Форми і види банківського кредитування

Всі розглянуті проблеми важливі, але з позиції формування ринкової кон'юнктури, особливо виділити високу платність кредитних ресурсів. Найвища ставка по споживчих кредитах більш ніж в чотири рази перевищувала платність по найвигіднішій для позичальника пропозиції по таких позиках.  Станом на кінець жовтня 2012 найнижча ставка за споживчими кредитами на купівлю товарів строком на один рік в банках з числа 50 найбільших становила 23,79% річних. Така платність кредиту була в Ощадбанку. У 36,01% річних обходився акційний кредит від УкрСиббанку на товари в інтернет-магазинах. При цьому найдорожчий споживчий кредит на товари з тих же 50 банків обходився на кінець жовтня 2012 року в 104,85% річних. Таку платність кредиту мали позики на мобільні телефони та портативну техніку строком на один рік в Дельта Банку [11].

Однією з важливих запорук  стабільного розвитку економіки  будь-якої країни є рівень розвитку ринку іпотеки. Розвитку економіки  України сприятиме вирішення низки існуючих проблем ринку іпотечного кредитування, котрі стримують його інтенсивний розвиток. Зокрема, залишаються невирішеними такі важливі питання, як залучення довгострокових ресурсів для іпотечного кредитування, удосконалення оцінки об'єктів іпотечного кредитування та формування ціни іпотеки.

Основними проблемами іпотечного кредитування в Україні є:

- відсутність в держави  централізованої і доступної  громадської системи реєстрації  прав власності та обтяжень  на нерухоме майно і на землю;

- малоефективна непередбачувана  довготривала і витратна для  кредитора процедура звернення  стягнення  на предмет іпотеки  за рішенням суду чи виконавчого  напису нотаріусу;

- відсутність законодавчого  положення щодо функціонування  вторинного іпотечного ринку  іпотечних цінних паперів.

- нерозвиненість інфраструктури  ринку житла і житлового будівництва;

- недосконалість правової  бази;

- низька ефективність  ринку житлового будівництва;

- відсутність дієвого  механізму кредитування під заставу  земель сільськогосподарського призначення.

3 червня 2011 року по червень 2012 року загальний обсяг іпотечних кредитів збільшився на 5,8 млрд. грн., тобто більш ніж у п'ять разів, що свідчить про зростання загального обсягу іпотечних кредитів, яке позитивно впливає на розвиток промисловості. Таким чином, іпотечні кредити, що надаються українськими банками, за своїми параметрами все більше наближаються до світових вимог [10].

Станом на кінець серпня 2012 року в Україні налічується 176 банки, однак на ринку іпотечного кредитування працює менше 50 з них, які мають достатній розмір довгострокових ресурсів та рівень капіталізації. Протягом останніх чотирьох років можна виділити декілька найактивніших банків, які займають серйозні частки ринку іпотечного кредитування в Україні, а саме: ВАТ «Ощадбанк», ВАТ «Укрексімбанк», АКБ «Надра», АКБ «Аркада», АКБ «Правекс-банк», АППБ «Аваль», АКБ «Промінвестбанк», ЗАТ КБ «Приватбанк», АКБ «Укрсоцбанк», КБ «Фінанси та Кредит». Розвиток ринку іпотечного кредитування в Україні перешкоджають такі негативні фактори як: нестабільні темпи загальноекономічного зростання; недостатній рівень розвитку банківського сектору економіки; відсутність належного законодавчого регулювання іпотеки [11].

Загалом, слід зазначити, що вирішення найболючіших проблем  іпотечного кредитування в Україні  тісно пов'язане з вдосконаленням  законодавчої бази. Побудова надійного  законодавчого підґрунтя для  розвитку іпотеки в Україні має  стати  та й буде основою формування сучасних підходів до вирішення перелічених  проблем іпотечного кредитування.

Разом з тим, винятково  актуальним стає питання практичної реалізації можливостей, що з'явилися  в рамках уже прийнятого законодавчого  поля. Крім того, в Україні варто  також використовувати той зарубіжний досвід іпотечного кредитування, який значною мірою підходить для  умов нашої держави,  виходячи з  рівня її соціально-економічного розвитку, та відповідає особливостям національної економіки взагалі. Завдяки становленню іпотечного кредитування можна розв'язати окремі соціально-економічні проблеми суспільства, пов'язані з розвитком довгострокового житлового іпотечного кредитування та вирішенням питань надання кредитних ресурсів для підприємств агропромислового комплексу. Це забезпечить якісні зрушення в економіці нашої держави.

