Малий бізнес в Україні: стан та перспективи розвитку

·         низька конкурентоспроможність продукції, у виробництві якої важлива економія на масштабах, відтак - конкуренція з боку великих підприємств;

·         висока вразливість щодо несприятливих економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск тощо) та позаекономічних (тиск з боку органів влади, криміналітету) чинників;

·         нестабільність доходів підприємств та зайнятих на них осіб;

·         соціальна незахищеність працівників, що створює труднощі найму;

·         висока вага особистісного чинника в управлінні та виробництві, що створює сприятливі умови для “тінізації” та криміналізації підприємств;

·         недостатня методологічна забезпеченість (бухгалтерської діяльності, менеджменту, маркетингу тощо), несформованість у більшості підприємців відповідних навичок та брак підприємливості.

           Крім зазначених об’єктивних чинників, значного впливу у перехідних економіках також набувають специфічні інституційні чинники, зокрема - громадська думка стосовно підприємництва та ставлення до підприємців з точки зору суспільно-масової свідомості, ставлення держави до цього сектора економіки.

              Отже, мале підприємництво як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообороту, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці. Але не зважаючи на отримані результати, доцільно визначити, що означена у дослідженні проблематика потребує свого подальшого наукового обґрунтування з метою покращення умов функціонування малого бізнесу в Україні.

2. Аналіз функціонування малого бізнесу в національній економіці

             Наразі питання особливостей розвитку малого бізнесу в Україні досліджено. Визначено вплив розвитку малого бізнесу на кількісні та якісні характеристики розвитку української економіки. Встановлено, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин передусім внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікації і міри участі дедалі ширших верств населення до системи підприємництва і ділового адміністрування. Досвід розвинених країн показує, що малий бізнес відіграє дуже і дуже велику роль в економіці, його розвиток впливає на економічний розвиток, на насичення ринку товарами належної якості, на створення нових додаткових робочих місць, тобто вирішує багато економічних, соціальних і інших проблем. У всіх економічно розвинених країнах держава сприяє розвитку малого бізнесу, дієздатне населення дедалі більше починає займатися малим підприємництвом.

          Малий бізнес як інституційний сектор економіки давно став домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у провідних країнах світу. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а водночас – виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі місця та забезпечуючи джерело доходу для значних прошарків населення. Багато економістів займалися дослідженням ролі і місця малого бізнесу в економіці і всі вони сходились на тому, що саме малий бізнес визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, забезпечує реалізацію інновацій; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції .Зокрема такі міркування можна знайти у працях О.П. Гнатовського [1], О.О. Заїкіної [2, 3]. Відомий в Україні економіст В.Г. Підвисоцький [4] пише, що малий бізнес повинен стати головною опорою для провідних країн, виконуючи роль найбільшого роботодавця і ставши принциповим джерелом економічного зростання. Використання переваг підприємств малого бізнесу може дати досить позитивний ефект безпосередньо вже в умовах нинішнього етапу економічної реформи. Ці підприємства гнучкіші, вони швидко реагують на зміни, що відбуваються на ринку. Саме невеликі підприємства виявляються найбільш мобільними до впровадження прогресивних методів господарювання. Вони можуть швидко і без негативних наслідків змінити свої виробничі програми, освоїти виробництво високорентабельних товарів, що користуються попитом, відмовитися від випуску нерентабельної продукції. Значна перевага малих підприємств полягає в тому, що багато хто з них виявилися більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в кризові періоди для економік країн Заходу. Великі фірми не так відчутно і швидко реагують на будь-які зміни в економіці. Не випадково в політику урядів Німеччини, США і багатьох інших розвитих капіталістичних країн допомога дрібному бізнесу посідає особливе місце. Невеликі підприємства найбільше реагують на зміну в економіці, на спад чи підвищення норми прибутку в галузях економіки. У таких умовах великі компанії експортують капітал. Дрібні ж фірми, зазвичай, не мають такої можливості. Для виживання дрібні фірми змушені переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті, що зуміли пристосуватися – вижили, інші – просто збанкротували. Однак, розвиток малих підприємств під час подолання цієї кризи став важливим засобом для оздоровлення економіки. Мале підприємництво – це особливий вид виробничо-торговельної діяльності, надання послуг чи посередництво, яке характеризується повною свободою вибору та інноваційним характером здійснення, значною ймовірністю економічного ризику та чіткою орієнтацією на досягнення певного комерційного зиску [5, с. 9].

