Характеристика сучасного ринку праці в Україні

     Протягом 2010 року 318,2 тис. незайнятих осіб брали участь в оплачуваних громадських роботах, що майже на третину більше ніж у 2009 році. Такі роботи були організовані переважно на  об’єктах соціальної сфери, а саме: із благоустрою та озеленення населених пунктів, об’єктів охорони здоров’я, територій дитячих садочків, лісосмуг, парків, зупинок транспорту, спортивних майданчиків, попередження та ліквідація наслідків весняних повеней та паводків, роботи з розчищення територій від снігу, стічних каналів, очищення русел річок, чистка каналізаційних та дренажних зливів, укріплення берегів, виконуються роботи з інформування населення про порядок отримання житлових субсидій, а також з впорядкуванням могил захисників Вітчизни, утримання у належному стані цвинтарів. Рівень залучення незайнятих громадян до громадських робіт склав 17,2 % проти 11,2 % у 2009 році.

     Протягом 2010 року майже 199 тис. роботодавців зареєстрували  у службі зайнятості 1,2 млн. вакансій, з яких 58,3% були укомплектовані.

     Інформування  населення про реальний попит  на відповідних працівників та реальні умови праці і заробітної плати здійснюється не лише при індивідуальному обслуговуванні шукачів роботи в центрах зайнятості, а й через різноманітні сучасні засоби масової інформації, зокрема, інтернет-ресурси державної служби зайнятості, інформаційно-довідкову телефонну систему.

     Це  сприяє суттєвому пом'якшенню ситуації, дозволяє підвищити оперативність  надання соціальних послуг, скоротити  термін підбору роботи та період укомплектування  вакансій.

     Обсяги  вимушеної неповної зайнятості за причинами та видами діяльності наведено на рис. 2 [5].

     Рис. 2. Рівень вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності у січні 2010 року

     (у  % до кількості штатних працівників  відповідного виду діяльності)

     Тенденції у сфері зайнятості населення в Україні кардинально відрізняються від тих, які спостерігаються у більшості інших країн світу. Навіть у пік падіння виробництва кількість офіційно зареєстрованих безробітних не перевищила безпечний рівень. У січні 2009 р., коли промисловість досягла «дна», показник безробіття склав лише 3,2% [6].

     Рис. 3. Динаміка кількості зареєстрованих безробітних у 2008-2009 рр. (тис. осіб, на кінець періоду)

     Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, зросла з 542,8 тис. осіб на 1 січня до 545,6 тис. осіб на 1 лютого 2010 року (рис. 3).

     За  останніми даними, у загальній  кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне п’яте  було на підприємствах переробної промисловості, шосте – у державному управлінні, кожне дев’яте – на підприємствах торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку та операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям.

     Виходячи  із зазначеного, для організації  робочих місць і підвищення рівня зайнятості населення головним є розвиток промисловості, яка має базуватись на нових технологіях, з урахуванням вимог часу, а для цього потрібні капітальні вкладення. Одною з таких форм вкладення капіталів є інвестиції.

     Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є чинником, що обмежує можливості працевлаштування безробітних і задоволення потреб роботодавців у працівниках. Найбільша потреба підприємств була у кваліфікованих робітниках з інструментом (17,3% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець грудня 2009р.), працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, промисловості, будівництва та транспорту (15,3%) і робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (11,6%) [5].

     Безумовною  проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є  низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері.

     Законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше  створити передумови розв'язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства. Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід'ємною складовою всіх стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей економіки та регіонів і територіальних одиниць.

     На  нашу думку, перспективним є поєднання  підвищення заробітної плати із збільшенням  соціального пакета: впровадження додаткового  пенсійного забезпечення медичного  страхування або пільгових кредитів на оплату освіти для дітей (онуків). Такий підхід може дати кращі результати, ніж пряме підвищення заробітної плати. Важливою його перевагою є майже цілковита відсутність інфляційних наслідків. Адже, зростання вартості робочої сили і, насамперед, зростання заробітної плати, безсумнівно має спиратися на економічні можливості, зокрема на підвищення ефективності використання робочої сили і зростання ВВП – в іншому разі зростання грошової маси підштовхує інфляцію.  
 

3.2 Аналіз ефективності  регулювання ринку праці в Україні

     Серед важелів державного регулювання помітну роль відіграє пільгове оподаткування підприємств, які залучають до роботи молодь, інвалідів та інших неконкурентоспроможних громадян.

     Розвиток ринку праці потребує створення правових важелів державного регулювання через внесення змін до законодавчих актів про працю, закріплення заробітної плати як ціни робочої сили, відповідності рівня заробітної плати рівню цін на споживчому ринку (мінімальна заробітна плата має дорівнювати фізіологічному мінімуму споживання). Як відомо, в Україні законодавчу основу програми захисту населення закладено у Законі України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а також державній програмі зайнятості. Ці закони визначають правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

     До адміністративних важелів регулювання ринку праці та зайнятості належать:

• упровадження активної та пасивної політики на ринку праці України та її регіонів через організацію громадських робіт;
• створення страхових фондів на випадок безробіття;
• перекваліфікація робітників на потребу ринку і виплати допомоги та кредитів безробітним і членам їх сімей;
• створення центрів з підготовки кадрів при центрах сприяння зайнятості.

    Визначальними напрямками прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці в Україні є такі:

• формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт і фонди страхування на випадок безробіття;
• формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування та застосування пільгових кредитів для підприємств, що влаштовують на роботу жінок, молодь, інвалідів та інших осіб, які підпадають під 5-відсоткову квоту. Водночас нормативні штрафи та санкції мають застосовуватись до підприємств, що відмовляють у влаштуванні на роботу зазначеним особам. Механізм дії цих важелів має бути законодавчо врегульовано;
• оптимізація заробітної плати робітника з урахуванням ціни мінімального споживчого кошика. Цей норматив та механізм його дії мають визначатися виходячи з цін мінімального споживчого кошика для робітника та членів його сім'ї, які перебувають на його утриманні, та ціни робочої сили. Зазначений норматив має враховувати також регіональний рівень цін на споживчі товари та особливості змін ціни робочої сили на регіональному ринку праці;
• оптимізація нормативу допомоги через безробіття на рівні фізіологічного мінімуму споживання на безробітного та членів його сім'ї, які перебувають на його утриманні;
• дотації підприємствам, що створюють центри підготовки та перепідготовки кадрів на потребу ринку. Механізм надання таких дотацій має враховувати регіональний попит на робітників певної спеціальності в регіоні та якість підготовки кадрів.

     Ще одним напрямком державного впливу на ринок праці є державні контракти. Їх укладають між державою та підприємствами і спрямовують на створення додаткових робочих місць, пом'якшення наслідків безробіття, створення робочих місць на громадських роботах регіонального масштабу. Державні контракти мають ураховувати стан ринку праці на перспективу, інших сегментних ринків і розвиток демографічної ситуації в регіоні. 
 
 
 
 
 

Висновки

      На  основі наукового дослідження були зроблені наступні висновки: одним із типів ринків за економічним призначенням є ринок праці. Ринок праці є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, водночас функціонально пов'язаною з ринком товарів і послуг, ринком капіталу, ринками житла, інформації, освітніх послуг та духовних благ, ринком робочих місць і, з одного боку, безпосередньо залежною від зазначених ринків, а з іншого - такою, що впливає на їхнє формування. Ринок праці як частина ринкової структури забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. Відносна самостійність ринку праці визначається специфікою функціонування суб'єктів, особливостями умов виникнення ринку праці, наявністю притаманних лише йому механізмів інфраструктури, особливостями товару, що циркулює на ринку праці, а також особливостями визначення обсягів попиту та пропозиції тощо.

     Основними чинниками, котрі впливають на формування ринку праці країні є демографічні, соціальні, економічні, політичні та правові.

      Формування  повноцінного ринку праці в Україні  вимагатиме певного часу, за який мають  бути створені всі умови для функціонування ринкової економіки. Таким чином, узагальнюючи викладене вище можна зробити висновки:

- враховуючи  гостроту проблеми формування  ринку праці в Україні, не  можна покладатися на те, що  шлях до їх вирішення буде  прокладений за допомогою вільної  дії регуляторів;

- досягнення  вагомих результатів у вирішенні  цих проблем можливе за допомогою впливу важелів активної економічної політики держави.

Важливою  проблемою, що ускладнює ситуацію на ринку праці України, є поширення  неофіційної та тіньової зайнятості.

Однією  з важливих проблем працевлаштування є невідповідність професійно-кваліфікаційної структури безробітного населення потребі робочої сили. Для її вирішення існує система переорієнтації, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Поряд з працевлаштуванням на постійній основі одним з напрямів реалізації політики зайнятості є організація громадських робіт. Це дозволяє створити нові робочі місця, дещо зменшити пропозицію робочої сили на ринку праці України. Подальша політика, спрямована на зайнятість населення в господарстві країни, дозволить знизити рівень безробіття в державі. 
 
 

Список літератури

1. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К. : Преса України, 1997. - 80 с.
2. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ // Вісник Верховної Ради України. - 2001. - № 11. - Ст. 47.
3. Про зайнятість населення : Закон України від 01.03.1991 р. № 803-XII // Вісник Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 14. -Ст. 170.
4. Завіновська Г.Т. Економіка праці : навч. посіб. / Г.Т. Завіновська. - К. : КНЕУ, 2003. - 300 с.
5. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.  № 322-VIII. - К. : Атіка, 2000. - 96 с.
6. Гаркавенко Н. О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці //Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №4. – С.168-172.
7. Демуш О. Б. Розвиток ринку праці в умовах трансформації економіки : Дис. канд. наук: 08.00.07 - 2008.
8. Кір'ян Т Створення конкурентного ринку праці в умовах інтеграції України у світову економічну систему // Україна: аспекти праці. – 2008. - №5. – С. 3-11.
9. Кравченко М. В. Чинники уповільненої дії пенсійного забезпечення українців / М. В. Кравченко // Зб. наук. праць НАДУ; за заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2009. - С. 431-438.
10. Кучинська О. О. Вплив інтеграційних процесів на економічну активність населення, зайнятість та ринок праці / О. О. Кучинська // Економіка та держава. - 2009. - С. 82-85.
11. Моніторинг ситуації у соціальній сфері в Україні за жовтень 2010 року: Рівень життя населення : / Л. Ільчук // Центр перспективних соціальних досліджень. - 2010. - Режим доступу : http://www.cpsr.org.ua. - (дата звернення: 15.04.2011).
12. Нікіфоров П.О., Вольська А.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям // Фінанси України. – 2008. - №10. – С. 22-30.
13. Онікієнко В.В., Ткаченко Л.Г., Ємельяненко Л.М. Розвиток ринку праці України: тенденції та перспективи / За ред. В.В. Онікієнка. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - 286 с.
14. Федоренко В.Г. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової фінансової кризи // Економіка та держава. – 2009. – №1. – С. 4-5.
15. www.economy.in.ua – Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи.
16. www.dcz.gov.ua – Державна служба зайнятості.
17. www.c-e-d.info – Центр економічного розвитку.