Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2013 в 01:23, курсовая работа
Сучасна економіка є насамперед ринковою. Тому важливе значення має з'ясування сутності ринку, його структури, функцій та умов формування.
Ринок, як явище господарського життя, виник багато сторіч тому внаслідок природно-історичного розвитку виробництва та обміну. Навіть найпростіший ринок – це улюблене місце попиту і пропозиції, місця звернення до послуг близького. Ринок – це можливість доступу до іншого світу, це вузький простір, через який люди обмінюються результатами своєї діяльності.
З давніх-давен ринком називали певний простір ( територію, майдан), де відбувається купівля-продаж товарів. Цим місцем могли бути торговельна зала, територія сільського чи міського ринку, територія адміністративного району, держави або групи держав. З цього погляду розрізняють місцевий, регіональний і світовий ринки.
Вступ………………………………………………………………………………….2
Сутність ринку…………………………………………………………………….4
Умови функціонування ринку………………………………………………….11
Особливості становлення ринкових відносин в Україні……………………18
Висновок…………………………………………………………………………….27
Література……………………
За обсягом внутрішнього ринку Україна не поступається переважній більшості країн світу. У системі міжнародних порівнянь за критерієм «розмір внутрішнього ринку» вона посіла 30-те місце серед 133 країн, які аналізувалися за методологією Всесвітнього економічного форуму у 2009-2010 рр. У звіті цієї організації внутрішній ринок України дістав найвищу оцінку з країн СНД, за винятком Росії (8-ме місце серед 131 країни).
Водночас за обсягом внутрішнього ринку, розрахованим на 1 чол. населення, Україна значно поступається європейським державам, що свідчить про невисокий рівень купівельної спроможності споживачів. Так, у звіті Всесвітнього економічного форуму за критерієм «купівельна спроможність споживачів» Україна посіла 71-ше місце серед країн, які досліджувалися у 2009-2010 рр. Протягом економічного зростання найбільш динамічно на внутрішньому ринку розвивався сектор споживчих товарів. Так, у 2000-2008 рр. їхня частка порівняно з випуском товарів і послуг зросла на 6,8%, тоді як інвестиційних – на 5,4%, а вітчизняних споживчих товарів – на 2,6%. Для споживачів це не мало ніякого значення за винятком того, що вони дедалі більше звикали до споживання продукції іноземних виробників. Для економіки України наслідки були вагомими – її конкурентоспроможність у світовому господарстві поступово зменшувалася. Вона втрачала здатність динамічного розширювати товарне виробництво продукції в межах світового господарства і, відповідно, кардинально збільшувати доходи домогосподарств, підприємств та держави в найближчій перспективі. Відповідно до останнього звіту цієї організації конкурентоспроможність економіки України погіршується, її рейтинг у світовому господарстві знизився – з 72-го місця у 2008-2009 рр. вона перейшла на 82-ге у 2009-2010 рр.
У 2009 р. тенденцію зменшення
обсягів продажу вітчизняних
споживчих товарів було призупинено
під впливом світової економічної
кризи. Зокрема, у 2009 р. частка вітчизняних
споживчих товарів у
Розглянута економічна тенденція, можливо, є єдиним позитивним результатом впливу світової економічної кризи на розвиток вітчизняної економіки. Їй слід приділити належну увагу, оскільки збільшення обсягів продажу вітчизняних споживчих товарів є однією з основних підойм переведення економіки України на нове джерело економічного зростання – збільшення продуктивності використання природних ресурсів у процесі товарного виробництва.
Тенденції зміни пропозиції на внутрішньому ринку вітчизняних споживчих товарів. Основною підоймою стимулювання активності підприємств на ринку вітчизняних споживчих товарів є здатність отримувати прибутки. Збільшення їх величини, як правило, відбувається в результаті двох подій на ринку: зростання рівня цін на вітчизняні споживчі товари або зменшення витрат вітчизняних товаровиробників на виготовлення одиниці товарної продукції. І в першому, і в другому випадку у товаровиробників збільшуються стимули до розширення виробництва продукції, підвищення її пропозиції на внутрішньому ринку.
Дефіцит вітчизняних споживчих ресурсів. Зменшення виробництва на внутрішньому ринку сировинної продукції призводить до підвищення рівня цін на неї та зростання собівартості товарів кінцевого споживання. В економіці України дефіцит окремих видів сільськогосподарської сировини набув ознак хронічного.
Незадовільна
швидкість нагромадження
Висновок
Ринок є одним із найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним явищем, характерним для будь-якого способу виробництва, де діють закони товарного господарства.
Ринкові відносини динамічні, вони відображують особливості історичних, економічних, природних, соціально-політичних, національних, культурних та інших умов розвитку різних країн. У зв'язку з цим між різними країнами існують значні відмінності у характері ринку і ринкових механізмах (мотивація праці, критерії ефективності, ступінь розвитку кредитно-банківської системи, організація та методи регулювання). Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, державне регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики, висока організованість і виконавча дисципліна. Ринок с складним утворенням, яке, з одного боку, с сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, баланс між якими досягається за рахунок цін, а з другого — забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.
На осонові проведеного мною дослідження, щодо розвитку економіки України, можу зазначити, якщо розглядати її інерційний розвиток в найближчі 2-3 роки, то його сценарій буде такий. Після девальвації гривні у 2008 р. вартість імпортних споживчих товарів на внутрішньому ринку зросла майже на 60% порівняно з вітчизняними аналогами. Це створило сприятливі умови для розширення виробництва споживчої продукції для внутрішнього ринку. Проте при щорічному зростанні рівня цін на 16% і збільшення пропозиції вітчизняних споживчих товарів у межах 1%, девальваційний резерв такого розширення буде вичерпано вже до кінця 2012 р. За цей час виробництво вітчизняних споживчих товарів зросте приблизно до 4% і навіть не досягне докризового рівня. З 2013 р. цінова конкурентоспроможність вітчизняних споживчих товарів почне зменшуватися порівняно з імпортними. Подальше зростання вітчизняної економіки визначатиметься обсягами експорту сировинних ресурсів, продуктивності їхньої неглибокої переробки та імпорту споживчих товарів. Тобто Україна знову повертається до докризового типу зростання, який у наукових і ділових колах класифікується як «експортно-сировинний». Таким чином, ринок має досить обмежені можливості для самостійної зміни структури товарного виробництва на користь вітчизняних споживчих товарів. Досягти таких змін можна лише за умови здійснення цілеспрямованої державної політики щодо пожвавлення ділової активності на внутрішньому ринку вітчизняних споживчих товарів.
Розглянуті заходи є лише окремими елементами, на основі яких доцільно сформувати концептуальні засади економічної політики України в посткризовий період. Без їх здійснення, наприклад, ефект від модернізації інфраструктури та базових ринків, передбаченої в Програмі економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», буде мінімальним, тобто таким, що розриває не нові, а традиційні види економічної діяльності. При цьому теза про те, що криза дає можливість оновити та зміцнити національну економіку, щодо України себе не виправдовує.
Література