Функції та сутність ринку

міністерство освіти і науки молоді та спорту україни                                                                                                                                                    Державний вищий навчальний заклад                                                                                                           «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСТИТЕТ                                                                                  ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»              

Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

 

 

 

Курсова робота

на тему: «Функції та сутність ринку»

 

 

 

 

 

Студентки І курсу, 11 групи

спеціальності 6503

Факультету міжнародної

економіки і менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            Київ 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….2

1. Сутність ринку…………………………………………………………………….4
2. Умови функціонування ринку………………………………………………….11
3. Особливості становлення ринкових відносин в Україні……………………18

Висновок…………………………………………………………………………….27

Література…………………………………………………………………………...29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасна економіка є насамперед ринковою. Тому важливе значення має  з'ясування сутності ринку, його структури, функцій та умов формування.

Ринок, як явище господарського життя, виник багато сторіч тому внаслідок  природно-історичного розвитку виробництва та обміну. Навіть найпростіший ринок – це улюблене місце попиту і пропозиції, місця звернення до послуг близького. Ринок – це можливість доступу до іншого світу, це вузький простір, через який люди обмінюються результатами своєї діяльності.

З давніх-давен ринком називали певний простір ( територію, майдан), де відбувається купівля-продаж товарів. Цим місцем могли бути торговельна  зала, територія сільського чи міського ринку, територія адміністративного  району, держави або групи держав. З цього погляду розрізняють  місцевий, регіональний і світовий ринки.

Хоч таке тлумачення ринку  частково справедливе, однак було б  неправильно зводити ринок тільки до місця обміну товарів. Це, як і  ототожнення ринку з торгівлею, надто збіднює сутність ринку  і може неправильно орієнтувати  щодо заходів для переходу від  командної до ринкової економіки.

Насправді ж ринок –  поняття місткіше. У сучасному  суспільстві неухильно збільшується кількість товарів, покупців і продавців, з іншого боку, з'являються нові форми купівлі товарів і послуг. Нині ринок – це не тільки крамниці, ярмарки, супермаркети, універсами, де продають товари широкого вжитку. Є ринки, де продають різні цінні папери (акції, облігації, сертифікати) – фондові біржі. Величезні кількості сільськогосподарських продуктів, металів, енергоресурсів тощо продають за стандартними цінами на товарних біржах. Масштабні торговельні угоди укладають телефоном, у мережі Інтернет, чи через мережу багаторівневого маркетингу, коли взагалі продавець та покупець не бачать один одного. Тому ринок можемо визначити передусім як обмін, що ґрунтується на засадах грошових відносин.

Ринок передбачає не просто обмін (він відбуватися й у  вигляді бартеру), а обмін вартісний, або грошовий, завдяки якому визначають ціни й кількості товарів. Це особливо важливо, бо ринок відіграє роль механізму, що узгоджує інтереси виробників та споживачів. У який би спосіб не спілкувалися контрагенти  ринку (продавці та покупці), результатом  є обмін за ціною, про яку вдалося  домовитися. У цьому разі відбувається добровільне відчуження своєї власності  й привласнення чужої. Отже, ринок  означає також взаємне передання  прав власності.

Ринок через систему цін  передає інформацію про структуру  суспільних потреб і в такий спосіб перерозподіляє обмежені ресурси, що забезпечує їхнє ефективне використання.

Отже, ринок – це обмін, який відбувається за законами товарного  виробництва й обігу. Найважливішою  рисою ринку є те, що він зводить  покупців і продавців разом, щоб  визначити ціну і кількість товару.

Ринок визначає ціну і через  них збалансовує, зрівноважує акти купівлі-продажу. Тобто ринок виконує  роль механізму, через який за допомогою  цін узгоджує і координує поведінку  суб’єктів господарської діяльності, допомагає досягти рівноваги  попиту і пропозиції, рівноваги економіки  загалом. Тому ринок можемо визначити  і як певний особливий механізм координації  намірів (планів) та дій виробників і споживачів певного блага. Ринок  існує лише тоді, коли люди мають  в господарюванні широкий діапазон свободи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність ринку

Історично склалося так, що майже повсюдно формування економічної науки найчастіше пов’язували з іменем і працями Адама Сміта — видатного англійського вченого-економіста кінця XVIII ст. Ця "людська слабкість" буде подолана, очевидно, нескоро, тому що на відміну від природничих наук, які вимагають, як правило, уявлення про сучасний рівень знань у цій галузі, економічну науку навряд чи можна осягнути, не ознайомившись з теоретичним світоглядом видатних економістів класичної політичної економії. Серед них Адам Сміт є, безперечно, центральною фігурою. І хоч економічна наука починається дійсно не з цієї особи, але саме він став тим, хто створив першу повноцінну працю, де викладені загальні основи цієї науки — теорія виробництва і розподілу. Він показав дію абстрактних принципів на історичному матеріалі і навів ряд прикладів їх застосування в економічній політиці, причому вся ця праця пронизана високою ідеєю очевидної і простої системи природної свободи волі, до якої, як здавалось Адаму Сміту, іде весь світ. Завдяки цьому він і тепер лишається живою фігурою економічної науки.

У своїй книзі "Дослідження  про природу і причини багатства  народів" він виділив як її центральну проблему — економічний розвиток суспільства і підвищення його добробуту. Ця класична праця розглядає умови  і шляхи, які ведуть людей до найбільшого  добробуту.

Уже в перших рядках книги  автор твердить: "Щорічна праця  кожного народу являє собою первісний  фонд, який надає йому всі необхідні  для існування і зручностей життя  продукти..." Ці слова дозволяють зрозуміти, що економіка будь-якої країни, за Смітом, розвиваючись, множить багатства  народу не тому, що ці багатства є  грошима, а тому, що їх слід вбачати  в матеріальних (фізичних) ресурсах, які дає "щорічна праця кожного  народу".

Центральне місце в  методології А. Сміта займає концепція  економічного лібералізму, в основу якої він поклав ідею природного порядку, тобто ринкових економічних відносин. У розумінні Сміта, і це він постійно підкреслює, ринкові закони кращим чином можуть впливати на економіку, коли приватний інтерес стоїть вище суспільного, тобто коли інтереси суспільства в цілому бачаться як сума інтересів осіб, що його складають. Розвиваючи цю ідею, автор "Багатства народів" вводить поняття "економічна людина" і "невидима рука". А. Сміт характеризує "економічну людину" словами: "вона скоріше досягне своєї мети, якщо звернеться до егоїзму своїх ближніх і зуміє показати їм, що в їх власних інтересах зробити для неї те, що вона вимагає від них. Кожний, хто пропонує іншому угоду будь-якого роду, пропонує зробити саме це. Дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш те, що потрібно тобі", — така суть всякої подібної пропозиції. Кожна окрема людина намагається використати свій капітал так, щоб його продукти мали найбільшу вартість. Звичайно, вона і не думає при цьому про суспільну користь і не усвідомлює, наскільки сприяє їй. Людина має на увазі лише власні інтереси, але в цьому випадку, як і в багатьох інших, вона невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім не входила в її наміри. Дбаючи про свої власні інтереси, людина часто більш дійовим чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається робити це.

Суть "невидимої руки", згідно зі Смітом, полягає у пропаганді таких суспільних прав і умов, за яких завдяки вільній конкуренції підприємців і через їх власні інтереси ринкова економіка буде якнайкраще вирішувати суспільні завдання і приведе до гармонії власну і колективну волю з максимально можливою користю для всіх і кожного.

Неодмінною умовою дії  економічних законів є, за А. Смітом, вільна конкуренція. Він вважає, що тільки вона в змозі позбавити  учасників ринку влади над  ціною, і чим більше продавців, тим  менш імовірний монополізм, тому що "монополісти, підтримуючи постійну нестачу продуктів на ринку і  ніколи не задовольняючи повністю дійсний  попит, продають свій товар набагато дорожче від дійсної ціни і  підвищують свої доходи...". Роль конкуренції якраз і полягає в тому, що завдяки їй на ринку виникає і підтримується спонтанний порядок, який не залежить від чиєїсь волі, бажання і намірів. Хоч кожний намагався досягнути на ринку своєї мети чи користі, але ці намагання, зіштовхуючись у ході конкуренції одне з одним, незалежно від бажання учасників ринку, об´єктивно координуються і коригуються, і в результаті безсвідомо, за їх "спиною", виникає спонтанний самовільний, ніким не передбачений порядок, який виявляється в установленій рівновазі між попитом і пропозицією. [1, с.74]

Для повної перемоги Сміту  не вистачало (у крайньому разі на континенті) тлумача. Той, кому вдалося  б об´єднати його ідеї "в кодекс доктрини, викладений за певним методом" і відкинути непотрібні відступи, зробив би корисну справу. Жан Батист Сей взяв на себе цю місію.

Необхідно відзначити, що Ж.-Б. Сей, подібно до інших класиків, пояснював  конструювання політичної економії на зразок точних наук, таких, наприклад, як фізика. У методологічному плані  це означало визнання законів, категорій  і теорій, які мають універсальне і першочергове значення. Але слід сказати, що Сей визнавав лише теоретичне й описове призначення політичної економії.

Ж.-Б. Сей здобув собі безперечний  авторитет смітіанця, беззастережно  сприйнявши принципи вільності ринків, ціноутворення, внутрішньої і зовнішньої торгівлі (фритредерство), необмеженої  вільної конкуренції підприємців, недопущення ніяких проявів протекціонізму, і звів ці принципи до абсолюту. У  випадку їх прийняття він передрікав людству об´єктивну неможливість ні перевиробництва, ні недоспоживання суспільного  продукту, тобто — економічних  криз.

Положення Ж.-Б. Сея про  реалізацію суспільного продукту пізніше  отримало назву "закону ринків", або  просто "закону Сея". І визнавали  цей закон не тільки стовпи класичної  політичної економії — Д. Рікардо, Т. Мальтус та інші, але й економісти багатьох інших шкіл економічної  думки до самого початку XX ст.

Таким чином, Ж.-Б. Сей і  його учні намагалися вивести спрощене положення про гармонію економічних  інтересів усіх верств суспільства, будуючи свої судження на відомій  ідеї А. Сміта про те, що власний  інтерес "економічної людини", який спрямовується "невидимою рукою", обов´язково збігається із суспільним. Питання про пропорції, за якими  створена основними факторами виробництва  вартість суспільного продукту розподіляється на доходи тих класів суспільства, що володіють цими факторами, на думку Ж.-Б. Сея, самостійного значення не має. Доходи підприємця, за визначенням Ж.-Б. Сея, є "винагородою за його виробничі здібності, талант, діяльність, дух порядку і керівництво". [1, с. 99]

Із найбільш відомих послідовників  ідей Ж.-Б. Сея слід відмітити іншого французького економіста — Фредеріка  Бастіа (1801 —1850), який висунув і обґрунтував  теорію послуг, а також концепцію "економічної гармонії". В теорії послуг виробництво трактувалось як обмін послугами. Внаслідок такого обміну, на думку Бастіа, створюється  корисність, яка являє одну із частин сукупного продукту у вигляді  товарів або послуг. Таким чином, ідея Бастіа близька ідеї Сея. Робітник створює певну корисність, яка  втілюється у готовому продукті.

На основі теорії послуг Бастіа розробив ідею утвердження економічної  гармонії і вільного підприємництва. На його думку, капітал створюється  у результаті намагань або відмов з метою отримання якої-небудь користі у майбутньому. Отже, поступитись  капіталом — означає позбавити  себе зиску, зробити послугу іншій  особі. Той, хто зробив послугу, таким  чином має право на отримання  відповідної винагороди, яка може бути у вигляді орендної платні, ренти, процента і т. д.

Ринкова економіка в ученні Бастіа — це справжнє царство волі і гармонії, оскільки всі члени  ринкового суспільства "вимушені надавати один одному послуги і взаємну  допомогу заради загальної мети". [1, с. 103]

Ще однією видатною особою в економічній науці є Д. Рікардо. Він і його послідовники розробили теорію функціонування вільного підприємництва (або, за їх термінологією, вільної конкуренції), що містить у собі багато істин, які, очевидно, будуть зберігати своє значення, доки існує цей світ.

Вихідною позицією у творчості  Д. Рікардо стала властива всім авторам  класичної політичної економії прихильність до концепції економічного лібералізму, який не допускає ніякого державного втручання в економіку і дозволяє вільне підприємництво, вільну торгівлю та інші "економічні свободи". Цю позицію він послідовно відстоював у своїх наукових працях. [1, с. 89]