Класифікація методів економічного обґрунтування господарських рішень

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Обгрунтування господарських рішень та оцінка ризиків»

 

На тему: «Класифікація методів економічного обґрунтування господарських рішень»

 

 

 

ППІ НУК 6.030504.32.12.07 КР 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ 1 Сутність господарських рішень та процес їх прийняття                   5

1.1 Господарські  рішення та їх види                                                                      5

1.2 Процес прийняття господарських  рішень                                                     14

1.3 Основні моделі та  засоби прийняття рішень                                                20

РОЗДІЛ 2 Методи економічного обґрунтування господарських рішень         23

2.1 Концепція математичного вибору  рішень (нормативний підхід)                     26

2.2 Якісно-предметна концепція  (дескриптивний підхід)                                        28

2.3 Комплексна концепція рішень                                                                       29

РОЗДІЛ 3 Визначення методів економічно обґрунтування 

господарських рішень на ПАТ”Завод”Фрегат”                                                  31

3.1Обгрунтування рішень  щодо здійснення підприємством

реальних інвестицій за допомогою  концепції математичного вибору

 рішень (нормативний підхід)                                                                              31

3.2 Розрахунок основних показників, що характеризують 

економічну ефективність нових технічних та організаційних

рішень                                                                                                                     32

ВИСНОВКИ                                                                                                           35

ЛІТЕРАТУРА                                                                                                         36

 

ВСТУП

Від прийняття господарських рішень, їх ефективності, оптимальності й  обґрунтованості залежать реальні можливості досягнення цілей організації. В сучасних умовах господарювання це набуває особливої актуальності, адже пов’язано із вивченням можливостей запобігання кризовим ситуаціям на підприємстві.

Необхідність  прийняття господарських рішень зумовлена існуванням проблем – складних теоретичних чи практичних питань, що потребують вирішення, характеризуючись розривом між тим, що є та що має бути.

Процес  прийняття рішень передбачає формування та використання певного алгоритму. На даний час не існує загальноприйнятої технології прийняття рішень. Необхідну обґрунтованість і надійність того чи іншого рішення дає можливість забезпечити виконання певних процедур на етапах постановки задачі розв’язання проблеми; розробки варіантів рішення; вибору рішення; організації виконання рішення та його оцінки. Вирішальну роль у прийнятті рішень відіграє підготовка, формування, методи та прийоми їх обґрунтування, а також провідна роль керівника як особи, що приймає рішення. Наукова обґрунтованість рішень та їх оптимальність залежить, з одного боку, від методів, які використовуються у процесі розробки рішень, з іншого – від рівня знань і ступеня опанування законами розвитку суспільства й управління. Тому для обліку та практичного застосування необхідно знати сутність і механізм прояву процесу обґрунтування рішень, а також ті умови, за яких вони починають діяти. Найпоширенішими методами розробки господарських рішень є аналітичні, статистичні методи, методи математичного програмування, евристичні, експертні методи, метод сценаріїв, метод «дерева рішень».

Обґрунтування господарських рішень – підкріплення переконливими доказами відповідності  передбачуваного рішення заданим  критеріям та реальним обмеженням. Процедура вибору методів для  обґрунтування конкретних господарських  рішень має охоплювати: аналіз господарської задачі щодо її змісту, можливості формалізації; вибір методів для пошуку оптимального варіанту рішення; визначення правил і умов застосування обраних методів. Методи обґрунтування рішення, як правило, використовуються комплексно, що зумовлено наявністю формальних і неформальних факторів, які створюють ситуацію. Можливо виокремити три підходи до обґрунтування та вибору рішень: концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід); якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід); комплексна концепція рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ  ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОСНОВИ ЇХ ОБГРУНТУВАННЯ

1.1 Господарські рішення та їх види 

 

Від прийняття господарських  рішень, їх якості, раціональності й  обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна діяльність. Звідси випливає необхідність розуміння сутності господарських рішень, вивчення основних правил, прийомів і наукових методів їх розробки.

Поняття «рішення» в науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору [5]. Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Воно містить окремі, але тісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення; розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку й контролю зробленого, аби переконатися, що результати відповідають запланованим. Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

Існування рішення як такого передбачає наявність певних елементів: суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта — виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення.

