Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2012 в 23:36, дипломная работа

Описание работы

Наукова і практична цінність роботи полягає в формуванні концепції
вдосконалення методів банківського кредитування юридичних осіб та аналізі іноваційних технологій процесів надання позичок.
Метою дипломної роботи є вивчення проблем пов'язаних з дотриманням умов кредитування, вибором способів кредитування, виробленням практичних та методологічних рекомендацій щодо вдосконалення роботи банків в цьому напрямку з урахуванням зарубіжного досвіду.

Для досягнення мети в роботі ставляться наступні завдання:
а) розкрити механізм здійснення кредитування та суть методів надання позик;
б) проаналізувати діючу практику кредитування в АППБ “Аваль”
в) дати оцінку можливостям подальшого розвитку вітчизняних способів

надання позичок, впровадженню світового досвіду кредитування та

рекомендації щодо підвищення ефективності кредитування шляхом розподілу

функцій в кредитному процесі.

Работа содержит 1 файл

диплом.doc

— 861.00 Кб (Скачать)

б) протягом 3-х днів надсилає позичальнику та поручителю (гаранту) претензійного  листа   в   якому   обов'язково   зазначає  суму  боргів,    пропонує

найближчим  часом подати  перелік  заходів  щодо  погашення  прострочених

боргів і  попереджає, що в разі непогашення  боргу протягом 30 днів матеріали буде передано до арбітражного суду, здійснено виконавчий напис на договорі застави тощо. Претензія надсилається рекомендованим листом чи вручається під розписку. У разі звернення до арбітражного суду доказом направлення претензійного листа є копія  претензії та документ,  що  засвідчує  факт  пересилки

претензії боржнику (розписка про отримання претензії, оригінали поштової квитанції та реєстру відправлень (бажано претензійні листи надсилати по окремому реєстру));

              в) застосовує штрафні санкції у розмірах, передбачених кредитним договором та чинним законодавством;

г) повідомляє службу безпеки банку про непогашення  боргу ;

д) при непогашенні  боргу понад 15 днів надсилає повідомлення відділу по роботі з проблемними позичками. [87]

Якщо позичальник  протягом 20 днів після направлення банком претензії не відреагував на неї або заходи, що були розроблені позичальником (поручителем) та банком не забезпечили погашення боргу, кредитний фахівець готує пропозиції на розгляд кредитного комітету (комісії) щодо стягнення боргів з позичальника (поручителя) в примусовому порядку та направити юридичній службі службову записку про необхідність розпочати позовну роботу.

          Претензійно-позовну роботу по  стягненню боргів ведуть юристи  банку, а 
якщо юридичної служби немає, тоді цю роботу виконує кредитний підрозділ 
або інші особи, уповноважені на це наказом по установі банку. 

           Якщо позичальник систематично не забезпечує виконання зобов'язань по сплаті боргу відповідно до кредитного договору, то банк може у передбаченому законодавством порядку звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство. [87]

Варто зауважити, що порядок контролю за виконанням позичальниками умов кредитних договорів  тісно пов'язаний з аналізом кредитного, портфелю банку.

Кредитний портфель - сукупність всіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Від структури  і якості кредитного портфеля банку  значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх.

Згідно з  рекомендацією НБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п'ять класів:

1. Клас "А": позичальники, стосовно яких немає  жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики та відсотків за нею.

             2. Клас "Б": позичальники, до здатності яких щодо своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації  немає ніяких претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо чи зовнішні чинники (загальний стан сфери основної діяльності) не дозволяють віднести їх до вищого класу.

3. Клас "В": позичальники, що їх якість джерел  погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг тощо) більше не влаштовує банк внаслідок фактів періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

4. Клас “Г”:  позичальники, які не можуть повернути  повну суму позики в строк та за умов, передбачених кредитним договором (відсутність певного забезпечення позики заставою, негативні фінансові результати тощо).

         5. Клас "Д": позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а 
видані їм позички практично неможливо повернути на час проведення 
класифікації. [9]

 

Виходячи з погашення  позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за ним погашення є:

а)   добрим   -   якщо    заборгованість    за   позикою   та   відсотки    за    нею

сплачуються  у  встановлені  строки,  та  за  позикою, пролонгованою один раз на

 

 строк не більше 90 днів;

б) слабким - якщо прострочена заборгованість за позикою  та відсотки за нею становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за позикою, пролонгованою на строк понад 90 днів, за якою відсотки сплачуються;

в) недостатнім - якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотки за нею становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованою позикою понад 90 днів та відсотки сплачуються. [9]

Відповідно  до перелічених критеріїв кредитний  портфель банків класифікується за такими групами, що зображені в  таблиці  2.3

Таблиця 2.3

Класифікація  кредитного портфелю за погашенням заборгованості.

