У зв'язку з тим, що кожний з цих  показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства, експертним шляхом розробляються коефіцієнти ваговитості критеріїв.

     Розрахунок  критеріїв і коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства проводиться за формулою середньозваженої арифметичної.

     У загальному вигляді алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності промислового підприємства передбачає три послідовні етапи:

     1. Розрахунок одиничних показників  конкурентоспроможності підприємства 1.1-4.2 (таблиця 2) і переклад показників 1.1-3.4 у відносні величини (бали). Для перекладу показників 1.1-3.4 у відносні величини проводиться їх порівняння з базовими показниками. Як базові показники (бази для порівняння) можуть виступати: середньогалузеві показники; показники будь-якого конкуруючого підприємства або підприємства-лідера на ринку; показники оцінюваного підприємства за минулі відрізки часу.

     2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства.

     3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності  підприємства.

     Переваги  методу. Наведена вище оцінка конкурентоспроможності підприємства охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко і об'єктивно отримати картину  положення підприємства на галузевому ринку. Використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу дає можливість застосовувати цей  метод як варіант оперативного контролю окремих служб. Недолік методу полягає  в складності розрахунків, збору  необхідної інформації.

     2) Метод бенчмаркинга - один з нових і сучасних підходів до вивчення продукції підприємства, який  успішно використовується в практиці японських, американських, західноєвропейських і скандинавських бізнесменів і учених [8, с.13].

     Бенчмаркинг – це метод сучасного менеджменту, за допомогою якого компанія проводить порівняння своєї діяльності з практикою інших компаній з метою здійснення конкретних змін, що дозволяють покращити діяльність і підвищити її конкурентоспроможність. Особливості бенчмаркинга: загальносистемний характер (обхват всіх аспектів діяльності компанії, включаючи її корінні зміни як системи в цілому); чітка спрямованність на досягнення кращого рівня; прикладна орієнтація на досягнення конкурентних переваг (знаходження практичних рішень питання «Як здійснити необхідні поліпшення?»)

     Етапи бенчмаркинга: [7, с.24]

     1. Визначення об'єкту. На цьому етапі  встановлюються потреби підприємства  в змінах, покращенні; проводиться  оцінка ефективності його діяльності; виділяються і вивчаються основні  операції, які впливають на результат  діяльності підприємства, а також  спосіб кількісного вимірювання  характеристик; встановлюється, наскільки  глибоким повинен бути бенчмаркинг.

     2. Вибір компанії для порівняння. Встановлення типу бенчмаркингу. Зовнішній бенчмаркинг припускає порівняння якості роботи даної компанії з її конкурентами на ринку. Внутрішній бенчмаркинг передбачає зіставлення характеру і якості роботи аналогічних підрозділів в межах компанії певного часу.

     3. Пошук еталонних підприємств.  Встановлюються контакти з цими  організаціями, формулюються критерії, за якими здійснюватиметься оцінка  і аналіз. Об'єктом для порівняння  може виступати як реальна  компанія даної галузі (підгалузі), наприклад, найближчий конкурент,  так і гіпотетична компанія  з середньогалузевими показниками  або кращими досягненнями в  галузі. Точнішу картину дає зіставлення  з гіпотетичною компанією аналогічного  галузевого профілю, побудованою  на середньозважених даних про  витрати на виробництво одиниці  конкретного виду продукції. При  зіставленні з реальною компанією  можуть бути отримані не зовсім  точні результати, оскільки абсолютно однакових компаній не існує (завжди є відмінності в номенклатурі).

     4. Аналіз. Проводиться збір інформації  про власну організацію та  організації партнерів по бенчмаркингу. Джерела отримання інформації - результати обміну передовим досвідом між компаніями, використання даних комерційних і торгових асоціацій; обстежень, проведених незалежними організаціями. Отримана інформація класифікується і систематизувався. Вибирається метод аналізу, оцінюється ступінь досягнення мети і чинники, які визначають результат.

     5. Впровадження. Розробка плану впровадження, процедури контролю. Проводиться  оцінка й аналіз процесу впровадження.

     6. Нова оцінка. Бенчмаркинг — це безперервний, систематичний пошук вивчення кращої практики конкурентів і організацій з суміжних галузей, а також постійне порівняння бажаних змін і результатів бізнесу із створеною еталонною моделлю. Тому на основі досягнутого здійснюється створення і підтримка системи безперервних покращень результатів бізнесу.

     Бенчмаркинг є корисним інструментом у тому випадку, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності компанії і визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти уразливі і раціональні сторони діяльності компанії, порівняно з конкурентами і світовими лідерами в аналогічній області.

     3) Інтегральний показник конкурентоспроможності  підприємства. Проблеми застосування інтегрального показника конкурентоспроможності пов'язані з методологічними труднощами його кількісного розрахунку, що приводять до дуже широкого застосування експертних оцінок, внаслідок чого адекватність реальності самих результатів розрахунків викликає зрозумілі сумніви. Різні автори обґрунтовують різні групи чинників, які необхідно включати в сукупний (інтегральний, груповий) показник. Крім того, пропонуються різні способи здійснення експертних оцінок, а часто просто указується, що «вагові коефіцієнти визначаються експертно».

     Так, широко поширеним виразом визначення інтегрального показника конкурентоспроможності:

            (1)

     де  — часткові показники конкурентоспроможності окремих сторін діяльності підприємства загальним числом ; - ваговитість окремих чинників у загальній сумі.

