Концепції виникнення грошей. Роль держави у творенні грошей

Гроші повинні мати і таку властивість, як подільність. Для здійснення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу тощо. Щоб забезпечити таку властивість, виготовляються гроші різних номіналів — від малих до великих, а грошова одиниця ще ділиться на кілька однакових частин, як правило на 100. На цій підставі випускаються розмінні монети різних номіналів, що дає можливість при розрахунках розділити грошову одиницю на будь-які частини.

Ще однією властивістю  грошей є їх портативність. Вони мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися в повсякденному житті. З кожною новою формою, яку набували гроші в процесі історичного розвитку, їх портативність зростала. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші — банкноти та розмінна монета. Проте на цьому не закінчився процес удосконалення портативності грошей. Чекова книжка, що забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. А пластикові картки, які використовуються для переведення грошей по каналах електронного зв’язку, ще портативніші, ніж чекові книжки.

8. Сутність грошового обороту, його економічна основа та визначальні риси. Грошовий оборот на макро- і мікрорівнях.

Грошовий оборот – процес безперервного руху грошей для забезпечення відтворення і реалізації суспільного  продукту, розподілу і перерозподілу  національного доходу. Таке визначення грошового обігу трактує його з кількісної і якісної сторін.

Кількісна сторона характеризується обсягом усіх грошових платежів у народному господарстві. При цьому грошовий обіг охоплює і готівковий, і безготівковий рух грошей. Відмінність їх полягає лише в тому, що готівкові гроші переміщуються з рук платника в руки одержувача. Безготівкові грошові кошти переміщуються з рахунку платника на рахунок одержувача. Ця відмінність не змінює суті явища грошового обігу. В обох випадках він обслуговує реалізацію реальних цінностей.

Якісна сторона визначення суті грошового обігу полягає в тому, що рух грошей обслуговує переміщення реальної вартості. Це переміщення має реальний зміст. Воно зумовлене тим, що у ринковій економіці результати виробництва мають товарну форму. Рух ВВП має двоякий вираз: натуральний (натурально-речовинний) і грошовий. У процесі відтворення рух вартості у цих двох виразах проявляється, як самостійні процеси та вони нерозривно пов'язані між собою. У них спільна основа — вартість або цінність сукупного продукту.

Грошовий  обіг, який функціонує на макроекономічному  рівні, відрізняється від грошового  обігу, що функціонує на мікроекономічному  рівні, за двома напрямами.

1. За характером функціонування  і вираження вартості. На мікроекономічному рівні гроші служать однією з функціональних форм капіталу. Вони виступають складовою частиною капіталу і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Чим більшою масою грошових коштів володіє індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості “заробити” прибуток чи доход.

На макрорівні грошовий обіг обслуговує кругообіг суспільного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні, споживанні. Тому його називають суспільним грошовим обігом. Гроші тут не виступають функціональною формою і їх масу в обігу не можна вважати частиною багатства країни. Зростання маси грошей в обігу не збільшує сукупного капіталу суспільства.

2. За механізмом формування  грошової маси, необхідної для обслуговування обігу на мікроекономічному і макроекономічному рівнях. Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообігу індивідуального капіталу, тобто суб'єктів господарювання, значною мірою є у розпорядженні відповідного власника. Якщо їх недостатньо, то вони мобілізуються на грошовому ринку. Тобто, це його власні грошові кошти. Сукупний грошовий обіг обслуговується переважно також за рахунок наявної в обігу грошової маси.

Сукупний грошовий обіг — це не є механічна сума обігів грошей в межах індивідуальних капіталів.

9. Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту у їх взаємозв’язку.

Умовні припущення: - в  економічній системі панує приватна власність, і всі вир-чі ресурси є власністю сім-х госп-в; - самі фірми перебувають у власності сімей¬них господарств; - уряд одержує всі податкові над¬ходження тільки від сімейних господарств; - уряд має можливість забезпечити свої непокриті податками витрати позиченням грошей на внутрішньому грошовому ринку.

Маса грошей в обігу  повинна бути такою, щоб було достатньо  для реалізації ВВП. При збалансованому грошовому обороті потоки витрат = потокам ін’єкцій. Потоки витрат: заощадження(5), оплата імпорту(10), податки  уряду(4). Потоки ін’єкцій: держ закупки(9), експорт(11), інвестиції (6).

№10 - імпорт. №4 - Певна частина  національного доходу сплачується  уряду (податки). №5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок; №6 - кредити, одержані фірмами  у фінансових посередників; №7 - фірми  інвестують кошти на розширення вир-ва – витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей; №8 - До послуг грошового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. №12 - Одержана фірмами виручка; №11 - Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм; №13- зі світового ринку на внутрішній грошовий ринок надходить додатковий капітал. №14 - потік відпливу грошового капіталу за кордон; Поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування (потік 16).

10. Порядок балансування грошових потоків у окремих суб’єктів та на ринках.

Балансування грошових потоків  означає, що в кожному секторі  та кожному ринку сума вхідних  потоків має = сумі вихідних. Якщо потоки кожного сектору будуть збалансовані, то і грош. оборот в д-ві буде збалансованим.  Збалансування грошового обороту забезп-ся вирівнюванням двох ключових потоків – нац-го доходу та реалізації нац-го продукту. В процесі розподілу і використання національного доходу фрмуються 2 види гр-х потоків-втрат і ін'єкцій. Потоки витрат: заощадження, оплата імпорту, податки уряду. Потоки ін’єкцій: держ закупки,  експорт, інвестиції.В обсязі потоків відпливу зменшується використання сімейними господарствами національного доходу на внутрішньому ринку продуктів, що звужує можливості реалізації виробленого національного продукту. В обсязі потоків припливу збільшується надходження грошей на внутрішній ринок, вони неначебто повертаються в основне русло свого руху, що розширює можливості реалізації національного продукту. Якщо обсяги потоків відпливу і припливу грошей будуть урівноважуватися, то потоки національного доходу і реалізації національного продукту збалансуються. Проте урівноваженість потоків відпливу і припливу грошей автоматично не забезпечується. Досягається тільки через механізм грошового ринку. Цей механізм виконує дві важливі для урівноваження вказаних потоків функції: 1) трансформує заощ-ня сім-х госп-в у нові види платоспроможного попиту (фірм та урядових структур); 2) коливання попиту і пропозиції грошей зумовлюють відплив зайвих грошей на світовий ринок або при-плив їх зі світового ринку у випадку дефіциту пропозиції грошей. Щоб потоки витрат= ін’єкціям необх.: 1) збалансув. експорту і імпорту. 2) заощ = інвест; 3) податки = держ закуп.

11. Структура грошового  обороту за формою платіжних  засобів та за економічним  змістом.

В залежності від форми  платіжних засобів грошовий оборот поділяється на готівковий і безготівковий. Характерним для руху грошей, що обслуговує ек-ні відносини, є:

• еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає  покупець продавцеві, переміщуються  продукти рівновеликої номінальної  вартості;

• безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

• прямолінійність, яка виявляється  у постійному віддаленні грошей від  того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

За ек. змістом грош. оборот поділяють на:

-грошовий обіг, в умовах якого гроші здійснюють безповоротній, але еквівалентний рух, так як обслуговують купівлю-продаж товарів та послуг; -кредит, за якого гроші обслуговують перерозподіл вартості, при цьому рух коштів є нееквівалентним, але здійснюється при умові повернення;

-фінанси, де гроші обслуговують створення, розподіл, використання централізованих фондів та бюджетних коштів, при цьому рух грошей є нееквівалентним, безповоротнім.

12. Грошова маса: сутність, склад,, розміщення та фактори зміни обсягу та структури.

Маса грошей – це сукупність всіх грошей, якими володіють економічні суб‘єкти на певний момент часу (всі гроші). Для  визн. обсягу та стр-ри ГМ застос. відповідний набір грош. агрегатівГрошовий агрегат – сукупність чи угрупування грошей в залежності від їх ліквідності. В Укр. Виділяють 4 грош.  агрегати :М0=готівка (поза банківською системою), М1=М0+ поточні рахунки, М2=М1+ гроші на строкових рахунках, М3=М2+ трастові операції.

Грошова база – всі готівкові гроші (в касах банку і позабанкові) + кошти комерційних банків на кореспондентських рахунках в НБУ. Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання — динаміка руху обсягу та структури.У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями: - за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності; - за формою грошових засобів (готівкові, депозитні); - за розміщенням у суб’єктів грошового обороту;  за територіальним розміщенням та ін.

13. Характеристика грошової  бази та грошових агрегатів  як вимірників грошової маси.

Грошовий агрегат - сукупність чи угрупування грошей в залежності від їх ліквідності.

М0=готівка (поза банківською  системою)

М1=М0+ поточні рахунки

М2=М1+ гроші на строкових  рахунках

М3=М2+ трастові операції

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка  в касах банків сюди не входить. Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання. Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках. Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків. Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.За змістом ГБ- це показник резервних грошей банк-ї. с-ми, на основі якого форм. заг. маса грошей, що є в обігу. ГБ= Гвип+ Грез., де Грез.- сума гро. коштів ( резервів), які є на кореспонд. рах-х банків у ЦБ. Г вип.- сума готівки , випущекна ЦБ і не поверн. в її фонди.Перший елемент (Гвип) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату МО — більший на суму готівки в касах банків. Другий елемент (Грез) грошової бази відрізняється і якіс¬но, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів МІ, М2, МЗ. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів — це зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку(за рахунок Грез), так і за рахунок створення грошей  самими ком-ми банками.

14. Швидкість обігу грошей, сутність, порядок визначення, чинники  зміни та роль.

Швидкість обігу грошей –  це частота переходу грошей від одного економічного суб‘єкта до іншого; характеризує частоту з якою кожна одиниця  наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів  і послуг за певний період. Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V= PQ/V де  V — швидкість обігу грошей; P — середній рівень цін на товари та послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період. Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонапрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи — ті, що діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо. Основні чинники другої групи - розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо. Вплив на швидкість обігу грошей з боку товарної пропозиції визначається головним чином інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує: змінами обсягу, структури й ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвитком ринкових зв’язків, збалансованістю ринку та ін. Певний вплив на швидкість грошового обігу справляє розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі (оптової і роздрібної), банківської справи (зокрема автоматизації безготівкових розрахунків), ринку цінних паперів тощо. Поліпшення справ на кожному з цих напрямів сприяє прискоренню доставки товарів від продавця до покупця і передачі грошей від платника до їх одержувача. Швидкість обігу грошей, як і їх маса, впливає на економічні процеси не своєю абсолютною величиною, а її зміною протягом певного періоду — прискоренням чи уповільненням. Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки: збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит (прямопропорційно) і на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу.

15. Рівень монетизації  економіки як макроекономічний  показник. Вплив інфляції на цей  показник.

Проблема монетизації  бюджетного дефіциту полягає у пошуку гр. коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного з-нодавства, насамперед податкового. Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами: