Функції та роль комерційних банків

ВСТУП

Комерційні  банки є базовою ланкою фінансово-кредитної  системи, які мають на меті задовольнити не тільки свої власні інтереси, а й  інтереси держави. Вони мобілізують  тимчасово вільні кошти та перетворюють їх у функціонуючий капітал. Вони беруть на себе зобов’язання за повне  та своєчасне виконання доручень своїх клієнтів та здійснення платежів, застосовуючи при цьому найбільш сучасні форми обчислювальної техніки  і комунікацій задля проведення розрахунків та комунікацій в  оптимальні строки та здійснення надійного  контролю за їх здійсненням.

Комерційні  банки займають особливе положення  в економіці країни. Їх роль в  забезпеченні стабільності економічних  процесів в Україні є надзвичайно  великою. Це підтверджує те, що саме з негараздів у банківській системі  з’явилися перші прояви фінансово-економічної  кризи, а з іншого саме комерційні банки, як основа фінансово-кредитної  системи, повинні відіграти вирішальну роль у процесі виходу економіки  з депресії.

 Саме  комерційні банки мають можливість  забезпечити достатній обсяг  необхідних економіці країни  кредитних ресурсів, відповідних  як за сумами так і за  термінами. Також фінансовим ресурсам банківської системи належать визначальна роль у загальному механізмі організації і регулюванні джерел фінансування для забезпечення господарської діяльності суспільства та від функціонування якої значною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у державі загалом. Ось чому державні органи підтримують банки у разі кризи ліквідності або при загрозі банкрутства. При цьому фінансове законодавство обмежує сферу діяльності комерційних банків, точно визначаючи що і як вони можуть робити, і одночасно зберігає банки від появи конкурентів.

Специфічною рисою комерційних банків є те, що вони виконують функції, які не можуть бути здійсненим іншими фінансовими  посередниками через їх заборону відповідними законами.

Банки грають роль посередника між вкладниками  і позичальниками і забезпечують функціонування платіжної системи.

Через те, що комерційні банки акумулює великі обсяги коштів, вони цим самим  впливають на попит і пропозицію грошей, що є основним фактором фінансової системи країни.

Останнім часом банківська система  України, а отже, комерційні банки  переживають не кращі часи. Основною причиною цього була світова фінансова  криза. Вона відчутно вплинула на український  банківський сектор через значну його інтеграцію в світовій фінансовий ринок. Як наслідок значна кількість  комерційних банків  стикнулися з проблемою ліквідності, стійкості  та стабільності функціонування, ризиковості  операцій та зниження якості їх ресурсної  бази.

Тож в ситуації, що склалася важливим є поліпшення фінансового становища  банку, в чому зацікавлені як клієнти  так і його власники. Фінансова  стабільність банку стає питанням його виживання, оскільки банкрутство в  умовах ринку виступає вірогідним результатом  фінансової діяльності на рівні з  іншими можливостями. Отже, можна зробити  висновок, що на сьогоднішній день надійність комерційного банку стає пріоритетним завданням, здійснення якого можливе  шляхом перегляду своєї політики і трансформації свого кредитного портфелю.

Отже, комерційні банки займають вагоме місце в економіці країни, тож потрібно вивчати функції та роль банків в економіці.

В даній курсовій роботі розглядається  комерційний банк як елемент економічного системи, його функції та особливості функціонування в Україні.

1. Сутність, призначення та класифікація комерційних банків.

Важливою ланкою кредитної системи  України є комерційні банки, що належать до другого рівня банківської системи. Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням

господарської діяльності своїх клієнтів.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про  банки і банківську діяльність" банк це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного  банку здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових кошти фізичних та юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб[1].

Комерційні банки це автономні, незалежні комерційні підприємства. З одного боку, вони створюються  для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтереси клієнтури юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком, а з іншого це підприємства особливого типу, які організовують та здійснюють рух позикового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку. Як важлива ланка банківської системи комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки є юридичними особами. Як будь-яка юридична особа банки мають свої ознаки:

1.Володіння майном на правах власності, наявність статутного фонду, який відображається на самостійному балансі банку. Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, банківські метали, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків. Розмір статутного капіталу банку визначається засновниками, але не може бути меншим за розмір, встановлений НБУ. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку має становити 120 млн. грн.

2. Наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єдність,   участь   у   господарських   відносинах,   самостійна відповідальність, фірмове найменування, а також обов'язкове зазначення в статуті банку, що банк є юридичною особою.

3. Наділеність спеціальною правоздатністю, яка означає, що банк діє  на основі свого статуту і здійснює банківську діяльність на підставі ліцензій, які надаються Національним банком України.

4.  Діяльність   комерційних  банків  ґрунтується   на  економічній самостійності. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за   зобов'язаннями   банків,   а   банки   не   відповідають   за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків,    а    банки    не    відповідають    за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків під час виконання ними  службових  обов'язків  або  втручатись  у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

5.  Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян виконанням банківських операцій і наданням різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, за рахунок якої утворюється прибуток банку.

6. Комерційні банки виступають  суб'єктами ринкової економіки, діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, використовують ринкові категорії — прибутковість, ризик, ліквідність. Як важливий сектор економіки, комерційні банки забезпечують народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Діяльність банків не обмежується акумуляцією і розміщенням коштів підприємств, організацій і населення. Вони сприяють накопиченню капіталу, не лише активно втручаючись в усі сфери господарського життя, а й безпосередньо беручи участь у функціонуванні капіталу або здійснюючи контроль над ним. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами й галузями виробництва, який значною мірою забезпечує розвиток народного господарства залежно від об'єктивних потреб виробництва. Фінансуючи додаткові потреби підприємств промисловості, транспорту, сільського господарства, банки уможливлюють створення прогресивної відтвореної структури народного господарства[3, с.31-36, 4,с.242-255].

Сучасні комерційні банки як юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність, зазвичай, не повинні виконувати адміністративні повноваження. Проте згідно з правилами НБУ на них у деяких випадках покладаються контрольні функції, що полягають у перевірці додержання суб'єктами господарювання порядку ведення касових операцій та норм з регулювання обігу готівки, здійснення валютного контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів через уповноважені банки.

Комерційним банкам забороняється  діяльність у сфері матеріального  виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних та інвестиційних контрактів), страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Існують певні обмеження щодо прямої чи опосередкованої участі банку у капіталі будь-якого підприємства, установи, який не повинен перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку. Законодавством обмежено можливість комерційного банку мати у власності нерухомість. Так, банки можуть мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше ніж 25 відсотків капіталу банку. Однак це обмеження не поширюється на: а) приміщення, які забезпечують технологічне здійснення банківських функцій; б) майно, яке перейшло банку у власність внаслідок реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави; в) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам за умови, що воно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

У ст. 9 Закону України "Про банки  і банківську діяльність" передбачено, що комерційні банки мають право  створювати банківські об'єднання таких  типів: банківська корпорація, банківська холдингову група, фінансова холдингова група, причому банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з додержанням вимог антимонопольного законодавства України. Банківські об'єднання створюються за попередньою згодою Національного банку України та підлягають державній реєстрації внесенням відповідного запису до Державного реєстру банків. Закон передбачає також можливість створення комерційними банками банківських спілок та асоціацій з метою захисту інтересів своїх членів, координації та вдосконалення банківської діяльності[1].

За видами операцій комерційні банки поділяються  на (ст.4 Закону України «Про банки та банківську діяльність»):

• універсальні
• спеціалізовані.

Універсальний комерційний банк здійснює всі або майже всі види банківських операцій (понад стандартний набір кредитно-розрахункових функцій). При цьому банк може організовувати так зване «пакетне» обслуговування своїх клієнтів: надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами, прийом вкладів, валютні операйції, консультаційні та інші послуги.

Спеціалізовані  комерційні банки концентрують зусилля на здійсненні кількох основних банківських операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. Спеціалізація впливає на характер усієї діяльності банку, визначаючи особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою.

В залежності від орієнтації діяльності комерційні банки можна поділити на три групи[6, с. 79-81]:

• Банки з клієнтською спеціалізацією
• Банки з галузевою спеціалізацією
• Банки з функціональною спеціалізацією

За функціональною спеціалізацією розрізняють такі види банків:

• Інвестиційні (займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку);
• Інноваційні (здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація крупних науково-технічних проектів);
• Ощадні (залучають дрібні вклади населення на певний строк і надання позик приватним особам);
• іпотечні (видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна);
• експортно-імпортні (займаються кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов¢язаними в основному із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом капіталів).

Галузеві  комерційні банки зосереджуватись на обслуговуванні окремих галузей економіки ¾ промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, енергетики, транспорту і зв¢язку.

За територіальною ознакою комерційні банки прийнято поділяти на:

• міжнародні, що обслуговують клієнтів у різних країнах, здійснюючи операції на міжнародних ринках позичкових капіталів;
• національні, які функціонують в масштабах країни;
• міжрегіональні, що обслуговують потреби у кредитно-фінансових послугах кілька регіонів;
• регіональні, масштаби операцій яких обмежуються рамками певного регіону країни.

За формою власності розрізняють такі типи комерційних банків:

• державні;
• приватні;
• змішані.

У державних  банків капітал повністю належить державі  в особі центральних органів  влади й управління, зокрема, міністерству фінансів або галузевим відомствам, які виступають засновниками банків. Створення таких банківських  установ має на меті, як правило, реалізацію певних загальнонаціональних програм розвитку тих чи інших галузей або регіонів. Державні банки можуть бути створені також місцевими органами влади. Основним завданням таких муніципальних банків є кредитно-фінансове обслуговування місцевого господарства(ст.7 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).