Корисність. Процес споживання та динаміка зміни сукупної і граничної корисності

Корисність. Процес споживання та динаміка зміни сукупної і граничної корисності

з мікроекономіки

Тема: «Корисність. Процес споживання та динаміка зміни  сукупної і граничної корисності» 

Роботу виконала: студентка 2 курсу 

Спеціальність 6.030509 Облік і аудит 

ЗМІСТ

Вступ

В сучасних умовах швидких  темпів розвитку ринкової економіки  перед нашою країною постало  чимало важливих питань, які потребують якнайшвидшого вирішення. Серед  них можна виділити низку, пов’язаних із проблемами споживання. Це і задоволення  споживчих потреб, і дослідження  мотивації споживача, і встановлення оптимальних цін на всі види продукції, і максимілізація корисності від  отримуваних товарів.

Основною метою  споживання товарів та послуг є задоволення  потреб людини. Потреба – це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збільшуючи споживання благ. Задоволення, яке отримує людина від споживання благ, називається корисністю. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

В економічній науці  поняття корисності трохи відрізняється  від загальноприйнятого його значення. Воно відбиває суб'єктивну оцінку індивідом  ступеня бажаності того чи іншого блага незалежно від того, чи сприяє його споживання об'єктивному розвитку певного суб'єкта чи завдає йому шкоди. У цьому розумінні такі продукти, як алкоголь, наркотики, зброя економічно розглядаються як корисності, якщо вони бажані для споживача, приносячи  йому задоволення. Разом із тим корисність формується під впливом об'єктивних обставин. Корисними можуть бути лише доступні для споживача блага. Багатства, що лежать на дні океану чи в надрах далеких зірок і планет, не можуть розглядатися як економічні корисності, незважаючи на всю їх бажаність.

Вивчення теорії граничної корисності дозволяє встановити зв’язок між потребами, корисністю та попитом.

Величина задоволення  від споживання кожної додаткової одиниці  благ даного виду зменшується, доки не досягне нуля у точці повного  насичення потреби. Тут втілюється закон спадної граничної корисності. Під його впливом формується споживчий  вибір. Кожен споживач прагне забезпечити  собі максимальний рівень корисності. Він змушений діяти в межах  певних обмежень, насамперед бюджетних. За таких умов він повинен розподіляти  свої можливості між кількома благами, щоб максимально задовольнитися. Це можливе лише в тому випадку, коли кожна грошова одиниця, витрачена  на придбання одного блага, приносить  таку ж додаткову корисність, як і одиниця, витрачена на інше. Інакше кажучи, граничні корисності благ мають  бути однаковими.

Отже, вивчення теми даної курсової роботи дозволяє дослідити  поняття корисності товару та рівноваги  споживача, їх специфіку та властивості, залежність зміни корисності від  обсягу споживання, можливості максимального  задоволення потреб суспільства, місце  та роль теорій граничності в розвитку економічної науки.

І. Потреби та споживчі блага

Потреба - це об'єктивна необхідність окремої людини, сім'ї, колективу, суспільства, держави в життєвих благах, послугах, духовних і культурних цінностях. Потреби виникають з народженням людини і супроводжують все її життя (поїсти, поспати, прикраси, іграшки, зошити, одяг, зачіска тощо). Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, суспільні  потреби поділяються на економічні та неекономічні, виробничі та невиробничі. Їх можна розподілити з урахуванням  суб'єкта споживання окремої людини, сім'ї, колективу підприємства, працівників  певної галузі виробництва, жителів  певних населених пунктів, суспільства  в цілому або окремого класу.

Широко відома класифікація потреб, запропонована американським  ученим А.Маслоу. Він поділив їх на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення  яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки  для себе, своєї сім'ї. До вищих  потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати  їх підтримку. Задоволення цієї потреби  викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в  очах оточуючих. Найвищою потребою у  другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є  економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної  діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту  членів сім'ї.

Економічні  потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна більшість - економічні. Тому існують різні критерії їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В зв'язку з цим виділяють:

· фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);

· духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення  та розвиток інтелекту людини (одержання  освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного  призначення);

· соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з  функціонуванням соціальної сфери  суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок).

За способом задоволення  виділяють:

· індивідуальні - це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.;

· колективні - ті, що спільно задовольняються у трудовому  колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво  спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін);

● суспільні - це потреби  у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо.