     Наприклад, Книш М.І., застосовуючи цю формулу, отримує для коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства такий вираз [6, с.125]:

      ,    (2)

     де  - коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства; — значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства; — значення критерію фінансового положення підприємства; — значення критерію ефективності організації збуту і просування товару на ринку; - значення критерію конкурентоспроможності товару. [1, c.124]

     Показники визначені за зваженими адитивними виразами. Коефіцієнти 0,15; 0,29; 0,23; 0,33 визначені  експертно способом послідовних порівнянь.

      Визначення  інтегрального показника конкурентоспроможності методом бажаності. Черкасов В.А. для оцінки конкурентоспроможності підприємства пропонується вибирати систему показників  ефективності виробничої діяльності підприємства, фінансового стану підприємства, ефективності організації збуту і просування товару, конкурентоспроможності товару й ефективності інноваційного проекту [11, с.158]. Інтегральний показник конкурентоспроможності автор отримує методом теорії бажаності. Загальний показник конкурентоспроможності підприємства розраховується у вигляді середньої геометричної зваженої:

       ,    (3)

      де  – коефіцієнти вагомості показників ефективності;

        – частні показники ефективності діяльності підприємства.

      За  рівності коефіцієнтів вагомості формула  набуває виду простою середньої  геометричної:

            (4)

      У даній методиці враховується велике число чинників, що впливають на конкурентний статус підприємства. Проте  методика не позбавлена суб'єктивізму, оскільки кількісний показник спочатку суб'єктивно переводиться в якісний, а потім за шкалою Харрінгтона знову в кількісний. Крім того, якщо підприємство має абсолютно неприйнятний критерій за будь-яким показником, то йому присвоюється нульове значення функції бажаності. В цьому випадку із-за рівності нулю частної функції бажаності рівень конкурентоспроможності також дорівнює нулю. Достовірність оцінки конкурентоспроможності за даною методикою в значній мірі залежить від кваліфікації експерта і є багато в чому субьективним процесом, оскільки інтегральний показник розраховується з використанням вагів, визначених експертами. [2, c.89]

     4) Оцінка конкурентоспроможності на основі норми споживчої вартості. Даний метод припускає оцінку не продукту або послуги, а сукупності маркетингових, управлінських і організаційних рішень, тобто економічної технології компанії. Розрахунок проводиться на основі алгоритму оцінки конкурентоспроможності економічних технологій, що використовує показник конкурентоспроможності на основі норми споживної вартості [7, с.173].

     Даний метод дозволяє достатньо точно  виявити і оцінити реальні  потреби потенційних споживачів і властивості продукції і  послуг. У загальному вигляді формула  споживної вартості – це співвідношення суми вимог до товару (суми властивостей товару) до суми потреб в цих властивостях товару.

     Норма споживчої вартості – величина безрозмірна. Показник (норма споживчої вартості) лежить в межах від 0 до 1. Якщо , то це говорить про повну неконкурентоспроможність продукції. Якщо , то це говорить про повну конкурентоспроможність продукції на даному етапі часу.

     Цей підхід можна застосувати і до загальної оцінки конкурентоспроможності фірми. До кожної групи застосуємо алгоритм розрахунку показника конкурентоспроможності на основі норми споживної вартості. Він складається з наступних  етапів:

1. Вивчення ринку, конкурентів, потреб потенційних споживачів.
2. Визначення цільових сегментів за напрямами.
3. Визначення стратегічної і маркетингової концепції діяльності-фірми.
4. Визначення значущих блоків, властивостей і коефіцієнтів значущості по ним.
5. Розрахунок норми споживної вартості по економічному блоку властивостей.
6. Розрахунок норми споживної вартості по технічному блоку властивостей
7. Розрахунок норми споживної вартості по екологічному блоку властивостей
8. Розрахунок норми споживної вартості по соціально-психологічному блоку властивостей.
9. Розрахунок норми споживчої вартості по юридичному блоку властивостей
10. Визначення загальної норми споживної вартості фірми.
11. Аналіз результатів і ухвалення рішення щодо поліпшення конкурентоспроможності підприємства. [4, c.463]

     Таким чином, загальний показник конкурентоспроможності на основі норми споживної вартості можна представити як:

      ,   (5)

      .      (6)

     де  - частний показник конкурентоспроможності на основі норми споживчої вартості за -им блоком значущих властивостей; — вагові коефіцієнти, що встановлюються залежно від вибраної концепції маркетингу; - кількість значущих властивостей і потреб в -ому блоці.

     При визначенні показника конкурентоспроможності необхідно враховувати, що він є  величина безрозмірна і характеризує конкурентноздатність за однорідним блоком властивостей. Цей показник лежить в межах від 0 до 1. Якщо , то це говорить про повну неконкурентоспроможність по даній групі однорідних властивостей. Якщо - про повну конкурентоспроможність по даній групі однорідних властивостей.

     Позитивною  стороною даного методу є те, що оцінка конкурентоспроможності підприємства ґрунтується на оцінці сукупності маркетингових, управлінських і організаційних рішень фірми. Це дає можливість точніше  оцінити реальні потреби потенційних  споживачів і рівень компанії.

     Недолік методу. Для збору всієї необхідної для аналізу інформації (вивчення зовнішнього середовища, оцінка чинників) використовуються тільки експертні  методи, що не дає можливості отримати максимально об'єктивні показники  конкурентоспроможності, а відповідно, і об'єктивно визначити рівень конкурентоспроможності підприємства.