Конкурентоспособность Украині

Серед базових чинників конкурентоспроможності Україна мала найбільш високий рейтинг по складовій «охорона здоров'я і початкова освіта» на 2008-2009рр., займаючи 60 місце у світі. Криза значно вплинула на цей показник рівня конкурентоспроможності держави, і на 2012 рік він знизився на 14 позицій. Прогрес за окремими показниками йде нерівномірно: якщо у сфері початкової освіти Україні за три роки до кризового періоду вдалося вчинити ривок з 50 на 37 (2008г) місце в рейтингу, то після початку кризи ця складова знизилася на 15 позицій. Якість послуг охорони здоров'я за ці роки трохи погіршала: в 2008-2009рр - Україна займала 89 місце, в 2011-2012рр. - 90. На Рис. 6 позначені основні складові показника охорони здоров'я : в країні як і раніше залишаються високі темпи поширення захворюваності туберкульозом і ВІЛ, які набули характеру пандемії.

Слід зазначити позитивні  зміни якості охорони здоров'я  по такій складовій, як смертність серед новонароджених. В розпал кризи, 2009-2010рр., цей показник збільшився, але вже в подальших роках почав поступово зменшуватися, що говорить про підвищення якості охорони здоров'я в Україні. Середня тривалість життя в країні -  через погану екологію, низький рівень ранньої діагностики захворювань,  зловживання алкоголем і сигаретами, шкідливих умов роботи і інших чинників - залишається відносно низькою (67 років, що відповідало 95 місцю в рейтингу в 2008-2009 роках, а сьогодні цей показник знизився на 2 позиції) [21].

Рис. 6 Індикатори якості охорони здоров'я України, 2008-2012 рр

У галузі початкової освіти Україна займає конкурентоздатнішу позицію. Високі стандарти початкової освіти - одно з конкурентних переваг України. Ще один чинник прогресу полягає в тому, що за останні роки країні вдалося значно поліпшити свої позиції по кількості дітей, що вчаться, 6-9 років в початкових учбових закладах, хоча в цілому цей індикатор залишається все ще дещо нижче рівня регіону Центральної і Східної Європи.

Система вищої і професійнішої освіти була однією з найбільш сильних конкурентних переваг України. По цій складовій країна займала 43 місце в рейтингу ІГК 2008-2009 рр. Криза вплинула на цю складову конкурентоспроможності Україну, подіявши одночасно на усі чинники її розвитку; так конкурентна позиція країни за останні 4 роки знизилася на 8 позицій (2011-2012рр. країна займає 51 місце в загальному рейтингу). Конкурентні переваги України в цій сфері визначаються рядом чинників, вказаних на Рис. 7. По-перше, ця відносно велике кількість учнів серед молодого населення  в середніх і вищих учбових закладах; через кризу цей показник трохи знизився.

Рис. 7 Індикатори якості вищої освіти та професійної підготовки України, 2008-2012рр.

По-друге, це сильна школа  математичних і природних наук (32 місце в рейтингу на 2008-2009рр., на даний момент - 36 місце), яка дісталася країні в спадок від колишнього Радянського Союзу. Слід також виділити окремі реформи в секторі, наприклад, впровадження незалежного тестування випускників шкіл, що повинне понизити корупцію і підвищити гарантії рівного доступу до вищої освіти. Як результат, за оцінками бізнес-керівників, загальна якість системи середньої і вищої освіти залишалася відносно високою (40 місце на 2008-2009рр.) до настання кризи [21]. Зараз цей показник має тенденцію до зниження, і за останні 4 роки якість системи вищої освіти України скоротилася на 12 позицій.

Рівень підготовки фахівців з напрямів бізнесу, управління і  економіки, де у країни немає власної  напрацьованої школи, все помітно відстає від кращих світових стандартів.  Україна займала за цим показником в 2008-2009рр. 71 місце в загальносвітовому рейтингу конкурентоспроможності, а в 2011-2012 році - 116, що говорить про постійне погіршення якості економічної освіти в країні.

Схожі тенденції простежуються і відносно професійної освіти. Незважаючи на певний прогрес в цій області, який пов'язаний з динамічним розвитком послуг в області тренінгу персоналу, компанії продовжують приділяти занадто мало значення системі професійного навчання і перепідготовки кадрів. Це знижує конкурентоспроможність людських ресурсів з урахуванням зростаючої глобалізації і умов роботи, що швидко міняються.

Слабка ефективність ринку товарів - разом з нерозвиненими  інститутами і нестабільним макроекономічним середовищем - одна з трьох найбільш слабких складових національної конкурентоспроможності. У ІГК 2008-2009 рр. Україна займає 103 місце по цій компоненті, а в 2011-2012рр. - 129, що остаточно зробило її аутсайдером серед інших держав. Країна не змогла добитися поліпшення своїх позицій після кризи, що скоротило її рейтинг на 26 пунктів.

