Форми і види банківського кредитування

При укладенні договорів з фізичними  особами під заклад ювелірних  виробів установи банку укладають  з регіональними представництвами Національного банку України  або суб’єктами підприємницької  діяльності, яким згідно діючого законодавства  надані такі повноваження, договори на здійснення оцінки ювелірних виробів  та в разі їх непогашення – скупки цих цінностей по оціночній вартості.

В підтвердження оцінки банку надається  довідка про проведення оцінки, де вказується номер кредитної угоди, ціль та умови надання кредиту, данні  про якість, вагу та ціну, тощо.

Ювелірні вироби до погашення  кредиту  зберігаються в спеціальних депозитних комірках у сховищі банку.

Фізичні особи погашають кредити  шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Якщо кредит не погашається в  строк, наступного дня банк передає  заставлене майно регіональному  управлінню Національного банку  України або вищезазначеній організації  на реалізацію згідно укладеного договору.

Після визначення суті кредитного механізму, принципів кредитування доцільно визначити, який же порядок надання кредиту.

 Початковим етапом процесу  кредитування є розгляд заявки на отримання кредиту [8]. Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з обґрунтованим клопотанням, в якому вказується: цільове призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, строки погашення, коротка характеристика кредитової операції та її ефективність. За проханням банку клієнт надає і інші матеріали. Так, якщо кредитування позичальника здійснюється вперше, то банк вимагає такі документи :

• копії установчого договору, статуту та інших документів, що підтверджують його правомочність в отриманні кредиту;
• техніко-економічне обгрунтування кредиту з відповідними розрахунками
• зобов’язання по забезпеченню своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та інше);
• копії контрактів, угод та інших документів, що стосується кредитної операції;
• бухгалтерська звітність за звітний період ;
• інші матеріали, необхідні для визначення фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

Після розгляду вище перелічених документів проводиться попередня бесіда з  майбутнім позичальником, яка має  велике значення для остаточного  вирішення питання про надання  позики. [12] Вона допомагає спеціалісту  банку з’ясувати важливі деталі, пов’язані з кредитуванням, сформувати висновок про позичальника, оцінити  професійну  підготовку керівників підприємства, визначити перспективи  його розвитку.

На наступному етапі проводиться  поглиблене сумісне обстеження фінансового  стану клієнта. Таким чином, на цьому  етапі дуже важливе значення має  вивчення господарсько-фінансової діяльності позичальника, визначення його платоспроможності, здійснення аналізу кредитоспроможності  і фінансової стабільності в відповідності  з програмою визначення фінансово-економічного стану позичальника. З огляду на важливість аналізу кредитоспроможності  та оцінки ризику в банках західних держав створені спеціальні відділи. Такі відділи мають і деякі з  наших банків. При експертизі кредитної  заявки клієнта використовуються різні  джерела інформації :

• матеріали, що були отриманні безпосередньо від позичальника;
• данні про клієнта, що знаходяться в архіві банку;
• інформація про клієнта, отримана за межами банку.

Звітність потенційного позичальника – лише одне з джерел отримання  інформації про нього. Велике значення мають архіви банку, де знаходяться  данні про минулі операції з клієнтами  і допомагають встановити :

• отримував клієнт у минулому кредити, чи були проблеми з їх поверненням, чи порушувалися умови кредитної угоди.

Третій етап  складається з  підготовки до укладення кредитної  угоди. Цей етап в практиці роботи західних банків називається структуризацією  позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички : вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі та погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші деталі.

Успіх кредитної операції значною  мірою залежить від правильно  встановленого терміну кредитування. Строк кредитування визначається з  врахуванням технологічного періоду  переробки продукції, а також  терміну виконання умов позичальника з постачальниками і покупцями.

За користування кредитом одержуються  відсотки, розмір яких залежить від  вартості кредитних ресурсів з урахуванням  облікової ставки Національного  банку України, строків використання кредиту, характеру кредитуємого заходу, гарантованості повернення і ступеню ризику непогашення кредиту, а також з урахуванням діючої процентної політики по інших комерційних банках в регіоні. Іншими словами це так звана вартість кредиту, якій приділяється велика увага при структуризації позики і складається з процентної ставки, комісії за видачу та оформлення кредиту й інших елементів.

