Класифікація методів економічного обґрунтування господарських рішень

 

2.2 Якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід)

 

Спроби осмислити справжні причини прийняття рішень привели до виникнення методу дескриптивних моделей. В основі його лежить поведінкова теорія прийняття рішень, яка носить яскраво виражений пояснювальний характер рішення (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає якими мають бути рішення. У цій теорії використовуються психологічні моделі, в яких враховуються процеси та сили, що пояснюють реальну поведінку ОПР. Особисті якості ОПР є визначальними у виборі рішення. Не всі керівники прагнуть до максимізації певного критерію, тому що люди по-різному ставляться до ризику й до оцінки очікуваних наслідків прийнятих ними рішень, а також до їх впливу на досягнення цілей інших людей чи груп. Опис того, чим керується ОПР, використання нею аргументів, технологічних аспектів цього процесу — важливе й складне завдання. Ця складність зумовлена тим, що багато кількісних оцінок рішення (наприклад, «вага» цілей і критеріїв) носять суб’єктивний характер.

 

2.3 Комплексна концепція рішень

 

Багато рішень приймаються інтуїтивно. Тому в основі вибору рішень лежить комплексне використання нормативних і дескриптивних моделей. Комплексний підхід має такі особливості:

1. побудова комплексних методик обґрунтування рішень, що сполучають у собі застосування взаємодоповнювальних методів:

• структуризація (структурування) — визначає місце й роль об’єкта дослідження у вирішенні завдань більш високого рівня (завдання фірми в завданнях об’єднання), виділяє основні елементи, встановлює стосунки між ними. Процедури структуризації дають змогу подати структуру завдання у вигляді, зручному для наступного аналізу, що має на меті досягнення бажаного результату;

• характеризація як метод повинна описувати визначену систему характеристик, що кількісно розкривають структуру проблеми;
• оптимізація — припускає вибір найкращого варіанту рішення за конкретних умов.

Застосування цих методів  дає можливість знижувати невизначеність у процесі обґрунтування рішення та підвищує ефективність діяльності ОПР;

2. сполучення формальних і неформальних методів обґрунтування рішень припускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес прийняття рішення на всіх його етапах обов’язкове.

Завдяки комплексному підходу можна сконцентрувати неформальне мислення ОПР на найбільш критичних аспектах проблемної ситуації, за якої приймається рішення, а також на пропонованих альтернативах розв’язання виниклої проблеми. При цьому виявляються та стають зрозумілішими приховані припущення, мотиви поводження, аргументи, що логічно включаються до моделі всього процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИЗ РІШЕНЬ НА ПАТ”ЗАВОД ”ФРЕГАТ”

 

 

3.1 Обгрунтування рішень щодо здійснення підприємством реальних інвестицій за допомогою концепції математичного вибору рішень (нормативний підхід)

 

Інвестиційні рішення потребують обґрунтування їх доцільності та ефективності. Алгоритм обґрунтування  інвестиційного рішення:

1. Встановлення потреби в інвестиціях та джерел їх інвестування;
2. Прогнозування потоків грошових доходів від реалізації інвестиційного рішення;
3. Розробка графіку повернення інвестицій з урахуванням фактору часу;
4. Розрахунок показника ЧТВ або інших показників ефективності.

Розрахунок економічної ефективності інвестиційних проектів здійснюється в такій послідовності:

1. Вибір ефективного варіанту проекту із декількох
2. Розрахунок додаткового прибутку від реалізації заходів по проекту
3. Розрахунок чистого грошового потоку
4. Розрахунок індексу окупності проекту.

Інноваційні процеси є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі. Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження  їх у господарську практику є нововведенням.

Ризик в процесі прийняття інноваційного рішення класифікується таким чином:

1. Ризик до прийняття рішення ( пов'язаний з якістю та ефективністю системи інновації);
2. Ризик у процесі прийняття рішення ( обумовлений тим фактом, що рішення вже було прийняте).
3. Ризик після прийняття рішення ( ризик невідповідності по відношенню до очікуваних наслідків рішень, що приймаються).

Обґрунтування інноваційних рішень базується  на нормативному підході, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами основних показників, що характеризують економічну ефективність нових технічних та організаційних рішень. Зокрема обчислюють такі техніко-економічні показники:

• Приріст фондовіддачі праці
• Приріст фондомісткості праці
• Приріст продуктивності праці
• Приріст обсягу виробленої продукції

 

3.2 Розрахунок основних показників, що характеризують економічну ефективність нових технічних та організаційних рішень

 

1 Приріст фондовіддачі  праці

Фондовіддача - це  випуск продукції  на одиницю вартості виробничих основних фондів (основного капіталу). Фондовіддача розраховується за балансовою вартістю виробничих основних фондів (без вирахування зносу) або в середньорічному численні, або за станом на кінець відповідного року. Зворотним показником фондовіддачі у кількісному відношенні є фондомісткість

Для розрахунку даних показників спочатку необхідно розрахувати середньорічну  вартість основних фондів:

                   ,         (3.1)

 тис.грн

 тис.грн

Розрахуємо показник фондовіддачі:

Приріст фондовіддачі праці:

         

                  (3.2)

Показник приросту фондовіддачі свідчить про те, що у 2011 році за рахунок інвестицій фондовіддача зросла на 25%.

2 Приріст фондомісткості праці

Фондомісткість –  це вартість виробничих основних фондів (основного капіталу) на одиницю продукції.

Розрахуємо показник фондомісткості:

 

Приріст фондомісткості праці:

           

                   (3.3)

Показник приросту фондомісткості свідчить про те, що у 2011 році за рахунок інвестицій фондомісткість знизилась на 19%.

3 Приріст продуктивності праці

Продуктивність праці - це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Розрахуємо показник продуктивності праці:

       

              (3.4)

Приріст продуктивності праці

         

                   (3.5)

Показник приросту продуктивності праці свідчить про те, що у 2011 році за рахунок інвестицій продуктивність праці зросла на 41%.

4 Приріст обсягу виробленої продукції

Обсяг виробництва може виражатися в натуральних, умовно натуральних і вартісних показниках. Основними показниками обсягу виробництва є валова і товарна продукція. Валова продукція - це вартість всієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво і внутрішньогосподарський оборот. Товарна продукція відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот і виражається в діючих відпускних цінах (без податку на додану вартість). В даний час на багатьох підприємствах, якщо немає внутрішньогосподарського обороту і залишків незавершеного виробництва, валова продукція збігається з товарною.

Розрахунок приросту виробленої продукції:

                        (3.6)

Показник приросту виробленої продукції свідчить про те, що у 2011 році за рахунок інвестицій обсяги виробленої продукції зросли на 41%.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Формування  господарського рішення – складова частина господарської діяльності та обов’язковий елемент реалізації управлінського впливу на процеси руху ресурсів суб’єкта господарювання. Господарські рішення включають виробничі, фінансові, кадрові, маркетингові, управлінські рішення, результати впровадження яких визначають ефективність подальшої господарської діяльності підприємства. Особливу роль має обґрунтування господарських рішень.

Теоретичні аспекти обґрунтування господарських рішень знайшли відображення в працях Р. Акоффа, І. Ансоффа, О. Віханського, В. Герасимчука, О. Градова, Ф. Котлера, М. Портера, З. Шершньової та ін. Окремі практичні проблеми формування та прийняття господарських рішень на підприємствах висвітлено в роботах таких дослідників, як: А. Теребух, Т. Зубко, Е. Легостаєва, С. Шубіна, М. Пивоваров, А. Шаповалов, Г. Семенов, О. Яро-шевська, А. Кушик, О. Соломенко, О. Виноградов, Л. Матвійчук, І. Хома, Д. Пиріг, С. Козловський, Ю. Герасименко, Н. Савченко та ін.

Потреби сучасної практики управління підприємствами все більш орієнтовані  на оцінювання ризиків та їх урахування при обґрунтуванні господарських  рішень, оскільки саме обґрунтованість  певного господарського рішення  безпосередньо впливає на його ефективність і, як наслідок, економічний стан підприємства, його конкурентну позицію на ринку функціонування.

В ході економічного обґрунтування  рішень щодо здійснення підприємством реальних інвестицій на прикладі підприємства ПАТ”Завод”Фрегат” можна зробити висновок, що рішення щодо здійснення інвестицій було доцільним так як усі показники є позитивними і спричинили покращення стану підприємства.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. — К.: ЦУЛ, 2002. — 420 с.

2 Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учебник. — М.: Триада, Лтд, 1997. — 334 с.

3 Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер з англ. — К.: Всеувито, Наук. думка, 2001. — 242 с.

4 Исаев В. В., Немчин А. М. Общая теория социально-экономических систем: Учеб. пособие. — СПб.: Изд. дом «Бизнес-пресса», 2002. — 176 с.

5 Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 256 с.

6 Мильнер Б. З. Теория организации / Б. З. Мильнер. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 558 с.

7 Робинс Стефан П. Менеджмент. — 6-е изд.: Пер.с англ. — М.: Изд. дом «Вильямс», 2002. — 880 с.

8 Смирнов Э. А. Разработка управленческих решений: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 271 с.

9 Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент: Учебник. — 4-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело, 2001. — 448 с.

10 Христиановский А. Т., Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — 387 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   ДОДАТКИ