Фінансовий стан (клас)

Погашення заборгованості

 

Добре

Слабке

Недостатнє

А

стандартний

під контролем

субстандартний

Б

під контролем

субстандартний

сумнівний

В

субстандартний

сумнівний

безнадійний

Г

сумнівний

безнадійний

безнадійний

д

безнадійний

безнадійний

безнадійний


 

          У процесі аналізу своєчасності повернення позичок також треба:

а) визначити  загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів  за ним;

б) проаналізувати зміну цієї суми в динаміці;

в)   проаналізувати     структуру    простроченої    заборгованості   у   розрізі клієнтів;

г) проаналізувати давність її виникнення;

д) визначити  причини  виникнення  простроченої  заборгованості  у  кожному 

випадку;

ж) визначити  суму і питому вагу позичок, погашених  через рахунок прострочених позик у загальній сумі позичок;

         з) проаналізувати заходи, які  вживає банк для стягнення  простроченої заборгованості і процентів. Важливим також є вивчення та аналіз головних причин проблемних позичок.

Резерв на покриття можливих втрат за кредитами  формується не лише з метою хеджування кредитного ризику, але й для підтримання стабільності банківської системи в цілому.

        Резерв для покриття можливих  збитків належить до планових  резервів: його формування повинно здійснюватись комерційними банками в обов'язковому порядку згідно з методикою, затвердженою НБУ. Призначення резерву - відшкодування можливих збитків за всіма видами наданих кредитів. Причому за рахунок резерву піддягають покриттю лише втрати за основним боргом. Покриття за рахунок резерву несплачених позичальником відсотків та комісій за кредитними операціями не дозволяється. [51, с.156]

 

         Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом. Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

 

        Для цілей розрахунку резерву  на покриття можливих втрат  за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятого забезпечення.

        Банки зобов'язані створювати  та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах..

         Згідно з чинними правилами резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерву під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні". Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість. [17, с. 106]

      При визначенні  обсягу  резерву сума  заборгованості   за  групами позик

зменшується на вартість гарантій та застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, визначається комерційним банком при кредитуванні за реальною (ринковою) вартістю з урахуванням практичної складності при реалізації майна у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України «Про заставу». Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції, що показано в таблиці 2.4;

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.4

Відсоток  вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією.

 

Гарантії

Застава

Класифіко

Кабінету

Урядів

Міжнарод

Банків з

Майнових

Державн

Недержавних

вані валові

Міністрів

країн

них

Рейтингом не

прав на

их

цінних паперів,

кредитні

України

категорії

багатостор

нижче

грошові

цінних

дорогоцінних

операції

 

"А"

онніх

ніж

депозити

паперів

металів, рухомого

 

 

 

банків

"інвестицій-

 

 

і нерухомого

 

 

 

 

ний клас"

 

 

майна та«  інших

 

 

 

 

 

 

 

майнових  прав

Стандартна

100%

100%

100%

100%

100%

100%

50%

Під

100%

100%

100%

100%

100%

80%

40%

контролем

4

 

 

 

 

 

 

Субставдар

50%

100%

100%

100%

100% .

50%

20%

тна

 

 

 

 

 

 

 

Сумнівна

20%

20%

20%

20%

100%

20%

10%

Безнадійна

0%

0%

0%

0%

0%

0%

0%


Загальною вимогою  до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Враховуючи зміни кон'юнктури ринку, комерційному банку рекомендується щоквартально, а також у разі кожної пролонгації кредитного  договору  проводити перегляд вартості заставленого майна, визначеної договором   застави.

        На підставі класифікації позик  за ступенем ризику комерційний банк створює резерв щодо кожної їх групи. На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятого забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування  див.табл.2.5

 

Таблиця 2.5 Рівень резерву щодо кожної групи позичок.

Групи позичок

Рівень резерву

Стандартні

2%

Під контролем

5%

Субстандартні

20%

Сумнівні

50%

Безнадійні

100%


Отже, всебічний контроль зі сторони відділів банку за цільовим використанням позичок здатний забезпечити своєчасність і повноту повернення заборгованості, не допустити проблемних та сумнівних щодо повернення позик.

 

2.5. Робота банку з проблемними  позиками

Проблемна   кредитна   заборгованість  -  це  заборгованість   за   наданими

позиками   та  нарахованими  за  їх  користування процентами, за якою порушений

 

графік  погашення  основного   боргу   та/або   відсотків/комісійних   або  інших

доходів понад 30 днів, а також така, що була пролонгована або списана з балансу банку за рахунок відповідних джерел. До проблемної кредитної заборгованості також відноситься заборгованість за позиками, за якою порушено умови укладеної з банком угод щодо цільового використання коштів, а також така

заборгованість, за якою повністю або частково втрачено забезпечення її повернення.

            Як показало дослідження кредитного процесу виникнення проблем при кредитуванні на більш загальному рівні пов'язано з тим, що негативний характер кредитних відносин і факти прямих втрат банків мають глибоке економічне підґрунтя.

           По-перше, в умовах економічної  кризи грошові потоки не завжди збігаються і не завжди обумовлюються потоками товарів. Через відсутність відпрацьованих економічних інструментів та ефективної системи управління грошовими потоками практично неможливо відслідкувати  рух  коштів. Тому після  видачі позичок значна їх частка йде у "тінь". До того ж, при отриманні позички готівкою, зрозуміло, що буде надто складно або ж і зовсім неможливо простежити за рухом грошей та гарантувати своєчасне виконання боргових зобов'язань.

Информация о работе Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення