У країнах капіталістичного світу  це здійснюється шляхом переходу від  індивідуальної приватної власності  до групових, колективних форм, що на сучасному етапі після століть панування приватної індивідуальної власності на засоби виробництва є закономірним, об'єктивно необхідним процесом. Тільки так можна забезпечити високий рівень ефективності виробництва. [12,78]

       В СРСР, як було показано вище, практика формування колективних форм власності привела до монопольного зосередження засобів виробництва в руках держави, що породило надмірний централізм в управлінні економікою. За таких умов власність лише формально вважалася суспільною, оскільки розпоряджався нею держапарат. Безпосередні виробники фактично були відокремлені від засобів виробництва та результатів своєї праці. Це підірвало зацікавленість у результатах праці і стало причиною зниження темпів зростання радянської економіки в останні роки її існування.

       Природно, що за цих умов Україна, яка успадкувала від СРСР надмірно одержавлену економіку, щоб відродити матеріальні стимули в робітників до високоефективної праці, повинна пройти зворотний (порівняно з капіталістичними країнами) шлях. А саме подолати надмірне усуспільнення відносин власності й створити умови для існування різноманітних форм власності: державних, колективних, приватних. [19, 198]

       Необхідність  існування різних форм власності  в сучасних умовах зумовлюється ще й тим, що по - перше, сьогодні рівень розвитку продуктивних сил і усуспільнення виробництва в різних секторах народного господарства неоднаковий. Ще зберігаються стійкі й значні розриви в технічному рівні на окремих підприємствах у різних галузях, регіонах, умовах праці тощо.

       По-друге, в міру розвитку НТП відбуваються два взаємопов'язаних процеси - концентрація й спеціалізація. Перший процес зумовлює укрупнення, усуспільнення виробництва. Другий - його диференціацію. Остання відкриває можливості для дрібного виробництва й індивідуальної трудової діяльності.  

        Висновок

       Таким чином, власність - головна економічна категорія. У будь-якій економічній  системі рішення людей залежать насамперед від загальновизнаних у  даному суспільстві прав власності. Право власності - це врегульовані законом  суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження працею, природними ресурсами та майном.

       Нині  у країнах з розвинутою ринковою економікою існують лише дві форми  власності: приватна і державна. Усі  інші - це похідні цих основних. Головною ознакою наведеної класифікації форм власності є суб'єкти права власності: громадяни чи держава. Об'єктами права власності можуть бути людський капітал, природні ресурси, майно, результати інтелектуальної праці тощо. Найціннішою формою власності є людський капітал.

       Еволюція  відносин власності - складний процес і її не можна заперечувати і зводити до альтернативи: або збереження ”загальнонародної”, а по суті - державної власності, або перехід до приватної власності у тій її класичній формі, яка існувала на зорі капіталізму.

       Власність як економічне відношення почало формуватися ще при становленні людського суспільства. На монополізації різних об'єктів власності тримаються всі найважливіші форми економічного та неекономічного відношення до праці. Економічне відношення до праці виходить з власності на умовах виробництва або на власності на капітал.

       Враховуючи ознаки сучасного господарського законодавства України, можна дійти висновку, що в ньому чимало застарілих, колізійних норм, а також прогалин, що зумовлено запровадженням в економіку України нових для неї ринкових відносин, які ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання. Одночасне прийняття та набуття чинності Господарським і Цивільним кодексами України породжує ще проблему усунення колізій між їх положеннями (щодо господарських товариств; форм власності тощо). Зазначені обставини зумовлюють необхідність удосконалення господарського законодавства.

       З огляду на нестабільну економічну ситуацію в країні, на нашу думку, увагу в  першу чергу слід звернути на законодавство  щодо державної власності.

       В чинному законодавстві України  лише в загальних рисах визначено  зміст загального управління державною  власністю. Визначальними у вирішенні  цього питання є положення Цивільного кодексу, відповідно з якими державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

       Нині вкрай необхідно терміново розробити та прийняти Закон України «Про управління державним майном», Закон «Про державні підприємства та установи». В Законі «Про управління державним майном» мають бути чітко визначені повноваження органів, уповноважених управляти державним майном, порядок створення, реорганізації та ліквідації державних підприємств та установ. На наш погляд, доцільно було б утворити спеціальний Комітет державного майна, який би реалізовував державну політику щодо ефективності використання державної власності, захист права державної власності тощо.

       Характерною також для України є недооцінка в суспільстві значимості захисту  прав інтелектуальної власності. Таке явище є значною мірою наслідком  культурно-етичної спадщини минулого, коли в суспільстві переважала державна власність на результат творчості, а результати діяльності в науковій та культурній сферах вважалися надбанням усього народу.

       Розглянувши основні положення чинного законодавства  України щодо захисту права інтелектуальної власності хотілось би порекомендувати :

1. У  сфері забезпечення міжнародно-правових  умов правової охорони інтелектуальної  власності Верховній Раді України  в першочерговому порядку забезпечити  розгляд проектів законів у  сфері інтелектуальної власності, що стосуються змін з метою приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних договорів, укладених Україною, та законодавства ЄС.

2. Забезпечити  розвиток внутрішнього правового  поля з питань інтелектуальної  власності. Верховній Раді України прискорити розгляд та прийняття законопроектів про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності; провести роботу щодо усунення неузгодженостей між окремими нормативно-правовими актами з цих питань. 

        Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №436-1У.

2. Земельний кодекс України //Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 3-4.- С.27

3. Конституція України. Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. //Голос України. - 13 липня 1996 року. - №128

4. Цивільний кодекс України (редакція вiд 14.06.2007). Закон вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003 - 2003 р., № 40, стаття 356

5. Беседін В.Ф. Роль держави в ринковій економіці// Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №2. - С. 3-9.

6. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. - К.: Знання-Прес, 2004. - 615 с.

7. Вінник О.М. Господарське право: курс лекцій. - К., 2005. - 624 с.

8. Галунько В. Власність як юридична та економічна категорія, об'єкт протиправного посягання. // Журнал “Персонал”. Вид. МАУП №9/2006 за вересень 2006 р. – 43 с.

9. Економіка підприємств: Навч. Посіб./ За ред. А. В. Шегди. - К: Знання, 2005. - 431 с

10. Економічна теорія. Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Кім М.М., Лісовицький В.М. -Х.: - ФОП Чиженко С.Ю., 2006. -396 с.

11. Економічна теорія: підручник для вузів. - Москва, 2004

12.Єрмошенко М.М. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв'язання: наук. моногр. - К.: Нац. акад. упр., 2008. - 451 с.

13. Єщенко П.С. Сучасна економіка. - К.: Вища школа, 2005. - 327 с.

14. Звід законів і кодексів України. – К: Українське агентство інформації та друку „Рада”,2007. – 800 с.

15. Карлін М.І. Правові основи підприємництва: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доповн. К.: Кондор, 2006. - 386 с.

16. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. – К., 2004. – 411 с.

17. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4 т. / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Інститут юридичних досліджень, 2004 - 928 С. (Нормат. док. та комент.)

18. Основи приватного права України. – К:Версія, Видавець Іван Котюк,2005. – 269 с.

19. Перехідна економіка: Підручник / В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Ліанова та ін.; За ред. В. М. Гей ця. – К.: Вища шк.., 2004. - 591 с.

20. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України: Підручник / К.: Істина, 2005. - 776 С.

21. Цивільне право України: Академічний курс: підруч.: У двох томах/ За заг.ред. Я.М.Шевченко. -Т.1. Загальна частина. - Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 520 с. 

22. Цивільне право України: Підручн. В 2-х томах. Том 1/ За ред. Борисової В.І., Спасибо-Фатєєвої І.В., Яроцького В.Л. – К., 2004. – 423 с.

23. Шульга А.М. Теория государства и права. (Учебное пособие для подготовки к государственному экзамену). – Х.: НУВД, 2006.

24. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 384 с.

25. http://www.rada.gov.ua