Класифікація витрат та використання різних методів для визначення функції витрат

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування  прибутку ґрунтуються на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв’язку з обсягом виробництва. Ми вже з’ясували, що за цією ознакою всі витрати поділяються на постійні і змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами:

1) графічним, побудовою  графіка критичної точки обсягу  реалізації продукції (обсягу  продажу);

2) за допомогою формули норми беззбитковості.

Точка беззбитковості (Break-Even Point) - Об'єм або рівень операцій, при  якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового  прибутку або нульових збитків.

Точка беззбитковості є  одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів (випуску) зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства.

Аналіз беззбитковості проекту дозволяє виявити залежність розміру прибутку від визначальних факторів: обсягу продажів, зміни ціни продукції, видатків на будівництво  підприємства цін на сировину і т.і. Ця інформація з урахуванням бажаного інтервалу значень цін продажу, видатків підприємства і т.і. може використовуватися для оцінки інвестиційного проекту й інвестиційного ризику.

Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:

Q = F/(P — V),

де Q — точка беззбитковості (обсяг продажів); F- сума постійних видатків; Р- ціна за одиницю продукції;

V- змінні видатки на  одиницю продукції.

Так само точку беззбитковості можна визначити графічним методом, будуючи графіки видатків і продажів.

В менеджменті також  використовується аналіз беззбитковості. Розміри прибутків і збитків організації значною мірою залежать від обсягів продажу її продукції. Саме для того, щоб з’ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції організації, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості. Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції організації повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли організація не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати орагнізація, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме організації прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що організація нестиме збитки. Для визначення точки беззбитковості необхідно знати: - ціну продажу одиниці продукції організації; - прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції; - загальні операційні витрати. Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою:

Тб = Зов / Цоп – Вп , де Тб – точка беззбитковості;

Зов – загальні операційні витрати організації;

Цоп – ціна одиниці  продукції організації;

Вп – прямі витрати  на одиницю продукції.

Якщо проект передбачає реалізацію не одного, а декількох  видів продукції, то точка беззбитковості визначається у грошовому виразі за формулою:

Q = F/Km

Km = GM/R

GM = R-С

де Q — точка беззбитковості (обсяг продажів);

F- сума постійних видатків;

Km - коефіцієнт валової маржі;

GM - валова маржа; 

С - змінні видатки на загальний обсяг виробництва;

R - виручка

Q = (F*R)/(R-C)

Важливо при плануванні беззбитковості враховувати ще й  такі взаємозв’язки:

1. При зміні змінних витрат зміщується сума покриття (різниця між чистим доходом і змінними витратами) та точка беззбитковості.
2. При зміні постійних витрат зміщується точка беззбитковості, але не сума покриття.
3. Зміна цін також впливає на величину суми покриття і величини в точці беззбитковості, але більшою мірою, ніж зміна змінних витрат;
4. Ціни продажів та змінні витрати впливають тільки на величину суми покриття.
5. Якщо змінні та постійні витрати змінюються одночасно, то це призводить до великого зміщення точки беззбитковості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ  СУЧАСНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ПОВЕДІНКИ  ВИТРАТ

3.1. Шляхи удосконалення витрат

В основі аналізу  витрат підприємства лежить спроба забезпечити  всебічною інформацією про фінансово-економічні результати, які підприємство досягнуло  протягом певного часу з метою оптимізації управлінських процесів та подальшого впровадження раціоналізаторських рішень, з метою пошуку резервів економії витрат.

Одним з перших кроків на шляху побудови ефективної системи аналізу і оцінки витрат є вибір постатейної чи поелементної системи калькуляції витрат. Наступним кроком можна назвати визначення відхилення планових показників від фактичних, а також порівнюючи показники минулого року з нинішнім, в свою чергу оцінюючи виявлені відхилення в той чи інший бік. Другий крок розглядається також в контексті аналізу та оцінки відхилень виконання бюджетів витрат, як сировини і матеріалів, так і адміністративних та збутових витрат. Про третій крок можна говорити, як про аналіз та оцінку собівартості по кожному окремо взятому виду продукції, так звані загальні калькуляції, які містять усі складові для формування ціни виробу, та можуть бути основою для розрахунку витрат на 1 грн. товарної продукції. В кінцевому підсумку визначається рівень витрат, який притаманний саме цьому підприємству. Таким чином, останній крок - це визначення впливу вище прорахованого рівня витрат на фінансово-господарський стан підприємства. Останній крок і є тією метою, яку прагнуть досягти створюючи таку складну багаторівневу систему аналізу та оцінки витрат підприємства.

Кожен з вище перерахованих кроків є незамінним і лише послідовне їх дотримання гарантує певний результат аналізу і оцінки рівня витрат на належному рівні. Велика кількість факторів, що впливають  на фінансовий результат потребують додаткової уваги з боку керівництва, оскільки вже на етапі планування витрат можуть виникнути суттєві неточності, які завадять виконати бюджети витрат підприємства.

Наступним кроком є планфактний аналіз рівня витрат, порівнюючи суми запланованих і фактичних витрат, можна визначити відхилення в бік зменшення чи збільшення. Цей аналіз порівняння дасть змогу говорити про фактори, які спричинили зростання чи навпаки зменшення в розрізі усіх видів рівня витрат. Зокрема аналіз план/факту дає можливість оцінити ефективність прийнятих управлінських рішень, щодо оптимізації витрат, використання нових відкритих резервів економії витрат та різних раціоналізаторських підходів у виробничо-господарській сфері підприємства, серед яких інновації, сучасні технології та винаходи виробничо-обслуговуючого персоналу, правильне використання простору під виробними ділянками, зміна обсягу та структури виробництва продукції, автоматизація процесу виробництва, оптимізація виробничих операцій, які виконує персонал під час випуску продукції, належне планування робочого часу персоналу та інше.

Кожний фактор має чіткий арифметичний розрахунок, з метою виявлення їх впливу на кінцевий результат фінансово-господарської  діяльності підприємства. Окрім того, що є чітко розроблені алгебраїчні  формули розрахунку впливу, серед великого різноманіття методів економічного аналізу зможемо вибрати такий метод, який цілком виконає всі поставлені завдання. Отже, такими методами можуть бути: метод ланцюгових підстановок або метод абсолютних різниць, в залежності від того яка мета лежить в основі аналізу витрат, який необхідно зробити.

Останнім  елементом системи аналізу та оцінки витрат підприємства є складання  калькуляцій кожного окремо взятого  виду продукції. Варто також акцентувати  увагу на постатейному аналізі витрат, тобто аналізі кожної окремої статті.

Торкнувшись аналізу і оцінки рівня виробничих витрат, необхідно повернутися до питання їх нормування. Порівняння норми і факту використаних матеріалів - це перший крок при оцінці рівня витрат, оскільки в разі виявлення значних відхилень будуть з'ясовуватися причини цих перевитрат під час виробництва того чи іншого виду продукції. Окрім аналізу стосовно кількості матеріалів варто також зупинитися на порівняні цін за якими придбані матеріали протягом цього періоду відносно попереднього. Таким чином, ми чітко встановимо причини, за яких відбулися зміни рівня цих статей витрат.

Аналіз і  оцінка відхилень мають бути комплексні, тобто повинні бути прораховані  відхилення, як в більший, так і  в менший бік. Наступним кроком є  обчислення суми всіх виявлених відхилень по видам матеріалів, яка може бути як додатною, так і від'ємною. У загальному підсумку буде видно результат впливу факторів, таким чином якщо сума відхилень є додатною, тоді будемо говорити про економію, але якщо сума відхилень є від'ємною, тоді будемо говорити про перевитрати.

Наступним важливим кроком в аналізі витрат є оцінка витрат на оплату праці. З метою достовірної  оцінки зміни рівня витрат на оплату праці, варто розглянути, яким чином  згрупований персонал підприємства, виділити ознаку за якою виділені категорії персоналу, та на основі виділених груп окреслити ті фактори, які впливають на розмір заробітної плати саме тих груп персоналу, які виділені на підприємстві. Зазвичай три основні фактори впливають на розмір заробітної плати по підприємству - оклад, розряд робітника та кількість відпрацьованих годин. Окрім цих основних факторів є ще інші фактори, які також можуть вплинути на розмір заробітної плати по підприємству. Серед них: лікарняні, відпустки, учбові відпустки, відпустки за свій рахунок та інші згідно трудового законодавства соціальні стандарти, які роботодавець гарантує персоналу.

Аналізуючи  рівень заробітної плати варто торкнутися показників продуктивності праці, бо орієнтиром окрім тарифу та розряду, повинно бути ще кількість виробленої продукції кожним окремо взятим робітником на своїй ділянці.

Різна кількість  факторів, які впливають на величину, як виробничих витрат, так і оплати праці, кожен з цих факторів має  арифметичне обчислення, зокрема  цілий ряд формул, які вираховують відхилення, що спричиняє той чи інший фактор. Такий аналіз є однобічним, оскільки в сучасних економічних умовах жодний з елементів, який досліджується не є сталим і може змінюватися, виходячи з цього буде важко виконувати факторний аналіз, оскільки кілька факторів можуть змінюватися відразу, а не поступово один за одним, як це передбачається в більшості методик дослідження впливу відхилень на кінцевий результат. Ці зауваження необхідно врахувати під час відслідковування змін розміру того чи іншого виду витрат, оскільки на ці зміни паралельно впливають кілька факторів, а не зміна одного.

Третім кроком в аналізі витрат є аналіз так  званих накладних витрат підприємства, тобто це загальновиробничі витрати, адміністративні, збутові, фінансові та інші види витрат підприємства. Ці види витрат не відносяться до виробничої собівартості продукції, а стосуються собівартості реалізованої продукції, тому мають безпосередній вплив на ціну виробу. Також розмір адміністративних, збутових та фінансових витрат не залежить від кількості виробленої продукції. При виявлені змін обсягу виробництва розмір вище перерахованих витрат лишається на тому самому рівні, що і при запланованому обсязі виробництва. Окрім впливу, якій мають накладні витрати на ціну виробу, безумовно від їх розміру залежить фінансовий результат підприємства, величина чистого прибутку, яке підприємство одержить за підсумком своєї діяльності.

Значної уваги  потребують загальновиробничі витрати, оскільки не можуть прямо відноситися  до виробничої собівартості, але в той самий час в певній мірі залежать від обсягу виробництва продукції на підприємстві.

Таким чином, різна природа впливу та природа  залежності накладних витрат від  обсягу виробництва окреслюють особливості  управління, аналізу і оцінки цих видів витрат. Бездумне скорочення розміру накладних витрат до мінімального рівня може зашкодити діяльності підприємства загалом. Різке зниження рівня адміністративних і збутових витрат може привести до падіння обсягів реалізації продукції, в свою чергу, підприємство не отримає запланований дохід, що призведе до неочікуваних негативних наслідків в діяльності підприємства, тому в першу чергу стоїть питання про пошук золотої середини, так званого оптимального рівня цих видів витрат, за якого не буде значних перекосів в той чи інший бік. При різкому зменшенні накладних витрат може впасти рівень якості обслуговування клієнтів, мотивація персоналу під час виконання своїх функцій, знизиться рівень продуктивності праці, оскільки процеси автоматизації праці уповільняться та інші негативні наслідки, які очікуватимуть підприємство у майбутньому. Підприємство нормально функціонуватиме за оптимального рівня накладних витрат, але у випадку якщо рівень витрат не буде в кілька разів перевищувати виробничу собівартість виробів, то такий великий розмір витрат не може бути цілком відшкодованим за рахунок ціни, та й ціни, в яких закладено велику частку накладних витрат не будуть конкурентними на ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Система обліку витрат у вітчизняній та зарубіжній практиці

Інформаційні потреби  апарату управління компанії набагато перевищують відповідні потреби  будь-якого іншого споживача інформації про справи компанії. Керівництво  несе відповідальність за організацію, забезпечення діяльності компанії, її результати, управління ресурсами. Для здійснення своїх функцій апарату управління необхідно володіти більш докладною інформацією, ніж та, яку забезпечує фінансовий облік.

Управлінський облік (management accounting) розширює та поглиблює фінансовий і є основною системою комунікації всередині підприємства. Цей облік є внутрішнім (internal). Його мета - забезпечити інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих цілей.

Американською асоціацією бухгалтерів сформульовано таке визначення управлінського обліку: "Управлінський облік - це процес ідентифікації інформації, обчислення і оцінки показників та надання даних користувачам інформації для вироблення, обґрунтування І прийняття рішень". Це процес всередині організації, який забезпечує управлінський апарат інформацією, яка використовується для планування, контролю й прийняття управлінських рішень.