Характеристика сучасного ринку праці в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 
 

Факультет економіки та управління

Кафедра макроекономіки та  
державного управління 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Макроекономіка»

на тему «Характеристика сучасного ринку праці в Україні» 
 
 
 
 

Студентки ІІ курсу,  
спец. 6501, групи 1,

Хіценко Дарії Костянтинівни

Науковий  керівник

К.е.н. Волощенко Вікторія Сергіївна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ 2011 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Загальні  теоретичні основи функціонування  ринку праці……………………5

1.1 Моделі  ринку праці…………………………………………………………….5

1.2 Зайнятість  та безробіття як основні елементи  ринку праці та їх види…….8

2. Державне  регулювання ринку праці………………………………………….12

2.1 Законодавче  забезпечення ринку праці……………………………………..12

2.2 Державна  політика регулювання ринку праці  в умовах циклічності розвитку економіки……………………………………………………………….15

3. Аналіз  функціонування ринку праці в  Україні……………………………….21

3.1 Оцінка  основних тенденцій ринку праці  в Україні…………………………21

3.2 Аналіз  ефективності регулювання ринку  праці в Україні………………….27

Висновки…………………………………………………………………………..29

Список  літератури…………………………………………………………………31

Додатки…………………………………………………………………………….33 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Дефіцит трудових ресурсів, який охоплює вже не тільки країни з розвиненою економікою, а й увесь світ, дедалі більше дається взнаки. У зв'язку з втратами кваліфікованих працівників, які знаходять собі робочі місця в більш благополучних країнах, і невтішними перспективами зростання процесу міграції кадрів наша країна стає вразливою до нових викликів. У цих умовах особливого значення набуває стан ринку праці, всіх його компонентів. Попри певні позитивні соціально-економічні зрушення в українському суспільстві протягом останніх років на регіональному рівні залишаються невирішеними проблеми розвитку трудового потенціалу і забезпечення ефективної зайнятості, збалансованості попиту та пропозиції на ринку праці, створення нових робочих місць тощо.

     Це питання досліджують такі вчені та науковці, як М. Фрідмен, 
Дж. Кейнс, П. Самуельсон, Ф. Модільяні, Р. Солоу, Д. Тобін, Л. Кейн та деякі інші. Праці цих дослідників в основному орієнтовані на вивчення певних вузьких проблем, які пов'язані з проблемами ринку праці. В Україні низку аспектів зазначеної проблематики досліджують Е. Лібанова, І. Петрова, 
В. Мандибура, І. Курило, В. Герасимчук, С. Дзюба, А. Колот, І. Кравченко, 
В. Онікієнко, В. Летюха, та інші.

       Метою курсової є дослідження теоретичних основ ринку праці, а також його проблем та перспектив на сучасному етапі.

     Досягнення  мети зумовило необхідність вирішення  наступних завдань:

     - дослідити суті й ролі діючого  в Україні порядку формування  зайнятості працездатного населення;

     - проаналізувати сучасні показники рівня зайнятості населення в Україні та вплив на них структурних змін в економіці;

     - виявити конкретні причини існуючого  безробіття в Україні, його  особливості, динаміку та нові  тенденції у складі безробітних;

     - оцінити чинний в Україні механізм державного регулювання зайнятості населення;

     - розробити рекомендації та перспективні  напрямки, які сприяють проведенню  ефективної політики зайнятості  в Україні.

     Об’єктом курсової є ринок праці України.

     Актуальність досліджуваної проблеми полягає в тому, що одним із найсуттєвіших і найбільш динамічніших ринків є ринок праці, система економічних механізмів, норм та інститутів, що забезпечують відтворення робочої сили і використання праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальні теоретичні  основи функціонування ринку праці

1.1 Моделі ринку праці

     Ринок праці - суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів. Як економічна категорія ринок праці представляє собою систему виробничих відносин між робітниками, підприємцями і державою, по-перше, з приводу обміну індивідуальної здібності до праці на фонд засобів, необхідних для відтворення робочої сили, та, подруге, з приводу розміщення робітників в системі суспільного розподілу праці у відповідності до законів товарного виробництва та обороту.

     Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), що охоплює всю найману робочу силу з числа економічно-активного населення, і сукупний попит (П) , як синонім загальної потреби економіки в найманій робочій силі. Ці складники у своїй єдності визначають місткість сукупного ринку праці , або ринку праці в широкому розумінні. (П È Пр). Сукупний ринок праці можна сегментувати за рівнями і суб’єктами управління. Виділяються загальнонаціональний ринок праці, регіональні (в розрізі адміністративно-територіальних утворень) і локальні ринки праці (у розрізі підприємств і організацій). Графічно структура сукупного ринку праці подана на рис.1.

      
 
Рис.1. Сукупний ринок праці. 

