Концепції виникнення грошей. Роль держави у творенні грошей

Депозитні гроші : трансакційні чекові депозити, строкові вклади, електронні депозити.

Причини демонетизації золота:

• Недостатні запаси золота в природі,
• Великі витрати на виготовлення та обігу грошей,
• Стабільна вартість і неможливість впливати на неї з боку держави.

 

4. Сучасні гроші. “Класична “ та сучасна банкнота. Депозитні, електронні гроші, квазігроші.

Сучасні кредитні гроші не виконують функцію засобу утворення  скарбів тому, що не мають власної  вартості. Вони можуть виконувати лише функцію нагромадження, яка виникла  на базі функції утворення скарбів. Нагромадження розглядається як необхідна умова розвитку товарного  виробництва. Для того, щоб придбати засоби і предмети праці, капіталізувати прибуток для розширеного виробництва  підприємець повинен нагромаджувати частину прибутку у вигляді грошей. Нагромаджують гроші і населення  для покупки необхідних товарів  та послуг.

Сучасні гроші є засобом  обміну й мірилом вартості, а також  засобом збереження вартості і законним платіжним засобом. Цю останню властивість  грошам надає держава, яка через  своє законодавство та спеціальні інститути  взагалі керує грошовим обігом країни. 

Гроші можуть мати свою власну цінність (товарні або металеві) і цінність похідну від функцій, що їх вони виконують ¾ кредитні гроші. Функцію нагромадження гроші  можуть успішно виконувати тільки при  збереженні їх вартості тобто при  незмінному загальному рівні цін. 

Гроші мають свою специфічну форму прояву. Тому в господарській  практиці назву грошей можуть носити: національні грошові знаки; іноземна валюта; запаси на банківських рахунках (депозитні та електронні гроші); кошти витраченні на придбання цінних паперів; боргові зобов¢язання, які використовуються для платежів тощо. Аналіз функцій грошей вимагає розгляду не тільки кожної функції зокрема, але і їх разом як єдиного цілого. У сукупності вони забезпечують реальний рух грошей тобто функціонування грошової маси.

Кредитні  гроші – неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. Основні форми кредитних грошей є паперові гроші, монета, депозитні гроші, електронні гроші. Залежно від статусу емітента виділяють казначейські та банківські гроші. Банкнота – простий вексель емісійного банку. Характерними ознаками класичної банкноти: випуск її емісійним банком замість комерційних векселів, обмін на золото за першою вимогою власників, подвійне забезпечення: золото - золотим запасом банку і товарне -комер. векселями, які перебували у портфелі банку. Подвійне забезпечення гарантувало їй надійність, сталу вартість, надійний обіг та високу еластичність обігу. Через забезпечення комерційними векселями досягалося саморегулювання обігу банкнот. Так було до  1933 року, коли банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості - розмін на золото.  До того ж в сучасних умовах  зазнав деформації механізм автоматичного регул. Емісії банкнот на основі вексельного забезпечення. Поряд з комерційними стали використовуватися казначейські векселі та облігацій держ. позик для забез. Випуску банкнот. Головні її ознаки та переваги в тому, що на покриття витрат держави вона випускається  через кредитування під боргові зобов.казначейства. Це значить ,що держава може брати участь в емісійному механізмі на рівні з комерційними підприємствами, якщо зможе погасити свої борги емісійному банку Центральний банк через регулювання портфелю цінних паперів може впливати на масу банкнот. Депозитні гроші – різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів в банках. Використовуються для платежів у безготівковій формі. Приводяться в рух за допомогою чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо. Квазігроші – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена і істотно відхиляється від стандартних форм. Формами є чек та вексель. Електронні гроші – одиниця вартості, яка зберігається на електронному пристрої, приймається як засіб розрахунку, і є грошовим зобов’язанням емітента.

5. Вартість грошей. Чинники, що впливають на вартість повноцінних і неповноцінних грошей.

В теорії грошей існують  різні погляди на визначення вартості грошей. Коли гроші були повноцінними вони мали споживну та мінову вартість. Тобто їх вартість  визначалася вартістю матеріалу, з якого вони виготовлені. Їх купівельна спроможність могла відхилятися від реальної, але незначно. Зараз, коли функціонують неповноцінні знаки вартість їх є лише міновою. Внутр. реальної вартості сучасні гроші не мають.

Сучасна світова економічна думка розрізняє два аспекти в питанні про вартість грошей: вартість грошей як грошей та вартість грошей як капіталу.  Гроші як капітал набувають своєї вартості під впливом попиту і пропозиції, і виступає вона у формі процента.  Вартість грошей як грошей  формується безпосередньо у сфері їх обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх набуває форми купівельної спроможності. Якщо збільшується маса грошей в обігу – збільшується і платоспроможність населення та господарюючих суб’єктів. Внаслідок цього ростуть і ціни, що призводить до зменшення мінової вартості грошей. Якщо підвищується виробництво товарів, а маса грошей в обігу залишається незмінною то ціни на товари в таких умовах будуть зменшуватися. Таким чином вартість грошей залежить від зміни ціни і визначається купівельною спроможністю грошей.

Купівельна спроможність грошей  - це кількість товару яку  можна придбати на одну грошову одиницю.

6. Функції грошей, їх характеристика, історичний процес розвитку. Відмінності в вітчизняній та іноземній літературі, щодо кількості функцій грошей.

Функції грошей — це процес обслуговування руху вартості у суспільному  відтворенні. Питання про функції грошей вважається одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не лише трактування окремих функцій, але і їх кількості. Дискусії ведуться між представниками різних теоретичних напрямів і всередині кожного з них. Так, більшість представників марксистської теорії грошей визнає такі їх п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. Водночас виявляються розбіжності щодо трактування кожної з них. Досить помітні розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистської теорії. Більшість з них визнає лише три функції:

засобу обігу, засобу збереження вартості, одиниці рахунку.

 

Гроші як міра вартості – гроші виражають вартість товарів, шляхом надання їм кількісного виразу у вигляді ціни.

Слугують еквівалентом вартості всіх товарів. Виступають як: - засіб  вираження вартості, - засіб представлення  одиниці вартості.

 Вираження і вимірювання вартості товарів не може відбуватися іншим способом як порівнюванням її з товаром, що служить загальним еквівалентом. Лише через кількісне визначення в одиницях товару — еквівалента відбувається вимірювання вартості товарів. Грошова одиниця, що застосовується для вимірювання та порівнювання вартості різних товарів і послуг, являє собою міру вартості. В умовах золотомонетного стандарту масштаб цін — це кількість металу, що була прийнята в певній країні за грошову одиницю і служила засобом для вимірювання цін всіх товарів. В умовах демонетизації золота і запровадження нерозмінних грошових знаків на золото масштаб цін — це рахункова одиниця, яка відображає вартість товарної маси в грошах.

З масштабом цін безпосередньо  пов'язані такі поняття, як девальвація і ревальвація.

Девальвація — це офіційне зниження курсу грошової одиниці.

Ревальвація — це збільшення курсу грошової одиниці щодо валют

інших країн.

 

Гроші як засіб обігу: гроші слугують посередником в обміні.

Роль грошей у цій функції тимчасова. Виконавши функцію обміну, гроші переходять від одного суб'єкта до іншого. Самі гроші залишаються в обігу, а товари після обміну виходять з нього.

Для виконання функції  засобу обігу необхідні реальні і сталі гроші. В обігу завжди перебуває певна маса грошей, якій протистоять товарні маси, що підлягають реалізації.

Тобто

М = рі • qі, де М — кількість грошей в обігу;

рі — ціна товару;

qі — кількість і-го товару.

 

Гроші як засіб  платежу

У цій функції гроші  обслуговують погашення різноманітних  боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин в процесі  виконання фінансово-господарської  діяльності. Історично функція грошей, як засобу платежу, випливає з товарообігу. її поява була зумовлена продажем товарів у кредит. Оскільки при  цьому виникає борг, то його погашення  відбувається у формі без еквівалентного руху грошових коштів. У функції  засобу платежу виступають інші гроші, відмінні від засобу обігу. їх відмінність  зумовлена фактором часу, який відділяє реалізацію товару в борг від здійснення платежу в рахунок погашення  заборгованості. За час між отриманням товару і його оплатою можуть змінитися  вартість і форма грошей, боржник, кредитор тощо. Тому вартість платежу  не завжди еквівалентна вартості товарів, реалізованих в борг, або вартості грошей, що були надані в борг. У розвинутій економіці гроші, як засіб платежу, обслуговують більшу частину всього економічного обігу.

Гроші, як засіб платежу, відрізняються від грошей, як засобу обігу,

тим, що вони лише завершують акт купівлі-продажу. Вони не виступають посередником при купівлі-продажу. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші.

 

Гроші як засіб  нагромадження. У цій функції гроші обслуговують нагромадження вартості в процесі фінансово-господарської діяльності юридичних і фізичних осіб. Виникнення цієї функції грошей стало можливим тоді, коли товаровиробник виявився здатним частину виручки від реалізації товарів у грошовій формі не витрачати на придбання інших споживчих вартостей, необхідних для виробничого чи особистого споживання, а відкласти на майбутнє, тобто зберегти їх.

В сучасних умовах розвитку суспільства здійснюється нагромадження скарбів у формі дорогоцінних металів, золотих монет, предметів розкоші (естетична форма скарбу) тощо. Великі золоті запаси зберігаються в державних скарбницях, центральних банках, міжнародних валютно-кредитних центрах і у приватних осіб. Сфера функціонування грошей, як засобу нагромадження вартості, зумовлена потребами розширеного відтворення і обігом капіталу, має конкретну мету і є відносно короткостроковою. Це зумовлено тим, що тут гроші виконують свою функцію у формі знаків вартості.

 

Світові гроші. У цій функції гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обігу і забезпечують проведення взаємовідносин між країнами. Світові гроші виконують такі функції:

— міжнародного платіжного засобу;

— міжнародного купівельного засобу;

— засобу перенесення багатства  з однієї країни в іншу.

За своєю сутність світові  гроші повторюють всі функції, що властиві грошам на внутрішньому ринку. Це дало підстави взагалі не виділяти світові гроші в окрему групу економічних відносин і не визначати їх функції. Але якщо б усі національні гроші були вільно конвертовані, то потреба у виділенні їх окремої функції відпала б.

 

7. Якісні властивості грошей, їх характеристика.

• Стабільність вартості
• Економічність
• Тривалість користування
• Однорідність
• Подільність
• портативність  

Базовою властивістю грошей, наявність якої робить певний предмет  здатним виконувати функції грошей, є стабільність вартості. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагромадження вартості. Такі гроші перетворюються в гальмо економічного розвитку, оскільки кредитори перестають надавати позички через ризик втрати позиченої вартості, а інвестори з тієї самої причини перестають накопичувати вартість у грошовій формі. Головним механізмом вирішення завдання стало регулювання попиту і пропозиції грошей на фінансових ринках, зокрема їх кількості в обороті, зусиллями уповноважених державою органів, насамперед центрального банку. Підтримання постійно стабільної вартості грошей стало в нових умовах одним із центральних економічних завдань сучасних держав.

 

Важливою властивістю  грошей є їх економічність, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Поки гроші були повноцінними, вирішити це завдання було неможливо, оскільки зниження витрат на забезпечення обороту грошима мало об’єктивну межу, що визначалася внутрішньою вартістю металу, з якого вони виготовлялися. Це послужило ключовою причиною демонетизації золота і появи неповноцінних грошей. Але й після цього вимога економічності грошей не була знята. Виготовлення банкнот та неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв’язку з чим готівка в обороті поступово замінюється безготівковими (депозитними) грошима. Але забезпечення обороту такими грошима вимагає теж певних витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію міжбанківських розрахунків тощо). Для скорочення цих витрат рух депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій.

   Незважаючи на  інтенсивне розширення сфери  використання депозитних, у тому  числі електронних, грошей, жодна  з країн не може зовсім відмовитися  від готівки.

Важливим способом забезпечення економічності готівки є довгостроковість її використання, яку можна вважати ще однією властивістю грошей. Цю властивість мали повноцінні гроші, а зараз мають готівкові гроші. Щоб забезпечити довгострокове використання грошей, їх виготовляють з надміцного, зносостійкого паперу, а деякі купюри виготовляють не тільки з паперу, а й у вигляді монет.

 

Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Але не всі ці форми її забезпечують. Особливо гостро питання однорідності вирішувалося, коли носієм грошей виступали звичайні товари (худоба, хутра, дорогоцінності тощо), оскільки кожний екземпляр таких грошей істотно відрізнявся від інших. Золоті монети стали однорідними, взаємозамінюваними. Кількісно однакова сума їх в усіх випадках представляла однакову цінність. Проте однорідність і золотих грошей могла порушуватися, якщо поряд із золотою монетою в обороті була срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок неблагородних металів чи мали різний ступінь зношеності. В усіх цих випадках учасники обороту старалися притримати більш якісні гроші і розплачувалися менш якісними, унаслідок чого гірші гроші витісняли з обороту кращі. З переходом до неповноцінних грошей проблема однорідності їх не була знята повністю, хоч на поверхні нібито всі такі гроші видаються однаковими. Надійність депозитних грошей теж не однакова, оскільки кожний банк має свій рівень ліквідності і фінансової стабільності. Отже, при неповноцінних грошах виникає тенденція, витіснення гірших грошей кращими — безготівкових грошей готівкою, національних грошей, що знецінюються, іноземною вільно конвертованою валютою.