Господарське рішення — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Загалом господарське рішення  характеризують такі ознаки:

• можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);
• наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);
• необхідність вольового акту особи, що приймає рішення стосовно його вибору, оскільки особа, що приймає рішення формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Господарські рішення  мають місце в управлінні процесами  всередині організації, процесами  взаємодії організації із зовнішнім середовищем, в безпосередньому управлінні організацією.

Сутність господарських  рішень проявляється в різних аспектах [41], які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу.

Соціальну сутність закладено  в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу.

Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства).

Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

Рішення, що приймаються  в господарській практиці, характеризуються різноманітністю. Тож необхідність класифікації зумовлена потребою у визначеності термінологічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й обґрунтування рішень.

Класифікація господарських рішень за певними ознаками [20; 41; 6; 5; 33; 24]

1 За ступенем невизначеності (повноти інформації):

- прийняті в умовах визначеності;

- прийняті в умовах невизначеності;

- прийняті в умовах ризику

2 За ступенем унікальності:

- рутинні;

- нетворчі;

- унікальні (творчі)

3 За типом застосовуваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань:

- автоматичні (прийняті миттєво: питання — відповідь);

- бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин);

- експрес-рішення — приймаються протягом кількох годин;

- лонгіровані — вироблення рішень впродовж тижнів і місяців

4 За стадією життєвого циклу товару:

- рішення на стадії НДДКР;

- рішення на стадії виробництва;

- тощо

5 За функціональною спрямованістю:

- розроблювані для здійснення планових заходів у компанії, підрозділі;

- спрямовані на розв’язок організаційних проблем функціонування підприємства;

- розроблювані за різними аспектами діяльності працівників підприємства;

- координаційні (необхідні для узгодження мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища, що мають на меті гармонізацію діяльності підприємства);

- контрольні (служать для оцінки результату тих чи інших дій підлеглих і спрямовані на забезпечення своєчасного виконання планів та намічених цілей);

- інформативні (спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників компанії та надання їм необхідної інформації);

- регулювальні (найчастіше наказують спосіб здійснення у визначених ситуаціях тих чи інших дій і виражаються в різного роду правилах, розпорядках, графіках, нормах, нормативах тощо)

6 За сферою дії:

- технічні (приймаються з приводу об’єктивних факторів діяльності — використання устаткування, технологій тощо);

- економічні (пов’язані з витратами підприємства й зумовлені ними);

соціальні (приймаються  стосовно умов праці персоналу, її оплати, пільг, гарантій)

7 За метою:

- комерційні;

- некомерційні

8 За рівнем управління:

- прийняті на вищому рівні;

- прийняті на середньому рівні;

- прийняті на нижчому рівні

9 За масштабністю:

- комплексні;

- часткові

10 За організацією розробки:

- колегіальні;

- корпоративні;

- індивідуальні;

- змішані

11 За терміном дії:

- стратегічні (розробляються на тривалий строк (5—10 років) з охопленням ключових елементів підприємства (структура, виробництво));

- тактичні (розробляються на 1—3 роки з охопленням частини ключових елементів компанії);

- оперативні (короткострокові рішення, які розробляються в разі виникнення ситуацій, що заважають реалізації тактичних рішень)

12 За ступенем складності:

- стандартні;

- нестандартні

13 За глибиною дії:

- однорівневі;

- багаторівневі

14 За компетентністю:

- на основі здорового глузду;

- професіональні

15 За часом дії:

- тривалої дії;

- разові;

- неперервної дії;

- для розв’язання певних завдань

16 За прогнозованою ефективністю:

- ординарні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю отриманого результату відповідає нормам і нормативам, прийнятим для даної галузі, напряму діяльності;

- синергічні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю здобутого ефекту різко зростає (ефект має яскраво виражений характер непропорційного зростання);

- асинергічні — призводять до непропорційного зниження ефективності системи/операції

17 За складністю реалізації:

- прості (реалізуються для виконанння однієї дії);

- процесні (реалізуються для виконання деякої сукупності взаємопов’язаних дій)

18 За ознакою врахування або неврахування зміни умов реалізації рішення:

- гнучкі, алгоритми реалізації яких уже під час прийняття рішень передбачають різні варіанти дій залежно від умов;