     В кожний момент часу основна частина  сукупної пропозиції і попиту на працю  задоволені, що і забезпечує функціонування суспільного виробництва. Менша  його частина в міру природного і  механічного руху робочої сили і  робочих місць – вибуття людей  з працездатного віку і вступу в працездатний вік, звільнень і переходів на нове місце праці, вибуття і введення робочих місць - виявляється вільною (вакантною)і потребує поєднання пропозиції і попиту. Ця частина сукупного ринку праці відповідає цьому поняттю в вузькому розумінні, тобто поточному ринку праці , місткість якого визначається кількістю вакансій і кількістю осіб, що зайняті пошуком роботи.

     Перетин множин сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринку праці відповідає задоволеному попиту на сукупному ринку  праці (ЗП = П Ç Пр).

     Ринок праці поділяється на такі види: первинний і вторинний, внутрішній та зовнішній.

     До  первинного ринку праці відносяться підприємці, особи зайняті висококваліфікованою і добре оплачуваною працею, що мають високий рівень загальної і спеціальної підготовки. Вони мають міцні гарантії зайнятості і доходів, великі можливості просування по службі. В змісті праці переважають творчі, управлінські функції.

     До  вторинного ринку праці відносяться малокваліфіковані, сезонні працівники, соціально вразливі групи населення, працюючі неповний робочий день. Їх зв’язок з основним виробничим процесом слабкий, а доходи від праці низькі.

     Інший вид сегментації ринку праці  є його поділ на внутрішній та зовнішній. Поняття “внутрішній” та “зовнішній” фіксують стан ринку праці за відношенням до конкретного підприємства. Ці сегменти ринку праці відрізняються системами професійної підготовки кадрів, методами підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, просування працівників та заповнення вакантних робочих місць, особливостями регулювання на основі колективного договору. Кожному типу ринку відповідають і свої системи виробничих відносин.

     Особливості політики зайнятості в різних країнах  дозволяють виділити характерні риси цих двох моделей ринків праці.

     Поєднання і домінування тих чи інших факторів дозволяє виділити три основні моделі: японську модель ринку праці, модель США та шведську модель [86, с. 10—23].

     Для японської моделі характерна система трудових відносин, яка грунтується на принципі "довічного наймання", за яким гарантується зайнятість постійного робітника на підприємстві до досягнення ним пенсійного віку (55—60 років). Заробітна плата робітників і розміри соціальних виплат залежать від віку, освіти і стану роботи. Робітники послідовно проходять підвищення кваліфікації за рахунок підприємств. Для підвищення професійного рівня робітники в плановому порядку переміщуються на нові робочі місця через кожні 8—10 років. Існує тенденція групового підвищення. Така політика сприяє вихованню у робітників фірми творчого відношення до виконання своїх обов'язків, підвищенню їх відповідальності за якість роботи, формує почуття колективізму, турботу за престиж фірми. У випадку скорочення виробництва, персонал не звільнюють, а скорочують робочий час, або переводять частину робітників на інші підприємства за їх згодою. Японська модель відповідає рисам внутрішньо-фірмового ринку праці, що характерний для Франції, Південної Кореї та ін.

     Для ринку праці США характерною є децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу по безробіттю. Ця модель заснована на таких ідеалах: індивідуалізмі, обмеженому впливу держави і конкуренції. У разі скорочення виробництва фірми звільнюють працівників або переводять на іншу роботу. Колективними договорами охоплено лише чверть усіх робітників, про звільнення їх повідомляють напередодні, а не завчасно. Фірми приділяють мало уваги професійній підготовці робітників, за винятком підготовки специфічних спеціалістів. Заробітна плата визначається на основі класифікації робіт і їх складності. Просування по службі відбувається швидко (3—5 років) і пов'язане не з розширенням професійно-кваліфікаційного профілю, а з переходом на нове місце роботи. Особливістю американського ринку праці є високий рівень контролю роботодавця за найманими робітниками, високою географічною і профспілковою мобільністю робітників і більш високому рівню безробіття ніж в Японії. Американська модель відповідає рисам зовнішнього ринку праці, що характерний для Великобританії та інших країн.

     Особливості шведської моделі полягають у тому, що держава проводить активну політику зайнятості, яка направлена на попередження безробіття. Держава проводить обмежувальну фіскальну політику, яка спрямована на підтримку менш прибуткових підприємств і стримування прибутковості високодохідних фірм з метою зниження конкуренції між фірмами у підвищенні заробітної плати від 10 до 70%. Проводиться "політика послідовності" в заробітній платі, в результаті чого досягається рівність ставки заробітної плати за рівну працю незалежно від фінансового стану фірм. Крім того, держава підтримує слабоконкурентних робітників (молодь, інвалідів, жінок та ін.), для чого виплачує субсидії роботодавцям для створення робочих місць і виплаті заробітної плати та підтримує зайнятість у соціально значимих секторах економіки, але мало прибуткових. Активна політика зайнятості на ринку праці потребує значних витрат, що складають у Швеції 2% ВНП (у США — 0,8%). 

1.2 Зайнятість та  безробіття як  основні елементи  ринку праці та їх види 

     Умовою  реалізації сукупним працівником своїх  здібностей і функцій є зайнятість. Зайнятість – це сукупність економічних,правових, соціальних, національних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно-корисній діяльності, що приносить дохід. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування.