Класифікація основних економічних змінних відповідно до їх циклічних властивостей

     С – субсидії;

Наступний показник сукупного обсягу виробництва – валовий національний продукт (ВНП). Він обчислюється за формулою:

ВНП = ВВП + Надходження за фактори з-за кордону – Платежі за фактори решті світу

До 90-х років ХХ століття ВНП вважався основним макроекономічним показником держави.

Показники ВВП і ВНП країни зазвичай мають невелику різницю, проте іноді бувають винятки коли один з показників набагато перевищує інший.

Щоб отримати річний обсяг виробництва, який іде на споживання і на приріст капіталу, обчислюють чистий внутрішній продукт. ЧВП допомагає визначити річний обсяг виробництва товарів і послуг, який національна економіка зможе спожити, не скорочуючи виробничі можливості майбутніх періодів. Він обчислюється за формулою:

ЧВП = ВВП – А

де А – амортизаційні відрахування.

Показник національного доходу (НД) країни розраховується за такою формулою:

НД = ВНП — А — Непр. податки

де А – амортизаційні відрахування;

     Непр. податок – непрямий податок на бізнес;

Національний дохід можна також прямо одержати додаванням усіх факторних доходів резидентів — заробітної плати, ренти, процента та прибутку. Розмір НД залежить від кількості працездатного населення, рівня продуктивності та інтенсивності праці.

Особистий дохід (ОД) можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Він розподіляється на споживання, заощадження і сплату податків:

ОД = НД- ВСС-ППК-НПК+ТП

де ВВС - внески на соціальне страхування;

     ППК – податок на прибуток корпорацій;

     НПК – нерозподілений прибуток корпорацій;

     ТП – трансфертні платежі.

ОД громадян в економічному плані виступає у формі сімейних доходів групи осіб, пов'язаних родинними відносинами і спільним господарюванням.

Велике значення в макроекономічному аналізі має показник безподаткового доходу (БД). Він обчислюється як різниця між особистим доходом і особистими податками:

БД = ОД – ОП

де ОП —особисті податки (прибутковий податок, податки на особисте

     майно, на спадщину та ін.).

Другою важливою сферою макроекономіки є сфера зайнятості. Основним показником цієї сфери є показник рівня безробіття. Для обчислення цього показника все населення у віці від 16 років поділяють на зайнятих, безробітних та тих, що не належать до робочої сили. Зайняті та безробітні утворюють робочу силу.

Рівнем безробіття називають відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили, що виражене у відсотках:

Б´ =

де Б´ - рівень безробіття;

     Б – безробітні;

     З – зайняті;

Вважається що ринок безробіття знаходиться у нормальному стані коли рівень безробіття не перевищує 5,5% – 6%.

Іншим статистичним показником, що характеризує рівень зайнятості є коефіцієнт участі в робочій силі – він обчислюється як відношення робочої сили до дорослого населення країни:

Коефіцієнт участі у робочій силі =

Коефіцієнт участі у робочій силі показує яку частку від загальної кількості робочої сили становить доросле населення країни.

Також, для характеристики зайнятості населення використовують безпосередньо рівень зайнятості. Його визначають як відношення к-ті зайнятих до населення у працездатному віці у відсотках:

Рівень зайнятості =

Крім того, слід зазначити, що ринок праці знаходиться у збалансованому стані як що існують наступні види безробіття:

-         фрикційне;

-         структурне;

-         циклічне;

-         сезонне;

-         інституціональне;

-         вимушене.

Аналіз економічних показників сфери зайнятості дає можливість оцінити втрати від неповного використання ресурсів праці внаслідок безробіття.

              Важливою сферою в макроекономіці є сфера цін. Її характеризують такі показники як продовольчий кошик, темп інфляції та індекс цін.

              Продовольчий кошик характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Він використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету, виходячи з вартості споживчого кошика у діючих цінах. Споживчий кошик служить також базою порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання. Споживчий кошик розраховується за такою формулою:

Продовольчий кошик =

              де - ціна товару;

                  - кількість товару;

              Іншим показником рівня цін є темп інфляції – це відношення загального рівня цін поточного часу до його значення в попередньому (базовому) періоді. Визначається у процентах за місяць, квартал, рік:

Темп інфляції =

Найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни є індекс цін. Він використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення. Індекс цін розраховується за такою формулою:

×100%

              Саме індекс цін показує як змінилися ціни в порівнянні з попередніми роками.

              Показником що відображає торгівельний баланс країни є її чистий експорт. Він може бути як від’ємною, так і додатною величиною. Для країни, зрозуміло, краще коли ця величина додатна – це означає що її експорт переважає над імпортом, і як висновок економіка розвивається. Для розрахунку ЧЕ застосовують таку формулу:

ЧЕ = Е – І

              де Е – експорт товарів та послуг;

                   І – імпорт товарів та послуг;

              Розрахунок даних показників дозволяє проаналізувати стан економіки держави. Всі вони взаємопов’язані і певною мірою впливають один на одного. Отже лише провівши їх комплексний аналіз можна судити про національну економіку країни загалом.

Розділ 2.              Економічні цикли. Макроекономічні показники під час цих циклів.

2.1.             Економічні цикли.