Разом із розвитком  людини відбувається розвиток її потреб. У сучасному суспільстві недостатньо  задовольняти потреби в їжі, помешканні, одязі. Дедалі більше значення має задоволення  духовних, культурних, освітніх потреб.

Але от що цікаво. Спочатку потреби людини в їжі, одязі та житлі були мінімальними. Згодом з'являється  потреба урізноманітнювати їжу, роблячи її калорійнішою і якіснішою, купувати якомога красивіший і модний одяг, створювати комфорт і затишок  у своєму домі. Якщо, приміром, раніше люди раділи, придбавши чорно-білий  телевізор або програвач, тепер  вони купують кольорові телевізори з дистанційним керуванням, програвачі з компакт-дисками і комп'ютери. Отже, потреби людини не лише кількісно  збільшуються, а й якісно змінюються.

Це дає підстави зробити висновок, що потреби людини безмежні у своєму розвиткові й мають  тенденцію до підвищення, тобто до якісних і кількісних змін.

Потреби знаходяться  на рівні свідомості індивіда, а  величина їх насичення диференційована  відносно умов його життєдіяльності. У  певний момент часу частина потреб індивіда (або сім’ї) реалізується.

Єдиним способом задоволення потреб є споживання відповідного блага, що передбачає необхідність володіння цим благом, його багаторазове (для товарів тривалого вжитку) або одноразове (для товарів разового вжитку) використання.

Споживчі блага - це товари та послуги індивідуального  або виробничого призначення, що використовуються для задоволення  економічних потреб як окремих людей, так і різних господарських суб'єктів.

Споживчі блага  класифікують за різними ознаками. їх поділяють на: особисті (споживаються індивідуально) та суспільні (неподільні, безоплатні, споживаються спільно); довгострокового  і негайного використання; взаємозамінні (субститути) і взаємодоповнюючі (комплементи); дійсні і перспективні.

Товар - це продукт праці, який виробляється для обміну шляхом купівлі-продажу. Кожний товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини, по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в певних пропорціях. Тобто йому властиві споживна вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.

Товари мають матеріально-речову форму і застосовуються як для  особистого споживання (одяг, продукти харчування, меблі, автомобілі і т.д.) так і для потреб виробництва (будівлі, споруди, техніка, технологія, сировина, матеріали, паливо і т.д.).

Послуги - це нематеріальний вид діяльності, який задовольняє певні потреби споживачів. Послуга корисна як діяльність, вона споживається в момент її виробництва. У процесі її надання не створюється новий продукт, а змінюється якість уже існуючого. Послуги не можуть транспортуватись або накопичуватись. Вони розрізняються за сферами надання (медичні,-культурні, освітні, інформаційні, туристичні тощо) та за призначенням (особисті або комерційні).

Споживна  вартість - здатність речі задовольнити певну потребу людини. Причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживна вартість. Корисність речі надає їй споживної вартості. Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини: одні з них задовольняють потреби в їжі, другі - в одязі, треті - у засобах пересування і тощо. Споживна вартість речей, їх корисність для людей тісно пов'язана з прогресом науки і техніки, розвитком продуктивних сил у цілому. Споживна вартість властива не лише товарам, які набувають речової форми - хустка, чоботи тощо, а й послугам - вчителя, лікаря, актора. Особливого значення набуває така споживна вартість, як інформація. Розвиток сфери послуг свідчить про ступінь розвиненості суспільства, про те, як воно піклується про основну його цінність - людину.

ІІ. Основи теорії споживання

Модель поведінки  споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання  і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета  споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.

Обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Люди істотно відрізняються  між собою по тим пріоритетам, які вони надають тим чи іншим  товарам в залежності від їх корисності. Пріоритет показує, яким альтернативам  людина надає перевагу і яку з  них він вибрав би собі. Пріоритет  можна виразити тими рангами, які  споживачі виставляють для альтернативних варіантів.

Не слід ототожнювати пріоритет і операцію вибору.

Пріоритет це є симпатії і антипатії. Людям постійно приходиться  співставляти свої мрії про те, щоб  вони хотіли придбати, зі своїми бюджетами. Бюджети залежать від доходів  та цін на товари і послуги. Споживачі  повинні вибирати, як найкращим чином  задовольнити свої пріоритетні потреби, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет.