Форми бухгалтерського обліку

       Згідно наказу від 4 червня 2009 року № 390 «Про затвердження спеціалізованих форм регістрів журнально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств та методичних рекомендацій щодо їх застосування» відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керуючись пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, та з метою забезпечення єдиних методологічних принципів ведення бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах було затверджено спеціалізовані форми регістрів журнально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств [2, ст.365].

       Журнально-ордерна  форма бухгалтерського обліку базується  на застосуванні журналів-ордерів і відомостей аналітичного обліку, які є основними обліковими регістрами та основою обліку, охоплюють увесь процес господарської діяльності. Кожний регістр виконує певну функцію, а всі регістри тісно пов’язані між собою. За назвою основного облікового регістру названо і саму форму обліку.

       Основними обліковими регістрами за журнально-ордерною формою є журнали, відомості аналітичного обліку та Головна книга. Кожен із цих регістрів є своєрідним нагромаджуваним  регістром, в якому накопичуються певні господарські операції у передбачених розрізах (за рахунками, статтями витрат тощо).

       Усі журнали-ордери мають контрольно-шахову форму і побудовані за кредитовим принципом, тобто рахунок, до якого  ведеться даний журнал-ордер, кредитується із зазначенням в окремих графах рахунків, що дебетуються в кореспонденції з ним.

       У разі застосування журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку меморіальних ордерів не складають і реєстраційного журналу не ведуть, а кореспондуючі  рахунки зазначають безпосередньо на самих документах. Господарські операції записують безпосередньо до відповідного журналу у хронологічному порядку в міру надходження виправдних документів. Якщо за операціями є значна кількість документів, їхні дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім до відповідних журналів-ордерів. Підсумки журналів-ордерів переносяться до Головної книги, побудованої на відміну від журналів-ордерів за дебетовою ознакою, в якій знаходяться кінцеві залишки за всіма рахунками, необхідні для складання балансу за звітний період. Журнально-ордерна форма є оптимальною паперовою формою обліку [17, с.76].

       Журнали відкриваються за кредитом низки  бухгалтерських рахунків (наприклад  журнал 1 — за кредитом рахунків 30, 31, 33, журнал 2 — за кредитом рахунків 50, 60).

       За  деякими рахунками з метою  посилення контрольних функцій  поряд із журнальними записами кредитових оборотів одночасно ведуть відомості дебетових оборотів. Так відомість 1.1 ведеться за дебетом рахунка 30, відомість 1.2 — за дебетом рахунка 31, а 1.3 — за дебетом рахунка 33. Приклади заповнення журналу 1 та відомостей 1.1 та 1.2 наведено у табл. 2 — 5 ( Додаток Ґ. ).

       У випадках, коли потрібну аналітичну інформацію за об’єктами обліку на окремих рахунках (запасів, витрат, доходів тощо) безпосередньо у журналах відобразити неможливо, то попередньо дані первинних документів у потрібному аналітичному розрізі групуються (накопичуються) у допоміжних відомостях (аркушах — розшифровках), з яких підсумки записуються до журналів.

       Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

       Господарські  операції відображаються в облікових  регістрах під час надходження  первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

       Підсумкові  записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою  для записів, та з відомостями.

       На  документах, дані яких включені до облікових регістрів, зазначають номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів у них (номер рядка). За документами, дані яких відображені в облікових регістрах загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремому аркуші, який додається до зброшурованих документів.

       В облікових регістрах, показники  яких переносять до Головної книги  або до інших облікових регістрів, роблять позначку про це у відповідному рядку регістру.

       Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів із кредиту рахунків.

       Головна книга ведеться протягом року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку. Для перевірки правильності складання облікових регістрів застосовують оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках Головної книги після занесення до неї оборотів із усіх журналів. Обороти за дебетом і кредитом рахунків мають бути рівними [5, с.34].

       Інформація  облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.

       Необхідність  прийняття Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку визначалась впровадженням Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом МФУ від 30 листопада 1999 року № 291.

       Нижче розглянемо порядок ведення облікових  регістрів журнальної форми.

       Облік операцій про наявність і рух  грошових коштів, грошових документів та коштів у дорозі здійснюється в Журналі –ордер 1 за кредитом рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» і відомостях 1.1, 1.2, 1.3 до цього журналу. Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі звітів касира, виписок банку і доданих до них документів.

       Облік операцій в іноземній валюті ведеться у Журналі 1 і відомості до нього у гривнях і одночасно в тій валюті, в якій здійснюється операція в іноземній валюті.

       Для відображення операцій з одержання  довгострокових і короткострокових позик призначений Журнал 2 за кредитом рахунка 50 «Довгострокові позики» і 60 «Короткострокові позики». Записи здійснюються на підставі виписок банку і доданих до них документів, що засвідчують рух залучених позикових коштів.

       Накопичення аналітичних даних щодо додаткового  капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів за період з початку поточного року.

       Перелік форм регістрів журнальної форми  обліку, їх найменування та призначення  наведені у додатку Д.

       Затверджені регістри розраховані на відображення документообороту невеликих і середніх підприємств.

Вдосконалення меморіально-ордерної форми ведення  бухгалтерського обліку зумовило відмову  від складання меморіальних ордерів  і реєстраційних журналів та появу  більш прогресивної форми – журнальної (рис. 3.1) Особливостями журнальної форми ведення бухгалтерського обліку є наступні:

• побудова журналів за кредитовою ознакою;
• застосування накопичувальних журналів і допоміжних відомостей;
• поєднання в одному регістрі хронологічного та систематичного запису;
• зазначення в журналах кореспонденції рахунків;
• поєднання в одному журналі декількох взаємопов'язаних синтетичних рахунків;
• максимальне використання шахових відомостей.                               

       Суть  журнальної форми бухгалтерського обліку полягає в тому, що на підставі згрупованих даних первинних документів усі господарські операції реєструють у відповідних відомостях і журналах. Записи в журнали й відомості роблять щоденно або в міру надходження первинних документів. У більшості журналів та відомостей поєднано синтетичний і аналітичний обліки інформації про наявність, стан і використання господарських засобів та джерел їх формування. Аналітичний облік ведуть до тих синтетичних рахунків, в яких є значна кількість об’єктів обліку. Характерною особливістю журналів є те, що в них записують суми, які відповідають кредитовому обороту по відповідному рахунку. У відомостях записують суми дебетових оборотів по рахунках.

       Записи  господарських операцій у журналі  та відомості здійснюється за шаховим принципом: суму операції записують одночасно за дебетом та кредитом кореспондуючих рахунків, що зменшує кількість облікових записів та підвищує якість обліку. Поряд з журналами та відомостями ведуть допоміжні облікові реєстри. Окремі журнали та відомості призначені одночасно для відображення у них даних аналітичного та синтетичного обліку. По рахунках, які охоплюють велику кількість об’єктів, аналітичний облік ведуть в окремих відомостях.

       Щомісячно журнали та відомості закривають і їх підсумки переносять у Головну книгу, яку відкривають на рік. У Головній книзі групуються дані поточного обліку журналів та відомостей. Для кожного синтетичного рахунку в Головній книзі відведено окрему сторінку. Дані дебетових оборотів кожного рахунку в Головній книзі відображаються розгорнуто, кредитових оборотів загальною сумою. В кінці місяця по кожному рахунку виводиться залишок, який записується в окрему графу.

Загальна  схема журнальної форми обліку зображена  на рис.3.1

 

 

 
 

Рис. 3.1. Схема журнальної форми обліку

Основними перевагами журнальної форми обліку є:

• поєднання аналітичного і синтетичного обліку в єдиних реєстрах;
• забезпечення своєчасного і рівномірного відображення господарських операцій у реєстрах протягом звітного періоду;
• забезпечення розподілу облікових робіт;
• скорочення кількості облікових реєстрів;
• забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства.

Основним недоліком журнальної форми обліку громіздкість окремих журналів та відомостей та склад аналітичних даних не відповідає сучасному рівневі потреб в інформаційному забезпеченні управління підприємством. 
 
 
 
 

Висновок

       Об'єкт  дослідження: форми бухгалтерського  обліку.

       Мета  роботи: дослідження форм бухгалтерського  обліку.

       Для досягнення мети були вирішені такі завдання: визначена сутність поняття "форма обліку"; розглянута історія розвитку форм бухгалтерського обліку; розглянута меморіально-ордерна форма обліку; розглянута форма бухгалтерського обліку Журнал-головна; розглянута та виділені особливості журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку; розглянута спрощена форма бухгалтерського обліку; розглянуті механізовані та автоматизовані форми ведення бухгалтерського обліку; виконані практичні завдання.

       Форма бухгалтерського обліку - це технологія та організація облікового процесу  з відповідними способами документування та облікової реєстрації (спосіб ведення обліку при тих самих елементах методу).

       Розвиток  форм бухгалтерського обліку має  свою історію. Кожен етап розвитку господарської  діяльності характеризується відповідним  рівнем стану обліку, певною формою його ведення. Спочатку форми обліку базувалися на книгах-журналах, які вважалися головними обліковими регістрами, призначеними для ведення як систематичного, так і аналітичного обліку. Пізніше для ведення аналітичного обліку почали застосовувати картки. Подальший розвиток обліку, необхідність розподілу праці між працівниками бухгалтерії зумовили широке використання в обліку окремих листків. В умовах використання комп’ютерів  з'явилися нові регістри і новітня технологія збору й обробки облікових даних.

       На  сьогодні в Україні 5 основних форм бухгалтерського обліку.

       Меморіально-ордерна  форма обліку, яка використовується в бюджетних організаціях, у банках. Основним регістром цієї форми - меморіальний ордер. Порівняно з журнально-ордерною, ця форма містить багато дублюючої інформації.

       Особливістю форми бухгалтерського обліку Журнал-головна  є суміщення хронологічного і  систематичного обліку по синтетичних  рахунках в одному комбінованому  обліковому регістрі - книзі Журнал-головна, яка поєднує у собі реєстраційний журнал і Головну книгу.