Конкурентоспособность Украині

Відстала і зношена  інфраструктура накладає фізичні обмеження  на зростання інших секторів економіки. Україна, що має вигідне географічне  положення, повинна отримувати великі вигоди від реалізації свого транзитного  потенціалу.

Для залучення інвестицій і поліпшення якості інфраструктури має бути проведена повномасштабна приватизація об'єктів інфраструктури і істотно спрощені умови входу  і роботи на ринку приватних компаній.

Проведення Евро - 2012 дало країні унікальну можливість прискорити - при активній участі приватних стратегічних інвесторів - процес реформування інфраструктурного сектора.

Для України, испытавшнй глибокий трансформаційний спад і гіперінфляцію  в середині 90-х рр. минулого століття, особливо актуальними стають руйнівні наслідки слабкої макроекономічної політики, в результаті якої країна була відкинута на десятиліття назад. У останні декілька років - незважаючи на відносно високу динаміку економічного зростання - макроекономічні риски в Україні наростали. Інфляція трималася на високому двозначному рівні 5-й рік підряд. Останніми роками бюджетна політика залишалася переважно проциклічною, що вело до ще більшого перегрівання економіки. Бюджет став заручником швидко зростаючих і негнучких соціальних витрат, що підриває стійкість бюджетної системи в періоди економічного спаду. Довгий час наростали риски, пов'язані з платіжним балансом у вигляді швидко зростаючого дефіциту сальдо рахунку поточних операцій і накопичення короткострокових зовнішніх боргів приватним сектором. Зрештою це привело до різкої девальвації гривни осінню 2008р [20]. Державний борг, що зовсім нещодавно залишався на відносно низькому рівні, швидко збільшився за рахунок нових запозичень уряду. Очевидно, що макроекономічні риски продовжуватимуть посилюватися на тлі глобальної економічної кризи і нестабільності на зовнішніх ринках. Усе це вимагає набагато більших зусиль з боку уряду і НБУ по підтримці стійкого макроекономічного середовища в Україні найближчими роками.

Однією з найважливіших  умов для стабілізації макроекономічної ситуації є збалансований бюджет. Для уряду і НБУ важливо утриматися від інфляційних інструментів фінансування дефіциту бюджету. Подальше збільшення податкового тиску на бізнес, рівень якого є одним з найвищих у світі, також не прийнятно. Тому в умовах кризи і падіння виробничої бази Україні не уникнула скорочення  бюджетних витрат. Це, передусім, торкнулося таких статей, як надання капітальних трансфертів державним підприємствам і інших форм неефективної державної підтримки економіки. Очевидно, що такі кроки тебуют ухвалення хворобливих і непопулярних рішень, в т.ч. закриття збиткових підприємств, підвищення тарифів на послуги природних монополій для домогосподарств(тарифи на газ для населення, комунальні послуги, пасажирські перевезення і так далі). Необхідно знижувати роздутий об'єм соціальних витрат, і за рахунок цього підвищувати адресну спрямованість соціальної допомоги [21].

Відновлення полномаштабной приватизації і відміна мораторію  на продаж землі сільськогосподарського призначення можуть надати додаткові(хоча і разові) доходи для уряду, які можуть бути використані для фінансування витрат розвитку(наприклад, на часткове фінансування комунальної, транспортної інфраструктури і так далі) і стабілізації фінансової ситуації в країні. Більше того, такі реформи істотно поліпшать умови для роботи бізнесу і неминуче сприятимуть збільшенню економічного зростання [20].

Крім того, знадобляться заходи, спрямовані на детінізацію  економічної активності і збільшення кількості платників(в т.ч. проведення податкової амністії, введення єдиного соціального внеску, зменшення загального податкового тиску на усі форми ведення бізнесу) податків. Як показує практика, при зниженні податкового тиску збільшується база оподаткування, оскільки частина бізнесу виходить з тіні. Крім того, така міра сприяє підвищенню конкуренції і, як наслідок, економічному зростанню.

У сфері монетарної політики НБУ необхідно чітко дотримуватися  задекларованого нового режиму гнучкого обмінного курсу гривни, який передбачає відмову НБУ від жорсткої прив'язки гривні до долару або будь-якій іншій валюті і невтручання адміністративними методами в курсову політику комерційних банків. В той же час, очевидно і те, що в умовах кризи і накопичених бізнесом і домогосподарствами значних валютних зобов'язань,  стабілізація обмінного курсу гривни є необхідною умовою оздоровлення фінансового сектора, реструктуризації валютних боргів і підвищення стійкості банківських інститутів. Тому НБУ необхідно згладжувати пікові курсові коливання, використовуючи прозорі і недискримінаційні інструменти валютних інтервенцій. У середньостроковій перспективі необхідно збільшити політичну незалежність НБУ, яка повинна супроводжуватися посиленням його підзвітності і прозорості роботи, і перейти до режиму інфляційного таргетування [21].