Процентні ставки за кредит можуть бути фіксованими і плаваючими. Фіксовані  процентні ставки залишаються  незмінними на протязі всього строку кредитування. Плаваючі процентні ставки можуть переглядатись  банком в процесі кредитування в  залежності від стану грошового  ринку, зміни плати за кредитні ресурси, процентної політики Національного  банку України, а також з урахуванням  фінансового стану і кредитоспроможності  позичальника.

Після закінчення роботи по структуризації позички, банк приступає до переговорів  про складання кредитної угоди  з клієнтом. При цьому клієнта  знайомлять з умовами майбутньої кредитної операції (процентна ставка, комісія, забезпечення тощо). Ці пропозиції можуть відрізнятися від умов, що містяться  в кредитній заявці клієнта. Зближення  позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою ціллю  переговорів. Щоб уникнути помилки  та забезпечити об’єктивність при прийнятті рішення, банк, як правило, встановлює обмеження повноважень окремих посадових осіб по укладенню кредитних угод. Таке обмеження як правило, залежить від суми, строку, ризику та від інших факторів.

Після того, як узгоджені всі умови  кредитної операції, готується висновок. Цей документ подається кредитній  раді для затвердження. Одночасно  підписується кредитна угода.

З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та нарахуванням відсотків  видача позичок поводиться з окремих  позичкових рахунків одночасно або  в строк, визначені кредитною  угодою і направляється відповідно на оплату матеріальних цінностей і  затрат виробництва.

Надана позика може зараховуватись на розрахунковий рахунок, окремий  депозитний рахунок позичальника, депонуватись на рахунках “ чекові книжки”, “ акредитиви ”, переводитись як платіж на рахунки господарських партнерів позичальника, використовуватись в іншому порядку, визначеною кредитною угодою. Надання позички оформлюється розпорядженням кредитного відділу банку своїй бухгалтерії про відкриття позичкового рахунку.

Фінансово-стабільним позичальникам  – клієнтам банку, що не допускають на протязі року неплатежів банку, здійснюють стабільну виробничу або торгівельну  діяльність, а також мають замовлення на виробництво, послуги і реалізацію продукції за домовленістю між банком і позичальником відкривається  “кредитна лінія” в межах обумовленого ліміту кредитування виходячи з розрахунку прогнозуючої потреби затрат виробництва, товарообігу, а також надходжень доходів [5].

Процес кредитування включає контроль з банку за виконанням умов кредитної  угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи  тісний зв’язок з позичальниками та гарантом повернення кредиту на протязі всього періоду користування кредитом. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником  відсотків за користування позичкою.

В цих цілях щоквартально (при  необхідності щомісячно) на основі звітних  даних позичальника здійснюється аналіз його кредитоспроможності. Одночасно  проводяться перевірки, як правило, на місцях наявності забезпечення та цільового використання цінностей, що кредитуються. При цьому використовуються всі види бухгалтерської і фінансової звітності та іншої інформації, що отримується як від позичальника, так і з інших джерел.

Оскільки по кожній позичці існує  ризик неповернення боргу внаслідок  непередбачених обставин, банк прагне надавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинен  упускати можливості розвивати свої позикові операції і за рахунок надання  позик, що пов’язані з підвищеним ризиком, бо вони приносять високий  доход. Враховуючи обернено-пропорційну  діяльність між рівнем ризику та прибутковістю  позичкових операцій , банк повинен  будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризикованістю  та обережністю.

Кожний банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається  під впливом поточних та перспективних  задач банку, а також економічної  кон’юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується кредитної політики і тому періодично аналізує склад та структуру кредитного контролю.

Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній  мірі залежить стабільність, репутація  та фінансовий успіх.[4] Тому банку необхідно  аналізувати якість позичок, проводити  незалежні експертизи крупних кредитних  проектів і заходів, виявляти випадки  відхилення від кредитної політики. Потрібно спрямувати зусилля на виявлення  в складі кредитного портфеля великих  та крупних кредитів, а також проблемних позичок, що потребують підвищеної уваги. Контроль за крупними і проблемними  позичками може складатися з повторної  перевірки бухгалтерської та фінансової звітності, перевірки документації, якості застави та ін. При контрольній  перевірці знову ж таки розглядається  питання про відповідність даної  позики кредитній політиці банку, оцінюється кредитоспроможність та фінансовий стан позичальника.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК  ФОРМ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ.

 

Останнім часом проблеми банківського кредитування дедалі більше

впливають на розвиток економіки. В останні десятиріччя в Україні  спостерігається стрімкий розвиток банківського кредитування. Банківська система стає провідним сектором економіки. Водночас протягом останніх років Україна дедалі гостріше відчуває проблеми кредитування. Безвідповідальність

клієнтів банку спричиняє  зростання рівня простроченої позичкової заборгованості. Велика кількість банків потерпають від недосконалої оцінки ризиків і вимушені завищувати відсоткові ставки за кредитами, від чого, своєю чергою, потерпають позичальники.

Банківське кредитування зазнає постійних змін, що зумовлено  однією

з важливих проблем українських  банків, а саме зменшенням кредитних  ресурсів і недосконалим законодавством. Ринок кредитування поповнюється здебільшого за рахунок закордонних виливань. Згідно зі ст. 24 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [1], іноземний банк має право на відкриття філії в Україні, тому деякі вітчизняні банки змушені звузити обсяги кредитування найбільших і найліквідніших підприємств через нездатність

конкурувати на ринку з  філіями іноземних банків.

Процес економічних перетворень  в Україні після проголошення незалежності розпочався з реформи банківської системи, яка продовжує розвиватись і модернізуватись і на сьогодні. Комерційні банки стали центральною ланкою ринкової системи функціонування економіки, в умовах якої банківська справа набуває надзвичайної ваги у суспільному житті. Банки своєю діяльністю активно впливають на всі економічні й соціальні процеси у країні. У ринкових умовах з банківською справою постійно стикаються майже всі члени суспільства, чим зумовлюється необхідність того, щоб усі члени суспільства були добре обізнаними з банківською діяльністю [2].

Сучасна система кредитування – це модель, за якої функціонують нові

методи та форми кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до

організації кредитних відносин; відбувся перехід від об'єктного  кредитування

до кредитування суб'єкта, тобто кредитування юридичної або  фізичної особи;

до уніфікації методів  кредитування клієнтів незалежно від  їхнього галузевого

підпорядкування та форм власності. Зараз кредити беруть участь у  процесі

приватизації державних  організацій та управлінні державним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники і банки,користуючись своїм правом, обирають найбільш прийнятну для них форму: як кредити, що постійно перебувають в обороті позичальника, так і разові,що покривають тимчасовий розрив у платіжному обороті.

Банківська система України  розвивалась прискореними темпами. Переломним у її розвитку став 2008 р., за підсумками якого ВВП виріс лише на

2,1 %, а промислове виробництво  знизилося на 3,1 %. Відбувся спад  внутрішнього та зовнішнього  попиту. Катастрофічне погіршення  економічної ситуації поглиблювалось  різким знеціненням гривні, яка  за останні місяці

2008 р. впала на 60 % [4].

Оскільки до кризи більшість  кредитів видавались у іноземній  валюті,

то через девальвацію  гривні знизилась платоспроможність  позичальників повертати кошти. У такій ситуації посилились тенденції  до зміни структури

власності й активного  втручання НБУ у фінансову  політику. Причиною виникнення кризи  в Україні є залучення банками  зовнішніх запозичень з метою

кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно  здійснювалося споживче кредитування населення. Тобто гроші сплачували не на реальний розвиток економіки, а  на споживання матеріальних благ.