Фіскальна політика

 

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”

 

Економічний факультет

 

Кафедра прикладної економіки та бухгалтерського обліку

 

 

Курсова робота на тему:

ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ РОЛЬ У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ  ЕКОНОМІКИ

 

 

 

                                                                          Виконала студентка

      економічного факультету групи Е-23

                               Оласюк І.В.

                                               Науковий керівник:

                                           викл. Клебан Ю.В.

 

 

 

 

 

Острог, 2012

Зміст

Вступ

       Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇЇ РОЛІ У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ

   1.1. Поняття фіскальної політики, її види і значення  
            1.2. Податок як основний елемент фіскальної політики  
           1.3 Вплив фіскальної політики на економічну систему України

       Розділ 2

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇЇ РОЛІ У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ

  2.1. Аналіз існуючих моделей впливу фіскальної політики на економіку України

  2.2. . Розробка математичної моделі оцінки ефективності фіскальної політики

  2.3 Аналіз ефективності фіскальної політики в Україні

     Розділ 3

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ЇЇ РОЛІ В ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ

3.1. Прогнозування/моделювання фіскальної політики (на базі моделі створеної у 2.3.)

 

3.2. Можливості застосування зарубіжного досвіду фіскальної політики в Україні

3.3. Рекомендації щодо застосування інструментів фіскальної політики.

Висновки 

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

ВСТУП

Метою дослідження є вивчення існуючих підходів до моделювання впливу фіскальної політики на економіку України та «розробка моделі» оцінки ефективності фіскальної політики.

Об’єктом дослідження є фіскальна політика та її роль у державному регулюванні.

Предметом є процес функціонування елементів фіскальної політики та її вплив на державне регулювання.

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ 1

         ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇЇ РОЛІ У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ

 

1. Поняття фіскальної політики, її види і значення 

  Фіскальна політика, її ще часто називають бюджетно-фінансовою використовується як інструмент макроекономічного регулювання. Це вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та понесення витрат у вигляді державних закупівель, видатків у формі трансфертних та процентних витрат за борговими зобов’язаннями.

  Фіскальна політика – це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань[ В. Базилевич, К. Базилевич, Л. Баластик Макроекономіка К- Знання- 2007 ст. 688  ст.597-599].

Це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури  державних витрат для забезпечення належного рівня зайнятості, обмеження  і запобігання інфляції та інших  негативних економічних явищ.

Основні завдання фіскальної політики полягають у перерозподілі національного доходу з метою:

- впливу на стан господарської кон'юнктури;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- стимулювання економічного зростання;

- підтримка високого рівня зайнятості.

Інструментарій фіскальної політики включає: маніпуляцію різними видами податків та податкових ставок, крім того, трансфертні платежі та інші види державних витрат. Найважливішим  комплексним інструментом і показником ефективності фіскальної політики є  державний бюджет, який об'єднує податки і витрати в єдиний механізм.  
Різні інструменти по-різному впливають на економіку. Державні закупівлі, утворюють один з компонентів сукупних витрат, а, отже, й попиту. Як і приватні витрати, державні закупівлі збільшують рівень сукупних витрат. Крім державних закупівель є ще один вид держвидатків. А саме - трансфертні платежі. Вони не включаються до ВНП, однак, вони входять і враховуються в особистому доході і наявному доході. Обсяг приватного споживання скоріше залежить не від національного, а від наявного доходу. Трансферні платежі побічно впливають на споживчий попит, збільшуючи наявний дохід домогосподарств. Інструментом негативного впливу на сукупні витрати є податки. Будь-які податки означають зменшення розмірів наявного доходу. Зменшення наявного доходу у свою чергу веде до скорочення не тільки споживчих витрат, а й заощаджень. 

Залежно від фази ділового циклу  фіскальна політика виявляються  як стимулююча або обмежувальна.

Стимулюючу фіскальну політику називають фіскальною експансією. У  короткостроковому періоді вона спрямовується на подолання кризи  в економіці, а у довгостроковому  політика послаблення податкового  тиску може спричинити розширення пропозиції факторів виробництва та зростання  економічного потенціалу.

Обмежувальну фіскальну політику називають фіскальною рестрикцією. В короткостроковому періоді  заходи стримуючої фіскальної політики дають змогу уповільнити темпи  інфляції ціною зростання рівня  безробіття і скорочення обсягу виробництва. В довгостроковому періоді збільшення податкового тиску може викликати стійке зниження сукупної пропозиції й активізацію елементів механізму стагнації, що призвидить до скорочення інвестицій.

Залежно від впливу бюджетно-податкових інструментів на стан макроекономіки розрізняють дискретну та недискретну  політику.

Дискреційна політика - це цілеспрямована зміна величини державних податків, видатків і сальдо державного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками) в результаті зміни законодавства, метою якої є:

- стабілізація економіки;

- досягнення рівноваги в економіці;

- збільшення рівня зайнятості;

- зниження темпів інфляції.

Дискреційна політика може здійснюватися  тільки з часом, оскільки вона пов'язана  з прийняттям законодавчих рішень.

До інструментів дискреційної фіскальної політики належать:

- зміна ставок оподаткування;

- скасування або запровадження  нових податків чи податкових  пільг;

- трансферти, обсяги яких нейтральні  щодо розмірів доходів. Дискреційна  фіскальна політика залежно від  фази циклу може бути:

Недискреційною (автоматичною) фіскальною політикою - це політика вбудованих стабілізаторів, які забезпечують природне пристосування економіки до фаз ділової кон’юнктури, вона не пов'язана зі зміною законів.

Автоматичним ("вбудованим") стабілізатором - це механізм, дія яких зменшує реакцію ВВП на зміну сукупного попиту.

До автоматичних стабілізаторів належать:

а) автоматична зміна податкових надходжень при прогресивній системі оподаткування:

-- система податків прогресивно  залежить від особистих доходів  та підприємств. Якщо обсяг  виробництва зменшується, то зменшуються  податкові ставки, з менших доходів  підприємства сплачують менші  податки. Таким чином, темпи  падіння сукупного попиту менші  за темпи падіння обсягу виробництва,  що уповільнює його різке скорочення  через скорочення сукупного попиту. У такому випадку обсяг продукції  зменшується не так відчутно;

-- у період буму і відповідно  у період інфляції збільшення ставок оподаткування за умов прогресивної системи оподаткування ерез зростання доходів домашніх господарств і підприємницького сектору зменшує особисті доходи , стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання  цін та заробітної плати;

б) допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

У разі надання допомоги на випадок  безробіття кошти спрямовуються  в економіку або вилучаються  з неї і в результаті стабілізуються та згладжуються наслідки ділових циклів.

Отже, під фіскальною політикою держави розуміється постійне втручання держави в економічні процеси та явища з метою регулювання їх перебігу, підтримки рівня зайнятості та стимулювання економічного зростання. Головними засобами впливу є податки, державні закупівлі та трансферти. Фіскальну політику характеризують залежно від  фази ділового циклу на стимулюючу та обмежуючу, а також за впливом інструментів на не дискреційну та дискреційну.

    

 

2. Податок як основний елемент фіскальної політики 

Держава визнано вносити  в економіку стабілізуючий вплив, забезпечуючи найкращі умови для економічного зростання. Для виконання завдань воно повинно мати у своєму розпорядженні необхідними ресурсами. Частково вони можуть бути знайдені за рахунок цінних джерел, наприклад доходів державних підприємств. Однак у ринковій економіці основною виробничою одиницею є не державне, а приватне підприємство. Тому для формування державних ресурсів уряд вилучає частину доходів підприємств і громадян. Вилучений дохід, змінюючи власника, перетворюється в податок.

     Податком   є   обов'язковий,   безумовний   платіж    до відповідного   бюджету,   що   справляється  з  платників  податку [ Податковий кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14,  N 15-16, N 17, ст.112 ) ].

Податки - це платежі, які в обов'язковому порядку сплачують в доход держави юридичні і фізичні особи(підприємства, організації, громадяни). Як правило, ці виплати не тільки обов'язкові, але й безоплатні і примусово. Податки необхідні, так як держава з їх допомогою впливає на багато економічних та соціальні процеси. Вони допомагають заохочувати або пригнічувати певні види діяльності, направляти розвиток тих чи інших галузей і регіонів, регулювати кількість грошей та грошовий обіг, впливати на інвестиційну активність підприємців, функціонування ринку цінних паперів, рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією. І хоч податки в більшій мірі викликають обурення, ніж схвалення, без них ні сучасне суспільство, ні держава існувати не можуть.

У сучасних умовах податки виконують  такі основні функції: фіскальну, розподільчу, регулюючу.

Фіскальна функція - основна, характерна для всіх держав. З її допомогою створюються державні грошові фонди та матеріальні умови для функціонування держави акумульовані через оподаткування засоби держава використовує на будівництво доріг, великих господарських об'єктів, об'єктів соціального призначення, на утримання науки, захист навколишнього середовища .  [Долан Е.Дж., Ліндсей Д.Макроекономіка. - С-Пб., 1994. - 406 с.. Стор 261-263]

Розподільча, тобто перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і  юридичними та фізичними особами.

Регулююча, тобто вплив податків на різні сфери життєдіяльності  їхніх платників.

Функції податків перебувають у  діалектичному залежності один від  одного. Так, надходження більшої кількості податкових зборів до бюджету(фіскальна функція) сприяє стимулюванню прискорення будівництва соціальних об'єктів, фундаментальних наукових досліджень (економічна функція). У той же час прискорення інвестиційної активності, зростання масштабів виробництва (економічна функція) сприяє збільшенню податкових надходжень до держбюджету (фіскальна функція). [ Макроекономіка: Учеб.пособие / Под ред. Л.П.Зінькова. - Мн.: Нове знання, 2002. - 244с.. стор 137-150]

Сучасна податкова система включає різні види податків. Основну їх групу становлять прямі та непрямі податки.

Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно. До числа прямих податків відносяться:

Реальні податки:

• по будинковий;
• промисловий;
• на цінні папери;
• поземельний.

Особисті податки:

• прибутковий податок з населення;
• податок на прибуток корпорацій;
• податок на надприбуток;
• податок на доходи від видобутку нафти;
• податок на доходи від грошових капіталів;
• податок зі спадщини і дарувань;
• майнові податок.

Непрямі податки - це податки на товари та послуги, оплачувані у ціні товару або включені в тариф. Власник товару або послуг при їх реалізації отримує податкові суми, які перераховує державі. У даному випадку зв'язок між платником і державою опосередкована через об'єкт оподаткування [ДОДАТОК А].