Важливою особливістю економіки, яка спирається на ринкові відносини, є її нестабільність. Процес виробництва передбачає безперервність розвитку, що характеризується коливанням економіки. Проте ці коливання відбуваються не хаотично, а в формі економічних (ділових) циклів.

Циклічний розвиток економіки – закономірне явище господарського життя, форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого.

Циклічність можна розглядати як один із способів саморегулювання ринкової економіки. Оскільки характерна риса циклічності – рух не по колу, а по спіралі, вона є формою прогресивного розвитку економіки.

Є кілька визначень економічних циклів. Наведемо декілька прикладів:

      Економічний цикл - це рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку наступної економічної кризи.

      Економічний цикл – це рух економіки від рівноваги до рівноваги.

      Економічний цикл – це періодичне повторення росту та спаду економічних показників.

              Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).

              В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці ек. циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

1) економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану рівноваги;

2) цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна рівновага не розглядається як норма до якої повинна прагнути економіка в процесі коливань;

3) ряд теорій не визнають закономірно періодичність циклу.

              Основними ознаками, які характеризують економічні цикли є їх тривалість, а також рушійні сили цих циклів, які зумовлюють генезис та і механізм його походження. Взявши до уваги всі вище перечислені фактори розрізняють такі цикли:

1. Приватні господарські цикли (1-2р.), що існують у зв’язку з коливанням інвестиційної активності.

2. Цикли Китчена (3-5р.), що обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальнихцінностей на підприємствах.

3. Цикли Джаглера (7-11р.). Це середнє коливання ділової активності як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів.

4. Цикли Кузнєцова (20р.). Рушійними силами є зрушення у відтворюваній структурі виробництва.

5. Цикли Кондратьєва (40-60р.). Великі коливання ділової активності рушійною силою яких є радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова.

6. Вікові циклічні коливання.

Принциповим є питання про причини циклічних коливань. До найбільш значних причин можна віднести:

1)  великі технічні нововведення, які з’являються нерегулярно і зумовлюють коливання в діловій активності;

2)  політичні перевороти, різка трансформація соціально-еконо­мічної системи, війна та інші випадкові події системного характеру;

3)  помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появою надмірної кількості грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;

4)  різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної економіки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових партнерів тощо).

              У сучасній економіці існує багато концепцій  та теорій економічних циклів. Серед них основними вважаються такі, як:

1.      Теорія нагромадження капіталу М. І. Туган-Барановського. Причина циклічних коливань знаходиться в динаміці нагромадження основного капіталу.

2. Теорія диспропорційності між виробництвом предметів споживання і нагромадженням залежно від життєвого циклу основних фондів А. Афталіона.

3. теорія Й. Шумпетера. Економічне зростання, на його думку, відбувається циклічно завдяки стрибкоподібному характеру оновлення основного капіталу. Це явище він пов'язав з науково-технічним прогресом;

4. Теорія циклу Дж. Кейнса. Цикл розглядається як підсумок взаємодії руху національного доходу, споживання і нагромадження основного капіталу. Відповідно до кейнсіанської теорії циклічний процес обумовлений динамікою ефективного попиту, що визначається функціями споживання й інвестицій;

5. Монетарна теорія циклу М. Фрідмена. Вона виходить з того, що головну роль у динаміці національного доходу і відповідного циклу відіграє нестабільність грошової пропозиції, надлишок якої “закладає” економічна політика самої держави.

                            У цьому переліку дані пояснення динаміки обсягу виробництва, безробіття та цін. Розглядаючи різні теорії ділового циклу, потрібно з'ясувати, чи відповідають вони характерним рисам циклу. Однією із важливих рис циклу є різке зростання покупок товарів тривалого користування та інвестицій у фазі піднесення та їх падіння у фазі спаду; іншою рисою є циклічний рух прибутків. Порівнюючи теорії з фактами ділового циклу, можна побачити, що всі теорії містять елементи істини, але жодна з них не є універсальною і не підходить для всіх часів і місць.

У  структурі кожного економічного циклу можна виділити такі чотири фази:

      Криза (падіння);

      Депресія (застій);

      Пожвавлення;

      Піднесення (зростання);

Також існує підхід в якому економічний цикл ділиться на 2 фази, це:

      Фаза спаду або рецесія, яка триває від піку до дна. Особливо тривалий і глибокий спад носить назву депресії;

      Фаза підйому або пожвавлення (відновлення), яке триває протягом підйому від дна до піку економічної кризи.

              Існує й інша термінологія для позначення фаз економічного циклу. Наприклад П. Самуельсон використовує поняття «стиснення», «оживання», «експансія» і «пік». К. Макконнелл і С. Брю вважають, що термін «економічний цикл» означає піднесення і спади рівнів економічної активності протягом кількох років один за одним, при цьому мають місце фази «пік», «спад», «депресія» та «оживання».

              Економічний цикл можна зобразити графічно, тоді він, разом з усіма його фазами, матиме такий вигляд (мал.1):

Мал.1

              Вихідною фазою економічного циклу слід вважати кризу або ще спад економіки, яка порушує нормальний поступальний хід економічного розвитку. Криза - надскладне становище, загострена ситуація, занепад. Всі наступні фази відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза створює передумови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.