Отже, перспективи розвитку іпотеки в Україні значно залежать від економічного зростання, стабільності цін та обмінного курсу національної валюти, удосконалення фінансово-кредитної  системи та ринку нерухомості. Іпотечне кредитування - це надійний і вивірений  спосіб залучення приватних інвестицій іноземних та вітчизняних інвесторів. Лише надійні гарантії, зокрема застава  нерухомості та емісія на її основі іпотечних цінних паперів, дозволять  мобілізувати в значних масштабах  заощадження населення і спрямовувати їх на інвестування перспективних секторів економіки. Лише в такому разі в Україні  можлива поява зарубіжних портфельних  інвесторів, які, через придбання  іпотечних цінних паперів, здійснюватимуть інвестування української економіки.

Підвищення ефективності кредитування фізичних осіб та розвиток цієї послуги – одна з актуальних і гострих проблем на сьогоднішній день. Необхідно відзначити наявність цілого ряду об'єктивних факторів, що перешкоджають активному розвитку кредитних операцій банків для населення, а відтак і повноцінній реалізації банками функції фінансового посередництва у масштабах усієї економіки. Серед цих факторів можна виокремити такі [9]:

1) порівняно високий рівень  початкових витрат, які здійснюють  банки, що впроваджують нові види послуг;

2) низький рівень доходів  великої частини населення не  дає змоги банкам активно реалізовувати  свої депозитні стратегії, внаслідок  чого потенціал з надання кредитних  послуг банків на роздрібному  ринку залишається нереалізованим у повній мірі;

3) недостатньо розвинута  інфраструктура фінансового ринку  щодо розвитку мережі філій  та формування загальної культури  активного користування банківськими послугами населенням;

4) тенденції зі зниження  процентної маржі, що загострюють  конкурентну боротьбу на ринку  роздрібних послуг, де збільшення  власної частки супроводжується  зазвичай більшими витратами  для банків, аніж на аналогічних  сегментах ринку для юридичних осіб банківських клієнтів;

5) відсутність достатньої  кількості кваліфікованого персоналу,  який би міг ефективно взаємодіяти  із клієнтами та грамотно дотримуватись  усіх необхідних технологічних  вимог із надання роздрібних послуг;

6) погіршення економічної  ситуації в країні, яка обумовлена  наслідками світової фінансової кризи [3].

Кредитування населення  передбачає високий рівень розвитку філіальної мережі й банківських  технологій, здатність до швидкого освоєння та супроводу нових банківських  продуктів. Українські банки тільки розпочинають цьому вчитися, однак  кризові явища тимчасово зупинили розвиток процесів кредитування населення країни [2].

Отже, для ефективного  розвитку кредитної діяльності банкам України, необхідно [12] :

1) удосконалити регулятивну  базу, в тому числі закони, котрі захищають права кредиторів;

2) банкам варто покращити  методики оцінки кредитоспроможності  позичальників, з метою зниження  ризиків неповернення кредитів, основний акцент при прийнятті  рішення про надання кредиту  необхідно робити на кредитну  історію та аналіз доходів  і, лише в останню чергу, на забезпечення;

3) забезпечити дотримання  принципів, пов’язаних з умовами  банківського кредитування та  здійснити адаптацію міжнародного  досвіду кредитування до української банківської практики;

4) банки мають визначити  основні напрями розробки методологічних  підходів, щодо управління кредитними  ризиками, зокрема планувати розподіл  кредитних вкладень на довгостроковий  період, в основу якого буде  покладено зважену кредитну політику, обґрунтовану загальноекономічними  умовами, а не метою агресивного  захоплення ринку.

Багато проблем комерцiйних банкiв у кредитнiй дiяльностi пов’язанi з об’єктивними причинами фiнансових негараздiв у банкiвськiй системi. Вони випливають iз загального стану економiки держави, вiдсутностi належного досвiду i вiдповiдно пiдготовлених кадрiв для функцiонування банкiв в умовах ринкових перетворень. Поряд iз тим фiнансовi проблеми багатьох комерцiйних банкiв значною мiрою також пов’язанi iз суб’єктивними факторами. Це, зокрема, занадто ризикова кредитна полiтика їхнiх керiвникiв, зумовлена гонитвою за високими прибутками тощо.

Глибоку кризу банківської  діяльності не можна подолати суто банкiвськими заходами. Необхідно проводити оздоровлення фінансів базової ланки економiки, а саме пiдприємств. Для цього треба, перш за все, встановити жорстку фiнансову дисциплiну i для уряду, i для всiх суб’єктiв господарювання.

