинів є працівники банків, що приховують свої дії під приводом збереження банківської таємниці. За даними ЦБ РФ, з Росії щорічно таким шляхом витікає до 20 млрд. дол. мають кримінальнепоходження.  
 Це злочин до числа міжнародних кримінальних віднесено Страсбурзької конвенції про «відмивання», виявлення, вилучення і конфіскації доходів від злочинної діяльності 1990 р. Держави-учасниці взяли на себе зобов'язання оголосити «відмивання» таких грошей злочином, прийняти закони про порядок розшуку, вилучення і конфіскації незаконно отриманих коштів, про зняття всіх обмежень від розголошення чи несумлінного використання працівниками банків інформації про вклади своїх клієнтів.  
 Держави зобов'язалися юридично закріпити право доступу уповноваженим працівникам правоохоронних органів до банківських операцій, що дозволяє своєчасне виявлення цих злочинів.   
 Ряд держав, що приєдналися до цієї Конвенції, вже внесли до свого законодавства суттєві доповнення. Приміром, у Великобританії з 1994 р. діє закон, відповідно до якого працівники всіх банків, не повідомили правоохоронним органам про незвичайні, підозрілих переміщеннях грошових коштів, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і отримати від 2 до 14 років позбавлення волі.   
 Ще раніше в Нідерландах почав діяти закон, що зобов'язує банківських працівників інформувати правоохоронні органи про надходження на рахунки своїх клієнтів сум понад 25 тис. гульденів. Про походження таких коштів власник рахунку зобов'язаний дати пояснення.Аналогічні норми є в США, Італії та інших країнах ". К. жаль, Узбекистан не є учасником даної Конвенції, однак у своєму законодавстві має норму про  криміналь-ну відповідальність за легалізацію злочинних доходів. На мій погляд було б доцільним перед можливим приєднанням до цієї Конвенції прийняти статус спостерігача і розглянути її дію для країн-учасниць даної Конвенції.  
Певний внесок у посилення боротьби з цими злочинами внесли Міжнародна конференція із запобігання відмивання грошей і використання доходів від злочинної діяльності та боротьби з ними, проведена ООН у м Кур-майер (Італія) в червні 1994 р., і Всесвітня конференція на рівні міністрів з організованою і транснаціональної злочинності, організована ООН в м Неаполі (Італія) в листопаді 1994 р.   
 На Всесвітній конференції були прийняті неапольському політична декларація і Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності, які в тому ж році були затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН.   
 У названій Декларації глави держав та урядів, міністри та посадові особи правоохоронних органів ухвалили рішення захистити свої країни від злочинних доходів і від міжнародних злочинних організацій шляхом ефективних законодавчих заходів і оперативних засобів.   
 У Глобальному плані дій підкреслювалася необхідність надання технічної допомоги з боку ООН, включаючи обмін досвідом та експертами, розробки законопроектів, спеціальну підготовку посадових осіб кримінального правосуддя, збору, аналізу інформації щодо зазначених злочинів та обміну нею.   
 На Конференції було прийнято пропозицію представників Італії про заснування на її території Міжнародного навчального центру для співробітників правоохоронних органів і системи кримінального правосуддя.  
Одне з його завдань - обмін досвідом боротьби з легалізацією злочинних доходів та іншими економічними злочинами міжнародного характеру.  
Серед інших документів слід назвати і Факультативний протокол до Типового договору про взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя, що стосується доходів від злочинів, прийнятому резолюцією ГА ООН у 1990 р.