Міжнародні економічні відносини як елемент структури світового господарства

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………4 

Розділ 1. Міжнародні економічні відносини як елемент  структури світового господарства………………………………………………………….6

1. Сутність, середовище і розвиток теорії міжнародних економічних відносин………………………………………………………………….6
2. Система міжнародних економічних відносин……………….…….…16

 

Розділ 2. Особливості  сучасного етапу розвитку міжнародних  відносин...19

2.1. Форми міжнародних  економічних відносин у сучасній  економіці……19

2.2. Україна у  міжнародних відносинах……………………………………...32 

Висновки…………………………………………………………………...…..35 

Додатки…………………………………………………………………………37 

Список використаних джерел……………………………………….………..40

 

Вступ

    У світі налічується понад 200 різних незалежних держав. Розміщені вони на п’яти континентах. Деякі з  них мають спільні кордони, деякі –спільну історію, але більшість із них мають спільні інтереси, внаслідок чого виникають між державами найрізноманітніші зв’язки – міжнародні відносини, які вимагають зіставлення та узгодження країнами своїх дій, прийняття спільних рішень, договорів, угод. Реалізація будь-яких ідей відбувається у матеріальному світі, незалежно від того, чи це відносини у сфері культури, чи у сфері освіти, чи на релігійному ґрунті, чи з метою охорони довкілля, чи з метою взаємозбагачення досвідом, чи просто з прозаїчної необхідності пересування – усі ці питання потребують відповідного фінансового забезпечення , або ж економічного обґрунтування.З цією метою стають украй необхідними спеціальні знання у сфері міжнародних економічних відносин.

    Різні аспекти міжнародних економічних відносин були предметом дослідження багатьох вчених таких, як Б. Лассюдрі-Дюшен(французький економіст), Раймонд Вернон, Т.Мен, А.Монкреьєн, Френкос Куезней, Адам Сміт, Д.Рікардо, Джон Стюарт Мілль, Альфред Маршалл, Гекшера – Олін, М.Портер. Значний внесок у дослідження проблем розвитку міжнародних економічних відносин країн, що розвиваються, зокрема арабських, зробили такі вчені , як Кістерський Л.Л., Климко Г.Н., Рогач О.І., Радченко А.В., Філіпенко А.С., Федосов В.М.

    Інститут  Відкритих Досліджень НАН України на чолі з науковцями В.Р. Колодком, В.А. Ткаченком, Г.В. Балашовим, А.І. Грищенком, О.І. Ляшенком, Л.П. Сопруцьким розробили ряд практичних розробок по ефективному використанні геополітичного положеня нашої держави у її міжнародних відносинах.

    Метою курсової роботи є вивчення структури  форм міжнародних економічних відносин та їх особливостей в сучасній економічній системі.

    Для досягнення встановленої мети в курсовій роботі необхідно вирішити наступні завдання:

• вивчити сутність та форми міжнародних економічних відносин;
• провести огляд сучасної економічної системи;

    - вивчити взаємодію національних економік, що входять у світове господарство, і тим самим забезпечувати його цілісність;

• провести аналіз сучасного ринку праці;
• проаналізувати місце України в світовому економічному просторі;
• розглянути основні перспективи реформування економіки України.

    Об’єктами дослідження є товари, послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметом міжнародного обміну.

    Суб’єкти  міжнародних економічних відносин – це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, які здатні самостійно та активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

    Предметом дослідження є вивчення двох найважливіших складових: міжнародних економічних відносин і механізм їх реалізації.

    В роботі були використані методи наукових абстракцій, метод аналізу та синтезу, метод наукових досліджень,а також історичний та логічний методи.

    Структурно  робота складається з вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.

 

Розділ 1. Міжнародні економічні відносини як елемент  структури світового  господарства 

    1.1. Сутність, середовище  і розвиток теорії  міжнародних економічних  відносин

    Міжнародні  економічні відносини – система  відносин, що виникають між суб'єктами різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг в умовах обмеженості ресурсів.

    Середовище  міжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних  зв’язків. Таке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.

    Внутрішнє середовище міжнародної економіки  – це внутрішня будова системи  міжнародних економічних відносин, що разом з її законами функціонування і розвитку може бути представлене як набір таких елементів:

    – зовнішньоекономічна діяльність країн  та їх суб’єктів;

    – управління міжнародними економічними процесами, регулювання міжнародної  економічної взаємодії;

    – форми і рівні міжнародних  економічних відносин;

    – внутрішні закони розвитку міжнародної  економіки, тобто ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер.

    Зовнішнє  середовище міжнародної економіки  – це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, що формують мікро- та макромотивацію поведінки суб’єктів світогосподарської взаємодії та визначають ефективність їх участі у МПП.

    Зовнішнє  середовище має певну структуру. За характером воно поділяється на:

    – умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;

    – умови й фактори непрямої (опосередкованої) дії.

    Фактори безпосередньої дії характеризуються тим, що міжнародні економічні відносини  без них не можуть функціонувати (міжнародні організації, торгові представництва, міжнародні правові норми). Навколишнє середовище міжнародних економічних відносин як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвиток світової економіки називається інфраструктурою міжнародних економічних відносин. Завданням інфраструктури є забезпечення безперешкодного функціонування об’єктів і суб’єктів міжнародної економіки та спрямованість на оптимізацію їх взаємодії.

    Фактори непрямої дії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо й одразу не впливають на розвиток міжнародних  економічних відносин (розробка нових  родовищ корисних копалин, політичні непорозуміння, наукові відкриття, збільшення чи зменшення народжуваності тощо).

    За  сферами впливу зовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється  на:

    – природно-географічне;

    – політико-правове;

    – економічне;

    – соціально-культурне.

    До  групи природно-географічних факторів і умов належать:

    1) різниця у величині території  країн, що співпрацюють;

    2) різниця у чисельності населення;

    3) географічне розташування;

    4) нерівномірність кліматичних умов;

    5) наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів;

    6) наявність виходу до моря;

    7) наявність судноплавних річок.

    Найголовніші  умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних  відносин, пов’язані з нерівномірністю  розташування природних ресурсів, з  їх наявністю чи відсутністю у різних країнах.[3]

    Сукупність  політико-правових факторів, які впливають  на функціонування та ефективність участі країни в цілому та окремих суб’єктів  підприємницької діяльності в МПП, можна класифікувати за такими напрямами:

    1) політико - правове середовище своєї країни;

    2) політико-правове середовище країни-партнера;

    3) законодавче регулювання, прийняте  у світовому співтоваристві.

    Політико-правове  середовище зарубіжної країни детально аналізується з метою запобігання  або зниження ризиків на зарубіжних ринках. Виділяють такі групи ризиків:

    а) майнові, пов’язані з втратою  власності;

    б) функціональні, що виникають у результаті поточної діяльності фірми;

    в) ризики переміщення, які виникають  у зв’язку з переказом доходів  через національні кордони.

    До  економічного середовища належать такі фактори:

    1) переважаючі відносини власності  в країні;

    2) механізм організації національних  господарств, тобто сукупність  форм, в яких здійснюється конкретне  регулювання повсякденного економічного  процесу;

    3) виробничі та зовнішньоекономічні  традиції країни;

    4) економічний потенціал країни. Причому  враховується не тільки наявність  ресурсів, а й можливість їх  ефективного використання, оптимальність  розвитку народногосподарських  структур і експортних потенціалів;

    5) якісний рівень і диверсифікація  розвитку науково-дослідних та  дослідно-конструкторських робіт;

    6) рівень розвитку засобів виробництва,  техніки та технології, який характеризується:

    – прискоренням темпів морального зносу  обладнання та устаткування;

    – технологічною диверсифікацією;

    – сумісністю технологій;

    7) міжнародна спеціалізація економічної  діяльності країн;

    8) рівень розвитку інфраструктури;

    9) спорідненість економічних структур  країн;

    10) демографічна ситуація, яка характеризується  загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн;

    11) рівень споживання населення,  який визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання  кредитів.

    Незважаючи  на економічну цілісність сучасного  світу, стереотипи поведінки та системи цінностей, які проявляються в ході контактів між людьми, ще далеко не уніфіковані.

    Кожна країна має свої традиції, норми  та заборони. Ігнорування культурних особливостей та їх основних елементів  може суттєво гальмувати розвиток міжнародних  економічних відносин. Вплив соціально-культурного середовища на динаміку світогосподарських зв’язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурне середовище формує своєрідні норми поведінки в бізнесі.

    Соціально-культурне  середовище аналізується, як правило, за такими напрямками:

    – мова;

    – релігія;

    – ідеологія;

    – особливості історичного розвитку;