Середовище для розвитку підприємницької діяльності, посилення  внутрішньої і зовнішньої конкуренції  і підвищення ефективності ринкових механізмів залишається несприятливим. У сфері внутрішньої конкуренції найбільш проблемні моменти пов'язані з витратами, які вимушений нести бізнес у зв'язку з неефективною державною аграрною політикою і високим рівнем фіскального тиску.

Через відсутність вільного ринку землі сільськогосподарського призначення і непослідовного державного регулювання в ІГК 2008-2009 рр. Україна займала 132 місце з 134 країн за витратами на проведення аграрної політики. На сьогодні Україна за цим показником займає 135 місце серед 142 країн. Зберігається високий рівень оподаткування бізнесу. Податкова система не сприяє економічному зростанню із-за надмірного податкового тягаря. Загальна податкова ставка з 57,3% на період 2008-2009рр. зросла до 55,5% від доходів в 2012 році. Україна займає 117 місце у світі за цим показником, понизивши свої позиції в порівнянні з 2008-2009рр. на 10 позицій. Окрім високих податкових ставок, найбільш проблемні питання в оподаткуванні - ця значна кількість обов'язкових податкових платежів, і відповідно великі витрати часу на сплату податків [21].

Залишаються значні регулятивні  бар'єри для входу на ринок  нових компаній. Незважаючи на зниження в 2005р. кількості обов'язкових процедур, необхідних для реєстрації бізнесу, Україні так і не вдалося запустити ефективну систему реєстраційних центрів, працюючих за принципом «єдиного вікна». Витрати підприємців на відкриття нового бізнесу скоротилися трохи.  Якщо в 2008-2009рр. Україна займала 61 місце в рейтингу ІГК по термінах, необхідним для початку бізнесу, то в 2011-2012рр. її рейтинг знизився на 30 позицій (91 місце). Крім того, зберігаються бар'єри для виходу з ринку неефективних компаній, що пов'язано як з високими витратами часу на закриття бізнесу, так і складнощами в застосуванні процедури банкрутства, передусім, до державних підприємств.

Ефективність антимонопольної політики держави оцінюється украй низько: 96 місце в рейтингу ІГК 2008-2009рр., у 2011-2012рр. - 135 місце з 142 країн. Внаслідок цих чинників оцінка інтенсивності конкуренції на внутрішньому ринку також залишається украй низькою,  погіршавши за рік на 15 пунктів (120 місце в рейтингу 2011-2012рр.). 

У сфері зовнішньої конкуренції - незважаючи на вступ України до СОТ в 2008р - зберігаються множинні перешкоди для входу іноземних компаній і інвесторів на український ринок. Бар'єри в торгівлі пов'язані в основному з нетарифними обмеженнями, які виникають, у тому числі, через застосування Україною не гармонізованих національних  стандартів якості і безпеки, а також процедур доступу до державних закупівель, що дискримінують іноземні компанії.

За роки економічного зростання в Україні склався  і функціонує відносно ефективний ринок  праці. По цій компоненті Україна  займала 54 місце серед країн, включених в ІГК 2008-2009 рр. Криза зробила значний вплив на цей компонент загального рівня конкурентоспроможності України за рахунок збільшення рівня безробіття. У рейтингу 2011-2012рр. країна займає 61 місце. При цьому український ринок праці залишається однією з найменш ефективних порівняно з більшістю держав СНД.

Серед основних чинників, які обмежують гнучкість національного ринку праці, слід виділити високий рівень фіскального натиску на бізнес в цілому, і податкового навантаження на фонд заробітної плати зокрема [21]. У Україні застосовують одну з найбільш обтяжливих ставок відрахувань до соціальних фондів. Найбільш конкурентними як і раніше залишаються позиції України за показниками найму і звільнення (17 місце), оплати і продуктивності (42 місце) і кількості жінок, зайнятих в трудовій діяльності (40місце).

Незважаючи на бурхливе зростання банківського і фондового ринку останніми роками, національний фінансовий сектор залишається все ще слабо розвиненим. За останні роки Україна не змогла поліпшити свої позиції в рейтингу по цій компоненті: 2008-2009рр. - 85 місце в рейтингу ІГК, 2011-2012рр. - 116 місце.

Українські компанії мають доступ до досить місткому внутрішньому і зовнішньому ринкам. По складовій  розмір ринку Україна займала найбільш високе 31 місце в ІГК 2008-2009 рр. Наслідками кризи для країни стало скорочення розмірів ринку, що понизило позицію країни в рейтингу на 7 позицій. Висока місткість внутрішнього ринку підтримується за рахунок вироблюваного валового внутрішнього продукту, за величиною якого Україна з країн Центральної і Східної Європи поступається лише Польщі [21]. Крім того, значна частина зростаючого внутрішнього попиту задовольняється за рахунок імпорту, номінальні темпи приросту якого останніми роками помітно випереджали зростання експорту. Як результат, розмір внутрішнього ринку оцінюється трохи нижче (37 місце), ніж об'єми зовнішнього ринку (36 місце), хоча до кризи співвідношення було зворотним.  

