Міжнародна тогрівля як система економічних відносин

Як бачимо, значно втратили свої позиції Великобританія, Франція, Росія, Австро–Угорщина, в той час як участь Бельгії та Японії у міжнародному поділі праці стала помітнішою. 
Наступною особливістю розвитку міжнародної торгівлі в цей період є також те, що переважна частина світового товарообороту припадала на взаємний товарооборот між невеликою кількістю індустріально розвинутих країн, жителі яких становили незначну частину населення земної кулі. Так, напередодні Першої світової війни 11 найбільш розвинутих країн (Великобританія, Німеччина, Франція, США, Італія, Японія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Канада) забезпечували понад 55 % світового експорту, в той час як їх населення становило лише 20 % світового. 
Якщо на попередньому етапі розвитку міжнародної торгівлі темпи зростання світового експорту випереджали темпи промислового розвитку країн, то зараз навпаки — темпи зростання промисловості в країнах випереджають аналогічний показник із зовнішньоторговельного обороту.

       III етап деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914— 1939 рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920—1921 pp. та 1929—1933 pp., початком формування двох світових систем господарства. Основні особливості і риси цього етапу мо жна охарактеризувати такимчином: 
– довготермінове і глибоке порушення міжнародних торговельно–економічних зв'язків, зумовлених наслідками світової війни та революції в Росії; 
– значне скорочення світового товарообороту внаслідок загальних несприятливих економічних і політичних умов, що спричинили як падіння фізичного обсягу торгівлі, так і зниження світових цін (середньорічний приріст обсягів виробництва індустріально розвинутих країн становив приблизно 2 %, що вдвічі менше, ніж у 1889— 1913 pp.; у 1937 р. обсяг світової торгівлі був у 2 рази нижчим за передкризовий 1929 р.; на початку Другої світової війни експорт був майже у 1,5 рази меншим, ніж у 1913 p.); 
– незмінність товарної структури світового товарообороту (основними товарами залишились сировина, продовольство та паливо, частка яких сягала 60 % світового експорту); 
– різке коливання обсягів товарообороту міжнародної торгівлі, зумовлене економічними кризами. 
       IV, повоєнний, етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» — саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту світового експорту. В цей період міжнародна торгівля розвивалась під впливом таких середовищних

чинників: 
– посилення двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної; у 1947 р. було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка об'єднала такі соціалістичні країни: Радянський Союз (у складі 15 республік), Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка,Польща, Румунія,

Чехословаччина; 
– розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни: за 30 повоєнних років політичну незалежність завоювали більше ніж 100 колишніх колоній і напівколоній, а повна ліквідація колоніальної системи закінчилась у середині 70–х років падінням останньої і найстарішої португальської колоніальної імперії; 
– початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань: Рада економічної взаємодопомоги — міжурядова економічна організація соціалістичних країн Європи, 1947 р.; Бенілюкс — економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, 1958 р.; Європейська економічна спільнота (ЄЕС) — державне об'єднання шести європейських держав (Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург

– поява глобальних міжнародних  організацій, таких як Організація  Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний  Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). 
Особливістю цього етапу є достатньо високі темпи приросту світового товарообороту і швидше, ніж після Першої світової війни, відновлення як національних економік, так і зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, за 20 років, починаючи з 1950 р., обсяг світового експорту збільшився майже в 5 разів, а в індустріально розвинутих країнах — у 7,5 рази. 
Значні зміни відбувались і в товарній структурі світового експорту, які знайшли відображення в збільшенні поставок на світовий ринок готової продукції, особливо машин, обладнання транспортних засобів та скорочення експорту сільськогосподарської продукції  (табл. 1.4). 
           На цей період припадає і посилення позицій ФРН, Японії, Італії та Канади на світових товарних ринках (особливо в експортуванні готової продукції) та зменшення, відповідно, частки США, Великобританії та Франції в світовому експорті. Спостерігається також послаблення позицій країн, що розвиваються, на світовому ринку: їх частка в експорті знизилась з 33,7 % в 1950 р. до 20,6 % у 1970 р. 
        V, сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими чинниками міжнародного середовища, як посилення міжнародної конкуренції, зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних угруповань, індустріалізація більшості країн, що розвиваються, проблема заборгованості як цих країн, так і постсоціалістичних (перехідних) економік, розпад світової соціалістичної системигосподарства. 
       Зростання ролі зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн знаходить своє відображення в збільшенні експортної квоти країн відсоткового відношення вартості експорту до валового внутрішнього подукту [див. Додаток Г]. 
       До інших суттєвих особливостей розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі слід віднести: 
– поширення усталених і довгострокових відносин між постачальниками та покупцями і збільшення питомої ваги внутрішньофірмових поставок всередині транснаціональних корпорацій; майже 30 % взаємної торгівлі промислово розвинутих країн припадає на внутрішнь офірмові поставки міжнаціональних корпорацій; 
– активізація (починаючи з другої половини 70–х років) зустрічної торгівлі, що зумовлено як незбалансованістю зовнішньо торговельних розрахунків, так і тенденцією до збільшення в світовому товарообміні частки комплексних і довгострокових зв'язків;

– поява тенденції  до створення замкнутих економічних  просторів, розподіл глобальної системи  торгівлі на кілька крупних блоків. У 90–ті роки значна частка світової торгівлі припадала на торгівлю у  межах блоків. Порівняно з міжрегіональною торгівлею подібна торгівля становила переважну частину експорту даного регіону. Найяскравішим прикладом цієї тенденції є регіональна структура торгівлі ЄС: до 70 % торгівлі припадає на взаємні поставки, причому в усіх країн ЄС цей показник перевищує 50 %.

1.3. Система  показників розвитку міжнародної  торгівлі.                        

Сфери застосування показників розвитку міжнародної торгівлі            (табл.. 1.5).

Деякі показники, наприклад  індекси концентрації експорту та диверсифікації експорту, використовуються тільки в  міжнародних зіставленнях, інші —  для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та регіональна структури торгівлі тощо). Велика кількість показників може бути використана для оцінювання та аналізу розвитку зовнішньої торгівлі фірми (табл. 1.5).Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові(абсолютні), результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення [див. Додаток Д рис. 1.3].

Сальдо, розраховані за даними статей балансу поточних операцій, показують результат зовнішньоторговельних операцій (перевищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом 

Балансопоточні операції України (1996-2001рр.)  (табл. 1.6). 

 

РОЗДІЛ 2.

МІСЦЕ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ КРАЇНИ

2.1 Аналіз  експортного потенціалу

Україна володіє  значним експортним потенціалом, який зосереджений у видобувних і обробних галузях промисловості, а також в агропромисловому і енергетичному комплексах країни, однак використовується він, на жаль, недостатньо і вкрай неефективно.

Про великі потенційні можливості України в сфері експортної діяльності наочно свідчить той факт, що у 2004 р. вона здійснювала зовнішньоторговельні операції з партнерами із 167 країн світу і обсяги зовнішньої торгівлі товарами складали 33,4 млрд.дол.США, хоча, на жаль, збереглося негативне сальдо у зовнішній торгівлі товарами - 0,26 млрд.дол.США. Найбільший вплив на такий несприятливий результат спричинив, насамперед, незадовільний стан торгівлі з Росією, де за вказаний період спостерігається від'ємне сальдо у взаємопоставках товарів в розмірі близько 3,2 млрд.дол.США. Сальдо зовнішньої торгівлі України з усіма країнами світу в січні-серпні 2005 року було позитивним і склало $527,77 мільйона в порівнянні з позитивним сальдо на суму $57,94 мільйона за січень-серпень 2004 року.

Зовнішня  торгівля України з усіма країнами світу      (табл. 1.7).

(за даними  Держкомстату)

	січ. - серп. 2005	січ. - лип. 2005	січ. - серп. 2004
експорт (млн.. дол. США)	11 679,0	10310,5	9 294,8
імпорт (млн.. дол. США)	11 151,3	9 915,8	9 236,9
сальдо (млн.. дол. США)	+527,7	+394,7	+57,9

 

Динаміка  зовнішньої торгівлі України з країнами СНД наведена у табл. 1.8

Зовнішня  торгівля України з країнами СНД        (табл. 1.8).

(за даними  Держкомстату)

	січ. - серп. 2005	січ. - лип. 2005	січ. - серп. 2004
експорт (млн.. дол. США)	3 791,6	3 284,2	2 707,1
імпорт (млн.. дол. США)	6 630,2	5 904,9	5 543,7
сальдо (млн.. дол. США)	-2 838,6	-2 620,7	-2 836,6

 

Динаміку  зовнішньої торгівлі України з іншими країнами наведено у табл.

Зовнішня  торгівля України з іншими країнами                         (табл. 1.9)

(за даними  Держкомстату)

	січ. - серп. 2005	січ. - лип. 2005	січ. - серп. 2004
експорт (млн.. дол. США)	7 887,4	7 026,3	6 587,7
імпорт (млн.. дол. США)	4 521,1	4 010,9	3 693,2
сальдо (млн.. дол. США)	3 366,3	3 015,4	+2 894,5

 

Найбільші обсяги українського експорту в січні - серпні 2005 року, повідомляє Reuters, були спожиті  Росією - 23,8% від загального обсягу експорту, Туреччиною - 6,1%, США - 5,5%.

Несприятливі  тенденції, які склалися у зовнішній  торгівлі України товарами (підсилення сировинного перекосу в структурі  експорту, збільшення розриву між  експортоспроможністю і імпортоємністю), не залишають сумнівів в тому, що необхідною умовою щодо інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності країни на сучасному етапі економічної депресії стає, перш за все, підвищення ефективності використання її експортного потенціалу. Значущість експорту, як фактору підвищення вітчизняного виробництва і основного джерела валюти для першочергових потреб народного господарства, особливо зростає в умовах неухильного звуження внутрішньої потреби на продукцію українських товаровиробників, коли приблизно 39% ВВП країни реалізується на зовнішніх ринках (в Росії близько 20% ВВП).

          В зв'язку з цим цілком закономірно, що подальший розвиток експорту, особливо продукції обробних галузей промисловості з високим ступенем обробки, повинен стати важливим елементом структурної перебудови і технічної модернізації національного господарства країни. Незважаючи на це, успіхи України в нарощуванні обсягів експорту в теперішній час доволі посередні. Український експорт розвивається значно повільніше ніж світовий, що призвело до скорочення його питомої ваги в міжнародному обсязі до 0,2% (в Росії - 1,7%) .

Значний стримуючий вплив на український експорт  справляє комплекс ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші:

1) низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед, машинотехнічних виробів;

2) важкий фінансовий  стан більшості підприємств обробної  промисловості і конверсійних  виробництв, що робить практично  неможливим інвестування в перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

3) штучне стримування  курсу гривні в рамках "валютного  коридору" звужує можливості використання  курсового фактору з метою  просування експорту;

4) недостатній  розвиток вітчизняних систем  сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;