Функції та роль комерційних банків

Більшість українських банків, відмовляючись від кредитування на тривалі строки, постійно недоотримують доходи. При цьому вони практично не захищені від ризиків розриву ліквідності, оскільки все одно вимушені кредитувати клієнтів на терміни 5 - 7 р.

В цілому по системі на кредити в національній валюті припадає на кінець 2010 року 52,7%, на кредити в іноземній валюті 47,3%. Аналіз у розрізі строків і валют станом на кінець 2010 року наведено на рис 3.1[24].

Рис. 3.1. Структура виданих кредитів в  розрізі строків і валют станом на 01.01.2011

 

Як бачимо, в національній валюті переважає  короткострокове та середньострокове кредитування (45,7 та 42,2% відповідно), на частку кредитів понад 5 років припадає всього 12,2%. В іноземній валюті переважають  кредити понад 5 років (45,3%), тоді як на кредити до 5 років припадає 54,7%.

Аналіз  структури доходів банківської  системи за 2000 - 2008 рр. свідчить про такі основні тенденції її розвитку:

• процентні доходи (на рівні від 54 до 70%) традиційно є домінантною складовою в структурі банківських доходів. Це пояснюється тим, що кредитування в різних формах було і залишається основним напрямом банківської діяльності;
• комісійні доходи (19 - 37%) є другим за значущістю джерелом банківського прибутку, роль якого поступово зростає за рахунок розширення переліку різних банківських операцій, впровадження нових банківських технологій, спрямованих на збільшення кількості клієнтів і споживачів банківських послуг;
• частка інших видів банківських доходів (насамперед від торгових і валютно-обмінних операцій) поступово зменшується і перебуває останнім часом на рівні 9%, що зумовлено зменшенням курсової маржі.

Структура банківських доходів за 2009-2010 рік суттєво відрізняється  від поданих вище значень, її можна прослідкувати за даними рис. 3.2[24].

Рис. 3.2. Структура доходів  банків

За якими процентні доходи 2010 року зросли порівняно з даними 2000-2008рр. до 86,4%, але зменшились по відношенню до 2009 на 0,5%. Комісійні доходи 2010 року становили 11,7% і стали значно нижчими  за їх значення за 2000-2008 рр. Щодо торговельного  доходу, то його значення суттєво не змінилося і становить 1,9% станом на 01.01.2011.

Через проблеми на міжнародних ринках сек’юритизації, політичну нестабільність у країні, а також недостатній обсяг кредитних портфелів, потрібних для сек’юритизації і збільшення обсягу проблемних кредитів, вітчизняні банки не можуть повною мірою використовувати механізм управління ризиками ліквідності[19, с.73-77].

У період економічної кризи розвинуті  країни йдуть шляхом скорочення ставок рефінансування майже до нуля з метою  збереження ринку кредитування. Недоступність  рефінансування в Україні призвела до відпливу коштів із банківської  системи й підвищення курсу валюти. Штучно створена недовіра до гривні і, як підсумок, неясна перспектива спонукали  населення вкладати кошти в різні  валюти, навіть у сумнівні, тільки не в українську.

Розвиток  ринку кредитування – це єдиний спосіб відродження економіки і  стимулювання виробництва. Потужним інструментом сприянню розвиткові кредитування є  інститут державних гарантій. Саме вони являють собою найефективніший  спосіб подолання кризи довіри[9, с.55-57].

Рефінансування  банківського сектору має бути організоване під попит на гроші з реального сектору економіки. Якщо поставити за мету контроль ефективності використання коштів, то потрібно рефінансувати комерційні банки не просто під гарантії повернення коштів, а, наприклад, під заставу векселів перспективних виробничих підприємств. У такому разі комерційні банки конкуруватимуть між собою за доступ до кредитів та пропонуватимуть їх підприємствам, а не навпаки. Якщо спрямувати грошові потоки, рефінансуючи комерційні банки під попит на гроші з боку платоспроможних перспективних підприємств, то замість ринку кредитного продавця можна створити ринок кредитного покупця. Банкам можна буде давати стільки грошей, скільки вони освоять, оскільки їм буде вигідно вкладати кошти в реальний сектор. Знаючи, що гроші йдуть у потрібному напрямку, можна переходити до регулювання процентних ставок як за кредитами, так і за депозитами. Ці заходи дадуть позитивні результати та сприятимуть зростанню економіки країни в цілому[11, 26 - 31].

Комерційні  банки України не можуть конкурувати  з іноземними щодо кредитних операцій, оскільки ставка рефінансування надзвичайно  висока. З огляду на це необхідно  переглянути її у бік зниження, адже надто висока ставка рефінансування швидше формує спекулятивний капітал. Для того, щоб захистити комерційні банки України від світових кризових явищ, що, як показує досвід, завдають значний вплив Українському банківському сектору, необхідно створювати свою, незалежну фінансову систему, яка орієнтувалася б на гривню і внутрішній кредитний потенціал. А загальна економічна політика повинна поступово змінювати свою спрямованість від антикризової до інноваційної[14, с.73-77].

Також, на жаль, актуальною для комерційних  банків України є проблема банкрутства, з якою, як можна побачити, з кожним роком стикаються все більше і  більше банків (табл. 3.5)[25].

Таблиця 3.5

Динаміка  кількості комерційних банків України

Назва показника	01.01.2005	01.01.2006	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010
Кількість зареєстрованих банків	181	186	193	198	198	197
Кількість діючих банків	160	165	170	175	184	176
Виключено з реєстру	4	1	6	1	7	6
Перебувають у стані ліквідації	20	20	19	19	13	14

 

Основними причинами, що спричинили банкрутства  комерційних банків були: неякісні активи; недосконалість планування, політики та управління; зловживання інсайдерів та несприятливі економічні умови; відсутність  правильного аудиту та контролю; шахрайство, підтасовка звітних даних; незабезпечені  витрати.

Для того, щоб зменшити кількість збанкрутілих банків необхідно, щоб збільшилися  доходи комерційних банків і зменшився  рівень їх витрат.

В зв'язку з цим можка запропонувати  основнi напрямки зростання доходiв комерцiйного банку[11, с.26-31]:

• загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників. Цією групою активів є кредитні операції банку;
• збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані "працюючі" активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму «непрацюючі». До доходних активів відносять кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Всі інші активи є недоходними;
• зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ;
• зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку значний дохід, якщо він буде правильно ними управляти;
• забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг "небанківського" характеру, оптимізація пасивів,зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну;
• зменшення витрат на створення банківської послуги дає відповідно знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги - вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів.

Для ефективної роботи комерційних банків необхідне  постійне визначення  і прогнозування  стану ринку банківських послуг, всебічне планування банківської діяльності й оперативне управління фінансовими  ресурсами банку. Процес планування повинен передбачати розробку бізнес-плану банку, який є основою управління як окремими видами діяльності і банківськими продуктами, так і банком в цілому. Поліпшення стану комерційних банків можливе за умови вирішення таких задач[22, с.114-116]:

1. Поліпшення управлінського контролю за банківськими операціями та структурними підрозділами банку;
2. Здійснення адаптації кредитної політики банку до ринкових умов та внутрішньобанківських потреб;
3. Досягнення та дотримання надійної структури кредитного портфеля;
4. Розробка заходів для підвищення  ефективності роботи відділень та інших банківських підрозділів;
5. Створення умов для ефективного управління активами та пасивами;
6. Надання клієнтам комплексу високоякісних послуг;
7. Розробка стандартів в якості обслуговування клієнтів і забезпечення її дотримання;
8. Планування ефективної маркетингової програми і її здійснення.

Перспективи комерційних банків України, на мою  думку, необхідно пов’язувати, перш за все, з банківськими інноваціями, що стосуються банківських продуктів  та банківських технологій. Вони мають  на меті залучити нових клієнтів та зберегти існуючих, а також підвищити  їх рівень довіри та лояльності до банків та сприяти підвищенню якості кредитних  операцій.

Так, безумовним лідером на банківському ринку України по кількості інновацій є ПриватБанк, причому його інновації мають організаційне та технологічне походження, що дозволяє йому випереджати своїх конкурентів, відкриваючи нові ринкові сегменти і нові підходи в технологіях обслуговування. Серед основних інноваційних рішень, пропонованих ПриватБанком на ринку, слід зазначити:

• Пропозицію валюто обмінних операцій через банкомат;
• Продаж товарів та послуг не фінансового характеру через банкомати;
• Випуск кредитної картки з безкоштовним періодом користування з моменту кожної тратти;
• Випуск картки «Ощадна книжка» - ключа доступу до депозитного рахунку.

Іншим прикладом  є принципово нова технологія прийому  готівкових платежів за товари і послуги, розроблена ВАТ «Ощадбанком» та        ЗАТ «Експрес Пей», яка передбачає прийняття готівки через таксо  мати, які по суті є «касою без  касира», а не через депозитні  банкомати та фінансові кіоски самообслуговування. Сьогодні таксо мат дозволяє придбати за готівку ваучери операторів мобільного зв’язку, провайдерів інтернет послуг та ІР-телефонії, придбати страховий поліс та здійснити страховий внесок, хоча у майбутньому цей банк планує надати можливість сплати через таксо мат комунальних рахунків, штрафів, погашення міні кредитів та здійснення інших послуг.

OTP BANK запропонував принципово нову інноваційну програму кредитування фізичних осіб – споживчий кредит, що видається готівкою для придбання будь-яких товарів і послуг, без застави і поручительства терміном на 5 років та передбачає можливість поновлення або збільшення суми кредитування на протязі терміну кредиту.

Отже  ми бачимо, що вітчизняні комерційні банки  активно впроваджують інновації  у вигляді, як нових банківських  продуктів, так і технологій банківського обслуговування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, із проведеного вище дослідження  можна зробити такі висновки.

В кожній країні існує банківська система, яка є однією з найважливіших і невід‘ємних структур ринкової економіки і одним з основних чинників політики економічного зростання. Це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю, що будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться місце кожному виду банків і кожному окремому банку. Її існування пов‘язане з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи усіх банків, а також забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку.

Всі банки виконують дві основні функції, систематичне виконання яких і створює той фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи в цілому, а переплітаючись між собою, вони створюють потужну базу фінансового розвитку країни: управління грошовим обігом; забезпечення платіжного механізму; акумуляції заощаджень; надання кредиту; фінансування зовнішньої торгівлі; довірчі операції; зберігання цінностей; консультування і надання інформації, однією з важливих функції банків є їх здатність «робити гроші» – розширювати кредитні ресурси народного господарства.

Сьогодні, в умовах розвитку товарного  і становленні фінансового ринку, різко міняється структура банківської системи. З'являються нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів. Йде пошук оптимальних форм пристрою кредитної системи, ефективно працюючого механізму на ринку капіталів, нових методів обслуговування комерційних структур. Створення стійкої, гнучкої й ефективної банківської інфраструктури - одна з найважливіших задач економічної реформи в країні. Задача ускладнюється тим, що крім чисто економічних труднощів додаються соціальні: постійно міняється законодавча база; прагнення більшості банкірів одержати негайний прибуток - як наслідок - розвиток тільки одного напрямку діяльності, що веде до загрози банкрутства окремих банків і кризам банківської системи в цілому. В Україні з нестабільною політичною ситуацією та перехідною економікою дуже важко передбачити подальший розвиток ринку і уникнути ризиків. Так,як більшість банків працюють для отримання прибутку, вони не звертають уваги на ризики пов’язані з високоприбутковими операціями, не дбають про розвиток тих галузей економіки, які потребують інвестицій, а також своїми не продуманими діями вони загрожують стабільності і стійкості всієї банківської системи.