Макроекономічні показники

ВВП = ∑ (ВВ - МВ) + (ПП - С),

ВВ — валовий  випуск окремих галузей;

МВ —матеріальні витрати окремих галузей;

ПП — продуктові податки;

С — субсидії;

(ПП – С)  — чисті продуктові податки. Як бачимо, ринкова вартість ВВП, розрахованого виробничим методом, пов'язана з обчисленням валового випуску (ВВ) і проміжного споживання (МВ) товарів та послуг. Визначення цих елементів ВВП було розглянуто раніше.

Податки на продукти — це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, що виробляються, продаються або імпортуються підприємствами-резидснтами. До них відносять такі податки, як податок на додаиу вартість (ПДВ), акцизи, податки па окремі види послуг (на послуги транспорту, зв'язку, страхування, рекламу, дозвілля, спортивні заходи та ід.), мито тощо.

Субсидії  на продукти — це субсидії, що надаються підприємствам-резидентам із державного бюджету з метою відшкодування постійних збитків, які виникають у зв'язку з тим, що продажна ціна па окремі види продукції складається нижче від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт і імпорт та ін.

У таблиці 1 наведені дані про БВП України, обчислений виробничим методом.

2. Згідно з  методом кінцевого використання (за витратами) ВІЗО обчислюється як сума окремих елементів сукупних втрат, здійснених всередині країни і пов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують таку формулу:

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ

де СВ —  споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;

ВІ — валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;

ДЗ — державні закупки  товарів і послуг з метою задоволення загальносуспільних потреб;

ЧЕ — чистий експорт, тобто різниця між експортом  і імпортом товарів та послуг (ЧЕ = Е - їм). Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки товарів та послуг складають кінцеве споживання товарів і послуг у країні. Воно охоплює витрати домогос-подарств-рсзидентів па споживчі товари і послуги, а також втрати органів державного управління і пекомерцішшх організацій, що обслуговують домашні господарства, на товари і послуги для індивідуального і колективного (загальносуспільного) споживання.

Витрати на кінцеве  споживашія домашніх господарств (СВ) включають:

1. витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;
2. споживання товарів і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату праці, подарунків тощо;

3. споживання 'товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для особистого кінцевого споживання;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Т а 6 л. 1.    Динаміка ВВП України, обчисленого виробничим методом* (млрд крб.)

 

Показник	Роки
		1991	1992	1993	1994	1995	1996 (млрд гри.)	1997 (млрдгрн.)
Валовий  випуск товарів та послуг (в осн. цінах)	0,7	11,3	376,6	2734,9	11869,6	176,0	199,0
Проміжне  споживання	0,3	6,1	229,2	1654,9	7121,7	103,9	119,9
Валова додана вартість	0,4	5,2	147,4	1080,0	4747,9	72,1	79,1
Податки    за    виключенням субсидій на продукти	-0,02	-0,1	0,9	123,8	545,2	9,4	13,4
Валовий внутрішній продукт (у ринков. цінах)	0,4	5,1	148,3	1203,8	5293,1	81,5	92,5
Споживання  основного   капіталу	0,05	0,9	29,7	228,7	686,0	10,6	12,0
Чистий внутрішній продукт	0,35	4,2	118,6	975,1	4607,1	70,9	80,5

Дані Держкомстату України.

 

 

4) споживаїшя  товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням аналогічних закупок нерезидентів на території даної країни.

Державні  закупки (ДЗ) — це витрати уряду  на кінцеве споживання органів державного управління і некомер-ційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них відносяться витрати на заробітну плату державних працівників і службовців, а також витрати, пов'язані із закупівлею товарів і послуг колективного (суспільного) споживання у приватного сектора економіки.