Якщо розглядати кредити  за цільовим призначенням і використанням, то можна виділити такий вид як експортний кредит. Проведення цього  виду кредитування має на меті відновити  вітчизняне виробництво, збільшити  доходи і виробничі можливості українських підприємств, завоювати нові ринки збуту. Але одночасно постає проблема низької якості продукції вітчизняних виробників. Тому необхідний крок на шляху розвитку цього виду кредиту – інвестиції комерційних банків і держави в основні фонди підприємств, науково-дослідницьку роботу з метою підвищення конкурентоспроможності товарів українського виробництва [9].

Сучасна економічна ситуація в Україні обмежує діяльність комерційних  банків в наданні  окремих видів кредитів. Наприклад, за умов інфляції стає практично неможливим надавати кредити під фіксовану процентну ставку,  бажання захистити себе від ризику неповернення кредиту змушує банки  надавати кредити з погашенням у розстрочку і уникати кредитів, що  погашаються водночас. Виникають проблеми з наданням споживчих кредитів, що  передусім пов'язано з низьким рівнем доходів населення.

В сучасних умовах слід звернути увагу на розвиток такого виду кредиту  як контокорентний кредит. В іноземній  економічній літературі контокорентний кредит характеризується як класична форма кредиту. Контокорентний кредит має переваги у порівнянні з іншими видами кредиту, так як він спрощує  взаємовідносини між банком і  позичальником, здешевлює процес кредитування, дає можливість отримати необхідну додаткову суму майже в будь-який момент.

Але за сучасних умов контокорентне  кредитування суб`єктів господарювання України неможливе, це пов'язано  з низькою платіжною дисципліною, хронічним не достатком власних  оборотних коштів у підприємств, майже зупиненим виробництвом, що затримує надходження коштів на розрахункові, поточні рахунки підприємств.

Отже, проблеми надання окремих  видів кредитів комерційними банками  перш за все необхідно вирішувати на загальнодержавному рівні. Без оздоровлення економіки в цілому, без оздоровлення виробничого сектору  неможлива  повноцінна діяльність українських  комерційних банків в наданні  різноманітних видів кредиту  і уникнення проблемних кредитів, які, на жаль,  доки що переважають  в кредитних портфелях комерційних  банків.

ВИСНОВОК

Система комерційних банків безпосередньо охоплює усі сфери  ринкової економіки – виробництво, розподіл, обмін і споживання. Немає  практично жодної організації чи підприємства, яке б не було клієнтом кредитної установи. Проникнення  банківської системи у всі  клітини єдиного господарського організму здійснюються через грошово-кредитні відносини, які опосередковуються банками. Саме кредит є тим фактором , який значною мірою забезпечує безперервність розширеного відтворення в економіці.

Організація кредитних відносин, у яких посередниками є комерційні банки , дозволяє вирішити протиріччя, пов’язані з тим, що утворені в  економіці в наслідок різних причини  тимчасово вільних грошових коштів та потреба в них і за суб’єктами, і за часом далеко не завжди співпадають. Іншими словами, за допомогою банківського кредиту вирішуються протиріччя між розміром коштів, що вивільняються  у кредитора, і розміром потреби  у позичальника, а також між  тривалістю вивільнення коштів у  та тривалістю існування потреби  в них у позичальника. На цьому  базується величезна роль кредиту  та комерційних банків як основних носіїв кредитних відносин для ефективного  функціонування і розвитку економіки  в цілому.

Отже, на сьогоднішньому етапі  одну з найважливіших ролей у  стимулюванні розвитку економіки відіграє банківський кредит як головне джерело  забезпечення грошовими ресурсами  поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми  власності та сфери господарювання. Незважаючи на кризові явища в економічній системі , що сильно підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Банки в Україні за своєю  суттю стали остаточно комерційними підприємствами, що надає відповідного характеру їх діяльності з кредитування клієнтів – платність кредиту  набула більш першочергового значення, а намагання отримати дохід стало  основним мотивом діяльності кредитних  установ. За подібних обставин, окрім  реалізації необхідних заходів макроекономічного характеру які б сприяли нормалізації фінансового стану позичальників, завданням банківських установ при організації кредитування є більш ретельний підхід як до оцінки кредитоспроможності клієнтів, так і до контролю за використанням наданих позичок.

Доцільним є з метою  активізації участі комерційних  банків у процесах структурної перебудови вітчизняної економіки запровадження  механізму передачі в управління банкам на тривалий період контрольних  пакетів акцій підприємств, яким вони надають довгострокові кредити.