 У ІГК 2008-2009 рр. Україна займала 80 місце по рівню розвитку бізнесу, що на 23 позиції краще, ніж на даний момент. Слід зазначити, що за останні три роки особливих змін в рейтингу розвитку українського бізнесу не відбувалося. Відповідно до цих табл. 2.2 найбільш проблематичними чинниками для ведення бізнесу в країні являються корупція, оподаткування, доступ до фінансових ресурсів і урядова бюрократія.  

У відповідності з  табл. 2.2 найбільших змін за представлений період зазнали такі показники як політична нестабільність, що стала вагомішим чинником в розпал кризи і жорстке трудове регулювання, що стало актуальним на сучасному етапі. Найменше значення для підприємців мають слаборозвинена етика праці.

В Україні склалося відносно сприятливе середовище для інновацій. По цій складовій країна займала 52 місце в ІГК 2008-2009 рр., і 74 місце займає в рейтингу 2011-2012рр.

Таблиця 2.2

Найбільш проблематичні  чинники ведення бізнесу в  Україні 2008-2012рр

Фактори	2008-09	2009-10	2010-11	2011-12
Коррупція	15,4	16,5	15,6	16
Оподаткування	13,6	13,5	13,9	14,4
Доступ до фінансів	13,4	10,3	10,8	13,6
Урядова бюрократія	8,8	10,1	9,6	10,3
Ставка налогу	8,5	9,8	9,5	9,3
Інфляція	7	8,4	8,8	7,6
Політична нестабільність	6,7	8,2	8,8	6,6
Урядова нестабільність	5,7	6,5	8,4	5,1
Жорстке трудове регулювання	4,6	3,9	2,8	4,8
Преступність	3,6	3,4	2,8	3,5
Інфраструктура	3,4	2,6	2,8	2,8
Регулювання розміру  іностранної валюти	3	2,5	2,5	2,8
Слабка охорона здоров'я	2,3	2,2	1,5	1,3
Рівень освіти	2,1	1,2	1,4	1,2
Слабка етика праці	1,9	1	0,8	0,8

 

Значно скоротилася  конкурентна перевага України за цим показником за рахунок погіршення здатності компаній до виробництва інновацій (31 місце в 2008-2009рр. і 42 - в 2011-2012рр.) Готовність бізнесу до інновацій підкріплюється наявністю висококваліфікованих учених і інженерів,  збільшеним рівнем співпраці між бізнесом і університетами у рамках наукових досліджень і прикладних розробок.

Позиція України в  Рейтингу Глобальної Конкурентоспроможності залишається невисокою. Головна причина мало помітного прогресу України - відсутність істотних поліпшень в найбільш пріоритетних і одночасно менш розвинених сферах глобальної конкурентоспроможності. Прогрес хоч би по одній з цих складових міг би значно поліпшити положення країни в рейтингу глобальної конкурентоспроможності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ  НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ

 

Щорічний рейтинг конкурентоспроможності, що публікується Всесвітнім економічним форумом, невблаганно констатує успіхи країн на світовій економічній арені. Що стосується України, то найкращим місцем нашої країни в цьому рейтингу став номер 73 в 2007 року, а найгіршим - 89 в 2010. Очевидно, що повільне зростання все-таки спостерігається, проте слід зазначити і той факт, що в рейтингу з кожним роком враховується все більша кількість країн. З причини цього зауваження, зрозуміло, що невелике просування України вгору стає значнішим.

За визначенням Європейської економічної комісії ООН, для досягнення високого рівня конкурентоспроможності повинні виконуватися наступні умови(чи хоч би частина з них):

1) експортери зберігають  і збільшують свою долю на  зовнішніх ринках;

2) на продукцію з  високою доданою вартістю і  сучасні технології доводиться постійно зростаюча частка експорту;

3) зростає середня  питома вартість експорту країни. [20]

Для України найбільш актуальним буде підхід до підвищення рівня конкурентоспроможності через  поліпшення складових загального рейтингу.

Так, для усіх країн пострадянського простору інституціональні реформи стали найбільш важливими і складними. Якість громадських і приватних інститутів визначає здатність держави проводити реформи, які потрібні для поліпшення різних аспектів національної конкуретоспосбности. Це стає особливо важливим на тлі світової економічної кризи, коли національні економіки повинні уміти ефективно адаптуватися до нестабільних умов на глобальних ринках. Тому реформи, спрямовані на поліпшення якості інституціонального середовища, а саме посилення гарантій захисту прав власності, боротьба з корупцією, забезпечення незалежного і справедливого судочинства, підвищення ефективності державної бюрократії і поліпшення стандартів корпоративного управління, повинні стати ключовим пріоритетом для будь-якого українського уряду [21].