До державних закупок  не входять видатки на трансфертні платежі. Урядові трансфертні платежі — цс державні виплати окремим особам, які не надаються в обмін на товари або послуги. Це допомога по безробіттю, пенсН, допомога престарілим і хворим. Вони призначені задовольняти певний вид потреб. Оскільки трансферти не призначені для закупівлі поточних товарів і послуг, вони не враховуються при розрахунку ВВП. До трансфертних платежів відноситься також і відсоток по державному боргу, тобто доход, який виплачується по сумах, що були позичені для здійснення урядових програм розвитку, а не як плата держави за поточні товари і послуги. Нарешті,, не слід змішувати державні закупки товарів і послуг, що с компонентом вимірювання ВВП, з видатками державного бюджету, тобто із загальними державними витратами (ДВ). Загальні державні витрати містять як державні закупки товарів і послуг (ДЗ), так і трансфертні платежі (Т):

ДВ = ДЗ + Т

При цьому  не мас значення, як уряд фінансує свої видатки, тобто платить за товари й послуги: чи з коштів, що надійшли від оподаткування, чи шляхом грошової емісії, чи з позичок. Звідки б не надійшли кошти, при визначенні ВВП враховуються тільки витрати держави на закупку товарів і послуг.

Валові інвестиції (ВІ) складаються із двох елементів:

ВІ - ЧІ + А,

де ЧІ —чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються  наприріст капіталу та запасів;

А —амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення зношеного капіталу.

Валові інвестиції" —це не що інше, як валове нагромадження, яке включає чисте придбання (придбання за відрахуванням вибуття) одиницями-резидентами інвестиційних товарів і послуг, що вироблені « поточному році, але не спожиті в цьому році, тобто накопичені.

До складу валового нагромадження включають нагромадження основного капіталу, зміну запасів матеріальних оборотних фондів та чисте придбання цінностей.

Валове нагромадження  основного капіталу – це викладання інвестицій (коштів) в об'єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві. Основний капітал — це активи, як результат попереднього виробництва, які протягом довгого часу (більше року) використовуються у процесі виробництва 'товарів та послуг. Це будівлі та споруди; машини й устаткування; транспортні засоби; худоба племінна, молочна і робоча; сади, виноградники та інші насадження тощо. Категорія валового нагромадження основного капіталу в новій СНР (1993 р.) була суттєво розширена за рахунок включення до нього втрат на гео-логопошукові роботи, створення та придбання програмного забезпечення ЕОМ і витрат на придбання оригіналів літературних і художніх творів (фільмів, звукозаписів, рукописів, які с основою для тиражування). Придбання основних фондів включає купівлю, бартерні операції, отримання капітальних трансфертів у натуральній формі, виробництво для власного використання і капітальний ремонт.

Валоис нагромадження  основного капіталу включає також  витрати па поліпшення повироблених активів і у зв'язку з передачею права власності на них. До невироб-лених активів відносять ті активи, які не є результатом виробництва (земля, надра та інші природні ресурси, а також патенти, авторські права, торгові знаки, ліцензії тощо). Бони не входять до складу основного капіталу, проте роботи, пов'язані з їх поліпшенням (меліорація і осушення земель, розширення лісових угідь, плантацій, садів та ін.), і послуги, що надаються у зв'язку з передачею їх іншим одиницям, с виробничою діяльністю й тому вартість повироблених активів включається до нагромадження основного капіталу.

Зміна запасів  матеріальних оборотних фондів включає зміну вартості виробничих запасів (сировини, матеріалів, запасних частин, палива тощо), незавершеного виробництва, готової продукції і товарів для перепродажу. Зміна вартості запасів матеріальних оборотних фондів повинна визначатись як різниця між надходженням продукції у запаси і вилученням її із запасів за ринковими цінами, що діють відповідно па момент надходження або вилучення.

Чисте придбання цінностей — це нова категорія в СНР. Цінності — це предмети, які придбані не для виробничих або споживчих цілей, а для збереження вартості, тобто це предмети, цінність яких з часом зростає. До них відносяться коштовні метали і каміння, ювелірні вироби, антикваріат, колекції та ін. (крім монетарного золота, а також золота і каміння, призначених для промислового використання). Раніше цінності враховувались у складі кінцевого споживання.

Експорт і  імпорт товарів та послуг охоплює  експортно-імпортні операції нашої країни з іншими країнами світу. Це насамперед вартість вивезених із країни або завезених у країну (перетинаючих державний кордон) товарів різного призначення, включаючи також товари, ще надаються у порядку гуманітарної допомоги і як дари, товари неорганізованої торгівлі, посилки, майно мігрантів та ін.

Експорт і  Імпорт послуг охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних послуг. У складі ВВП, як зазначалось раніше, знаходить відображення показник чистого експорту (ЧЕ) як різниця між експортом і імпортом товарів та послуг.

У таблиці 2 наведені дані про структуру ВВП України, обчисленого за методом витрат.

Т а б л.   2. Структура ВВП України за категоріями  використання (в %)

Показник	Роки
	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
ВВП – усього у тому числі	100	100	100	100	100	100	100
Споживчі витрати домашніх господарств	52,0	42,0	44,0	44,3	49,7	53,3	57,1
Витрати уряду та некомерційних  організацій	19,4	21,6	20,6	23,6	26,7	26,3	26,6
Валове нагромадження  основного капіталу	20,0	27,1	24,3	23,5	23,3	20,8	18,3
Зміна запасів матеріальних оборотних коштів	5,0	7,0	11,8	11,6	3,3	1,9	1,7
Чисте придбання цінностей	1,4	0,3	0,2	0,2	0,1	0,1	0,1
Чистий експорт	2,2	2,0	-0,3	-3,2	-3,1	-2,4	-3,8

 

 

Як свідчать наведені дані, у 1997 р. кінцеве споживання складало 83,7 %, валове нагромадження — 20,1 .%, а чистий експорт склав -3,8 % ВВП, розрахованого за методом витрат.

3. Згідно з  розподільчим методом (за доходами) БВП — цс сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВБП розподільчим методом використовують таку формулу:

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С)

де ЗП—заробітна  плата найманих працівників, включаючи відрахування  до   страхових фондів;

ВКП — валовий  корпоративний прибуток; він розподіляється па три частини: податок па корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію (НДЇ); ЗД —змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу; НП —неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки па виробництво і імпорт;

С — субсидії па продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом і імпортом;

(НП – С)  —чисті неприбуткові податки. Заробітна плата найманих працівників сплачується роботодавцями у грошовій і натуральній формах. Вона включає власне заробітну плату і відрахувашія на соціальне страхування. Заробітна плата охоплює всі види заробітків, у тому числі премії, доплати, надбавки, що нараховані у грошовій або натуральній формах незалежно від джерела фінансування, тобто за рахунок собівартості і прибутку, а також грошові суми, нараховані працівникам згідно з законодавством за псвідробдепий час (щорічні відпустки, святкові дні тощо). Заробітна плата враховується до відрахування податків та інших утримань, які здійснюються стосовно найманих працівників. Відрахування па соціальне страхування здійснюються роботодавцями, аби забезпечити найманим працівникам у майбутньому право на отримання соціальної допомоги.

Неприбуткові  податки — цс обов'язкові платежі, що і'х стягує держава з виробничих одиниць у зв'язку з виробництвом і імпортом товарів та послуг або використанням факторів виробництва. Ці податки сплачують підприємства незалежно від наявності прибутку. Вони складаються із податків на продукти та інших податків на виробництво. Щодо податків на продукти, то про це було сказано раніше. Інші податки на виробництво пов'язані з використанням факторів виробництва (землі, основного капіталу, робочої сили), а також включають платежі за ліцензії і дозвіл па заняття якою-небудь виробничою діяльністю та іп. До цих податків не відноситься податок па прибуток та прибутковий податок з громадян.

Субсидії  — цс поточні платежі, які держава  надає під-присмствам у зв'язку з  виробництвом, продажем та імпортом товарів і послуг- або використанням факторів виробництва для здійснення відповідної економічної і соціальної політики в країні. Субсидії складаються із субсидій на продукти та субсидій па виробництво і імпорт. Субсидії на виробництво та імпорт включають субсидії, які підприємства отримують від держави у зв'язку із використанням праці особливого контингенту (інвалідів, підлітків тощо), для стимулювання використання відповідних видів сировини, енергії тощо, для зменшення шкідливих викидів у атмосферу, обробки і використання відходів виробницгва.