           За словами В.К. Збарського, малий бізнес – це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), здійснювана на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично – це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу [6, с. 127]. У країнах з добре розвиненою економікою, зокрема у США, у дрібному підприємництві зайнято 53 % усього населення, в Японії – 71,7 %, у країнах ЄС, на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половина працюючого населення. Тільки ці цифри свідчать про величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн. Про ефективність цих фірм свідчить той факт, що на 1 дол. США витрат вони впроваджують у 17 разів більше нововведень і розробок, ніж великі підприємства, що дають життя лише 10 % нових технологій, інші 90 % упроваджують малі підприємства.

            В умовах економіки України, що перебуває на початковому етапі розвитку ринкових відносин, саме створення і енергійний розвиток сектора малого підприємництва повинне стати основою соціальної реструктуризації суспільства, що                                             забезпечує підготовку населення і перехід всього господарства країни до ринкової економіки. В умовах системної перебудови національної економіки підприємницький сектор виконує свою провідну роль і виступає гарантом стабільності економіки та підвищення рівня життя її громадян. Реальний стан цього сектора підтверджують статистичні дані та стійка тенденція розвитку. Динаміка загальних темпів приросту суб'єктів підприємництва країни свідчить про те, що, починаючи з 1991 р., цей сектор економіки кількісно виріс майже у 12 разів.

         Проте, незважаючи на стійку тенденцію до його зростання, абсолютні значення темпів приросту залежно від періодів, є неоднозначними. Так, найбільші темпи приросту загальної кількості суб'єктів підприємництва припадають на 1991-1996 рр. і дорівнюють в середньому 148-191 % щорічно. У період з 1996 по 2003 р. включно показники зростання майже однакові: щорічно 114 % – 117 %. Починаючи з 2004 р., відбуваються стрибкоподібні зміни темпів приросту суб'єктів підприємництва: з 4,7 % до 8,4 % (2004-2005 рр.) та від 3 % у 2006 р. до 11 % у 2007.

       На початок 2008 р. загальна кількість суб'єктів підприємництва в Україні дорівнювала понад 2,6 млн одиниць. В структурі їх загальної кількості підприємства становлять 15,8 %, а фізичні особи-підприємці – 84,2 %. У структурі підприємств найбільшу частку займають малі – 85,1 % (324 тис.одиниць); на середні припадає 14,7 % (56 тис. одиниць), а на великі – лише 0,2 % (770 підприємств) (рис. 1).

Рис. 1. Частка малих  підприємств у загальній структурі  підприємств [7]

          Обсяг реалізованої продукції суб'єктами малого підприємництва за 2008 р. становить 492378,7 млн грн, а внесок у загальні показники суб'єктів підприємництва – 4,1 %. Зі впровадженням нових критеріїв визначення суб'єктів підприємництва, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності", має відбутись перерозподіл у структурі кількості підприємств: зменшення кількості середніх підприємств (до 24,5 тис.) на користь малих та великих. Їх кількість відповідно становитиме 354,8 тис. (93,1 %) та 1520 підприємств (0,4 %). Тож у структурі підприємств має ще більше посилитися значимість малих підприємств. Мале підприємництво, до якого, крім малих підприємств та малих фермерських господарств, належать фізичні особи-підприємці, на сьогодні є рушієм підприємницького сектора. Загальна кількість суб'єктів малого підприємництва на початок 2008 р. становила 2576,5 тис. одиниць, що на 74 % більше порівняно з відповідним показником 2001 р. Показник середньої кількості малих підприємств по Україні у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у 2006 р. становив

72 одиниць, у 2007 р.  – 76, у 2008 р. – 72 підприємства (рис. 2).

Рис. 2. Середня кількість малих підприємств, 2006-2008 рр. [7]

           За підсумками 2008 р. в малому та середньому бізнесі було зайнято майже 10 млн осіб. Щоправда, впродовж останніх років незначний спад цього показника спостерігається на малих і середніх підприємствах. Кількість зайнятих осіб у фізичних осіб-підприємців, навпаки, помітно зростає: до 8,2 % у 2007 р. проти 2,8 % у 2004 р. За даними Держкомстату, у 2008 р. рівень зайнятості на малих підприємствах України у відсотках до загальної кількості зайнятого населення становить 24,9 %. Вплив же малого підприємництва, як об’єкта малого бізнесу, на його розвиток в Україні можна простежити виходячи із статистичних даних представлених у табл. у Додатках А та Б.

            Узагальнивши сказане, звернемо увагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин передусім внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікації і міри участі дедалі ширших верств населення до системи підприємництва і ділового адміністрування. Отже, роль та функції малого бізнесу з погляду загально-економічних позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших дійових чинників економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту. За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого бізнесу, які не потребують великих стартових інвестицій, мають швидкий обіг ресурсів, спроможні за певної підтримки найшвидше і економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції. Таким чином, малий бізнес є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство загалом не можуть не тільки розвиватися, але навіть існувати.

3. Основні проблеми  розвитку та функціонування суб’єктів  малого бізнесу  в Україні.

           В Україні розвиток сектора малого підприємництва наштовхується на безліч перепон, серед яких поряд з об'єктивними проблемами малого підприємництва, пов'язаними з внутрішніми властивостями цього економічного явища і загальними проблемами перехідного періоду, на практиці можуть бути відокремлені штучно створені проблеми, що перешкоджають нормальному розвитку підприємницької активності.

         До об'єктивних проблем малого підприємництва можна віднести проблеми суб'єктів цього сектора, які мають місце рівною мірою як в перехідних, так і в розвинутих економіках, тобто;

-  висока чутливість суб'єктів малого бізнесу до несприятливих економічних факторів (інфляція, циклічні коливання, зміна кон'юнктури ринку);

-  обмежений доступ  до фінансових та кредитних  ресурсів через значну нестабільність підприємств малого бізнесу;

-  складність залучення  висококваліфікованих фахівців;

-  незбалансованість  досвіду підприємця-початківця (достатній  досвід у технології виробництва  і недостатній у комерції, управлінні  персоналом або навпаки);

-  значний ступінь  ризику банкрутства при розробці  та впровадженні у виробництво  нового виду продукції;

-  короткий «життєвий  цикл» суб'єктів сектору;

- надто значна вирогідність  банкрутства на початковому етапі існування та інше.

         Вирішенню значної частки проблем такого роду повинна сприяти держава за допомогою ретельно розробленої системи підтримки малого підприємництва. Але в економічній літературі існує думка про те, що надмірна опіка держави над малим підприємництвом при допомозі різноманітних важелів економічної політики, скоріш за благо, може завдати шкоду підприємствам сектора, зробити їх слабкими і немічними. Бізнесмен завжди повинен відчувати, що поряд з ним крокує банкрутство. Ця загроза стимулює його бажання працювати краще. Тому «незамортизована» державою частина цих проблем виступає у ролі необхідного селективного механізму «природного відбору», призначенням якого є звільнення суспільства від нежиттєспроможних економічних структур та загартовування найбільш сильних, перспективних суб'єктів підприємницької діяльності. Тобто проблеми, віднесені до цієї групи, є цілком природними, характерними для сектора взагалі. І вони не заважають потужному його розвитку, а навпаки, містять протиріччя, з яких черпає енергію цей розвиток.