5) Оцінка конкурентоспроможності на основі розрахунку ринкової частки. [4, с.324] На споживчому ринку регіону ринкова частка – це основний економіко-статистичний показник, що характеризує конкурентоспроможність суб'єктів господарювання у зв'язку з тим, що багато з них є неспівставними з галузевої точки зору, але співставними з позиції ефективності господарювання через ринкову частку.

      Частка  ринку  визначається як питома вага роздрібного товарообігу суб'єкта у загальному його обсязі  на ринку :

           (7)

     Збільшення  або зменшення в інтервалі  від 0 до 100% свідчить про рівень конкурентоспроможності.

     Методика  оцінки конкурентоспроможності за ринковій частці дозволяє за характером розподілу  часток ринку виділити ряд стандартних  положень його суб'єктів: аутсайдери; зі слабкою, середньою і сильною  конкурентною позицією; лідери. Величина зміни ринкової частки дозволяє визначити  групи господарюючих одиниць: з  позицією, що швидко поліпшується; з  позицією, що поліпшується; з позицією, що погіршується; з позицією, що швидко погіршується конкурентними позиціями. Перехресна класифікація розміру долий  і їх динаміки дає можливість побудувати конкурентну карту ринку, на підставі якої легко встановити місце досліджуваного суб'єкта в структурі ринку, ступінь  домінування на ринку, особливості  розвитку конкурентної ситуації.

     Недолік методу полягає в тому, що не можна  визначити причини визначеного  стану фірми, розробити необхідну  стратегію фірми на ринку.

      Вибір показників оцінки конкурентоспроможності фірми, методики в цілому залежить від  багатьох факторів: мети проведення оцінки, сфери бізнесу, наявної інформації тощо.

     Висновки

     У ринковій системі господарювання конкурентоспроможність як економічна категорія виступає ключовою, так як вона відображає економічні, науково-технічні, виробничі, організаційні, управлінські, маркетингові та інші можливості підприємства. Ці можливості реалізуються в продукції та послугах, що конкурують з аналогами на внутрішньому та зовнішньому ринках.

     У широкому розумінні конкурентоспроможність означає можливість вигравати в  змаганнях за попит споживача.

     Що  стосується сфери економіки, то конкурентоспроможність – це наявність певних властивостей, що дають переваги для суб’єкта в економічному змаганні.

     Конкурентоспроможність  – багатогранна економічна категорія, яка розглядається на різних рівнях, оскільки суб’єктами конкурентної боротьби можуть виступати різні об’єкти: продукція, підприємства, корпорації, галузі, окремі країни та їх групи.

     В даний час український ринок характеризується поступовим посиленням конкуренції. Для всебічно успішної діяльності на ринку компанія повинна володіти тїєю чи іншою абсолютною конкурентною перевагою. Керівник підприємства повинен знати про свої переваги і максимально ефективно їх використовувати для підвищення конкурентоспроможності.

     Конкурентоспроможність  можна визначити як порівняльну  характеристику підприємства, що містить  комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених  вимог ринку або показників інших  підприємств.

     На  даний момент не існує конкретної методики визначення конкурентоспроможності підприємства. Існує безліч методів, які оцінюють конкурентоспроможність, але всі вони однобічні або зводяться до простої суми показників. А єдиної прийнятої методики немає.  

     Список  літератури:

1. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. - М.: ОАО “Типография “НОВОСТИ””, 2000. – 256 с.
2. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Центр экономики и маркетинга, 2006.-208 с.
3. Ансофф И., Макдоннелл Э.Дж. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ. – СПб.: Питер Ком, 2005. – 416 с.
4. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. - К.: Таксон, 2004. – 704 с.
5. Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов / О. П. Глудкин, Н. М. Горбунов, А. И. Гуров, Ю. В. Зорин. Под ред. О. П. Глудкина. — М.: Горячая линия — Телеком, 2008. — 600 с.
6. Кныш М. И. Конкурентные стратегии: Учеб. пособие. — СПб.: Б. и., 2007. - 284 с.
7. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг - М : Юрайт-М, 2009. – 224 с.
8. Пілчер Т. Бенчмаркінг як засіб підвищення конкурентоспроможності компанії / / Європейська якість. Дайджест. № 1, 2004.
9. Светуньков С.Г., Литвинов О.О. Конкуренція і підприємницькі рішення. -К: Видавництво «Корпорація технологій просування», 2000. – 361с.
10. Фатхутдінов Р.А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, управління. - М.: ИНФРА-М. – 2000. – 425 с.
11. Черкасов В.А. Теоретичні основи конкурентоспроможності: Препринт. - СПб.: Вид-во СПбГУЕФ, 2004. – 312 с.