Конкурентоспроможність суб’єкта господарювання як критерій суспільної оцінки ефективності його діяльності

ify">     Перевагою графічного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства є його простота та наочність; недоліком слід вважати те, що він  не дає змоги встановити значення узагальненого критерію конкурентоспроможності підприємства.

     2) Матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства. Базуються вони на використанні матриці – таблиці впорядкованих по рядках та стовпцях елементів. Найбільш показовим прикладом може слугувати широко відома матриця “Бостонської консалтингової групи” (рисунок 3), побудована за принципом системи координат: по вертикалі – темпи росту місткості ринку, що розміщуються по рядках матриці у лінійному масштабі; по горизонталі, тобто по стовпцях матриці – в логарифмічному масштабі відкладається відносна частка виробника продукції на ринку. Найбільш конкурентоздатними вважаються підприємства, що займають значну частку на швидко зростаючому ринку.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рисунок 3 – Принциповий вигляд матриці БКГ [11, c.218]

     Переваги  методу: дає змогу дослідити розвиток процесів конкуренції в динаміці та при наявності достовірної  інформації про обсяги реалізації дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки; як недолік відзначають надмірну спрощеність методу та неможливість проведення аналізу причин того, що відбувається, внаслідок чого ускладнюється  вироблення управлінських рішень. Окрім  матриці БКГ існує достатньо  багато матричних моделей, які можуть бути використаними для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства:

• матриця “Привабливість ринку/конкурентоспроможність” (модель GE/Mc Kinsey);
• матриця “Привабливість галузі/ конкурентоспроможність” (модель Shell/DPM);
• матриця “Стадія розвитку ринку/конкурентна позиція” (модель Hofer/Schendel);
• матриця “Стадія життєвого циклу продукції/конкурентна позиція"”(модель ADL/LC) тощо. [11, c.226]

     Табличний метод оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства фактично являє собою  варіацію матричного і тому не виділяється  тут у окрему категорію.

     3) Розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності підприємства.

     Вони  є вельми численними та поділяються на:

• специфічні методи – методи, що дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства по окремих аспектах його діяльності – виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовому тощо;
• комплексні методи – методи, що базуються на комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства.

     Серед комплексних методів оцінки визначальне  місце посідають:

1. метод, що використовує в якості головного підходу оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства;
2. метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів;
3. метод, що ґрунтується на основі теорії ефективної конкуренції;
4. інтегральний метод;
5. метод самооцінки (Європейська модель ділової досконалості, англійська методика матриці удосконалення бізнесу (ВІМ)). [9, c.67]

     Стисла  характеристика комплексних методів представлена у таблиці 1.

      Таблиця 1 – Характеристика комплексних методів оцінки конкурентоспроможності підприємства

 

 

Продовження таблиці 1

 

 

Продовження таблиці1

 

Продовження таблиці 1

 

Продовження таблиці 1

4. Характеристика основних методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

     До  ключових методів оцінки конкурентоспроможності підприємства відносяться методи, в  основі яких лежить: життєвий цикл товару (послуги); оцінка конкурентоспроможності одиниці продукції; частка ринку; теорія ефективної конкуренції; конкурентна  перевага; метод бенчмаркинга; споживча вартість тощо. Розглянемо найпоширеніші серед них.

     1) Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Згідно цієї теорії найбільш конкурентоздатними є ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів і служб. На ефективність діяльності кожною із служб впливає безліч чинників – ресурсів фірми. Оцінка ефективності роботи кожного з підрозділів припускає оцінку ефективності використання ними цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників - критеріїв конкурентоспроможності (таблиці 2).

     До  першої групи входять показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність  виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці  на виробництві.

     У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися по своїх боргах, можливість стабільного  розвитку підприємства в майбутньому.

     У третю групу включені показники, що дозволяють отримати уявлення про  ефективність управління збутом і просуванням  товару на ринку засобами реклами  і стимулювання, а в четвертую  групу – показники конкурентоспроможності товару (якість товару і його ціна). [5, c.428] 
 
 
 

Таблиця 2 – Критерії та показники конкурентоспроможності підприємства