Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

Кожна з форм забезпечення оформляється окремим  документом, що має юридичну силу і  закріплює за кредитором певне фінансове  джерело для погашення позики у разі відсутності коштів у позичальника після настання строку погашення позики.

При використанні права на заставу між банком, з одного боку, і юридичною або фізичною особою, з другого, укладається договір про заставу.

Договір застави  укладається як правило, після укладення  кредитного договору. Однак угода про заставу може і передувати угоді про видачу позики. Але в цьому разі сторони повинні домовитись про розмір забезпечення заставою вимог.

 

На п'ятому  етапі кредитного процесу банк на основі кредитного договору здійснює  процедуру  надання  позики. Конкретний  спосіб  надання позики, а  також  вид  позичкового рахунку визначається  особливостями  цієї  кредитної

операції. [53, с.151].

Методи надання  банками позик юридичним особам детально будуть розглянуті в наступному підрозділі магістерської роботи.

Шостою стадією  кредитного процесу є систематичний моніторинг стану кредитного процесу, що поєднується з постійним аналізом якості кредитного портфеля банку посідає одне з центральних місць у системі фінансового менеджменту [53, с. 152].

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником  умов кредитного договору, цільовим використанням позички, своєчасним і повним погашенням та сплатою відсотків за нею.

Протягом  усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові контакти з позичальником, здійснює перевірки стану збереження заставленого майна! [25, с. 118]

У   період  дії   кредитного   договору  щоквартально  здійснюється  аналіз

господарської  діяльності  позичальника,  його  фінансового  стану відповідно до

 

 затвердженого   порядку,    в    разі   потреби   проводяться    перевірки  на   міс-

 

цях   грошових  і  розрахункових   документів,  бухгалтерських   записів,  звітних

бухгалтерських  і статистичних документів, а також  стану наданої банку застави. При цьому можуть бути використані всі види фінансової та іншої інформації, одержаної від позичальника, інших джерел, а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника. Періодичність перевірок визначається банком залежно від строку дії кредитного договору.

Сьомий етап кредитування включає повернення позичальником  суми боргу з відсотками та завершення кредитної операції. Конкретний спосіб погашення обумовлюється в тексті кредитного договору. Порядок погашення позички визначається кредитним договором. Погашення може здійснюватись одноразово (передбачає повернення позики в повній сумі в обумовлений кредитним договором строк) чи в розстрочку (передбачає періодичну сплату платежів відповідно до надходження коштів від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг  та інших доходів).

Банк має  право змінювати черговість сплати боргу за позичкою та відсотках на підставі обґрунтованого клопотання позичальника, враховуючи фінансові можливості установи банку.

В випадку  якщо позичальник не має можливості сплатити борг, останній стягується з гарантів (поручителів).

У разі погіршення фінансового стану позичальника, надання недостовірної бухгалтерської та статистичної інформації, ухилення від контролю банку, знецінення заставленого майна або встановлення факту незабезпеченості позички банк може наполягати на достроковому стягненні заборгованості за позичкою або її частині, а також суми відсотків за користування коштами банку. [22, с.94]

Позичальник не звільняється від погашення боргу за позичкою, сплати процентів і пені при настанні будь-яких обставин, у тому числі і незалежних від позичальника.

У     структурі    будь-якого     комерційного    банку    функціонує     кредитне

управління  (відділ),  яке  безпосередньо  веде роботу  з  клієнтами  з  питань кредитування. [25, с. 132]

 

1.3. Методи кредитування суб”єктів  господарської діяльності

Комерційні банки, виходячи з пріорітетів грошово - кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунка, порядок видачі і погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості.

У банківській  практиці відомо два основних методи кредитування:

а) одноразова видача позички на конкретний термін, коли питання про надання щоразу вирішують індивідуально, з обов'язковим оформленням пакету документів, необхідних для одержання позички;

б) видача позички  в міру виникнення потреби в ній  протягом заздалегідь обумовленого періоду. При цьому документи необхідні для видачі позики, оформлюють тільки один раз на початку кредитної угоди між банком і позичальником. Такі  позички   видають  у  межах  заздалегідь  встановленого банком ліміту кредитування, який вичерпується в міру того, як позичальник використовує позичку. [53, с.164]

          У світовій банківській практиці найбільш поширеними методами кредитування є кредитна лінія, автоматично поновлюваний (револьверний) кредит, контокорент, овердрафт.

Зауважимо, у  вітчизняній банківській практиці можна виділити і надати перевагу таким методам кредитування господарських суб'єктів:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії  із заздалегідь обумовленою сумою надання за потребою (кредитна лінія, овердрафт). [15, с.405]

Кожен метод кредитування обумовлює відповідну форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунку визначає режим функціонування рахунку, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення позички і їх відображення в облікових реєстрах. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити наступні позичкові рахунки: простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок з правом на овердрафт.

Простий позичковий рахунок використовується в банківській  практиці для відображення  кредитних  операцій як при видачі  разової  позики  на  цільову

потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунку позичальника за його власні кошти. Клієнту може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від кількості та видів позик, які він отримує в банку.

 Спеціальний  позичковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в позичкових коштах. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозволяючого документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен. Операції з видачі позички здійснюються шляхом сплати грошово-розрахункових документів (оплата сировина і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету та інше) безпосередньо зі спецпозичкового рахунку. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунку, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення. В даний час ця форма рахунку майже не використовується комерційними банками. Застосування спецпозичкового рахунку можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Поточний  рахунок з правам на овердрафт  відкривається позичальникам, які укладають з банком спеціальну угоду для отримання такого виду позики, як овердрафт. Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. В угоді   банк  визначає  максимальну  суму  овердрафта,  або,  іншими  словами, ліміт  за  овердрафтом, мету позики  і  її  тривалість, умови надання позики і порядок його погашення.