Заходи по стримуванню  імпорту в Україну або будь-які  інші протекціоністські дії уряду  неефективні і можуть істотно  зашкодити економіці країни в  довгостроковій перспективі. Замість  цього, для вирівнювання торгового  балансу необхідно стимулювати експорт - повністю і назавжди відмовитися від експортних квот, понизити тарифи, а також мінімізувати і спростити усі процедури пов'язані з експортом української продукції закордон.

Початкова освіта і охорона  здоров'я - чинники конкурентоспроможності, які є одними з ключових для економічного розвитку країн з середнім рівнем доходу(таких як Україна), оскільки вони безпосередньо впливають на продуктивність праці.  Узагальнюючи результати України по цій складовій необхідно ще раз відмітити, що незважаючи на досягнуте останніми роками економічне зростання, країні так не вдалося здолати спад в секторі охорони здоров'я. Якісні і кількісні показники охорони здоров'я продовжують погіршуватися, і, що особливо тривожно, зберігаються високі темпи поширення захворювань. Плачевний стан справ в медицині - результат постійного відтягування непопулярних реформ в секторі. При закріпленому в Конституції країни безкоштовному медичному обслуговуванні, якісні послуги охорони здоров'я залишаються недоступними для більшості українців. Тому найближчими роками українській владі необхідно активізувати зусилля як в частині пропаганди здорового способу життя, так і по реформуванню сектора, передусім, у напрямі впровадження страхової медицини.

Освічений і кваліфікований трудовий персонал є однією з головних конкурентних переваг України, яку необхідно зберегти і розвивати далі. Цьому повинні сприяти розвинена мережа учбових закладів, відносно широкі можливості для здобуття вищої освіти і сильна наукова база.

Найближчими роками Україні слід продовжувати реформи, спрямовані на поліпшення якості навчання в цілому  і наближення його до кращих світових стандартів. Особливу увагу необхідно приділити підвищенню якості бізнес і економічної освіти, яка має бути краще адаптована до потреб економіки, і розвитку професійної підготовки і перепідготовки трудового персоналу [20].  Одним з важливих способів поліпшення якості освіти в менеджменті і економіці є залучення зарубіжних викладачів і учених з кращих західних внз і адаптація їх програм навчання, де існує напрацьована школа в цих дисциплінах.

З урахуванням стадії розвитку України, низька ефективність ринку товарів є одним з  ключових чинників, що гальмують зростання  продуктивності і конкурентоспроможності економіки України. Тому реформи, спрямовані на посилення конкуренції, зниження фіскального тиску, зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, подальше зняття бар'єрів, як в зовнішній торгівлі, так і на шляху руху іноземного капіталу, повинні стати одним з найважливіших пріоритетів для держави на найближче майбутнє.

Зростаюча економіка  України вимагає системи гнучких  і ефективних трудових взаємовідносин, які дозволяли б працедавцям  і працівникам швидко адаптуватися до умов, що міняються, на ринку, в т.ч. стимулювали б перехід кадрів в продуктивніші види діяльності. Основною перешкодою для формування гнучкішого ринку праці в Україні залишається непомірне оподаткування фонду заробітної плати, яке має бути понижене і частково перерозподілене між працівником і працедавцем. Очевидно, що такий крок має бути підкріплений законодавчими заходами для практичного впровадження накопичувальної пенсійної системи і страхової медицини.

З урахуванням стадії розвитку, на якій знаходиться економіка  України,  реформи, спрямовані на підвищення ефективності фінансового ринку, повинні отримати більшу увагу з боку влади. Очевидно, що фінансова криза внесла свої корективи в перспективи розвитку сектора. Тому сьогодні завдання номер один для НБУ і уряду - це понизити риски неплатоспроможності банківської системи, підтримуючи ліквідність і, у разі потреби, беручи участь в рекапіталізації системних банківських установ [21]. При цьому необхідно стимулювати збільшення капіталу українських банків за рахунок власників і інших приватних інвесторів, в т.ч. завдяки спрощенню відповідних дозвільних процедур.

     Для залучення інвестицій, поліпшення умов роботи компаній і фінансового сектора Україні необхідно прийняти ліберальніше валютне законодавство, передусім, в частині зняття обмежень на переміщення капіталу, а також зробити подальші кроки по розвитку фондового ринку.  

Показники проникнення  і доступності нових технологій на внутрішньокорпоративному ущербі залишаються  для України на досить низькому рівні. Однією з можливих причин є те, що при істотному зростанні прямих іноземних інвестицій(ПІІ) структура вкладень по галузях економіки не стимулює трансферт разом з ними нових технологій. Необхідно відмітити, що для того, щоб країна отримувала вигоди від використання тих або інших технологій, вони не обов'язково повинні розроблятися усередині країни. Для держав, які знаходяться на першій і другій стадії розвитку, такі як Україна, здатність адаптувати технології з-за кордону на цьому етапі є навіть важливішою, ніж можливість самостійно робити технологічні інновації. ПІІ можуть бути основним джерелом трансферту технологій і ноу-хау. У багатьох країнах з перехідною економікою, таких як Угорщина або прибалтійські країни, ПІІ зіграли визначальну роль у збільшенні технологічної оснащеності секторів виробництва і послуг. В Угорщині експорт технологічної продукції помітно виріс після того, як в сферу інформації і комунікацій прийшли інвестиції.

Імпорт і використання вже готових першокласних світових технологій, наприклад, в такій сфері  як енергозбереження, може допомогти Україні у відносно короткі терміни підвищити продуктивність економіки. Виходячи з досвіду країн Центральної і Східної Європи, Україна не повною мірою використовує свій потенціал для залучення ПІІ як каналу для доступу до нових технологій [21]. У даному контексті показовим прикладом є сектор мобільного зв'язку, бурхливе зростання в якому стало можливе за рахунок приходу іноземних інвесторів.

Методологія ІГК припускає, що рівень розвитку бізнесу і інновації є чинниками конкурентоспроможності, набагато важливішими для країн з високим рівнем доходу на душу населення.  Підтримка досягнутого рівня життя, вимагає робити товари і послуги з найбільшою долею доданої вартості. Тому Україна на цьому етапі свого розвитку не несе значних втрат в рейтингу із-за відносно низьких результатів по складовій «рівень розвитку бізнесу».

Проте, цей аспект конкурентоспроможності не повинен ігноруватися такими країнами як Україна. По-перше, очевидно, що наявність  компаній, які працюють на внутрішньому ринку і використовують при цьому якісні і ефективні бізнес-стратегії, явно не буде зайвою для зростання продуктивності економіки, незалежно від стадії розвитку, на якій знаходиться та або інша країна. По-друге, наявність бізнес-кластерів стимулює економічний розвиток, що в сою черга веде до появи нових кластерів і таким чином підтримує цикл економічного зростання. По-третє, оскільки у міру зростання доходів населення українському бізнесу доведеться переходити до більшої виробничої спеціалізації на товарах і послугах з високою долею доданої вартості, ранні кроки у напрямі підвищення рівня розвитку бізнесу, повинні вітатися [20].

Україна ставить перед  собою мету інтегруватися з Євросоюзом, конкурентоспроможність якого, більшою  мірою, грунтована на інноваціях. Тому здатність українського бізнесу конкурувати за рахунок інноваційної діяльності свідчить про потенціал подальшого економічного розвитку країни. Це припускає готовність компаній робити товари і послуги з високою доданою вартістю і за рахунок цього підтримувати високі стандарти життя населення.

Незважаючи на значне погіршення економічної ситуації, Україна  зберігає великий потенціал зростання, яке оцінюється значно вище за її поточні рейтинги в ІГК. Криза надає унікальний шанс для країни консолідувати зусилля і провести структурні реформи, що давно відкладаються, покликані підвищити національну конкурентоспроможність. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасна економіка характеризується глибоким розподілом праці, анонімними процесами обміну, довгими ланцюжками виробництва за участю багатьох дійових осіб, зростаючою взаємозалежністю і високою комплексністю. У цих умовах досягнення економічними суб'єктами своїх цілей потрібне для їх виживання, що в умовах обмеженості ресурсів призводить до виникнення конкуренції між ними. Конкуренція є ключовим поняттям, що виражає суть ринкових стосунків.

Динамічний розвиток ринків більшості країн відбувається в основному за рахунок притягнених боргових ресурсів, а погашення поточних боргових зобов'язань передбачається за рахунок нових позик. Світова криза здатна завдати сильного удару по дуже складних структурованих фінансових продуктах. Багато країн виявляються неготовими до рішення спонтанно виниклих проблем, оскільки кредитні ліміти закриваються, активи підприємств обтяжені борговими зобов'язаннями, а багато інвестиційних проектів залишаються незавершеними.

Наслідки кризи для  рівня конкурентоспроможності окремих  країн, що розвиваються, таких як Україна, які на хвилі кризи зіткнулися з девальвацією національної валюти і відпливом капіталу, виявилися гнітючими. Зволікання з реалізацією структурних реформ (таких, як повномасштабна приватизація, зниження податкового тиску на бізнес, відміна мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, спрощення дозвільних процедур відкриття бізнесу і його ліквідації)   і розбалансована макроекономічна політика понизили імунітет економіки до зовнішніх і внутрішніх шоків і, зрозуміло, не сприяли підвищенню конкурентоспроможності держав.

Україна займала в 2008-2009рр. - 72 місце, а в 2009-2010 - 82, що свідчить про різке зниження рівня конкурентоспроможності держави до кінця кризового періоду. Конкурентоспроможність України різко впала в 2010-2011рр (89 місце), але вже наступного року вона повернула свою позицію, займану в 2008-2009рр, - 82 місце. Слід зазначити, що глобальна криза значно вплинула на конкурентоспроможність «сильних» держав, що не лише розвиваються, але і розвинених.