Зауважимо, що серед методів банківського кредитування найбільш поширені у практиці українських банків цільові короткострокові позички, які видаються з простих позичкових рахунків. Ці позички мають разовий характер і обслуговують конкретні комерційні операції. При цьому за цільовим призначенням виділять позички: для здійснення конкретної господарської діяльності виробничого призначення (придбання певного виду сировини); проведення торгівельно-посередницької операції; придбання певних цінних паперів або контрактів товарної біржі. [39, с.192]

Користувачами таких позичок можуть  бути  організації,  що  не  мають

поточних  рахунків у банку-кредиторі.

      

         Доцільно  відмітити,  що  разова  позичка  видається  для  задоволення  певної

цільової  потреби в коштах на конкретний термін. Цей метод є основним при кредитуванні нових клієнтів, що не мають кредитної історії, що ще не склалася в даному банку. Як правило, ця форма фінансування є безумовним контрактом, тобто з моменту укладення кредитного договору на банк накладаються певні зобов'язання по термінах.

Для видачі разової  позики клієнтам відкриваються звичайні (прості) позикові рахунки. Погашення заборгованості по цих рахунках здійснюється в узгодженні з позичальником терміни на основі термінових зобов”язань-доручень.

Підприємству  відразу може бути відкрито декілька простих позикових рахунків, якщо воно одночасно користується позикою під декілька об'єктів і, отже, позики видаються на різних умовах, на різні терміни і під неоднакові відсотки. [52, с.215].

Ще   одним    із     методів   банківського    кредитування    є    кредитна   лінія.

Кредитна   лінія   -   це    юридичне    оформлення    зобов'язання   банку  надати

 

позичальнику   протягом   визначеного   періоду  кредит у межах  погоджено-

 

го   ліміту. За  формою  кредитна  лінія  -  це   письмова    угода   між   банком   і

потенційним позичальником із зазначенням терміну  та умов надання позички на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати позички у заздалегідь визначених розміру протягом певного часу, на певні цілі і на умовах, передбачених угодою. Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає в тому, що вона не є безумовним контрактом обов'язковим для банку, а ось простий кредитний договір є консенсуальним, тобто його висновок вже спричиняє обов'язок кредитора прокредитувати клієнта.

Водночас  позичальник може й не  скористатися  своїм  правом  на  отримання

 

позички  або  взяти  лише  частину  суми.  В свою чергу комерційний банк може

відмовитись надавати черговий транш у рамках затвердженого ліміту, якщо зауважить значне погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов договору. Початкову домовленість щодо розміру кредитної лінії може бути скасовано (скоректовано) банком в разі раптової зміни кон'юнктури ринку або у зв'язку з нормативними обмеженнями (наприклад перевищення нормативне встановленого ліміту заборгованості на одного позичальника). Як правило, кредитні лінії відкриваються на певний час найчастіше на рік. Більшість із них являє собою тривалі зв'язку з банком як автоматично продовжуються на новий термін. [39, с.196].

Обсяг кредитної  лінії (ліміт) строк користування нею, строки погашення кредиту та інші характеристики позички визначаються із урахуванням фінансового стану позичальника, розміром його власного капіталу, масштабів діяльності і стану його відносин з банком, укладених договорів та контрактів на виконання виробничих програм, наявності надійного забезпечення і обумовлюється кредитним договором на відкриття кредитної лінії: Протягом строку дії кредитного договору можуть змінюватися характеристики позики в залежності від фінансового стану, умов і потреб позичальника насправді це виливається у перманентну, пролонгацію кредиту, що дає можливість використовувати кредитну лінію як довгострокове джерело коштів. Кредитна лінія відкривається, як правило клієнтам із стійким фінансовим положенням і гарною репутацією.

Вигідність  кредитної лінії для позичальника в тому, що він має доступ де значних кредитних ресурсів, але сплачує відсоток тільки за ту суму, яку фактично позичив на даний момент.

В забезпечення повернення позики у вигляді кредитної  лінії береться сума подвійного розміру установленого банком згідно кредитного договору ліміту. Варто підкреслити, що позички по кредитним лініям надаються платоспроможним позичальникам - клієнтам банку, які ведуть стабільну виробничу або торгівельну діяльність, що характеризується швидким обігом коштів, що мають постійні замовлення (контракти) на виробництво, послуги і реалізацію продукції.[42, с.130]

Розрізняють кредитну лінію, яка відновлюється  і що не відновлюється.

По не відновлюваних  кредитних лініях після першого  часткового або повного повернення позички подальше її надання  не  здійснюється. Не відновлювальні кредитні лінії відкриваються клієнтам, які спланували потребу в позичкових коштах на визначений період в майбутньому та узгодили з банком можливість повного або часткового отримання позички в межах ліміту в обумовлені терміни. Фактично такі лінії є гарантійним зобов'язанням банку профінансувати позичальника в межах визначеного ліміту у потрібний клієнту термін протягом певного відрізку часу. Прикладом невідновлюваної кредитної лінії є сезонна кредитна лінія. Сезонна кредитна лінія відкривається банком за умови, коли фірмі періодично бракує оборотних коштів через сезонну циклічність виробництва чи необхідність створення товарних запасів у сховище. Кредити цього виду погашаються після закінчення виробничого циклу за рахунок виторгу від продажу продуктів виробництва. Погашення основної суми боргу й процентів здійснюється одноразово. Ризик банку за відкриттям сезонної кредитної лінії полягає у небезпеці непогашенню боргу, зумовленій раптовим спаданням попиту, зниженням цін, неврожаєм тощо. Ось чому, як правило, банк вимагає забезпечення такої кредитної лінії власністю позичальника.